Рішення

від 23.05.2016 по справі 761/18939/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18939/15-ц

Провадження № 2/761/949/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Рибака М.А.

при секретарі Сівоха І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визначення майна та кредитних зобов'язань набутих під час спільного проживання спільною власністю,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визначення майна та кредитних зобов'язань набутих під час спільного проживання спільною власністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2006 року вона познайомилась з відповідачем, який в подальшому в 2007 році запропонував їй проживати разом, на що остання погодилася і з 1 червня 2007 року вони почали проживати разом однією сім'єю як фактичне подружжя, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Для спільного проживання та ведення спільного господарства в червні 2007 року позивач разом з відповідачем орендували квартиру за адресою АДРЕСА_1, де мешкали разом з відповідачем та сином позивача ОСОБА_3 по лютий 2009 року. З лютого 2009 року по листопад 2009 року позивач разом з відповідачем орендували квартиру за адресою АДРЕСА_2. З листопада 2009 року позивач разом з відповідачем переїхали жити до квартири батьків позивача за адресою АДРЕСА_3, де мешкали до 4-го вересня 2012 року. 22.03.2007 року для забезпечення сімейних потреб позивач надала відповідачу Довіреність на право розпоряджатись та керувати її автомобілем НОМЕР_1, яким відповідач постійно та безперешкодно користувався. Позивач зазначає, що після того, як позивач разом з відповідачем почали спільно проживати, з'ясувалось, що відповідач має великі борги. Так як доходи відповідача були не стабільні, то він звертався до позивача та до брата позивача - ОСОБА_5 з проханням надати йому гроші на сплату боргів, чи просив щоб позивач від його імені сплачувала борг, перерахувавши його на вказаний відповідачем рахунок.

Так, в грудні 2007 року відповідач звернувся до позивача з проханням, щоб позивач з власних коштів погашала заборгованість по кредиту, який відповідач брав для себе, коли перебував в офіційному шлюбі та який оформив на свою тещу ОСОБА_6 (далі по тексту- кредит 1), оскільки в нього на той час не було постійного заробітку. Для збереження відносин та сім'ї, 28 грудня 2007 року позивач зробила перший платіж на 900 доларів США. Обов'язковою вимогою відповідача було те, щоб платником зазначати ОСОБА_6, а призначення платежу - «погашення кредитної заборгованості по договору №0000010302696 позичальник ОСОБА_6 ». Загалом з грудня 2007 року по лютий 2010 року на погашення кредиту 1 позивач перерахувала 9 515 доларів США та 90 центів, про що свідчать відповідні квитанції про банківські платежі.

В січні 2008 року відповідач повідомив позивача, що в нього є ще один борг перед ОСОБА_7, на якого відповідач у 2005 році оформив кредит для своїх потреб ( далі по тексту - кредит 2). Виходячи з того, що позивач разом з відповідачем проживали однією сім'єю, та вели спільне господарство, формували свій сімейний бюджет, позивач погодилась сплачувати кошти на вказаний відповідачем рахунок. Також цей борг сплачував і брат позивача ОСОБА_5, квитанція №12 від 31 липня 2008 року на суму 7000,00 гривень, квитанція №16 від 24 вересня 2008 року на суму 1500,00 гривень. Перший платіж на рахунок ОСОБА_7 позивач здійснила 28 січня 2008 року на суму 2500 гривень. Загалом з січня 2008 року по квітень 2010 року позивач перерахувала з спільного з відповідачем сімейного бюджету та кредитних (кредит 3) коштів на погашення кредиту 2 в сумі 53 378,00 гривень, про що свідчать відповідні квитанції про банківські операції, в деяких квитанціях відповідач ставила своє прізвище: квитанція №1 від 21 січня 2009 року на суму 800,00 гривень,

В травні 2008 року відповідач запропонував позивачу взяти кредит в банку для погашення його грошових зобов'язань, для організації бізнесу, який він хотів започаткувати та для інших спільних потреб, пообіцявши його погасити за рахунок прибутків, які він буде отримувати від свого бізнесу.

05 серпня 2008 року за допомогою відповідача позивач оформила кредитний договір №79-п/2008 в банку ВАТ «Мегабанк» на отримання кредиту у розмірі 339 157,00 гривень під 22 % річних (далі по тексту - кредит 3). Поручителями при оформленні кредиту виступили батьки позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9 та брат ОСОБА_5, оскільки відповідач відмовився бути поручителем мотивуючи це тим що майно в нього відсутнє, та він має негативну кредитну історію, то його краще не залучати в якості поручителя.

Кошти отримані від кредиту 3 були витрачені спільно відповідачем та позивачем ведення спільного господарства, побуту та формування спільного бюджету протягом 2008-2012 років. На оренду квартири з серпня 2008 року по листопад 2009 року було витрачено 37440,00 гривень. На купівлю продуктів харчування, та необхідних для ведення спільного господарства речей в період з серпня 2010 року по вересень 2012 року було витрачено 54822,00 гривні; виплату боргів відповідача по кредиту 1 з 29 серпня 2008 року по 22 лютого 2010 року в розмірі 17762.22 грн. згідно платіжних квитанцій, по кредиту 2 з 15 серпня 2008 року по 1 квітня 2010 року в розмірі 24300.00 грн. згідно платіжних квитанцій, покращення умов проживання, а саме 03 жовтня 2008 року був куплений холодильник LG GR-M392QVC за 2960 гривень, ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861 за 3229 гривень 05 копійок, ці речі в подальшому відповідач самовільно забрав в особисте користування. Також у вересні 2008 року позивач разом з відповідачем і сином позивача на отримані в банку кошти поїхали на відпочинок до Єгипту. Також вказані кошти були внесені відповідачем в статутний капітал ТОВ «Медико-Технічний центр» 33% (19965.00 гривень згідно даних ЄДРПОУ), керівником якого був призначений відповідач. 21.02.2010 року відповідач з кредитних коштів зробив оплату в розмірі 100000,00 гривень для придбання товарів згідно договору купівлі - продажу від 21 лютого 2010року між Колективним підприємством «ОВА» та ТОВ «Медико-Технічний центр», де Відповідач був засновником та керівником., квитанція від 21.02.10 року. Також відповідач перераховував кошти на особистий рахунок громадянина ОСОБА_10 30000 грн. квитанція № 19 від 04.03.2010 року, та 14999.66 грн. квитанція № 20 від 15.03.2010 року

Крім того, відповідач витрачав кредитні кошти на свій розсуд : робив грошові перекази невідомим Відповідачці громадянам, поповнював власні банківські рахунки, здійснював оплату за своє навчання в Тернопільському економічному університеті в період 01.09.09 - 30.06.10 років (друга вища освіта) в розмірі 16540.00 гривень, виплачував проценти та тіло кредиту 3 в період з серпня 2008 року по вересень 2012 року

Підприємницька діяльність відповідача у 2008-2012 роках не приносила доходу, необхідного для погашення кредиту 3, з залишку кредитних коштів та доходів позивача, іноді сплачували тільки відсотки без сплати тіла кредиту, в зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту.

21 квітня 2009 року від ВАТ «Мегабанк» позивач та її рідні, які виступали в якості поручителів по кредиту, отримали вимогу щодо погашення заборгованості в розмірі 8481,00 гривень за кредитним договором №79-п/2008 від 5 серпня 2008 року. На вимогу позивача погасити заборгованість, відповідач обіцяв погасити борг і шантажував позивача розірванням стосунків.

15 вересня 2009 року від ВАТ «Мегабанк» було отримано чергову вимогу про погашення заборгованості по кредиту на суму 17116,00 гривень. Для погашення заборгованості по кредиту перед ВАТ «Мегабанк», Позивач була вимушена в жовтні 2009 року продати свій автомобіль NISSAN MAXIMA 1995року випуску держ. № НОМЕР_2.

В 2009 році Позивач паралельно з основною роботою була вимушена відкрити ФОП ОСОБА_1 та разом з відповідачем почала займатись підприємницькою діяльністю, оскільки підприємницька діяльність відповідача не приносила прибутку. Для зручності ведення підприємницької діяльності позивач відкрила на ФОП в банку «БТА Банк» рахунок НОМЕР_3 та оформила чекову книжку № від НОМЕР_4 до НОМЕР_5 та оформила довіреність на відповідача на право користування чековою книжкою. Не заповнена чекова книжка, але з підписом позивача на кожному чеку була передана відповідачу.

15 грудня 2010 року постійно діючий третейський суд при асоціації «Слобожанська Перспектива» по справі №2/343-2009 за позовом ВАТ «Мегабанк» до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №79-п/2008 від 05.08.2008 року прийняв рішення про стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 354886,42 гривень.

В кінці серпня 2012 року між позивачем та відповідачем відбулась чергова розмова стосовно необхідності виплачувати кошти по кредитній заборгованості, проте відповідач відмовився погашати заборгованість та повідомив, що до кредиту відношення не має.

4 вересня 2012 року відповідач забрав з квартири, де вони мешкали разом з позивачем, свої особисті речі, та всі речі які позивач разом з відповідачем придбали при спільному проживанні: холодильник LG GR-M392QVC, ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861 та перевіз їх в невідоме позивачу місце та став уникати зустрічей та розмов з позивачем.

В 2014 році батьки позивача продали квартиру для погашення заборгованості по кредитному договору №79-п/2008 перед ВАТ «Мегабанк». У зв'язку з чи позивач з родиною переїхали в недобудований будинок в садовому кооперативі.

Щодо кредиту по кредитному договору №79-п/2008 перед ВАТ «Мегабанк», то сума сплачених позивачем спільно з відповідачем коштів в період з 05.08.2008 по 04.09.2012 рік, під час спільного проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу складає 157611,71гривень.

Сума сплачених позивачем коштів по кредиту в період з 05.09.2012 по 18.07.2014 року складає 551227,56 гривень.

Враховуючи викладене позивач просила встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між нею та відповідачем з 1 червня 2007 року по 4 вересня 2012 року; визнати спільною сумісною власністю майно позивача та відповідача: холодильник LG GR-M392QVC, ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861; здійснити поділ Холодильника LG GR-M392QVC, ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861(які є речами неподільними та знаходяться у відповідача), шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 1/2 вартості майна, а саме 3094 гривень 02 копійки; визнати спільною власністю позивача та відповідача частку уставного капіталу ТОВ «Медико-Технічний центр» в розмірі 19965,00 гривень; поділити спільну власність в уставному капіталі ТОВ «Медико-Технічний центр» шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 1/2 вартості майна, а саме 9982,5 гривень ;визнати спільними зобов'язання по кредиту №79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Магабанк»; стягнути з відповідача 1/2 суми сплаченої позивачем для погашення кредитних зобов'язань по кредитному договору №79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Магабанк» з 5 вересня 2012 року по 18.07.2014 року, а саме 275613,78 гривень. Судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання позивач та її представник не з'явились, в поданій суду заяві представник просив суд проводити розгляд справи за його відсутності. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.3, ст.74 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством передбачено можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.

Згідно зі ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Пунктом 20 Постанови Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони відкрито систематично разом відвідували своїх родичів, облаштовували побут, проводили час на відпочинку, тобто спілкувалися як подружжя, планували своє життя, вирішували питання фінансового характеру.

Так, Свідок ОСОБА_8, який є батьком позивача в судовому засіданні надав пояснення, що його з ОСОБА_2 з познайомила донька - ОСОБА_1 та представила як свого коханого чоловіка, з яким проживали в орендованих квартирах, а потім переїхали до нього з дружиною в квартиру. За час спільного проживання вони придбали холодильник LG, ноутбук Aser. Відносини були дружні, родинні, донька оформила довіреність на відповідача на керування її автомобілем NISSAN MAXIMA, який в подальшому був проданий для погашення боргів відповідача. відповідач знайшов спільну мову з сином позивача, проводив з ним час. Знає, що відповідач займався підприємницькою діяльністю. Кредитні кошти отримувалися для власних потреб відповідача та позивача з метою використання коштів у підприємницькій діяльності. З цих коштів було оплачено поїздку позивачки, її сина та відповідача до Єгипту, погашалися борги відповідача, оренда квартир, де проживали разом. Також пояснив, що виступив поручителем по кредиту на прохання відповідача та тому, що вважав відповідача родичем. Після розставання доньки 4 вересня 2012 року з відповідачем, продав власне житло для погашення боргу по кредиту, оскільки відповідач відмовився його погашати. Причини розлучення йому не відомі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 є його рідною сестрою. ОСОБА_2 знає з 2006 року. Відносини склалися дружні. Позивач та відповідач проживали разом на орендованих квартирах, а з листопада 2009 року позивач разом з відповідачем переїхали жити до квартири батьків позивача за адресою АДРЕСА_4, де мешкали до 4-го вересня 2012 року. Разом придбали ноутбук та холодильник, які після розлучення відповідач забрав собі. Свідок повідомив, що кредитні кошти отримувалися для відповідача та позивача для власних потреб, з метою використання коштів у підприємницькій діяльності. З цих коштів оплатили поїздку позивача, її сина та відповідача до Єгипту, на погашення боргів відповідача. Виступив поручителем по кредиту на прохання відповідача та з причини, що вважав відповідача членом своєї родини. Особисто погашав борги відповідача, шляхом перерахування коштів на поточні рахунки, вказані відповідачем. Свідок пояснив, що відповідач та його сестра розійшлися 4 вересня 2012 року, з яких причин йому не відомо. Батьки продали власне житло для погашення заборгованості по кредиту, оскільки відповідач відмовився її погашати.

З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що вона з 2007 року знайома з відповідачем. Познайомила їх ОСОБА_1, представила як свого чоловіка, між ними склалися дружні стосунки, відмічали разом свята, ходили один до одного в гості. Їй відомо, що відповідач займався підприємницькою діяльністю. Знає, що позивач, її син та відповідач проживали на орендованій квартирі, а потім разом з батьками позивача. Їй відомо, що відповідач користувався автомобілем позивача. Також відомо, що позивач та відповідач отримали кредит для ведення підприємницької діяльності та для власних потреб. Розлучилися відповідач та позивач на початку вересня 2012 року, причин не знає.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що з відповідачем в 2007 році їх познайомила позивач, представила як свого чоловіка. Склалися дружні стосунки, ходили один до одного в гості, спочатку на орендовані квартири, а потім на квартиру, де вони проживали разом з батьками позивача. Йому відомо що відповідач та позивач оформили кредит для власних потреб. На що витратили ці кошти та причини їх розлучення свідку не відомі. Бачив, що відповідач постійно користувався автомобілем NISSAN, який належав позивачу. Розлучилися відповідач та позивач на початку вересня 2012 року.

Показання свідків про близькі сімейні відносини між сторонами, їх спільний відпочинок також узгоджуються із фактами, зображеними на фотокартках (а.с.66-72).

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до переконання про доведеність факту спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу, що полягає у підтриманні шлюбних стосунків, спільному зайнятті підприємницькою діяльністю, спільному облаштуванні побуту, спільному відпочинку, відвідуванні родичів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23, 24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що ОСОБА_2 є засновником ТОВ "МЕДИКО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР", ідентифікаційний код юридичної особи - 36282029, розмір внеску до статутного фонду складає 19965,00 грн. Дата закінчення формування: 19.11.2008. Тобто, кошти до статутного капіталу були внесені під час спільного проживання позивача та відповідача та після укладення позивачем кредитного договору в інтересах сім'ї.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору №79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Мегабанк», їй було надано кредит у розмірі 339 157,00 гривень під 22 % річних на споживчі цілі. (а.с.48-50 ).

Відповідно до довідки ВАТ «Мегабанк» № 10-403 від 01.07.2015 позивачу було надано кредит на підставі Кредитного договору №79-п/2008у розмірі 339 157,00 гривень під 22 % річних. Загальна сума погашення кредиту становить 708 839,27 гривень. Кредит було погашено в повному обсязі 18 липня 2014 року.

З Чекової книжки №№ від НОМЕР_4 до НОМЕР_5, відкритої ФОП ОСОБА_1 вбачається, що в ПАТ «БТА Банк» відкрито рахунок НОМЕР_3. Чекова книжка містить підписи позивача. 3 вересня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 перераховано 7400,00 гривень. (а.с. 64)

З Договору купівлі - продажу від 21 лютого 2010 року, укладеного між Колективним підприємством «ОВА» та ТОВ «Медико-Технічний центр» та квитанції вбачається, що ТОВ «Медико-Технічний центр» здійснено оплату в розмірі 100000,00 гривень для придбання товарів.(а.с. 58-59).

З Повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей за №29062775 від 12.06.2015 вбачається, що позивач надала відповідачу Довіреність на право розпоряджатись та керувати автомобілем НОМЕР_1.

Факт користування відповідачем вказаним автомобілем підтверджується копіями протоколу та постанов про адміністративні правопорушення (а.с. 18-19).

Відповідно до Товарного чека № 9070 від 03.10.2008 придбано холодильник LG GR-M392QVC за 2 960,00 грн. у ФОП ОСОБА_13

З нефіскального чеку від 17.06.2012 вбачається, що придбано ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861 за 3229,05 грн. в Гіпермаркеті електроніки "City.com"

Згідно ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК Україна щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі за № 6-37цс13: «при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п'ята статті 71 СК України).

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду».

Щодо поділу холодильника LG GR-M392QVC та ноутбука Aser Aspirea AS4743Z4861, то суд, з урахуванням встановлених обставин, в зв'язку із відсутністю обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та тим, що жоден із подружжя не вчинив дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а вказані речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України від час розгляду справи № 6-38цс15: «грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна приватним підприємцем для його використання у своїй підприємницькій діяльності не може бути підставою для визнання такого майна об'єктом права особистої приватної власності одного з подружжя.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства».

Таким чином, підтверджується право позивача вимагати виплатити половину вартості внесених грошових коштів в уставний капітал ТОВ «Медико-Технічний центр», в звязку із чим в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо визнання спільними зобов'язання по кредиту №79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Магабанк» та стягнення з відповідача 1/2 суми сплаченої позивачем для погашення кредитних зобов'язань по кредитному договору № 79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Магабанк» з 5 вересня 2012 року по 18.07.2014 року, а саме 275613,78 грн., то суд приходить до обґрунтованості позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.60, 70, 74, 275 СК України, ст.331 ч.3, ст.ст.364, 370 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визначення майна та кредитних зобов'язань набутих під час спільного проживання спільною власністю - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 червня 2007 року по 04 вересня 2012 року.

Визнати об'єктами спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 холодильник LG GR-M392QVC, ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861, частку уставного капіталу ТОВ «Медико-Технічний центр» в розмірі 19965,00 гривень; зобов'язання по кредиту №79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Мегабанк».

Визнати ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на холодильник LG GR-M392QVC та ноутбук Aser Aspirea AS4743Z4861, а саме: за ОСОБА_1 - право власності на ? частини холодильника LG GR-M392QVC та ноутбука Aser Aspirea AS4743Z4861 та за ОСОБА_2 - право власності на ? частини холодильника LG GR-M392QVC та ноутбука Aser Aspirea AS4743Z4861 без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.

Зобов'язати ОСОБА_2 виплатити на користь ОСОБА_1 ? частки в уставному капіталі ТОВ «Медико-Технічний центр» в сумі ? вартості майна, а саме 9982,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ? суми сплаченої ОСОБА_1 для погашення кредитних зобов'язань по кредитному договору № 79-п/2008 від 05 серпня 2008 року, укладеного з ВАТ «Магабанк» з 5 вересня 2012 року по 18.07.2014 року, а саме 275613,78 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2886,91 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК