Ухвала

від 15.06.2016 по справі 212/9471/2011

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/9471/2011

Провадження № 4-с/127/92/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Овсюка Є.М.

при секретарі Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2, з участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2, з участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 перебуває виконавчий лист № 212/9471/2011, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 30.10.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг в розмірі 80 600,00 гривень (ВП № 35813031). Під час проведення виконавчих дій Державний виконавець актом опису і арешту майна наклав арешт на належну ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 1,8 га, яка розташована на території Медвежанської сільської ради Немирівського району Вінницької області за межами населеного пункту (кадастровий номер 0523085400:01:001:0685, призначення для ведення особистого селянського господарства) з метою реалізації на прилюдних торгах. Початкова вартість вказаної земельної ділянки, відповідно до висновку про її вартість, становила 56 759,00 гривень. В зв'язку з тим, що торги не відбулися 11.12.2013 року Державний виконавець зробив письмову пропозицію Стягувачу, щодо передачі останньому вказаної нереалізованої на прилюдних торгах земельної ділянки за ціною, що дорівнювала її початкової вартості. Стягувач прийняв вказану пропозицію і 23.12.2013 року Державний виконавець виніс постанову про передачу зазначеної земельної ділянки Стягувачу, яку актом від 23.12.2013 року було передано Стягувачу. Про існування постанови Державного виконавця про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 23.12.2013 року та про саму передачу останньому зазначеної вище земельної ділянки заявник дізналась 10.03.2016 року, коли ознайомлювалась з матеріалами ВП № 35813031. Крім того, на момент приватизації вказаної земельної ділянки ? цього нерухомого майна належить чоловіку заявника - ОСОБА_4, а тому діями Державного виконавця були порушені особисті майнові права і чоловіка заявника - ОСОБА_4

В судовому засіданні представник заявника адвокат ОСОБА_5 вимоги скарги підтримала в повному обсязі та просила суд її задоволити, дала пояснення аналогічні викладеним в скарзі.

Державний виконавець Ясінський К.П. в судовому засіданні скаргу не визнав та просив суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що його діями не було порушено норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

На примусовому виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №212/9471/2012 від 20.12.2012, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3.

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем звернуто стягнення на майно ОСОБА_1, а саме: земельну ділянку загальною площею 1,800 га, кадастровий номер 0523085900010010552, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Медвежанської сільської ради (за межами населеного пункту) Немирівського району. Вінницької області, що належить боржнику на праві приватної власності згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №418611, зареєстрованого 31.05.2012 за №0523085400010010685.

18.02.2013 року державним виконавцем проведено опис вищезазначеної земельної ділянки.

20.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для визначення вартості арештованої земельної ділянки.

26.03.2013 року до відділу ДВС експертом надано звіт про ринкову вартість описаного та арештованого майна боржника.

28.03.2013 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про оцінку арештованого майна за вих.: №7152/07-31/4.

10.04.2013 року до відділу ДВС від ОСОБА_1 надійшов лист-заперечення на оцінку майна.

12.04.2013 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для проведення рецензування звіту №ОС-13 від 18.03.2013 про оцінку майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 1,800 га, кадастровий номер 0523085900010010552, надана для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Медвежанської сільської ради (за межами населеного пункту) Немирівського району, Вінницької області, що належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №418611, зареєстрований 31.05.2012 року за №0523085400010010685 ОСОБА_1.

08.05.2013 року до відділу надійшов лист від експерта, що призначений постановою державного виконавця від 12.04.2013 та надано рахунок для проведення оплати рецензування звіту щодо ринкової вартості земельної ділянки.

Відповідно до статті 58 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі заперечення

однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Враховуючи норму даної статті 08.05.2013 державним виконавцем підготовлено ОСОБА_1 пропозицію про оплату послуг, пов'язаних з рецензуванням звіту, що направлено за вих.№10188/07-31/4 та повернулося до відділу 23.05.2013 у зв'язку з відмовою адресата від одержання.

Оскільки, кошти не перераховані експерту ОСОБА_1 для проведення рецензування звіту, державним виконавцем підготовлені документи для проведення реалізації земельної ділянки.

Зазначена земельна ділянка не реалізована на прилюдних торгах, у зв'язку із відсутністю купівельного попиту.

19.12.2013 року до відділу надійшла заява від ОСОБА_3 про залишення нереалізованого майна за собою.

23.12.2013 року державним виконавцем відділу винесено постанову про передачу нереалізованого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу та видано акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

В цей же день на адресу ОСОБА_1 надіслано постанову державного виконавця від 23.12.2013 року для виконання та до відома, винесену на підставі виконавчого листа № 212/9471/2012 від 20.12.2012 року, що видав Вінницький міський суд Вінницької області.

На підтвердження доказу повідомлення надіслання про передачу стягувачу нереалізованого майна суду надано витяг з реєстру відправлень кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою

кореспонденцією.

Таким чином твердження позивача про те, що про передачу нереалізованого майна стягувачу їй не повідомлялось не відповідає дійсності і спростовується наведенням доказів.

Посилання скаржника на те, що при передачі зазначеної земельної ділянки ? частину цього нерухомого майна належить її чоловікові ОСОБА_4 і що цей факт не був взятий до уваги , чим було порушено вимоги ч. 1 ст. 73 СК України і що це є також підставою для скасування постанови про передачу нереалізованого майна стягувачу в рахунок погашення боргу є безпідставним, оскільки, як зазначає скаржниця про те, що даний об'єкт нерухомості (земельна ділянка) є спільною сумісною власністю подружжя в період з 11.01.2011 року по 12.06.2012 року їй не було відомо і таким чином вона при проведенні виконавчих дій не повідомила державного виконавця про право власності на зазначену земельну ділянку її чоловіка ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Такого звернення до суду з боку ОСОБА_4 немає.

В матеріалах виконавчого провадження містяться відомості про те, що за боржником зареєстровано земельну ділянку загальною площею 1,800 га, кадастровий номер 0523085900010010552, надана для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Медвежанської сільської ради (за межами населеного пункту) Немирівського району, Вінницької області. Зазначена земельна ділянка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №418611, зареєстрований 31.05.2012 за №0523085400010010685 ОСОБА_1. Будь-які інші відомості про виділення часки даної земельної ділянки за іншими особами до відділу ДВС станом на 16.05.2016 не надавалися.

Згідно ч. 3 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу , порушено їх права чи свободи. Така ж можливість передбачена статтею 82 Закону країни «Про виконавче провадження» .

Згідно ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення скарги, поскільки державний виконавець Ясінський К.П. провів виконавчі дії у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст.11, 14, 58, 60, 61, 209, 210, 385 - 388 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1, на дії державного виконавця Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2, з участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про визнання дій державного виконавця незаконними та скасування постанови про передачу нереалізованого майна боржника стягувану в рахунок погашення боргу - відмовити .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 5днів з дня її проголошення.

Суддя