Постанова

від 13.06.2016 по справі 910/19792/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2016 р. Справа№ 910/19792/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015

у справі № 910/19792/15 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь"

до Приватного підприємства ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інсайд Груп"

про визнання недійсним нікчемного договору, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, витребування майна та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Київська Русь" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного підприємства ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" (далі - відповідач) про визнання недійсним нікчемного договору, застосування наслідків недійсності нікчемного договору, витребування майна та визнання права власності, в якому просило:

- визнання недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 19.03.2015р.;

- застосування наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2015р.;

- витребувати у Приватного підприємства ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" нерухоме майно - квартиру №4, що знаходиться в будинку №9 по вул. Хорива в м. Києві, яка складається з двох жилих кімнат, загальна площа квартири становить 71,90 кв.м., житлова площа квартири становить - 36,6 кв.м.;

- визнати за позивачем право власності на квартиру №4, що знаходиться в будинку №9 по вул. Хорива в м. Києві, яка складається з двох жилих кімнат, загальна площа квартири становить 71,90 кв.м., житлова площа квартири становить - 36,6 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений Договір купівлі-продажу квартири від 19.03.2015р. є нікчемним з підстав, визначених ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки укладений після призначення уповноваженої особи Фонду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2015 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інсайд Груп".

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/19792/15 в задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на ту обставину, що Договір купівлі-продажу квартири від 19.03.2015 не суперечить вимогам законодавства України, а отже не свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним чи нікчемним.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/19792/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми закону, який регулює дані правовідносини, а саме положення Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доводам про відсутність повноважень у Голови Правління банку під час підписання оспорюваного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу третя особа зазначає про її необґрунтованість та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Суліма В.В. (доповідач), судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. та призначено її розгляд на 15.12.2015.

15.12.2015 судове засідання по справі №910/19792/15 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В. на лікарняному.

Розпорядженням Секретаря судової палати суду від 28.12.2015 у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/19792/15 колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., судді Гончаров С.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою суду від 28.12.2015 колегією суддів у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Гончарова С.А., Майданевича А.Г. справу № 910/19792/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 04.02.2016.

Ухвалою суду від 04.02.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий судя Сулім В.В., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М. на підставі розпорядження секретаря судової палати суду від 04.02.2016 у зв'язку з виходом суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М. з відпустки.

У судовому засіданні 04.02.2016 оголошено ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги до 10.03.2016.

09.03.2016 на адресу суду надійшло клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 826/15818/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інсайд Груп" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Київська Русь", Приватне підприємство ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" про визнання протиправним та скасування рішення (повідомлення) про визнання нікчемним правочину та зобов'язання утриматись від вчинення дій.

В судовому засіданні 10.03.2016 оголошено ухвалу про відкладення розгляду апеляційної скарги до 29.03.2016.

Розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 № 09-52/577/16 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/19792/15 сформовано колегію у складі головуючого судді (судді-доповідача) Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 справу №910/19792/15 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь" на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд скарги у справі на 25.04.2016.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. розгляд скарги у справі відкладено на 30.05.2016 у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.

30.05.2016 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

30.05.2016 на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання про залишення без розгляду раніше поданого клопотання про зупинення провадження у справі з тих підстав, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 826/15818/15 визнано протиправними та скасовано рішення (повідомлення) № 5604/16 від 30.06.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним договору купівлі - продажу квартири від 19.03.2015. Оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2016 у справі № 826/15818/15 Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у відкритті апеляційного провадження, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 набрала законної сили.

Ухвалою суду від 30.05.2016 розгляд скарги у справі № 910/19792/15 відкладено на 13.06.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.

10.06.2016 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 13.06.2016 представники відповідача та третьої особи заперечили проти доводів апеляційної скарги, представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411614717092.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача та представника третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

19.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством ,,Банк ,,Київська Русь" (продавець) та Приватним підприємством ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстрований в реєстрі за №353.

Відповідно до умов Договору позивач передав у власність відповідача квартиру №4, що знаходиться в будинку №9 по вул. Хорива в м. Києві, яка складається з двох жилих кімнат, загальна площа квартири становить 71,90 кв.м., житлова площа квартири становить - 36,6 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору, продаж нерухомого майна було здійснено за 2 007 302,52 грн., без ПДВ, шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок позивача №3610090001, який знаходиться в ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь".

Грошові кошти в сумі 2 007 302,52 грн., відповідно до платіжного доручення №2498 від 19.03.2015 було перераховано з рахунку №26004112063001, який відкрито у ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" та належить відповідачу на рахунок №3610090001, який належить позивачу.

Додатком №1 від 19.03.2015р. до Договору сторони оформили Акт прийому-передачі квартири.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним нікчемного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного договору, посилаючись на таке.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015р. ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" встановлено, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 ,,Про віднесення Публічного акціонерного товариства ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" до категорії неплатоспроможних", керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила: розпочати з 20 березня 2015 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року включно; призначити уповноваженою особою Фонду Волкова Олександра Юрійовича; уповноваженій особі Фонду приступити до виконання обов'язків з 20 березня 2015 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №116 від 15.06.2015р. ,,Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" було вирішено продовжити здійснення тимчасової адміністрації по 19.07.2015р. включно та продовжено повноваження особи Фонду Волкова О.Ю.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №138 від 17.07.2015р. було вирішено припинити здійснення тимчасової адміністрації в банку та розпочато процедуру ліквідації ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" з 17.07.2015р.

Спір в даному випадку виник внаслідок того, що позивач вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства оскільки укладений під час запровадження в банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому, з огляду на вказані обставини, в силу ч. 1, 3 ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договір купівлі - продажу є нікчемним.

Крім того, позивач вважає, що під час здійснення операцій з купівлі - продажу з рухомим і нерухомим майном, потрібно обов'язково одержувати оцінку його вартості. Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 231 вартість майна для продажу (обміну) повинна бути визначена як оціночна та зазначена в договорі купівлі - продажу. Всупереч зазначеному, вартість нерухомого майна для цілей оподаткування в оспорюваному договорі визначена на підставі балансової довідки № 1722/12 від 19.03.2015, яка видана банком.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача, посилаючись на те, що з врахуванням положень ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015р., днем призначення уповноваженої особи є 20.03.2015р., який збігається з днем запровадження тимчасової адміністрації та днем, коли уповноважена особа набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю. Оскільки оспорюваний договір був укладений 19.03.2014р., до введення тимчасової адміністрації, порушення положень ст. 36 Закону не знаходить свого підтвердження.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 34 Закону фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Статтею 36 Закону визначено такі наслідки впровадження тимчасової адміністрації: з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними (ч. 3 ст. 36 Закону). Тобто, згідно з останньою нормою Закону нікчемним є договір, укладений після призначення уповноваженої особи Фонду.

Таким чином, враховуючи спеціальні норми вказаного закону призупинення всіх повноважень органів управління банку запроваджується з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Як зазначалось вище Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015р. ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" вирішено розпочати з 20 березня 2015 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначити уповноваженою особою Фонду Волкова Олександра Юрійовича з 20.03.2015р.

Таким чином, керуючись нормами частини 1 статті 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено з 20.03.2015р. тимчасову адміністрацію в банку та призначено уповноважену особу Фонду.

Тобто, основною підставою для застосування в даному випадку положень ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вчинення органами управління та керівниками банку правочину починаючи з 20.03.2015р. і надалі.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію викладену в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2015 у справі № 357/17237/14-ц з аналогічного питання.

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як вбачається з матеріалів справи Договір купівлі-продажу квартири укладений між Публічним акціонерним товариством ,,Банк ,,Київська Русь" та Приватним підприємством ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" 19.03.2015р., тобто до введення в банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду згідно Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015р. ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь".

Таким чином, до даних правовідносин не застосовуються приписи ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Щодо посилань позивача на приписи ч. 3 ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з зазначенням, що про надання відповідачу, як кредитору банку переваг (пільг) свідчить той факт, що станом на 19.03.2015р., тобто на дату укладання договору купівлі - продажу, банк не виконав своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів за договорами банківського вкладу, строк виконання зобов'язань за якими вже настав, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Перелік підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, визначено частиною 3 статті 38 Закону, зокрема: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідачем не надано і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні ст. 34 ГПК України докази на підтвердження того, що внаслідок укладення спірного договору банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Поряд з цим, що в даному випадку відсутні підстави, наведені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що умови спірного договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Вкладом, розміщеним на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайний, може вважатися лише вклад, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень Уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів) такі умови договору не можна вважати індивідуальними.

Отже обставини щодо наявності визначених ч. 3 ст. 38 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав нікчемності правочину не знайшли свого підтвердження.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 826/15818/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інсайд Груп" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду, треті особи: Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Київська Русь", Приватне підприємство ,,Виробничо-комерційна фірма ,,Інтар" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії визнано протиправними та скасовано рішення (повідомлення) № 5604/16 від 30.06.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича про визнання нікчемним договору купівлі - продажу квартири від 19.03.2015. Дана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 набрала законної сили.

Зазначеним судовим рішенням досліджувались обставини нікчемності спірного договору, які є предметом розгляду у даній справі.

За змістом ст. 13 Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів" в редакції Закону України ,,Про забезпечення права на справедливий суд" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.1.2009 № 9 ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Як роз'яснено постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" необхідно з урахуванням приписів ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п.п. 2.10. п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Предметом спору в даній справі є вимога про визнання недійсним Договору з підстав його нікчемності.

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище, судом встановлено, що положення Договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2015р. не суперечить вимогам законодавства України, а отже не свідчить про наявність підстав для визнання Договору недійсним чи нікчемним.

Оскільки вимоги позивача про застосування наслідків недійсності нікчемного договору, витребування майна та визнання права власності є похідними від вимоги про визнання недійсним нікчемного Договору купівлі-продажу квартири від 19.03.2015р., то відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання зазначеного Договору недійсним виключає можливість задоволення позову в частині інших заявлених позовних вимог.

За наведених вище обставин, позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що хоча суд першої інстанції й послався помилково на положення ч. 3 ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції даної статті Закону із змінами, внесеними згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин, проте, це не вплинуло на правильність висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі.

За наведених вище обставин доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовуються наведеним вище.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/19792/15 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому має бути залишено без змін з врахуванням мотивувальної частини даної постанови. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2015 у справі № 910/19792/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук