Постанова

від 14.06.2016 по справі 922/1678/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 922/1678/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.04.2016р. № 163,

від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 01.03.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" (вх.№709 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" ОСОБА_4, м.Донецьк,

до Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро", с. Сосонівка,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ємельянова О.О., суддя Денисюк Т.С., суддя Новікова Н.А.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" (63224, Харківська обл., Нововодолазький р-н., с. Сосонівка, вул. Миру, буд. 15, ЄДРПОУ 35777064) на користь Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" ОСОБА_4 (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 125; поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 26, ЄДРПОУ 19388768) заборгованість за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 року у розмірі 2384455,28 грн. (з яких: поточна заборгованість по кредиту у розмірі - 2226512,48 грн.; поточна заборгованість за відсотками у розмірі 17385,12 грн.; прострочена заборгованість за відсотками у розмірі - 140557,68 грн.) судові витрати у розмірі 47689,11 грн.

При обґрунтовані прийнятого у справі рішення місцевий господарський суд зазначає, що звернення позивача 20.03.2015р. з позовом до господарського суду про стягнення з поручителя (боржника) заборгованості за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014р. у розмірі 2384455,28 грн. та 13.03.2015р. з позовом до Дзержинського районного суду м. Харків по солідарне стягнення з ОСОБА_5 та Приватного підприємства "Реал-Ком" заборгованості за кредитним договором №12-14-Хрк від 15.08.2014р. у сумі 2384455,28 грн., є пред'явленням вимоги до поручителя та боржника в порядку, визначеному статтею 554 Цивільного кодексу України та пункту 5.3 кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк, п. 2.1 договору поруки від 15.08.2014р. № 12-14-ХРК/ПОР 3. Таким чином, на думку суду, позивач реалізував своє право на звернення із позовом до суду про виконання боржником зобов'язань за вказаними договорами, у зв'язку з чим з моменту пред'явлення даної вимоги до поручителя (20.03.2015 р.) останній стає солідарним боржником щодо зобов'язань за кредитним договором.

При цьому, господарський суд першої інстанцій дійшов висновку, що положеннями статті 559 Цивільного кодексу України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання винило до ліквідації боржника, а саме 20.03.2015 року, оскільки у відповідності до приписів статей 554 Цивільного кодексу України поручитель став солідарним боржником за даним зобов'язанням та мав виконати свої зобов'язання щодо погашення боргу у розмірі 2384455,28 грн. у відповідності до пункту 2.1 договору поруки в триденний термін з дня отримання вимоги від Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" (позовної заяви), що виконано не було.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі № 922/1678/15 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Український ОСОБА_3" відмовити повністю.

В обґрунтування своєї позиції у справі скаржник зазначає, що позивач не мав законодавчо визначених підстав для звернення з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки лише невиконання боржником зобов'язання після спливу триденного строку, встановленого п. 2.1 договору поруки може свідчити про наявність спору між сторонами.

Крім того, на думку апелянта, оскільки у правовідносинах між ПАТ "Український ОСОБА_3 банк" та СТОВ "Соснівка-Агро" по договору поруки від 15.08.2014р. № 12-14-ХРК/ПОР 3 станом на час державної реєстрації припинення ПП "Реал-Ком" відсутнє рішення суду про стягнення з СТОВ "Соснівка-Агро" на користь ПАТ "Український ОСОБА_3" заборгованості, зобов'язання за кредитним договором від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк є припиненими, що виключає підстави задоволення заявлених позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016р. у справі № 922/1678/15 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні 12.04.2016р. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, надання можливості сторонами ознайомитись з матеріалами справи та надати додаткові письмові пояснення у справі, оголошено перерву

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.04.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Пуль О.А., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Український ОСОБА_3" відмовити повністю.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без змін.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи явку сторін та інших учасників судового процесу в судове засідання, а також надання ними пояснень з приводу заявлених вимог та заперечень, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (іменоване - "банк") та Приватне підприємством "Реал-Ком" (іменоване - "позичальник") укладено кредитний договір № 12-14-Хрк, відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 2877700,00 гривень, на поповнення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій та погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 2-14-Хрк від 24.01.2014р. в сумі 2877733,73 грн., строком до 30 червня 2015 року із сплатою 23,75% річних.

Кредит, наданий за даним договором, забезпечується заставою сільськогосппродукції і порукою (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору забезпечення кредиту, передбачене п. 2.1 оформлюється письмовими договорами, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців.

Строк дії цього договору встановлюється з дня підписання цього договору і до повного погашення позичальником усіх зобов'язань за цим договором (п. 8.12 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання кредиту овердрафту від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк сторонами визначено графік погашення суми встановленого ліміту кредитування (т.1, а.с.13).

В забезпечення виконання позичальником умов договору про надання кредиту овердрафту від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк, між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (іменований - "банк") та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" (іменоване - "поручитель") укладено договір поруки № 12-14-ХРК/ПОР 3, відповідно до п. 1.1 якого відповідно до цього договору поручитель зобов'язується солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15 серпня 2014р., укладений між банком і ПП "Реал-Ком" на суму 2877700,00 грн. зі сплатою 23,75% річних, а також комісій, пені, штрафів згідно з умовами кредитного договору, із встановленим строком погашення до 30 червня 2015 року.

Згідно з п. 2.1 договору поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника.

Поручитель зобов'язується відповідати усім своїх майном при недостатності грошових коштів в обсязі вимог банку. До того моменту, поки боржником або поручителем не будуть виконані в повному обсязі боргові зобов'язання перед банком. Поручитель не має права продавати майно, що належить йому на праві власності без попереднього повідомлення про це банк (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.4 договору поручитель безвідклично доручає, а банк бере на себе зобов'язання, а в разі невиконання поручителем п. 2.1 цього договору, здійснювати, з метою виконання поручителем своїх зобов'язань за цим договором, списання грошових коштів з усіх рахунків поручителя, відкритих в ПАТ "Укрбізнесбанк", на дату списання у сумах зазначених у відповідних вимогах.

Відповідно до п. 3.1 договору договір набирає чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком.

Дія договору може бути припиненою достроково, шляхом повного виконання боржником та/або поручителем боргових зобов'язань перед банком (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання банком зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

На виконання умов кредитного договору банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2877700,00 грн.

Однак, позичальник - ТОВ "Реал-Ком" свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування за кредитним договором №12-14-ХРК від 15.08.2014 виконував неналежним чином, а саме: заборгованість за кредитом була погашена позичальником 25.12.2014р. лише частково на суму 651187,52 грн., відсотки за користування кредитом були сплачені позичальником лише за період з 18.08.2014 по 30.11.2014 на загальну суму 196610,40 грн.

При цьому, погашення відсотків за листопад 2014 року відбулось з порушенням строку, визначеного кредитним договором, з січня 2015 позичальник перестав сплачувати відсотки.

Таким чином, станом на станом на 13.03.2015р. заборгованість боржника за кредитним договором складає 2384455,28 грн., з яких:

- 2226512,48 грн. - поточна заборгованість по кредиту;

- 17385,12 грн. - поточна заборгованість за відсотками;

- 140557,68 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

З огляду на прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом ПАТ "Укрбізнесбанк" 20.03.2015, керуючись правом вимагати дострокового повернення сум кредиту та процентів, передбаченим п. 5.3. кредитного договору, звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до відповідача, як поручителя позичальника за кредитним договором № 12-14-ХРК від 15.08.2014, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Переглянувши у апеляційному порядку прийняту місцевим господарським судом постанову в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно з п. 4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надсилання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Так, зі змісту частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України та частини першої статті 555 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець допускає як звернення з вимогою до поручителя, так і пред'явлення позову до нього.

Статтею 555 Цивільного кодексу України встановлюються різні права та обов'язки поручителя у разі пред'явлення до нього вимоги або позову.

Таким чином, пред'явлення вимоги, яка передбачена частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, слід відрізняти від вимоги, що визначається як позов. Поручитель має отримати, відповідно кредитор зобов'язаний пред'явити вимоги до поручителя, а вже після цього вирішувати питання щодо судового вирішення цього спору, оскільки сам факт отримання такої вимоги поручителем спонукає його у добровільному порядку виконати зобов'язання, визначене договором поруки.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк підписаною між банком та ПП "Реал-Ком" та договору поруки від 15.08.2014р. № 12-14-ХРК/ПОР 3 строк погашення кредиту було встановлено до 30 червня 2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Для визнання боржника таким, що прострочив виконання зобов'язання, необхідною умовою є надсилання кредитором вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 5.3 кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, неустойок та збитків у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців.

Про намір достроково розірвати кредитний договір та/або вимогу достроково погасити суму кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника.

Позивальник зобов'язаний впродовж 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банка достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойку, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки від 15.08.2014р. № 12-14-ХРК/ПОР 3 поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це погасити заборгованість боржника по сумі платежів (сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафних санкцій в разі їх застосування до боржника.

Також, пунктом 2.4 договору поруки сторони узгодили, що поручитель безвідклично доручає, банк бере на себе зобов'язання, а разі невиконання поручителем п. 2.1 цього договору, здійснювати, метою виконання поручителем своїх зобов'язань за цим договором, списання грошових коштів з усіх рахунків поручителя, відкритих в ПАТ "Укрбізнесбанк" на дату списання у сумах зазначених у відповідних вимогах.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до умови кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк строк виконання основного зобов'язання на момент звернення позивача до суду ще не настав .

При цьому, за відсутності дотримання з боку банку порядку, визначеного п. 5.3 кредитного договору від 15.08.2014р. № 12-14-Хрк, як підстави для виникнення у боржника обов'язку щодо сплати заборгованості за вказаним договором, існуючі між сторонами договору поруки від 15.08.2014р. правовідносини передбачають лише право банку в досудовому порядку звернутися до відповідача з письмовим повідомленням щодо погашення заборгованості за основним договором та, в разі невиконання останнього, здійснювати списання відповідних грошових коштів з усіх рахунків поручителя.

Таким чином, звертаючись до суду, з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, як з солідарного боржника за кредитним договором №12-14-Хрк від 15.08.2014р., позивач повинен був попередньо надіслати відповідачеві відповідну письмову вимогу відповідно до умов п.2.1 договору поруки.

Судова колегія також враховує висновок, викладений в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014р. у справі № 6/170цс13 та у справі № 6-53цс14, відповідно до якого звернення кредитора з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за основним договором, слід вважати пред'явленням письмової вимоги до нього.

Разом з тим, сторонами на підставі положень 629 Цивільного кодексу України встановлено інші правовідносини ніж ті, що викладенні у вказаних постановах суду, відповідно до яких порядок виникнення зобов'язань за договором поруки 15.08.2014р. № 12-14-Хрк визначений п. 2.1, 2.4 вказаного договору.

Окрім цього, статтею 609 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За положеннями ст. ст. 559, 609 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з наданим Верховним Судом України аналізом застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до змісту статей 559, 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою для припинення поруки, тому що зобов'язання за кредитним договором припинилося .

При цьому, для правильного вирішення спірних відносин між сторонами також має значення правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2015р. у справі № 6-172цс15.

Так, згідно з частиною п'ятою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України статті 14 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ. Організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, положення статті 559 Цивільного кодексу України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Правовий аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов'язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Отже, за умови якщо право на стягнення з поручителя заборгованості (шляхом звернення до суду з позовом, за результатами розгляду справи за яким ухвалено судове рішення про стягнення цієї заборгованості з поручителя) було реалізоване кредитором до ліквідації боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання поручителя.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2015р. у справі № 922/4001/15, яку залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. у справі № 922/4001/15 та постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016р., затверджений наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Приватне підприємство "Реал-Ком" код 34392875 зареєстроване як юридична особа 20.07.2006 р. за № 14801020000027856 за адресою: 61171, м.Харків, Шосе СалтівськеАДРЕСА_1; припинено провадження у справі, визнати вимоги, визначені в мажах судової процедури, погашеними; провадження по справі припинено.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції станом на момент набрання судового рішення законної сили) у разі, якщо після завершення ліквідаційної процедури в процесі банкрутства, яка встановлена законом, судом постановлене рішення про ліквідацію юридичної особи-банкрута, суд, що виніс відповідне рішення, в день набрання ним законної сили направляє його державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи-банкрута для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.11.2015р. внесено запис про державну реєстрацію припинення ПП "Реал-Ком" (т.2, а.с. 26-33).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на час прийняття місцевим господарським судом рішення у справі № 922/1678/15 юридична особа - боржник за кредитним договором від 15.08.2014р. №12-14-Хрк, в установленому Законом порядку визнана припиненою, та, у відповідності до вимог ст. 609 Цивільного кодексу України припинилось зобов'язання боржника.

З огляду на вказану обставину, а також вищевикладені висновки Верховного Суду України, на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України має місце припинення поруки за договором від 15.08.2014р. № 12-4-ХРК/ПОР 3, укладеного з відповідачем у забезпечення кредитних зобов'язань боржника (ПП "Реал-Ком"), у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" заборгованості за кредитним договором від 15.08.2014 року № 12-14-Хрк в розмірі 2384455,28 грн. не підлягають задоволенню.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 6 "Про судове рішення" визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 вказаної Постанови).

За наведених вище підстав, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/154 - скасуванню.

Судові витрати у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2016р. у справі №922/1678/154 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Український ОСОБА_3" (вул. Артема, буд. 125, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 19388768) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-агро" (вул. Миру, будинок 15, село Соснівка, Харківська область, 63224, код ЄДРПОУ 35777064) 50458,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17.06.2016р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.А. Шутенко