Рішення

від 16.06.2016 по справі 915/492/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 915/492/16

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю

«Миколаївське спеціалізоване управління № 28»

54028, м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, б.51

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю

«Ремтехмонтаж - Миколаїв»

54000, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1, оф. 4

про: стягнення заборгованості в сумі 61080,00 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

ОСОБА_2 - керівник.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 25.04.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість за виконані послуги в сумі 61080,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про надання послуг № 28 від 03.04.2015 року; актів здачі приймання робіт на загальну суму 161960,00 грн. (за період з 30.04.2015 року по 31.10.2015 року); рахунків-фактур № СФ - 0000644 від 03.04.2015 року, № СФ - 0000645 від 03.04.2015 року, № СФ - 0000696 від 03.06.2015 року, № СФ - 0000717 від 23.06.2015 року, № СФ - 0000751 від 04.08.2015 року, № СФ - 0000772 від 31.08.2015 року. № СФ - 0000790 від 30.09.2015 року № СФ - 0000811 від 31.10.2015 року ( в кількості 8 штук); актів звірки взаєморозрахунків (підписаних лише позивачем); банківських виписок на загальну суму 33000,00 грн.; листа позивача до відповідача за вих. № 86 від 03.11.2015 року; норм ст. ст. 526, 546, 16 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотних сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Судом зазначено, що позивачем в позові було заявлено клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладання арешту на р/рахунки відповідача.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття відповідних заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім у своєму клопотанні не визначено посилання на жодну норму матеріального права, в обґрунтування заявленої вимоги та не сплачено встановлений законом судовий збір за розгляд даної вимоги.

16.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

03 квітня 2015 року між сторонами був укладений договір № 28 "про надання послуг" згідно з предметом якого позивач, як виконавець передає замовнику в роботу кран СКГ-401, (стріла - 28,5 м.п., гусьок - 20 м.п., кабель живильний - 60 м), що надалі іменується "Механізм", в справному стані, згідно акту, підписаного з обох боків, а відповідач, як замовник, використовує "Механізм" для виконання робот на своїх об'єктах (п.1.2 договору).

Розділом 3 договору сторони дійшли згоди, що вартість робіт по договору становить: робота крана на електричній енергії - 210,00 грн. за 1 маш/годину з ПДВ (електроенергія, яка використовується, сплачується замовником); перебазування в обидві сторони, складання, монтаж крана ( на місці) - 2000,00 грн. з ПДВ (п.3.1 договору); розрахунки проводяться щомісячно платіжним дорученням замовника на протязі десяти банківських днів після пред'явлення рахунку виконавцем за звітний місяць (п.3.2 договору).

В пункті 2.1 договору сторони обумовили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та доставки "Механізма" на об'єкт та діє до повного його виконання сторонами.

Предметом даного спору виступають вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошового боргу за надані послуги по договору № 28.

Отже, спірні правовідносини, що склалися між сторонам регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема, договори та інші правочини.

За умовами частини 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно з ч.1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору № 28 від 03.04.2015 року:

В період з липня 2015 року по жовтень 2015 року позивачем були проведені роботи (надані послуги) на загальну суму 161960,00 грн ., про що зазначено у наступних актах здачі-приймання робіт (надання послуг):

- акт № ОУ- 0000059від 30.04.2015 року на 10000,00 грн. по рахунку № СФ - 0000644 від 03.04.2015 року на 20000,00 грн. (підписаний обома сторонами без зауважень);

- акт № ОУ - 0000072 від 30.04.2015 року на 5040,00 грн. по рахунку № СФ - 0000645 від 03.04.2015 року на 15000,00 грн. (не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ - 0000088 від 31.05.2015 року на 28560,00 грн. по рахунку № СФ - 0000696 від 03.06.2015 року на 18600,00 грн. (підписаний обома сторонами без зауважень);

- акт № ОУ - 0000100 від 16.06.2015 року на 14280,00 грн. по рахунку № СФ - 0000715 від 16.06.2015 року (не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ - 0000106 від 30.06.2015 року на 10000,00 грн. по рахунку № СФ - 0000717 від 23.06.2015 року на 10000,00 грн. (не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ - 0000133 від 31.07.2015 року на 8400,00 грн. по договору № 28 від 03.04.2015 року ( не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ - 0000152 від 31.08.2015 року на 31920,00 грн. по договору № 28 від 03.04.2015 року (не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ-0000170 від 30.09.2015 року на 33600,00 грн. по договору № 28 від 03.04.2015 року (не підписаний відповідачем);

- акт № ОУ - 0000192 від 31.10.2015 року на 20160,00 грн. по договору № 28 від 03.04.2015 року (не підписаний відповідачем).

Матеріали справи містять копії рахунків-фактур: № СФ - 0000644 від 03.04.2015 року, № СФ - 0000645 від 03.04.2015 року, № СФ - 0000696 від 03.06.2015 року, № СФ - 0000717 від 23.06.2015 року, № СФ - 0000751 від 04.08.2015 року, № СФ - 0000772 від 31.08.2015 року. № СФ - 0000790 від 30.09.2015 року № СФ - 0000811 від 31.10.2015 року, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

З листування, яке надає позивач до позову, вбачається наступне:

1. Листом № 12/06/1 від 12.06.2015 року відповідач проінформував позивача, про використання крану за договором № 28 від 03.04.2015 року та посилаючись на умови п.1.2 цього договору, запропонував позивачу вважати договір № 28 від 03.04.2015 року виконаним з 16.06.2015 року.

2. Листом № 86 від 03.11.2015 року позивач направив відповідачу акти виконаних робіт та змінні рапорти на послуги крана СКН - 401 за червень - жовтень 2015 року, за такими датами: 16.06.2015 року, 04.08.2015 року, 02.09.2015 року, 06.10.2015 року, 03.11.2015 року, з проханням другий екземпляр актів з підписом та печаткою повернути позивачу. Відповідь в матеріалах справи відсутня.

Також, позивач 03.11.2015 року оформив для відповідача претензію № 84 про погашення заборгованості за надані послуги по договору № 28 від 03.04.2015 року в сумі 40920,00 грн.

Зазначений лист № 86 та претензія були нарочно передані відповідачу про що свідчать відмітки робітника відповідача з датою та підписом.

Вищенаведене листування між сторонами, частково підписані відповідачем акти, частково проведені оплати по рахункам зазначених в актах з посиланням на договір № 28 від 03.04.2015 року - фактично підтверджують передачу позивачем відповідачу крану СКГ - 401, а отже, доставку «Механізма» на об'єкт.

Згідно даних позивача, а саме з банківських виписок вбачається, що відповідач по спірним відносинам провів часткові оплати на загальну суму 100880,00 грн.

Разом з тим, акти звірки від 16.06.2015 року та від 31.10.2015 року не взяті судом до уваги, оскільки не підписані відповідачем.

За правилами ст.ст. 32,33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем за договором № 28 від 03.04.2015 року у спірний період, не направив в судове засідання свого представника для спростування наведених позивачем обставин.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частин 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, за перевіркою суду сума боргу у відповідача перед позивачем по спірним відносинам за період з липня 2015 року по жовтень 2016 року за договором № 28 від 03.04.2015 року, дійсно складає в розмірі 61080,00 грн. (161960,00 грн. - 100880,00 грн.)

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволенню їх у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремтехмонтаж - Миколаїв» (54000, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/1, оф. 4, код ЄДРПОУ 38458289) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївське спеціалізоване управління № 28» (54028, м. Миколаїв, вул. 12-а Поздовжня, б.51, код ЄДРПОУ 01413804) заборгованість за виконані послуги в сумі 61080,00 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 21 червня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова