Рішення

від 13.06.2016 по справі 914/542/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа № 914/542/16

За позовом:Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всекраїнського політичного журналу «Державність», м. Львів, м. Винники; до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія», м. Львів; про:стягнення 50700,00 грн., зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - головний редактор; від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 30.03.2016р.). Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. За клопотанням позивача здійснювалася технічна фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ:

25.02.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал «Державність» (надалі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» (надалі - Відповідач) про стягнення 50700,00 грн., зобов'язання виконати умови договору № 76 від 25.06.2014р.

Ухвалою суду від 26.02.2016р. (суддя Яворський Б.І.) порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 15.03.2016р. Ухвалою суду від 15.03.2016р. розгляд справи відкладено на 31.03.2016р. В судовому засіданні 31.03.2016р. оголошувалась перерва до 12.04.2016р. Ухвалою суду від 12.04.2016р. винесено ухвалу про відмову позивачу у задоволенні заяви про відвід судді Яворського Б.І. у справі № 914/542/16. 13.04.2016р. винесено ухвалу, якою задоволено заяву судді Яворського Б.І. про самовідвід.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2016р. головуючим суддею у справі № 914/542/16 визначено суддю Крупника Р.В.

Ухвалою суду від 15.04.2016р. справу № 914/542/16 прийнято до розгляду, який призначено на 12.05.2016р. Розгляд справи відкладався на 24.05.2016р. та 08.06.2016р., про що судом винесено відповідні ухвали. В судовому засіданні 08.06.2016р. судом оголошено перерву до 13.06.2016р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 25.06.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду №76, відповідно до якої замовник (позивач) зобов'язувався здати, а виконавець (відповідач) прийняти замовлення і надати поліграфічні послуги з виготовлення книги «Люди з кременю і світла», автора ОСОБА_1 в кількості 1000 примірників. Згідно договору, замовник зобов'язувався надати виконавцю файли і макет підписаного до друку видання та придбати папір, картон, інші матеріали за 1 місяць до здачі готового тиражу. Як стверджує представник, взяті на себе зобов'язання за договором позивач виконав повністю. Натомість відповідач, незважаючи на одержання паперу та електронного примірника книги, умов договору щодо виготовлення тиражу книжок не виконав. У зв'язку з наведеним, просить суд зобов'язати відповідача виконати умови Угоди №76 від 25.06.2014р. та стягнути з останнього 50700,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову, представник зазначає, що станом на 24.07.2014р. виконавцем надано позивачу послуг на підставі угоди №76 від 25.06.2014р. на суму 14522,27 грн. Обсяг робіт по виготовленню книги не завершений у повному обсязі через невиконання позивачем умов укладеної угоди, зокрема, останнім не надано макету підписаного до друку видання та не придбано необхідної кількості паперу для друку книжок. Невиконання замовником вказаних умов, призвело до припинення робіт виконавцем, а тому вина у невиконані договору зі сторони виконавця відсутня. Всі віддруковані аркуші книги, залишки якісного і відбракованого паперу, залишки на рулонних втулках і самі втулки знаходяться та зберігаються виконавцем. Представник додав, що папір, який був на складі у виконавця більш як 20-ти річної давності, крім застережень щодо його параметрів, як неповні рулони, різні виробники, ґатунки, ширина рулонів, тощо, мав всерединорулонні дефекти, які були виявлені при його порізці та, що відповідно унеможливило подальший друк книги. Неодноразові переговори щодо придбання замовником необхідної кількості паперу (54 кг.), необхідного для виготовлення тиражу книг у повному обсязі, результату не дали. З приводу заявленої вимоги про стягнення пені, представник просив в її задоволенні відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності для звернення до суду з позовом про її стягнення. Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, то така на думку відповідача, задоволенню не підлягає, так як позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, а також яких саме втрат немайнового характеру він зазнав. Крім цього, позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення, існування якого є підставою для стягнення збитків. Також представник додав, що вимога про зобов'язання виконати умови договору не може бути задоволена з огляду на абстрактність її змісту та відсутність конкретного переліку робіт, які необхідно виконати відповідачу.

Як вбачається з позовної заяви, при зверненні до суду позивачем неповно зазначено найменування сторін, а саме: замість приватне підприємство «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всекраїнського політичного журналу «Державність» вказано Творчо-видавниче підприємство Всеукраїнський політичний журнал «Державність» та замість Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» зазначено Приватне акціонерне товариство «Львівська книжкова фабрика «Атлас», при цьому коди ЄДРПОУ та адреси сторін позивачем зазначено вірно. Виявивши вказані неточності у найменуванні позивача та відповідача, суд ухвалив виправити їх з відображенням у вступній та резолютивній частині повного найменування сторін, як це вказано у безкоштовному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2014р. між позивачем (Замовником) та відповідачем (Виконавцем) укладено Угоду №76 (надалі - Угода), відповідно до п. 1.1 якої замовник здає, виконавець приймає замовлення і зобов'язується надати поліграфпослуги з виготовлення книги за зам. №268-13, автор ОСОБА_1, найменування «Люди з кременю і світла», тираж 1000 прим., формат 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк. (508 стор.), тип видання 7БЦ з пр.пл., кількість фарб: текст 1+1, обкладинка - форзац чистий. Папір на текст: замовника; папір на обкладинку: виконавця; папір на форзац: офс., 120г/м 2 виконавця, картон 2мм. виконавця; плівки виконавця (а.с.23) .

За умовами п. 2.1., 2.2., 3.2. Угоди, замовник зобов'язується надати виконавцю файли і макет підписаного до друку видання, придбати папір, картон, інші матеріали, які надає замовнику за 1 місяць до здачі готового тиражу, провести попередню оплату в розмірі 50% від повної вартості з виготовлення тиражу, кінцевий розрахунок з виконавцем - до відвантаження готової продукції.

Відповідач, згідно п. 2.4. Угоди, взяв на себе зобов'язання виготовити тираж протягом 1 місяця при умові здачі замовником всіх необхідних до друку матеріалів і виконання п. 3.2.

За надання поліграфпослуг відповідно до умов Угоди замовник оплачує виконавцю 18300,00 грн. без ПДВ (п. 3.1. Угоди).

Відповідно до п.7.1 Угоди, вона набуває чинності з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ній.

Як зазначає в позовній заяві позивач, 25.06.2014р. він здав відповідачу рукопис книги в електронній формі до друку та цього ж дня, автор ОСОБА_1 особисто перерахував виконавцю більше половини вартості тиражу, а саме 10000,00 грн.

Факт передачі електронного варіанту рукопису книги «Люди з кременю і світла», автора ОСОБА_1 (з відповідним супровідним листом (а.с.132) ) для друку відповідачу 25.06.2014р. не заперечується жодною зі сторін та підтверджується наявними в матеріалах справи листами №105 від 24.07.2014р. (а.с.54) , №138 від 01.09.2014р. (а.с.55) , №170 від 02.12.2014р. (а.с.56) , з котрих вбачається, що відповідач приступив до виконання замовлення, вирізавши певну кількість аркушів книги та просив надати папір, якого не вистачає для подальшого друку. Щодо внесення позивачем на рахунок відповідача передоплати в розмірі 10000,00 грн., то факт перерахування вказаних коштів підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №6 від 25.06.2014р. (а.с.46).

З приводу передачі відповідачу паперу для друку книжки, то як зазначає позивач, необхідна кількість паперу була передана відповідачу ще до укладення Угоди та зберігалася на складах ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас».

Враховуючи те, що на думку позивача, ним всі умови Угоди №76 від 25.06.2014р. було виконано, а відповідач від виконання своїх обов'язків ухиляється, чим спричинює позивачу збитки, останній звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 50700,00 грн. та зобов'язання відповідача виконати умови Угоди №76 від 25.06.2014р.

В ході розгляду справи, позивачем листом долученим до клопотання за вх. № 13941/16 від 31.03.2016р. (а.с.64-65) та усно в судових засіданнях було конкретизовано позовні вимоги, не змінюючи їх предмету та суті. Зокрема, позивач просить суд зобов'язати ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» виконати угоду №76 від 25.06.2014р. в повному обсязі, а саме: надати поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_1, найменування «Люди з кременю і світла», тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок та передати позивачу книгу не пізніше одного місяця з часу отримання рішення суду. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 50700,00 грн., із яких: 10000,00 грн. пеня за неналежне виконання договору; 3300,00 грн. вартість привласненого відповідачем 150 кг. паперу; 30000,00 грн. збитки, яких зазнав позивач в результаті невиставлення книги у продаж в книгарні та всеукраїнські ярмарки; 5000,00 грн. моральна шкода, яку зазнав автор внаслідок невиставлення книги у продаж та всеукраїнські ярмарки, а також 2400,00 грн. відсотки від депозитного вкладу, який міг би отримати позивач, не знявши кошти на частковому оплату послуг з виготовлення тиражу книг.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Зміст укладеної між сторонами Угоди №76 від 25.06.2014р., свідчить про те, що вона за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки спрямована на виготовлення та передачу позивачу книги.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

За змістом ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст.841 ЦК України).

Як встановлено судом, для виготовлення позивачу книги, за умовами п. 2.1., 2.2., 3.2. Угоди, позивач зобов'язався надати відповідачу за 1 місяць до здачі готового тиражу файли і макет підписаного до друку видання, придбати папір та провести попередню оплату в розмірі 50% від повної вартості з виготовлення тиражу.

З матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням №6 від 25.06.2014р. позивач перерахував відповідачу 10000,00 грн. (більш ніж 50% від повної оплати вартості). Також, 25.06.2014р. позивач передав відповідачу файли і електронний варіант макету книги «Люди з кременю і світла», автора ОСОБА_1

Факт отримання відповідачем файлів та електронного варіанту макету книги визнавався відповідачем в судових засіданнях та підтверджується наявними в матеріалах справи листами №105 від 24.07.2014р., №138 від 01.09.2014р., №170 від 02.12.2014р., з котрих вбачається, що відповідач приступив до виконання замовлення, вирізавши певну кількість аркушів книги.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що позивачем не виконано обов'язку передати відповідачу підписаний паперовий макет книги, а тому обов'язок відповідача передати книгу ще не наступив.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, як вбачається із п.2.1 Угоди №76 в ній не передбачено обов'язку позивача надати відповідачу паперовий макет книги. Покликання представника, що обумовлений сторонами «макет підписаного до друку видання» свідчить про те, що цей макет має бути паперовим не заслуговує на увагу, оскільки макет підписаного до друку видання може бути, як в паперовому вигляді, так і в електронному (в т.ч. і той, який міститиме електронний підпис). Як вже зазначалося, позивач передав відповідачу електронний макет книги і по цьому макеті відповідач розпочав її друк. Більше того, в листуванні, яке протягом всього періоду велося між позивачем та відповідачем, останній жодним чином не зазначає про неможливість друку книги, у зв'язку з відсутністю її паперового макету, як і не зазначає про те, що паперова форма цього макету була обумовлена в укладеній між сторонами угоді. Про паперову форму макету відповідач почав зазначати лише в судових засіданнях.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами конкретно не було обумовлено паперову форму макету книги, суд вважає, що передача позивачем макету книги в електронній формі свідчить про належне виконання ним свого обов'язку, передбаченого п.2.1 Угоди.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не виконано обов'язку надати відповідачу паперу в необхідній кількості для друкування книги. Зокрема, для завершення виготовлення книги «Люди з кременю і світла» відповідачу необхідно 994 аркуші паперу форматом 60х84 см., 100 г/м2, або рулонного - 54 кг. відповідної якості. Як зазначає відповідач, вказане неодноразово наголошувалося позивачу в листах №105 від 24.07.2014р., №138 від 01.09.2014р. та №170 від 02.12.2014р.

Позивач не погоджується з зазначеною позицією відповідача, оскільки станом на момент укладення Угоди, на складах відповідача знаходилася достатня кількість паперу позивача необхідна для виготовлення книги.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту листа відповідача №138 від 01.09.2014р. (а.с.55) , згідно «Карточки обліку паперу і палітурних матеріалів» ф. №26, станом на 01.01.2011р., на складі фабрики зберігався папір позивача:

1. Офсетний №1 сикт., 84 см., 60г/м 2 - 70 кг. (станом на день підписання листа був на складі).

2. Етикетний, корюк., 60 см., 100г/м 2 127 кг. (складався з 2-х залишків рулонів - 60 і 67 кг.).

3. Етикетковий, корюк., 62 см., 100г/м 2 - 464 кг. (складався з 2-х залишків рулонів - 260 і 196 кг.).

4. Офсетний №1, 62 см., 100г/м 2 - 660 кг. (складався з 2-х рулонів - 328 (182 + 150 кг.) і 332 кг.

Також, як вказав у згаданому листі відповідач, з останнього 332 кілограмового рулону, 150 кг. паперу ним було використано для потреб фабрики (здійснено його порізку).

Листом №138 від 01.09.2014р. та №170 від 02.12.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що для завершення виготовлення книги «Люди з кременю і світла» потрібно 994 аркуші формату 60х84 см., 100г/м 2 або рулонного паперу 54 кг. відповідної якості.

Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що на складах відповідача, ще до моменту укладення Угоди №76 від 25.06.2014р., знаходився папір позивача в достатній кількості для виготовлення книги «Люди з кременю і світла». Відтак, позивач правомірно вважає, що ним було виконано і умову Угоди про надання паперу. Як встановлено судом, станом на день розгляду справи, для закінчення друку книги забракло 54 кг. паперу. Разом з тим, відповідачем для власних потреб було порізано 150 кг. паперу позивача.

В ході розгляду справи, представник відповідача зазначив, що папір в кількості 150 кг. було порізано для потреб фабрики ще 01.11.2011р., і на момент укладення Угоди позивачу було відомо про факт такої порізки. Як зазначає представник відповідача, останній за погодженням із позивачем відняв із повної вартості виготовлення книги 2017,50 грн. - вартість порізаного паперу. А тому, на думку відповідача, вказаний папір було куплено у позивача, і останній, для завершення виготовлення книги, повинен надати ще 54 кг. паперу.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини купівлі-продажу 150 кг. паперу, відсутні докази звернення відповідача з пропозицією купити вказаний папір для потреб фабрики, так і докази згоди позивача на відчуження паперу. Слід також зазначити, що відповідачем не долучено доказів, які б підтверджували факт оплати позивачу вартості використаних 150 кг. паперу та прийняття таких коштів позивачем чи факт внесення сторонами змін до Угоди в частині зменшення вартості послуг з виготовлення книжок у зв'язку з передачею паперу відповідачу для потреб фабрики. В матеріалах справи також відсутні докази того, що станом на момент підписання Угоди №76 відповідач повідомляв позивача про факт порізки ним паперу для власних потреб. Натомість в судовому засіданні позивач категорично заперечував про існування вказаних обставин.

Не заслуговують на увагу покликання відповідача на ОСОБА_3 погодження оптової ціни на замовлення №7821-*/2 (а.с.135) , як на доказ того, що позивачем та відповідачем погоджено відняття з повної вартості книги вартість привласненого відповідачем паперу.

Так, з вказаного протоколу жодним чином не прослідковується факту погодження зазначених відповідачем обставин. Більше того, вказаний протокол не погоджено зі сторони позивача, оскільки на ньому не міститься ні підпису позивача, ні його печатки. Покликання представника відповідача на лист позивача від 25.06.2014р. (а.с.132), як на доказ погодження вказаного протоколу суд оцінює критично, так як зі змісту цього листа випливає, що позивач надав відповідачу ОСОБА_3 погодження оптової ціни на замовлення №7821-*/2, підписаний редакцією журналу . Разом з тим, відповідачем не пред'явлено суду підписаного зі сторони позивача протоколу.

Таким чином, беручи до уваги те, що станом на 01.01.2011р., належний позивачу папір офсетний №1, 62 см., 100г/м 2 в кількості 150 кг. знаходився на складі відповідача, однак без будь - яких на те погоджень був використаний для задоволення виробничих потреб фабрики, на момент укладення Угоди відповідач не повідомив позивача про порізку належного йому паперу в кількості 150 кг., позивач як замовник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов'язання, передбачені п. 2.2. Угоди щодо придбання та передачі паперу виконавцеві.

Оскільки ще до укладення даної Угоди позивачем було передано на склад відповідача папір для друку (кількість якого була достатньою для виготовлення книги позивача тиражем 1000 примірників), 25.06.2014р. позивачем проведено часткову оплату в розмірі 10000,00 грн. та передано відповідачу рукопис книги в електронному форматі, строк для виконання ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» обов'язку по виготовленні книг закінчився 25.07.2014р.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Так як у встановлений в Угоді строк, послуги щодо виготовлення книги надані не були, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, відповідно позовна вимога про зобов'язання ПрАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас» надати поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_1, найменування «Люди з кременю і світла», тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок є документально обґрунтована та підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання відповідача передати книгу не пізніше одного місяця з часу отримання рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки за змістом п.3.2 Угоди обов'язок відповідача щодо передачі позивачу книги наступає лише після повної оплати вартості виготовлення книги.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача пені та збитків, то суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 4.3. Угоди, за несвоєчасне виготовлення тиражу замовник має право стягнути з виконавця пеню в розмірі 0,2% вартості невиготовленої в термін друкованої продукції, за кожний день протермінування, але не більше 10% вартості невиготовленої продукції.

Так, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги те, що взяті на себе зобов'язання за Угодою відповідач повинен був виконати до 25.07.2014р. включно, однак їх не виконав, позивач був вправі нарахувати виконавцю пеню за неналежне виконання зобов'язань за період з 26.07.2014р. по 21.01.2015р. включно, виходячи з 0,2% (10%) вартості невиготовленої в термін книжкової продукції. Натомість з розрахунку пені позивача не вбачається, що така розраховувалася ним від 0,2% вартості невиготовленої продукції та в межах встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку, а лише з припущень позивача щодо вартості 1000 примірників книги, без документальних на те підтверджень.

Більше того, приписами статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

У додаткових письмових поясненнях (вх. №17562/16 від 21.04.2016р.) відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені, у зв'язку з її пропуском позивачем.

Розглянувши заяву відповідача про застосування до позовної вимоги про стягнення 10000,00 грн. пені позовної давності, суд прийшов до висновку, що така підлягає задоволенню, оскільки період нарахування пені закінчився 21.01.2015р., а позовна заява направлена на адресу суду лише 21.02.2016р., тобто після спливу позовної давності для звернення до суду з даною вимогою. Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 10000,00 грн. пені повністю.

З приводу стягнення з відповідача 3300,00 грн. вартості привласненого 150 кг. паперу, то така позовна вимога на думку суду, задоволенню не підлягає, оскільки всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не долучено жодних доказів, які б підтверджували, що станом на момент привласнення відповідачем паперу, його вартість становила саме 3300,00 грн. Відтак, правових підстав для стягнення вказаних коштів немає. Більше того, дана вимога не може бути задоволена ще й з тих підстав, що вона є взаємовиключною з вимогою про зобов'язання відповідача виготовити книгу.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30000,00 грн. збитків, 2400,00 грн. відсотків від депозитного вкладу та 5000,00 грн. моральної шкоди, господарський суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З огляду на викладене суд зазначає, що за змістом ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, для застосування таких засобів відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вини, а також встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Також, як зазначив Верховний Суд України в Постанові №3-64гс11 від 04.07.2011р. пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Пред'являючи вимогу про відшкодування неодержаних доходів, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

В даному випадку суд зазначає, що в ході розгляду справи, позивачем не доведено наявності всіх елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, тягар доказування котрих законодавство покладає на нього, а також не доведено (зокрема, відповідними договорами на реалізацію книги ті ін. підтверджуючими документами), що у випадку виконання відповідачем зобов'язань щодо виготовлення книги, така була б реалізована позивачем в кількості 1000 примірників та в результаті ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність» отримало 30000,00 грн. прибутку. Крім цього, звертаючись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 2400,00 грн. збитків, позивач вказує, що міг би отримати зазначені кошти, від депозитного банківського вкладу, якби не сплатив виконавцеві 10000,00 грн. авансу. Натомість, доказів, що такий депозитний рахунок був відкритий у відповідній банківській установі на ім'я ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність» та 25.06.2014р. з нього були зняті кошти в розмірі 10000,00 грн. позивачем не долучено. Більше того, обов'язок по перерахунку 50% вартості тиражу покладався на позивача пунктом 3.2. Угоди, відтак неналежне виконання відповідачем зобов'язань не є причиною, яка позбавила позивача одержати прибуток у вигляді відсотків від депозитного вкладу.

З врахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 32400,00 грн. збитків.

Вимогу про стягнення з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди, позивач обґрунтовує тим, що протягом 1 року та 8 місяців така патріотична та велика за обсягом книга не вийшла у світ, не потрапила у продаж в книгарні та всеукраїнські книжкові ярмарки, як наслідок - позбавлення авторського престижу та авторитету.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Так, в п. 5 вказаної вище Постанови, Верховний Суд України відмітив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Господарський суд зазначає, що на відміну від інших видів збитків, моральна (немайнова) шкода підлягає компенсації тільки у випадках, передбачених законом, тому її застосування є обмеженим. Втім, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування 5000,00 грн. немайнової шкоди, позивач не зазначає жодних норм закону, які б передбачали випадки стягнення такої шкоди з відповідача.

Більше того, дана позовна вимога на думку суду, спрямована не на захист немайнових прав та інтересів позивача по справі - ТВП Всеукраїнський політичний журнал «Державність», а автора книги «Люди з кременю і світла» - ОСОБА_1 Таким чином, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 5000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в розмірі 1218,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 22, 28, 33-35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 20; код ЄДРПОУ 02470141) виконати умови п. 1.1 Угоди №76 від 25.06.2014р., а саме надати поліграфпослуги з виготовлення книги, автор ОСОБА_1, найменування «Люди з кременю і світла», тиражем 1000 примірників, форматом 60х84/16 обсяг 31,75 фіз.др.арк., 508 сторінок.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівська книжкова фабрика «Атлас» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 20; код ЄДРПОУ 02470141) на користь Приватного підприємства «Приватне творчо-видавниче підприємство редакція Всекраїнського політичного журналу «Державність» (79495, м. Львів, м. Винники, вул. Львівська, 6А; код ЄДРПОУ 20843611) 1218,00 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2016р.

Суддя Крупник Р.В.