Постанова

від 16.05.2016 по справі 808/764/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року 10:42Справа № 808/764/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК»

до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРНІК" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 за №00012308262203 та за №00012408262203.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується із висновками перевірки проведеної відповідачем у ТОВ «ЮРНІК» з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з ТОВ «Гордан-Сервіс», ТОВ «Амарант Груп» ТОВ «Сігмаплюс», результати якої відображено в акті від 31.08.2015 №49/08-26-22-03/32904496. Зауважує, що висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтується лише на податковій інформації та протоколах допиту свідків. Вважає, оскільки всіма необхідними документами повністю підтверджується здійснення позивачем господарської діяльності (отримання послуг з оренди майна) з контрагентами, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентами. Відтак, вважає складені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 №00012308262203 та №00012408262203 безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих документів (вх. №12390 від 18.04.2016), просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що під час проведеної перевірки ТОВ «ЮРНІК» не підтверджено наявність реальності надання послуг від підприємств-контрагентів позивача ТОВ «Сігмаплюс», ТОВ «Амарант Груп», ТОВ «Гордан-Сервіс», що свідчить про те, що правочини здійсненні з метою штучного формування податкового кредиту, та як наслідок заниження сум до сплати до Державного бюджету податку на додану вартість. Вважає, спірні податкові повідомлення-рішення правомірними.

З підстав викладених в письмових запереченнях (вх.№11571 від 12.04.2016) просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на підставі постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у період з 14.08.2015 по 18.08.2015 та з 21.08.2015 по 25.08.2015 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» (код ЄДРПОУ 32904496) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гордан-Сервіс» (ЄДРПОУ 39378923), ТОВ «Амарант Груп» (ЄДРПОУ 39163342) за період з 01.04.2013 по 30.06.2015, ТОВ «Сігмаплюс» (ЄДРПОУ 38906657) за період з 01.01.2013 по 30.06.2015 та включення до складу витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 р., 2014р., за результатами якої складено акт перевірки від 31.08.2015 №49/08-26-22-03/32904496 (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки встановлено порушення:

- п.138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню в бюджет у сумі 237 949 грн., в тому числі по періодам: 2014 рік - 237 949 грн.;

- п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додатку вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 315 783 грн., в т.ч. лютий 2014 р. - 26 238 грн., березень 2014 р. - 26 238 грн., квітень 2014 р. - 20 857 грн., травень 2014 р. - 20 857 грн., червень 2014 р. - 20 857 грн., липень 2014 р. - 20 857 грн., серпень 2014 р. - 25 697 грн., вересень 2014 р. - 25 697 грн., жовтень 2014 р. 25 697 грн., листопад 2014 р. 25 697 грн., грудень 2014 р. 25 697 грн., січень 2015 р. - 25 697 грн., лютий 2015 р. - 25 697 грн.

Заперечення до акту перевірки посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області не надавались. Докази іншого в матеріалах відсутні.

За результатами розгляду висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №00012308262203 від 28.09.2015, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 356923,50 грн., в тому числі за основним платежем 237949,00 грн., штрафні санкції 118 974,50 грн.;

- №00012408262203 від 28.09.2015, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 473 674,50 грн., в тому числі за основним платежем 315 783 грн., штрафні санкції 157 891,50 грн.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.12.2015 № 4540/10/0801-160413 первинну скаргу ТОВ «Юрнік» залишено - без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

30 грудня 2015 року позивачем подано скаргу до ДФС України. Рішенням ДФС України від 05.02.2016 за № 2444/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від від 28.09.2015 №00012308262203 та №00012408262203 та рішення прийняте в результаті розгляду первинної скарги - залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 28.09.2015 №00012308262203 та №00012408262203, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З матеріалів позовної заяви та пояснень представників вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сігмаплюс», ТОВ «Амарант Груп», ТОВ «Гордан-Сервіс».

Разом з тим, суд не може погодитися з правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї ж статті Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахунку) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як свідчать матеріали справи ТОВ «Юрнік» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Сігмаплюс» на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.12.2013 №30/12 (а.с.60-62 т.1), згідно п.1.1. якого, Орендар - ТОВ «Сігмаплюс» передає , а Суборендар - ТОВ «Юрнік» приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно з метою здійснення господарської діяльності, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2 та вул. Глісерна, 8, загальною площею 15742,8 кв.м.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір орендної плати за користування орендованим приміщенням складає: 10 гривень за 1 кв. м. на місяць або 157 428 грн. з урахуванням ПДВ за місяць, без урахування коефіцієнту інфляції.

Взаємовідносини між ТОВ «Юрнік» та ТОВ «Сігмаплюс» оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними №690 від 28.02.2014, №884 від 31.03.2014 та №1128 від 30.04.2014 всього на суму 439 997,50 грн., в тому числі ПДВ 73 332 грн. 92 коп.

Сума податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий, березень, квітень 2014 року. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Станом на 30.04.2014 р. кредиторська заборгованість складала 439 997 грн. 50 коп. Позивачем включено до складу витрат суму по операціям з ТОВ «Сігмаплюс» у розмірі 366 665 грн.

Ставлячи під сумнів вказані господарські операції з ТОВ «Сігмаплюс» відповідач посилається на отриману від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову інформацію №13384/7/04-67-22-05 від 07.07.2015 щодо взаємовідносин ТОВ «Сігмаплюс» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з листопада 2013 року по березень 2015 року. Як зазначено у акті перевірки (а.с. 16 т.1), в ході проведеного аналізу встановлено, що станом на дату складання акту позапланової виїзної перевірки, ТОВ «Сігмаплюс» має стан «8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ №200146533 від 01.11.2013 анульовано 16.03.2015 у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Амарант Груп» було укладено договір оренди нерухомого майна №010514/01 18 від 01.05.2014 (а.с.51-53 т.1), згідно якого ТОВ «Амарант Груп» - Орендар передає, а ТОВ «Юрнік» - Суборендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2 та вул. Глісерна, 8, загальною площею 15742,8 кв.м.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір орендної плати за користування орендованим приміщенням складає: 10 гривень за 1 кв. м. на місяць або 157 428 грн. з урахуванням ПДВ за місяць, без урахування коефіцієнту інфляції.

Взаємовідносини між ТОВ «Юрнік» та ТОВ «Амарант Груп» оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними №604 від 31.05.2014, №627 від 30.06.2014, №604 від 31.07.2014, №161 від 31.08.2014, №163 від 30.09.2014 та №190 від 31.10.2014 всього на суму 837 964 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 139 660 грн. 77 коп.

Сума податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2014 року. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги проводилися у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень всього на суму 593 236 грн., в т.ч. ПДВ 98 872 грн. 67 коп.

Суми по операціям з ТОВ «Амарант Груп» були включені позивачем до складу витрат у розмірі 698 304 грн., кредиторська заборгованість станом на 30.06.2015 складала 244 728 грн. 50 коп.

Стосовно не реальності господарські операції з ТОВ «Амарант Груп» відповідач посилається на отриману від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову інформацію №1170/7/26-54-22-04-18 від 15.05.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Амарант груп» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період 03.04.2014 по 02.04.2015.

Крім того, відповідач посилається на отриманий від старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області протокол допиту ОСОБА_1, який за договором оренди зазначений як директор ТОВ «Амарант груп». Відповідач звертає увагу, що згідно вказаного протоколу допиту, документи фінансово-господарської діяльності (податкові, видаткові накладні, договори-контракти та інш.) ОСОБА_1 не підписувались від ТОВ «Амарант Груп».

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гордон-Сервіс» було укладено договір оренди нерухомого майна №0111/14-01/19 від 01.11.2014 (а.с.57-58 т.1), згідно якого ТОВ «Гордон-Сервіс» - Орендар передає, а ТОВ «Юрнік» - Суборендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2 та вул. Глісерна, 8, загальною площею 15418,0 кв.м.

Відповідно до п.4.1 Договору розмір орендної плати за користування орендованим приміщенням складає: 10 гривень за 1 кв. м. на місяць або 154 180,00 грн. з урахуванням ПДВ за місяць, без урахування коефіцієнту інфляції.

Взаємовідносини між ТОВ «Юрнік» та ТОВ «Гордон-Сервіс» оформлено актами виконаних робіт та податковими накладними №1479 від 30.11.2014, №1503 від 31.12.2014, №2900 від 30.01.2015, №2703 від 28.02.2015 всього на суму 616 720 грн., в тому числі ПДВ 102 786 грн. 68 коп.

Сума податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад, грудень 2014 року та січень, лютий 2015 року. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані послуги проводилися у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень всього на суму 99 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 500 грн.

Суми по операціям з ТОВ «Гордан-Сервіс» були включені позивачем до складу витрат у розмірі 256 967 грн., кредиторська заборгованість станом на 30.06.2015 складала 517 720 грн.

Щодо не реальності господарські операції з ТОВ «Гордан-Сервіс» відповідач посилається на отриману від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві податкову інформацію №1169/7/26-54-22-04-18 від 15.05.2015 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Гордан-Сервіс» з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період 04.09.2014 по 02.04. 2015.

Крім того, відповідач посилається на отриманий від старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області протокол допиту ОСОБА_2, який за договором оренди зазначений як директор ТОВ «Гордон-Сервіс». Відповідач звертає увагу, що згідно вказаного протоколу допиту, документи фінансово-господарської діяльності (податкові, видаткові накладні, договори-контракти та інш.) ОСОБА_2 не підписувались від ТОВ «Гордон-Сервіс».

Таким чином, відповідач беручи до уваги отриману податкову інформацію та протоколи свідків зробив висновок, що оренда приміщень за зазначеними адресами підприємствами ТОВ «Сігмаплюс», ТОВ «Амарант Груп», ТОВ «Гордан-Сервіс» за період з лютого 2014 року по лютий 2015 року не надавалась.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд зазначає, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Сігмаплюс», ТОВ «Амарант Груп», ТОВ «Гордан-Сервіс» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару/послуги, кількість товару/послуги, ціну товару/послуги, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані юридичною особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість.

За таких обставин, немає підстав для не включення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу яка ґрунтується на припущеннях.

Стосовно посилань відповідача на наявну податкову інформацію (від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві), суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання контролюючим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, або іншої податкової інформації, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента, акт про неможливість проведення зустрічної звірки, інша податкова інформація не мають преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРНІК " не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів, та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності.

Крім того, відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Сігмаплюс», ТОВ «Амарант Груп», ТОВ «Гордан-Сервіс» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними, а посилання на протоколи допиту свідків, суд не вважає доказами фіктивності отримання позивачем послуг від контрагентів, оскільки на час прийняття спірних рішень та на час розгляду справи в суді відсутнє таке, що набрало законної сили рішення суду по кримінальній справі, у якій проводились допити зазначених свідків, яким би були встановлені відповідні обставини. Отже висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Крім того, позивачем були надані суду докази на підтвердження використання орендованих приміщень у власній господарській діяльності шляхом надання таких приміщень у суборенду (а.с. 206 т.1)

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення №00012308262203 від 28 вересня 2015 року та №00012408262203 від 28 вересня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРНІК» судовий збір у розмірі 12458 грн. 97 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова