Ухвала

від 14.06.2016 по справі 557/1150/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання: Коробчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - приватний нотаріус Гощанського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним ,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції відмовив у визнанні договорів дарування недійсними із підстав передбачених ст. 203 ЦК України, не врахувавши тієї обставини, що позивачка відповідно до вимог ч.2 ст. 31 ЦК України змінила підставу заявленого позову та просила визнати недійсність договорів на підставі ст. 229 ЦК України - як укладених помилково.

Крім того, судом не враховано тієї обставини, що сторонами у справі на підтвердження своїх вимог та заперечень надані докази, які підтверджують існування обставин, сукупність яких визнається Верховним Судом України свідченням договорів дарування житла під впливом обману у зв'язку із чим суд першої інстанції як наслідок не застосував норми ч.2 ст. 214 ЦПКУкраїни.

Просить рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була власником житлового будинку з надвірними будівлями в смт. Гоща по вул. Л. Українки, 36 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВМТ № 668780 за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 та зареєструвала на себе вказане майно згідно витягу № 26718112 від 15 липня 2010, а також виготовила технічний паспорт на даний будинок (а.с. 21-27).

29 жовтня 2014 ОСОБА_2 уклала договори дарування, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_4, згідно яких ОСОБА_2 подарувала житловий будинок з надвірними будівлями в смт. Гоща по вул. Л. Українки, 36 та земельну ділянку площею 0,1146 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в смт. Гоща по вул. Л. Українки, 36, кадастровий номер 5621255100:01:001:0130 ОСОБА_3, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 липня 2015 № 41574881 та № 41575694 відповідно (а.с. 6,9).

ОСОБА_3 після посвідчення даних договорів здійснила державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельні ділянки на себе, оформила право власності на земельну ділянку в передбаченому законом порядку, фактично вступила у володіння та управління майном (а.с. 8,12).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, з правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме у разі якщо: зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі; укладений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, вчинений батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції позивач наголосив, що спірний договір є недійсним на підставі ст. 229 ЦК України, як такий що укладений внаслідок помилки.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Пунктом 26 вищезазначеного пленуму передбачено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний правочин був здійснений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Дарувальник ОСОБА_2 з позовом про визнання зазначеного правочину недійсним не зверталася, в судовому засіданні позов та апеляційну скаргу не визнала.

З огляду на вищенаведене колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що її право чи інтерес спірними правочином порушено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307 , 308 , 313-315 , 317 , 319 , 324 ЦПК України , колегія суддів-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуюча А.М. Шеремет

Судді : С.В. Демянчук

ОСОБА_6