Рішення

від 07.07.2006 по справі 4/268-06-6311

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2006 р.

Справа  № 4/268-06-6311

За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариство

з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Одеса”

Про визнання договору дійсним та визнання права

власності

        Суддя  Літвінов С. В.

Представники:

Від

позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

Від

відповідача: (ТОВ „Авіакомпанія „Одеса”) -не з'явився

СУТЬ СПОРУ:  Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся

до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з

обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Одеса” про визнання дійсним договору

купівлі-продажу основних засобів НОМЕР_1, укладеного між Товариством з

обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „Одеса” та фізичною особою -підприємцем

ОСОБА_1 та визнання за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 права власності на

об'єкти нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються з

нежитлових приміщень літери „А” (будівля технічної служби), літери „Б”

(контрольний пункт) та літери „В” (медпункт), загальною площею 893 м кв.,

частини привокзальної площі (під'їзна зовнішня дорога) загальною площею 6500 м

кв., а також залізобетонної огорожі довжиною 240 м п.

Відповідач у судове засідання не

з'явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

але надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги підтримує в повному

обсязі.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши представників сторін, судом

встановлено:

Між фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1 та ТОВ „Авіакомпанія „Одеса” було укладено договір купівлі-продажу

основних засобів НОМЕР_1 Договір було укладено у письмовій формі, яка

передбачена ст.44 Цивільного кодексу України (1963 р.). Частиною першою ст.227

ЦК України (1963 р.) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку

повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Оскільки предметом договору купівлі-продажу основних засобів НОМЕР_1 є

нежитлові приміщення, то нотаріальне посвідчення цього договору не є

обов'язковим та в силу частини першої ст.54 Закону України „Про нотаріат” може

бути посвідчений нотаріусом за бажанням сторін.

Державна реєстрація зазначеного

вище договору у Виконавчому комітеті Одеської міської ради також не

проводилась.

Крім того, судом також було

встановлено, що сторони договору купівлі-продажу основних засобів НОМЕР_1

виконали свої зобов'язання за договором належним чином і в повному обсязі.

Так, відповідно до договору,

продавець передав зазначене вище нерухоме майно покупцю, що також

підтверджується актом приймання-передачі від 16.10.2002 р. до договору.

В свою чергу, покупець, згідно зі

ст.2 договору, зобов'язався протягом 10 днів сплатити за зазначене вище

нерухоме майно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок

продавця. Покупець свої зобов'язання за договором виконав своєчасно та в

повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням НОМЕР_2 та випискою з

розрахункового рахунку покупця.

Позивач вважає, що оскільки договір

НОМЕР_1 укладено з додержанням вимог діючого законодавства України, то він є

дійсним, та враховуючи той факт, що сторони виконали зобов'язання за договором,

позивач є власником зазначеного вище нерухомого майна.

Відповідач у судове засідання не

з'явився, однак в наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що позов

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 він визнає повністю.

Дослідивши матеріали справи та

надані позивачем докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до договору НОМЕР_1 та

акту приймання-передачі до цього договору від 16.10.2002р позивач отримав у

власність нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та складається з

нежитлових приміщень літери „А” (будівля технічної служби), літери „Б”

(контрольний пункт) та літери „В” (медпункт), загальною площею 893 м кв.,

частини привокзальної площі (під'їзна зовнішня дорога) загальною площею 6500 м

кв., а також залізобетонної огорожі довжиною 240 м п.

Договір НОМЕР_1 було укладено з

додержанням вимог чинного на час укладання договору ЦК України (1963 р.).

Частиною першою ст.48 Цивільного кодексу України (1963 р.) передбачено, що

недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє

особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Оскільки договір відповідає

вимогам закону, та враховуючи той факт, що сторонами були виконані всі

зобов'язання за договором, договір купівлі-продажу основних засобів НОМЕР_1 є

дійсним.

Таким чином, відповідно до Договору,

акту приймання-передачі від 16.10.2002р. та технічного паспорту на зазначене

вище нерухоме майно, позивач є власником нежитлових приміщень літери „А”,

літери „Б” та літери „В”, частини привокзальної площі (під'їзна зовнішня

дорога) загальною площею 6500 м кв., а також залізобетонної огорожі довжиною

240 м п., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст.316 Цивільного

кодексу України (2003 р.), правом власності є право особи на річ (майно), яке

вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших

осіб.

Статтею 392 ЦК України (2003 р.)

передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у

разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Підставою

такого позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно

та стаття 16 Цивільного кодексу України (2003 р.), яка визначає визнання права

як спосіб захисту цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до наведеного, керуючись

статтями 48, 227 Цивільного кодексу України (1963 р.), статтями 15, 16, 316,

392 Цивільного кодексу України (2003 р.), Законом України „Про нотаріат” суд

вважає позовні вимоги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими,

що відповідають чинному законодавству.

Витрати по сплаті державного мита

та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок

відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 82-84

Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним договір

купівлі-продажу основних засобів НОМЕР_1, укладений між Товариством з обмеженою

відповідальністю „Авіакомпанія „Одеса” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

3.          Визнати за фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані за

адресою: АДРЕСА_1 та складаються з нежитлових приміщень літери „А” (будівля

технічної служби), літери „Б” (контрольний пункт) та літери „В” (медпункт),

загальною площею 893 м кв., частини привокзальної площі (під'їзна зовнішня

дорога) загальною площею 6500 м кв., а також залізобетонної огорожі довжиною

240 м п.

4.          Стягнути з ТОВ „Авіакомпанія „Одеса”

(м. Одеса, Тираспольське шосе 22 ) р/р 26009313853 в АБ “Південний”  МФО 328209, код 13896819 на користь фізичною

особою -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) код НОМЕР_3, р/р НОМЕР_4 у Київському

відділенні АКБ „Укрсоцбанк” МФО 328414 

державне мито в сумі 170 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу

118   грн.

                 Рішення суду набирає законної

сили після закінчення 10-денного строку

з дня прийняття.

                                                          Наказ видати

згідно ст. 116 ГПК України.

                      Суддя                                                                                      

Літвінов С.В.