Рішення

від 21.06.2016 по справі 903/305/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2016 р. Справа № 903/305/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест", м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос СП", м. Луцьк

про стягнення 327 856,41грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2-дов. вих.№01-03-01 від 01.03.2016р.

від відповідача: ОСОБА_3-дов. вих.№7 від 26.01.2016р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 15.06.2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОСОБА_4 спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос СП"- про стягнення 328 072,79грн., в т.ч. 261 406,99грн.-заборгованоті за отриманий відповідачем згідно договору поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. №2 по видатковим накладним №РН-0000001 від 19.03.2015р., №РН-0000002 від 26.03.2015р., №РН-0000003 від 07.04.2015р., №РН-0000004 від 17.04.2015р., №РН-0000005 від 22.04.2015р., №РН-0000006 від 23.04.2015р., №РН-0000007 від 28.04.2015р., №РН-0000008 від 07.05.2015р., №РН-0000009 від 21.05.2015р., №РН-0000010 від 27.05.2015р., №РН-0000011 від 04.06.2015р., №РН-0000012 від 12.06.2015р., №РН-0000013 від 23.06.2015р., №РН-0000014 від 26.06.2015р., №РН-0000015 від 20.07.2015р., №РН-0000016 від 23.07.2015р.; №РН-0000017 від 27.07.2015р., №РН-0000018 від 19.08.2015р., №РН-0000019 від 31.08.2015р.; №РН-0000020 від 22.09.2015р. товар, 51 994,92грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. згідно п. 6.3. договору, 3 545,11грн.-3% річних за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. та 11 125,77грн.-суми індексу інфляції за період з листопада 2015р. по березень 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару, у встановлені договором поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. №2 строки.

Ухвалою суду від 06.05.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 31.05.2016р. на 10:00год.

25.05.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшов до суду відзив по справі вих.№27 (вх.№01-54/4688/16 від 25.05.2016р.), в якому він позов заперечив, вказавши, що станом на 01.01.2015р. сума кредиторської заборгованості ТзОВ "Аргос СП" перед ТзОВ "Основа-Інвест" становила 1 061 283,81грн. В період з 01.01.2015р. до 06.10.2016р. ТзОВ "Аргос СП" отримало від ТзОВ "Основа-Інвест" нафтопродукти (бензин автомобільний A-95-Євро, бензин автомобільний A-92-Євро, бензин автомобільний А-92 Форсаж, паливо дизельне ДТ-Л-К-5) на загальну суму 9 488 090,70грн. та оплатило вищевказані нафтопродукти на загальну суму 10 539 167,51грн. Отже, станом на 20.05.2016р. борг ТзОВ "Аргос СП" перед позивачем за отриманий товар становить 10 207,00 грн. При цьому, всі видаткові накладні на отримання товару були своєчасно підписані відповідачем і повернуті позивачу.

Повідомив, що крім того, в період з 01.01.2015р. до 01.09.2015р. ТзОВ "Аргос СП" відпустило позивачу, вже як покупцю, нафтопродукти (бензин А-95 - талони) згідно наступних видаткових накладних: № 1 від 01.01.2015 p., № 961 від 20.03.2015p., № 1694 від 14.05.2015p., № 1885 від 25.06.2015p., № 1886 від 01.07.2015p., № 2110 від 14.08.2015p., № 2111 від 01.09.2015р. на загальну суму 35 279,00 грн., за який позивачем було проведено оплату в сумі 47 721,50грн. З урахуванням дебіторської заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2015p., борг позивача, як покупця нафтопродуктів, перед ТзОВ "Аргос СП" становить 15 500,00 грн.

Зауважив, що станом на 20.05.2016р. загальний борг ТзОВ "Основа-Інвест" перед ТзОВ "Аргос СП" становить 5 293,00грн.

Таким чином, в зв'язку з відсутністю боргу ТзОВ "Аргос СП" перед позивачем за поставлені нафтопродукти, нарахування останнім пені, 3% річних, суми індексу інфляції є безпідставним.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії Статуту ТзОВ "Аргос СП", затвердженого зборами учасників ТзОВ "Аргос СП" Протоколом №1 від 06.07.2010р., зареєстрованого 07.07.2010р. за №11981020000005680, видаткових накладних № 1 від 01.01.2015p., № 961 від 20.03.2015p., № 1694 від 14.05.2015p., № 1885 від 25.06.2015p., № 1886 від 01.07.2015p., № 2110 від 14.08.2015p., № 2111 від 01.09.2015р., №РН-0000009 від 21.05.2015р., №РН-0000010 від 27.05.2015р., №РН-0000011 від 04.06.2015р., №РН-0000012 від 12.06.2015р., №РН-0000013 від 23.06.2015р., №РН-0000014 від 26.06.2015р., №РН-0000016 від 23.07.2015р.; №РН-0000017 від 27.07.2015р., №РН-0000018 від 19.08.2015р., №РН-0000019 від 31.08.2015р.; №РН-0000020 від 22.09.2015р., актів приймання-передачі талонів №1 від 01.01.2015р., №961 від 20.03.2015р., №1694 від 14.05.2015р., №1885 від 25.06.2015р., №1886 від 01.07.2015р., №2110 від 14.08.2015р., №2111 від 01.09.2015р., повідомлення від 23.05.2016р. та актів звірки взаєморозрахунків за 2015 рік.

26.05.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду пояснення по справі вих.№20-05-02 від 20.05.2016р. (вх.№01-54/4771/16 від 26.05.2016р.) та заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№20-05-03 від 20.05.2016р. (вх.№01-65/110/16 від 26.05.2016р.), в якій він зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 327 964,30грн., в т.ч. 261 407,01грн.-заборгованоті за отриманий відповідачем згідно договору поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. №2 по видатковим накладним товар, 51 893,34грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. згідно п. 6.3. договору, 3 538,18грн.-3% річних за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. та 11 125,77грн.-суми індексу інфляції за період з листопада 2015р. по березень 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних №РН-0000022 від 16.06.2014р., №РН-0000023 від 28.06.2014р., №РН-0000024 від 09.07.2014р., №РН-0000025 від 22.07.2014р., №РН-0000026 від 22.07.2014р., №РН-0000027 від 25.07.2014р., №РН-0000028 від 08.09.2014р., №РН-0000029 від 17.09.2014р., №РН-0000030 від 27.09.2014р., №РН-0000031 від 29.09.2014р., №РН-0000032 від 07.10.2014р., №РН-0000033 від 23.10.2014р., №РН-0000034 від 14.11.2014р., №РН-0000035 від 25.11.2014р., №РН-0000036 від 01.12.2014р., звітів банку по рахунку ТзОВ "Основа-Інвест" за періоди з 01.09.2014р. по 30.10.2014р., з 01.11.2014р. по 26.01.2015р., податкових накладних №1 від 19.03.2015р., №2 від 26.03.2015р., №1 від 07.04.2015р., №2 від 17.04.2015р., №4 від 23.04.2015р., №3 від 22.04.2015р., №5 від 28.04.2015р., №1 від 07.05.2015р., №2 від 21.05.2015р., №3 від 27.05.2015р., №1 від 04.06.2015р., №2 від 12.06.2015р., №3від 23.06.2015р., №4 від 26.06.2015р., №1 від 20.07.2015р., №2 від 23.07.2015р., №3 від 27.07.2015р., №1 від 19.08.2015р., №2 від 31.08.2015р., №1 від 22.09.2015р., декларації з ПДВ за вересень 2015р., листа №16-05-02 від 16.05.2016р., акту звірки заборгованості від 16.05.2016р., довідки №16-05-01 від 16.05.2016р., товарно-транспортних накладних №12/4 від 12.06.2015р., №12/5 від 12.06.2015р., №23/1 від 23.07.2015р., №173/2 від 22.09.2015р.

Позивач в судовому засіданні 31.05.2016р. позовні вимоги підтримав (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вих.№20-05-03 від 20.05.2016р. (вх.№01-65/110/16 від 26.05.2016р.)) та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 31.05.2016р. позов заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Хоча в судовому засіданні не заперечив заборгованості по спірному договору в розмірі 10 207,00грн.

Судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог вих.№20-05-03 від 20.05.2016р. (вх.№01-65/110/16 від 26.05.2016р.), спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 327 964,30грн.

Ухвалою суду від 31.05.2016р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі та зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням заперечень відповідача; чіткий, обгрунтований, детальний розрахунок суми основного боргу за весь період з зазначенням підстав нарахувань, проплат; додаткові пояснення та докази щодо поставки товару по накладній, яка заперечується відповідачем; правові підстави нарахування пені в зазначеному розмірі та порядку; розрахунок пені з врахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України; відповідача -додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням пояснень представника позивача; правові підстави проведення операцій по спірній накладній в податковому обліку; сторін -провести звірку взаєморозрахунків, скласти та підписати акт. Акт звірки представити суду в судове засідання.

09.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла до суду заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№07-06-02 від 07.06.2016р. (вх.№01-65/124/16 від 09.06.2016р.), в якій він зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 327 856,41грн., в т.ч. 261 407,01грн.-заборгованоті за отриманий відповідачем згідно договору поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. №2 по видатковим накладним товар, 50 603,58грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р. згідно п. 6.3. договору, 3 450,24грн.-3% річних за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р. та 12 395,58грн.-суми індексу інфляції за період з грудня 2015р. по квітень 2016р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

09.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду пояснення вих.№7-06-01 від 07.06.2016р. (вх.№01-54/5255/16 від 09.06.2016р.), в яких він вказав, що, на його думку, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості станом на 28.01.2015р. в сумі 429 203,81грн. є таким, що не підлягає доказуванню, оскільки цей факт був визнаний відповідачем у судовому засіданні 31.05.2016р.

Надавши суду систематизовану інформацію в формі таблиці щодо господарських взаємовідносин між сторонами за період з 29.01.2015р. по 06.10.2015р. вказав, що станом на 06.10.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 261 407,01грн.

Зауважив, що всі взаємовідносини між позивачем та відповідачем щодо яких виник спір, який є предметом розгляду в даній справі, відбувалися суто на підставі договору №2 від 18.04.2012р. Таким чином, позадоговірних відносин в межах даного спору між позивачем та відповідачем не було.

Оскільки, взаємовідносини між позивачем та відповідачем були побудовані на основі договору, то підстави нарахування та проплат за отриманий товар можна знайти у цьому договорі.

Так, п. 1.1. договору визначено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідачу нафтопродукти (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених договором.

Пунктом 4.3. договору встановлено: відповідач зобов'язаний прийняти поставлений позивачем товар, здійснивши при цьому всі дії, необхідні для отримання товару. Відповідач не може відмовитися від приймання товару.

Згідно п. 2.4. договору поставка товару автомобільним транспортом залучених позивачем перевізників здійснюється на умовах СРТ в пункт призначення відповідача. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу ПММ, АЗС) відповідача.

В свою чергу, п. 2.7. договору передбачено, що зобов'язання позивача по поставці товару вважаються виконаними, а право власності на товар і ризики по його втраті (псуванню) переходять від позивача до відповідача при поставці товару на умовах FCA, СРТ або DDP (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у видаткових накладних на реалізацію товару.

Таким чином, видаткові накладні та товарно-транспорті накладні, копії яких додані до матеріалів справи повністю підтверджують факт отримання відповідачем товару від позивача за період з 29.01.2015р. по 06.10.2015 року на загальну суму 9 690 670,00 грн.

В подальшому, після здійснення кожної конкретної поставки товару, на підставі договору, позивачем було виставлено рахунки-фактури відповідачу, з метою отримання відповідної оплати за поставлений товар. Дані рахунки були виставлені на загальну суму 9 690 670,71 грн.

Згідно п. 5.1. договору відповідач зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 банківського дня з моменту виставлення позивачем рахунку-фактури.

В свою чергу в період з 29.01.2015р. по 06.10.2015р. відповідачем було оплачено отриманий по договору товар на загальну суму 9 858 467,51 грн., що підтверджується звітами банку по рахунку позивача, які додані до матеріалів справи.

Отже, саме базуючись на вищевказаних підставах позивачем було нараховано до оплати за поставлений товар та виставлено рахунки на загальну суму 9 690 670,71 грн. В свою чергу, на цих же підставах в період часу з 29.01.2015р. по 06.10.2015р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти за отриманий товар на суму 9 858 467,51 грн.

Як зазначалося вище, станом на 28.01.2015р. відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 429 203,81 грн., що встановлено позивачем та відповідачем, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 16.06.2014р. по 28.01.2015р. Також, дану заборгованість визнав відповідач.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, яка заявлена до стягнення в межах позовної заяви у даній справі, математично розраховується позивачем за такою формулою:

429 203,81 грн. (заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.01.2015 р.) + 9 690 670,71 грн. (вартість поставленого позивачем на користь відповідача товару по договору за період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р.) - 9 858 467,51 грн. (сума грошових коштів сплачена відповідачем на користь позивача в період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р. за фактично отриманий товар) = 261 407,01 грн.

Також, з метою підтвердження прийняття відповідачем переліченого товару, позивач, звернувся до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області із заявою щодо неправомірних дій ТзОВ "Аргос СП" №17-01-02 від 17.01.2016р. У відповідь на дану заяву позивача було отримано лист Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №2654/10/03-18-15-01 від 02.03.2016p., в якому податкова інспекція підтверджує, що суми податку на додану вартість щодо даних видаткових накладних були віднесені відповідачем до свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

2) дата отримання платником податку товарів/послуг.

В свою чергу, п. 5.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 банківського дня з моменту виставлення відповідачем рахунку-фактури.

Отже, відповідно до умов договору, оплата відбувається не на умовах попередньої оплати, а лише після поставки товару (аналогічна норма закладена законодавцем в ч. 1 ст.692 ЦК України), а тому першою податковою подією теж є поставка товару. З цього можна зробити висновок, що віднесення відповідачем сум податку на додану вартість щодо даних накладних до свого податкового кредиту є підтвердженням отримання товару від позивача по даним видатковим накладним.

Отже, вищенаведений розрахунок та підстави нарахування основного боргу і повністю доводить правомірність нарахувань заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 261 407,01 грн.

Крім того, зауважив, що проаналізувавши відзив відповідача позивач вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач визнає у відзиві, факт здійснення позивачем поставок по видаткових накладних №РН-0000009 від 21.05.2015p.; №РН-0000010 від 27.05.2015p.; №РН-0000011 від 04.06.2015p.; №РН-0000012 від 12.06.2015p.; №РН-0000013 від 23.06.2015p.; №РН-0000014 від 26.06.2015p.; №РН-0000016 від 23.07.2015p.; №РН-0000017 від 27.07.2015p.; №РН-0000018 від 19.08.2015p.; №РН-0000019 від 31.08.2015p.; №РН-0000020 від 22.09.2015p., шляхом надання відповідного акту звірки взаєморозрахунків та копій відповідних підписаних накладних.

Таким чином, в своєму відзиві відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем в сумі 10 207,00 грн. В свою чергу, позивачем в п. 2 даних пояснень було надано розрахунок, згідно якого сума основого боргу відповідача складає 261 407,01 грн.

Дана розбіжність у сумах осново боргу виникає внаслідок того, що відповідач не визнає факт здійснення позивачем на його користь поставки нафтопродуктів згідно видаткової накладної №РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00 грн. Однак, позивач вважає факт здійснення даної поставки повністю доведеним.

Так, на виконання даної поставки на користь відповідача по видатковій накладній №РН-0000015 від 20.07.2015 р. позивач направив власному постачальнику заявку №20-07-01 від 20.07.2015 р., в якій просив свого постачальника відвантажити пальне дизельне (як і у видатковій накладній №РН-0000015 від 20.07.2015р.) в автоцистерні №АС2391ВВ ЛПЦ держ. №АС3847ХТ об'ємом 15 700 л. з пунктом розвантаження: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76-А, ТзОВ "Аргос СП".

В подальшому постачальником позивача-Приватним підприємством "Інтекс Ком" була виписана товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/2 від 20.07.2015р. Дана накладна, на думку позивача, повністю підтверджує факт поставки товару відповідачу по видатковій накладній № РН-0000015 від 20.07.2015p., оскільки вона була підписана ОСОБА_5 - директором відповідача в рядку "Вантаж одержав".

Крім того, позивач звернувся до Приватного підприємства "Інтекс Ком" з проханням підтвердити факт здійснення даного відвантаження, що було зроблено Приватним підприємством "Інтекс Ком" листом №0856/1 від 03.06.2016р.

Позивач може довести факт складення та належної реєстрації даної податкової накладної №1 від 20.07.2015р. шляхом надання копій таких документів: виписаної та належним чином зареєстрованої позивачем податкової накладної №1 від 20.07.2015p.; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №301632 від 07.06.2016р. та листом ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві №5330/20/26-51-12-01-21 від 06.06.2016p.; податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Також, щодо даної видаткової накладної № РН-0000015 від 20.07.2015р. позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000015 від 20.07.2015р.

Таким чином, з врахуванням даної поставки заборгованість відповідача перед позивачем становить 261 407,01 грн.

На виконання вимог суду позивачем було належним чином оформлено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, наданий відповідачем. Копія даного акту додана до даних пояснень. В даному акті основною розбіжністю між сторонами є те, що відповідач не визнає факту поставки товару по видатковій накладній № РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00 грн., хоча це є неправомірним, оскільки факт даної поставки повністю доведений наявними в матеріалах справи документами та доводами позивача. Також, між сторонами в даному акті є розбіжність, яка полягає в тому, що поставка товару за видатковою накладною №РН-0000012 від 12.06.2015р. була здійснена на суму 655 862,25 грн., але відповідач чомусь помилково вказує 655 862,24 грн.

Наголосив, що твердження відповідача у відзиві №27 від 24.05.2015р. щодо наявності заборгованості по іншим взаємовідносинам у позивача перед відповідачем не підлягають розгляду у даному процесі, оскільки дані правовідносини не мають жодного відношення до предмету даного спору.

Оскільки, в призначеннях платежів за отриманий товар відповідач не вказував конкретно за які видаткові накладні проводить оплату, виникла ситуація за якої стає незрозумілим, за якою видатковою накладною відповідач має заборгованість перед позивачем.

Однак, оскільки зобов'язання по оплаті виникали з певною періодичністю та з цією періодичністю оплачувалися, на думку позивача можна стверджувати, що оплати в першу чергу погашали суми заборгованості, що виникли раніше.

Таким чином, сума основного боргу 261 407,01 грн. є залишком заборгованості за останню поставку товару щодо даного спору, а саме по поставці, згідно видаткової накладної №РН-0000020 від 22.09.2105р. Факт поставки товару згідно даної видаткової накладної відповідач визнає та надав суду відповідні підтверджуючі документи.

Крім того, щодо даної видаткової накладної позивачем було виставлено рахунок- фактуру №СФ-0000021 від 22.09.2015р.

Факт отримання даного рахунку-фактури підтверджує той факт, що даний рахунок був частково оплачений відповідачем.

Отже, строк виконання зобов'язання по оплаті товару по видатковій накладній №РН-0000020 від 22.09.2105р. настав 23.09.2015р. Тобто, зобов'язання по оплаті даного товару було прострочено з 24.09.2015 р.

Однак, в подальшому ще певний період часу відповідач оплачував частково даний товар, остання оплата відбувалася 06.10.2015р.

В подальшому, позивачем було направлено відповідачу лист №13-11-1 від 13.11.2015p., в якому містилася вимога погасити заборгованість, шляхом відправлення даного листа поштовим зв'язком саме 14.11.2015р. Даний лист так і не був отриманий відповідачем, з незрозумілих причин. Відмітка Укрпошти свідчить про повернення даного листа, у зв'язку з його неотриманням відповідачем 22.12.2015 р.

Тому саме з наступного дня після даного штампу про неотримання відповідачем листа, а саме з 23.12.2015 р. позивач нараховує пеню, 3% річних та збитки від інфляції.

Також, позивач вважає за необхідне продовжити період нарахування пені, збитків від інфляції та 3% річних до 31.05.2015 р.

Щодо розрахунку пені за договором вказав, що пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

ОСОБА_4 основного боргу, як це доведено позивачем складає 261 407,01 грн. та є вихідною сумою для розрахунку пені згідно договору.

Так, пеня, згідно договору за період з 23.12.2015 р. по 31.05.2016 p. складає 50 603,58 грн.

ОСОБА_4 3 % річних за період з 23.12.2015 р. по 31.05.2016 p. складає 3 450,24 грн., а сума індексу інфляції за період з грудня 2015року по квітень 2016 року (включно) складає 12 395,58грн.

Крім того, долучив до матеріалів справи копії даних щодо взаєморозрахунків між ТзОВ "Основа-Інвест" і ТзОВ "Аргос СП" за період з 23.06.2011р. по 28.01.2015р., видаткової накладної №РН-0000015 від 20.07.2015р., заявки №20-07-01 від 20.07.2015р., товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/2 від 20.07.2015 р., листа №0856/1 від 03.06.2016р., листа №2654/10/03-18-15-01 від 02.03.2016р., податкової накладної №1 від 20.07.2016р., витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №301632 від 07.06.2016 р., листа №5330/10/26-51-12-01-21 від 06.06.2016 р., податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015р., рахунку-фактури №СФ-0000015 від 20.07.2015р., акту звірки взаєморозрахунків за 2015р.

09.06.2016р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення вих.№28 (вх.№01-54/5232/16 від 09.06.2016р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що, в ході судового засідання було встановлено, що позивач не надав жодних бухгалтерських документів (видаткових накладних, довіреностей), які б свідчили про наявність боргу ТзОВ "Аргос СП" перед ТзОВ "Основою-Інвест" в сумі 261 407,01 грн. Твердження позивача про те, що відповідач отримав паливо дизельне по видатковій накладній № РН-0000015 від 20.07.2015р. в кількості 15700 л на суму 251 200,00 грн. є безпідставним, тому що в судове засідання для огляду не було надано оригіналу вищевказаної видаткової накладної з підписом і печаткою позивача, або довіреності, які б свідчили про отримання даних матеріальних цінностей. Посилання позивача на товарно- транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 20/2 від 20.07.2015р. є неправомірним, оскільки дана ТТН не доводить факт отримання відповідачем палива дизельного в кількості 15700 л, а свідчить лише про перевезення вищевказаної кількості пального, крім того в рядках "Замовник (платник)" та "Вантажоодержувач" значиться ТзОВ "Основа Інвест", а в рядку "Вантаж одержав" стоїть тільки підпис і прізвище, а відтиск печатки відповідача відсутній.

В судовому засіданні, аналізуючи господарську діяльність між ТзОВ "Основа- Інвест" і ТзОВ "Аргос СП" за весь 2015 рік, позивач не зміг чітко відповісти на питання, за який період виник борг відповідача, з якої дати і по якій видатковій накладній, за яку кількість пального, і не надав бухгалтерських документів, встановлених законом, на підтвердження своїх позовних вимог.

Зауважив, що станом на 28.01.2015р. сума кредиторської заборгованості ТзОВ "Аргос СП" перед ТзОВ "Основа- Інвест" становила 429 203,81грн. В період з 30.01.2015р. до 06.10.2016р. ТзОВ "Аргос СП" отримало від ТзОВ "Основа-Інвест" нафтопродукти (бензин автомобільний A-95-Євро, бензин автомобільний A-92-Євро, бензин автомобільний А-92 Форсаж, паливо дизельне ДТ-Л-К-5) на загальну суму 9 439 470,70 грн. та оплатило вищевказані нафтопродукти на загальну суму 9 858 467,51 грн. Отже, станом на 10.06.2016р. борг ТзОВ "Аргос СП" перед позивачем за отриманий товар становить 10 207,00 грн.

Повідомив, що крім того, в період з 01.01.2015р. до 01.09.2015р. ТзОВ "Аргос СП" відпустило позивачу, вже як покупцю, нафтопродукти (бензин А-95 - талони) на загальну суму 35 279,00 грн., за який позивачем було проведено тільки часткову оплату в сумі 47 721,50 грн. З урахуванням дебіторської заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2015p., борг позивача, як покупця нафтопродуктів, перед ТзОВ "Аргос СП" становить 15 500,00 грн.

З моменту початку слухання судової справи позивач жодних проплат боргу на адресу відповідача не здійснив, отже станом на 09.06.2016р. загальний борг ТзОВ "Основа-Інвест" перед ТзОВ "Аргос СП" становить 5 293,00 грн.

Таким чином, в зв'язку з відсутністю боргу ТзОВ "Аргос СП" перед позивачем за поставлені нафтопродукти, нарахування останнім пені за договором, інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних є безпідставним і стягненню не підлягає.

Зауважив, що право на формування податкового кредиту виникає у покупця за умови придбання товарів, робіт, послуг, на підставі чого виписується податкова накладна та реєструється в Єдиному реєстрі податкових накладних. В даний час податкова накладна складається лише в електронному вигляді, та передається покупцю електронними носіями. Податкова накладна була передана позивачем відповідачу електронними носіями, однак права на податковий кредит не надає, так як насправді придбання товарів не було. Навіть за умови включення даної податкової накладної до податкового кредиту, при перевірці контролюючими органами дана операція буде визнана безтоварною (нікчемною) і виключена з податкового кредиту.

Долучив до матеріалів справи акт звірки від 16.05.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2016р. позовні вимоги підтримав (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вих.№07-06-02 від 07.06.2016р. (вх.№01-65/124/16 від 09.06.2016р.)), та просив суд задоволити останні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2016р. позов заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача про зменшення розміру позовних вимог вих.№07-06-02 від 07.06.2016р. (вх.№01-65/124/16 від 09.06.2016р.), спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 327 856,41грн.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України та дослідивши матеріали справи, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест", в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос СП", в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №2, згідно з п.п. 1.1.-.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених договором. Загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, його дольове співвідношення, номенклатура, асортимент, ціна визначаються у накладних на реалізацію продукції. Якість товару повинна відповідати технологічним регламентам заводу-виробника, технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України.

В розділі 2 даного договору сторони визначили умови поставки, а саме поставка товару залізничним транспортом здійснюється на умовах СРТ - перевезення оплачено до станції призначення. Поставка товару автомобільним транспортом самовивозом здійснюється на умовах FCA-з нафтобази постачальника. Адреса (назва, реквізити і т.д.) нафтобази вказуються в накладних на реалізацію товару. Поставка товару автомобільним транспортом постачальника здійснюється на умовах DDP в пункт призначення покупця. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу ПММ, АЗС) покупця. Поставка товару автомобільним транспортом залучених постачальником перевізників здійснюється на умовах СРТ в пункт призначення покупця. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу ПММ, АЗС) покупця. Товар може бути поставлено на умовах EXW - з нафтобази постачальника. У тлумаченні умов поставок товару за даним договором мають силу міжнародні інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2000 року, у частині, що не суперечать умовам даного договору. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, а право власності на товар і ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця: при поставці товару на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару) - з моменту підписання між сторонами акту прийому-передачі товару та видаткової накладної; при поставці товару на умовах FCA, СРТ або DDP (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно. Зобов'язання сторін у зв'язку з поставкою партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник зобов'язується повідомити покупця про факт поставки товару шляхом відправлення покупцю за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти повідомлення, що містить інформацію про кількість поставленного товару.

Відповідно до п.п. 3.1.-3.2. цього договору ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у видаткових накладних на реалізацію товару. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії.

Згідно п.п. 4.1.-4.4. договору поставки №2 покупець проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008p. № 281/171/578/155, у відповідності до діючого законодавства України, а також на умовах даного договору. Постачальник зобов'язується передати залізниці або транспортній організації, відповідно, сертифікати відповідності, паспорта якості разом з іншими супровідними документами на товар, що надається до перевезення залізницею або автотранспортом. Покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши при цьому всі дії, необхідні для отримання товару. Покупець не може відмовитись від приймання товару. Приймання товару відбувається на підставі генеральної довіреності, виданої на матеріально-відповідального працівника покупця.

В розділі 5 цього договору сторони погодили порядок розрахунків. Так, покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури. За погодженнями сторін оплата товару за даним договором може проводитись в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Кожна із сторін зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. Залік зустрічних однорідних вимог за даним договором без письмової згоди постачальника не допускається. Платіжне доручення банківській установі покупця обов'язково повинно містити посилання на цей договір та номер відповідного рахунку.

Згідно п.п 6.1.-6.5. даного договору сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині з постачанням товару, своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, оформленням документів тощо. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку несвоєчасного постачання партії товару покупець має право нарахувати, а постачальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. У випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата пені, штрафу не звільняють сторони від виконання зобов'язань по даному договору.

У відповідності до п. 10.1. цього договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині здійснення грошових розрахунків-до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печатки (т. 1 а.с. 25-27).

Крім того, в Додатку №1 до договору №2 поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. сторони зазначили про те, що завідувачу складом ТзОВ "Аргос СП" ОСОБА_7 видано Генеральну довіреність на отримання від ТзОВ "Основа-Інвест" нафтопродуктів згідно договору №2 поставки нафтопродуктів від 18.04.2012р. (т.1 а.с. 28).

Як встановлено судом, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 690 670,71грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №РН-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., №РН-0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., №РН-0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., №РН-0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., №РН-0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., №РН-0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., №РН-0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., №РН-0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., №РН-0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., №РН-0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., №РН-0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., №РН-0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., №РН-0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., №РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., №РН-0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., №РН-0000017 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., №РН-0000018 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., №РН-0000019 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., №РН-0000020 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. на загальну суму 9 690 670,71грн., рахунками-фактурами на загальну суму 9 690 670,71грн., а саме №СФ-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №СФ-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., № СФ -0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., № СФ -0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., № СФ -0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., № СФ -0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., № СФ -0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., № СФ -0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., № СФ -0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., № СФ -0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., № СФ -0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., № СФ -0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., № СФ -0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., № СФ -0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., № СФ -0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., № СФ -0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., № СФ -0000018 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., № СФ -0000019 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., № СФ -0000020 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., № СФ -0000021 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №21-005098 від 28.05.2015р., №21/2 від 21.05.2015р., №21/3 від 21.05.2015р., №27/1 від 27.05.2015р., №27/2 від 27.05.2015р., №4/1 від 04.06.2015р., №4/2 від 04.06.2015р., №Р1760 від 23.06.2015р., №Р1792 від 26.06.2015р., №20/2 від 20.07.2015р., №210115 від 26.07.2015р., №210115 від 18.08.2015р., №210115 від 01.09.2015р. (т.1 а.с. 30-83).

Крім того, як встановлено судом та вбачається з пояснень сторін станом на 28.01.2015р. відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 429 203,81 грн., що встановлено позивачем та відповідачем, шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 16.06.2014р. по 28.01.2015р. (т.1 а.с. 29). Також, дану заборгованість визнав відповідач.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за цим договором виконав частково на суму 9 858 467,51 грн., що стверджується звітами банку по рахунку позивача, (інших доказів оплати суду сторонами не надано), що і спричинило звернення кредитора з позовом до суду.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по спірному договору поставки нафтопродуцктів №2 становить 261 407,01грн. з розрахунку:

429 203,81 грн. (заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.01.2015р., яка визнана відповідачем) + 9 690 670,71 грн. (вартість поставленого позивачем на користь відповідача товару по договору за період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р.) - 9 858 467,51 грн. (сума грошових коштів сплачена відповідачем на користь позивача в період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р. за фактично отриманий товар) = 261 407,01 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія вих.№19-11-1 від 13.11.2015р. з вимогою оплати наявної у нього заборгованості в розмірі 261 407,00грн., проте дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення (т.1 а.с. 84-88).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поставки нафтопродуктів №2 від 18.04.2012р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки №2 від 18.04.2012р. виконані в повному обсязі на суму 9 690 670,71 грн., що стверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №РН-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., №РН-0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., №РН-0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., №РН-0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., №РН-0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., №РН-0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., №РН-0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., №РН-0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., №РН-0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., №РН-0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., №РН-0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., №РН-0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., №РН-0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., №РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., №РН-0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., №РН-0000017 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., №РН-0000018 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., №РН-0000019 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., №РН-0000020 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. на загальну суму 9 690 670,71грн., рахунками-фактурами на загальну суму 9 690 670,71грн., а саме №СФ-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №СФ-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., № СФ -0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., № СФ -0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., № СФ -0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., № СФ -0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., № СФ -0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., № СФ -0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., № СФ -0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., № СФ -0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., № СФ -0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., № СФ -0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., № СФ -0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., № СФ -0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., № СФ -0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., № СФ -0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., № СФ -0000018 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., № СФ -0000019 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., № СФ -0000020 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., № СФ -0000021 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №21-005098 від 28.05.2015р., №21/2 від 21.05.2015р., №21/3 від 21.05.2015р., №27/1 від 27.05.2015р., №27/2 від 27.05.2015р., №4/1 від 04.06.2015р., №4/2 від 04.06.2015р., №Р1760 від 23.06.2015р., №Р1792 від 26.06.2015р., №20/2 від 20.07.2015р., №210115 від 26.07.2015р., №210115 від 18.08.2015р., №210115 від 01.09.2015р. (т. 1 а.с. 30-83).

Отримання товару відповідачем стверджується підписом відповідача про отримання товару на цих накладних та інших доказах по справі.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі №2 від 18.04.2012р. (розділ 5) передбачили, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури. За погодженнями сторін оплата товару за даним договором може проводитись в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Кожна із сторін зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. Залік зустрічних однорідних вимог за даним договором без письмової згоди постачальника не допускається. Платіжне доручення банківській установі покупця обов'язково повинно містити посилання на цей договір та номер відповідного рахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у встановлені договором поставки строки, в повному обсязі не виконав, сплативши на рахунок позивача 9 858 467,51 грн., що стверджується звітами банку по рахунку позивача (інших доказів оплати суду сторонами не надано).

Суд зауважує, що відповідач визнає у відзиві, факт здійснення позивачем поставок по видаткових накладних №РН-0000009 від 21.05.2015p.; №РН-0000010 від 27.05.2015p.; №РН-0000011 від 04.06.2015p.; №РН-0000012 від 12.06.2015p.; №РН-0000013 від 23.06.2015p.; №РН-0000014 від 26.06.2015p.; №РН-0000016 від 23.07.2015p.; №РН-0000017 від 27.07.2015p.; №РН-0000018 від 19.08.2015p.; №РН-0000019 від 31.08.2015p.; №РН-0000020 від 22.09.2015p., шляхом надання відповідного акту звірки взаєморозрахунків та копій відповідних підписаних накладних.

Таким чином, в своєму відзиві відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем в сумі 10 207,00 грн. В свою чергу, позивачем в п. 2 даних пояснень було надано розрахунок, згідно якого сума основого боргу відповідача складає 261 407,01 грн.

Дана розбіжність у сумах основного боргу виникає внаслідок того, що відповідач не визнає факт здійснення позивачем на його користь поставки нафтопродуктів згідно видаткової накладної №РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00 грн. Однак, суд вважає факт здійснення даної поставки повністю доведеним.

Так, п. 1.1. договору визначено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідачу нафтопродукти (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених договором.

З огляду на це, варто зауважити, що п.4.3. договору встановлено: відповідач зобов'язаний прийняти поставлений позивачем товар, здійснивши при цьому всі дії, необхідні для отримання товару. Відповідач не може відмовитися від приймання товару.

Згідно п. 2.4. договору поставка товару автомобільним транспортом залучених позивачем перевізників здійснюється на умовах СРТ в пункт призначення відповідача. У вартість товару включається вартість доставки товару до нафтобази (складу ПММ, АЗС) відповідача.

В свою чергу, п. 2.7. договору передбачено, що зобов'язання позивача по поставці товару вважаються виконаними, а право власності на товар і ризики по його втраті (псуванню) переходять від позивача до відповідача при поставці товару на умовах FCA, СРТ або DDP (незалежно від місця передачі товару, станції або пункту призначення) - з дати штемпеля станції або пункту відправлення на залізничній або товарно-транспортній накладній про прийняття товару залізницею або автотранспортом до перевезення відповідно.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами для кожної партії товару окремо у видаткових накладних на реалізацію товару.

Так, на виконання даної поставки на користь відповідача по видатковій накладній №РН-0000015 від 20.07.2015 р. позивач направив власному постачальнику заявку №20-07-01 від 20.07.2015 р., в якій просив свого постачальника відвантажити пальне дизельне (як і у видатковій накладній №РН-0000015 від 20.07.2015р.) в автоцистерні №АС2391ВВ ЛПЦ держ. №АС3847ХТ об'ємом 15 700 л. з пунктом розвантаження: м. Луцьк, вул. Рівненська, 76-А, ТзОВ "Аргос СП".

В подальшому постачальником позивача-Приватним підприємством "Інтекс Ком" була виписана товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №20/2 від 20.07.2015р. Дана накладна, повністю підтверджує факт поставки товару відповідачу по видатковій накладній № РН-0000015 від 20.07.2015p., оскільки вона була підписана ОСОБА_5 - директором відповідача в рядку "Вантаж одержав".

Крім того, позивач звернувся до Приватного підприємства "Інтекс Ком" з проханням підтвердити факт здійснення даного відвантаження, що було зроблено Приватним підприємством "Інтекс Ком" листом №0856/1 від 03.06.2016р. (т. 2 а.с. 50)

Також, з метою підтвердження прийняття відповідачем переліченого товару, позивач, звернувся до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області із заявою щодо неправомірних дій ТзОВ "Аргос СП" №17-01-02 від 17.01.2016р. У відповідь на дану заяву позивача було отримано лист Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №2654/10/03-18-15-01 від 02.03.2016p., в якому податкова інспекція підтверджує, що суми податку на додану вартість щодо даних видаткових накладних, в т.ч. і по видатковій накладній РН-0000015 від 20.07.2015р. були віднесені відповідачем до свого податкового кредиту (т.2 а.с. 51).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

2) дата отримання платником податку товарів/послуг.

В свою чергу, п. 5.1. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 банківського дня з моменту виставлення відповідачем рахунку-фактури.

Отже, відповідно до умов договору, оплата відбувається не на умовах попередньої оплати, а лише після поставки товару (аналогічна норма закладена законодавцем в ч. 1 ст.692 ЦК України), а тому першою податковою подією теж є поставка товару. З цього можна зробити висновок, що віднесення відповідачем сум податку на додану вартість щодо даних накладних до свого податкового кредиту є підтвердженням отримання товару від позивача по даній видатковій накладній.

Позивач довів факт складення та належної реєстрації даної податкової накладної №1 від 20.07.2015р. шляхом надання копій таких документів: виписаної та належним чином зареєстрованої позивачем податкової накладної №1 від 20.07.2015p.; витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №301632 від 07.06.2016р. та листом ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві №5330/20/26-51-12-01-21 від 06.06.2016p.; податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Також, щодо даної видаткової накладної № РН-0000015 від 20.07.2015р. позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000015 від 20.07.2015р.

Таким чином, з врахуванням даної поставки заборгованість відповідача перед позивачем становить 261 407,01 грн.

А тому заперечення відповідача щодо непоставки товару згідно накладної № РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн. не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки спростовується зазначеним вище та наявними в матеріалах справи матеріалами.

На виконання вимог суду позивачем було належним чином оформлено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, наданий відповідачем. Копія даного акту додана до даних пояснень. В даному акті основною розбіжністю між сторонами є те, що відповідач не визнає факту поставки товару по видатковій накладній № РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00 грн., хоча це є неправомірним, оскільки факт даної поставки повністю доведений наявними в матеріалах справи документами та доводами позивача. Також, між сторонами в даному акті є розбіжність, яка полягає в тому, що поставка товару за видатковою накладною №РН-0000012 від 12.06.2015р. була здійснена на суму 655 862,25 грн., але відповідач чомусь помилково вказує 655 862,24 грн.

Твердження відповідача щодо наявності заборгованості по іншим взаємовідносинам у позивача перед відповідачем не підлягають розгляду у даному процесі, оскільки дані правовідносини не мають жодного відношення до предмету даного спору і не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки нафтопродуктів №2 від 18.04.2012р. на день розгляду спору становить 261 407,01грн. (з розрахунку: 429 203,81 грн. (заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.01.2015р., яка визнана відповідачем) + 9 690 670,71 грн. (вартість поставленого позивачем на користь відповідача товару по договору за період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р.) - 9 858 467,51 грн. (сума грошових коштів сплачена відповідачем на користь позивача в період з 29.01.2015 р. по 06.10.2015 р. за фактично отриманий товар) = 261 407,01 грн.), відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована, стверджується договором поставки нафтопродуктів №2 від 18.04.2012р., видатковими накладними №РН-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №РН-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., №РН-0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., №РН-0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., №РН-0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., №РН-0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., №РН-0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., №РН-0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., №РН-0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., №РН-0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., №РН-0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., №РН-0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., №РН-0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., №РН-0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., №РН-0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., №РН-0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., №РН-0000017 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., №РН-0000018 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., №РН-0000019 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., №РН-0000020 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. на загальну суму 9 690 670,71грн., рахунками-фактурами на загальну суму 9 690 670,71грн., а саме №СФ-0000001 від 19.03.2015р. на суму 408 420,00грн., №СФ-0000002 від 26.03.2015р. на суму 726 030,00грн., № СФ -0000003 від 07.04.2015р. на суму 511 399,00грн., № СФ -0000004 від 17.04.2015р. на суму 346 593,50грн., № СФ -0000005 від 22.04.2015р. на суму 98 452,00грн., № СФ -0000006 від 23.04.2015р. на суму 354 199,00грн., № СФ -0000007 від 28.04.2015р. на суму 514 710,00грн., № СФ -0000008 від 07.05.2015р.на суму 673 930,00грн., № СФ -0000009 від 21.05.2015р. на суму 491 555,00грн., № СФ -0000010 від 27.05.2015р. на суму 493 870,00грн., № СФ -0000011 від 04.06.2015р. на суму 489 545,00грн., № СФ -0000012 від 12.06.2015р. на суму 655 862,25грн., № СФ -0000013 від 23.06.2015р. на суму 357 458,50грн., № СФ -0000014 від 26.06.2015р. на суму 348 766,50грн., № СФ -0000015 від 20.07.2015р. на суму 251 200,00грн., № СФ -0000016 від 23.07.2015р. на суму 342 899,40грн., № СФ -0000018 від 27.07.2015р. на суму 645 673,76грн., № СФ -0000019 від 19.08.2015р. на суму 670 861,30грн., № СФ -0000020 від 31.08.2015р. на суму 671 736,00грн., № СФ -0000021 від 22.09.2015р. на суму 637 509,50грн. та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів №21-005098 від 28.05.2015р., №21/2 від 21.05.2015р., №21/3 від 21.05.2015р., №27/1 від 27.05.2015р., №27/2 від 27.05.2015р., №4/1 від 04.06.2015р., №4/2 від 04.06.2015р., №Р1760 від 23.06.2015р., №Р1792 від 26.06.2015р., №20/2 від 20.07.2015р., №210115 від 26.07.2015р., №210115 від 18.08.2015р., №210115 від 01.09.2015р. (т.1 а.с. 30-83), звітами банку по рахунку позивача на суму 9 858 467,51 грн., актом звірки взаєморозрахунків за період з 16.06.2014р. по 28.01.2015р., підписаним сторонами, претензією вих.№19-11-1 від 13.11.2015р., відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 603,58 грн. - пені за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р., слід зазначити наступне.

Сторони у договорі №2 від 18.04.2012р. (розділ 5) передбачили, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% оплати вартості товару не пізніше 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури. За погодженнями сторін оплата товару за даним договором може проводитись в будь-якій формі розрахунків, що не суперечить чинному законодавству України. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Кожна із сторін зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. Залік зустрічних однорідних вимог за даним договором без письмової згоди постачальника не допускається. Платіжне доручення банківській установі покупця обов'язково повинно містити посилання на цей договір та номер відповідного рахунку.

Згідно п.п 6.1.-6.5. договору поставки №2 від 18.04.2012р. сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема в частині з постачанням товару, своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, оформленням документів тощо. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У випадку несвоєчасного постачання партії товару покупець має право нарахувати, а постачальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення. У випадку несвоєчасної оплати товару постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата пені, штрафу не звільняють сторони від виконання зобов'язань по даному договору.

З наведеного вбачається, що фактичні розрахунки покупця за отриманий ним товар, а саме нафтопродукти згідно з договором здійснюється на підставі отриманих рахунків, тобто в основу визначення грошової відповідальності покупця за порушення ним грошових зобов'язань (як то нарахування пені) покладається на дати отримання рахунків та фактично здійснених проплат відповідачем.

Оскільки суду подано три різних розрахунки нарахування пені (розрахунок на суму 51 994,92 грн. за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. (а.с.8), на суму 51 893,34 грн. за період з 15.11.2015р. по 27.04.2016р. (а.с.176) та на суму 50 603,58грн. за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р.), які проведено із наростаючим підсумком, в т.ч. за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р., без врахування 6-ти місячного строку нарахування пені згідно ч.6 ст. 232 ГК України, початку виникнення боргу (згідно кожної поставки, кожного рахунку-фактури та накладної окремо) та проплат відповідача (на підставі платіжних доручень), суд ухвалою від 31.05.2016р. зобов'язував позивача подати суду пояснення щодо правових підстав нарахування пені в зазначеному розмірі та порядку, розрахунок пені з врахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України.

Позивачем зазначені вимоги не були виконані, що стало перешкодою у вирішенні судом спору в цій частині.

Так, незважаючи на всі прийняті судом заходи для забезпечення вирішення даного господарського спору в частині включених до позовних вимог нарахувань пені, позивач витребуваних судом доказів не надав, чим позбавив суд можливості надати об'єктивну правову оцінку його розрахункам нарахувань пені.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст.115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України у випадку, коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд наділений повноваженнями залишити позов без розгляду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст. 43 ГПК України.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Беручи до уваги невиконання позивачем у встановлений судом строк вимог ухвали господарського суду Волинської області від 31.05.2016р. в частині ненадання пояснення щодо правових підстав нарахування пені в зазначеному розмірі та порядку, розрахунку пені з врахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України із зазначенням чітких періодів прострочення із початковими та кінцевими датами за кожен розрахунковий період прострочення (згідно умов договору окремо, а не в наростаючому порядку), суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 603,58 грн. - пені за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р., необхідно залишити без розгляду.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу лист №13-11-1 від 13.11.2015p., в якому містилася вимога погасити заборгованість, шляхом відправлення даного листа поштовим зв'язком саме 14.11.2015р. Даний лист так і не був отриманий відповідачем, з незрозумілих причин. Відмітка Укрпошти свідчить про повернення даного листа, у зв'язку з його неотриманням відповідачем 22.12.2015 р.

Тому саме з наступного дня після даного штампу про неотримання відповідачем листа, а саме з 23.12.2015 р. позивач нараховує 3% річних та збитки від інфляції.

Згідно абзаців п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17 липня 2012 року, зі змінами, при застосуванні індексу інфляції слід враховувати, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 01 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 01 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України №52/30 від 01 лютого 2012 року).

Отже, розмір 3% річних з суми 261 407,01 грн. за період з 23 грудня 2015року по 31 травня 2016 року складає - 3 459,17 грн., що в межах суми нарахованої позивачем до стягнення з відповідача. Тому, позивачем було правомірно нараховано відповідачу 3 450,24грн. 3% річних за період з 23.12.2015р. по 31.05.2016р. Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Щодо нарахування інфляційних витрат, то їх слід нараховувати починаючи з суми боргу у розмірі 261 407,01 грн. з січня 2016 року по квітень 2016 року включно. Інфляційні втрати за цей період складають 13 211,28грн., що в межах суми нарахованої позивачем до стягнення з відповідача. Тому, до стягнення з відповідача підлягає сума індексу інфляції в заявленому позивачем до стягнення розмірі, а саме 12 395,58грн. Розрахунок нарахування річних перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 158,79грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 759,05грн. через залишення позовної заяви без розгляду - в частині стягнення 50 603,58грн.-пені, сплачений згідно платіжного доручення №418 від 28.04.2016р.

Враховуючи викладене, господарський суд, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" (Волинська обл., місто Луцьк, вул. Рівненська, буд. 25, код 37204376)

на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест" (м. Київ, вул. Анни Ахматової, 43/138, код 33779379)

277 252,83грн., в т.ч. 261 407,01грн. - основної заборгованості, 3 450,24грн.-3% річних, 12 395,58грн.-суми індексу інфляції та 4 158,79грн.-витрат по сплаті судового збору.

3. Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргос СП" в частині стягнення пені в розмірі 50 603,58 грн. - залишити без розгляду.

4. Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Основа-Інвест", м. Київ, вул. Анни Ахматової, 43/138, код 33779379 з Державного бюджету 759,05грн. судового збору, сплаченого по платіжному дорученню №418 від 28.04.2016р. (оригінали платіжного доручення №418 від 28.04.2016р. знаходиться в матеріалах справи).

Повний текст рішення складено

21.06.2016

Суддя С. В. Бондарєв