Рішення

від 22.06.2016 по справі 728/303/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 728/303/16-ц Провадження № 22-ц/795/897/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Костенко О. Ф. Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4 за участю:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на рішення Бахмацького районного суду від 25 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості за заробітною платою, компенсації втрати за несвоєчасну виплату заробітної плати,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 79278,91 грн та 20345 грн компенсації втрати частини заробітної плати за час її затримки.

Рішенням суду позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за сумісництвом в період з липня 2014 року по січень 2016 року включно в загальній сумі 22789,36 грн, із утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів і зобов'язав провести компенсацію втрати частини цієї заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати на індекс інфляції відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», а також стягнув з ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на користь держави 2756 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.

Апелянт наполягає на тому, що тривалість його робочого дня на посаді заступника директора зі збуту ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» є 8 годин з місячним посадовим окладом 2400 грн, а не 4 години, обмеження стосується лише державних установ, підприємств і організацій, та суд безпідставно піддав сумніву достовірність наданої ним довідки про заборгованість від 21.01.2016 року.

В апеляційній скарзі ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» просить скасувати рішення суду через його необґрунтованість та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» полягають у тому, що на підприємстві не має документів на підтвердження фактично виконаної роботи ОСОБА_5 і він міг отримувати зарплату продукцію м'ясокомбінату.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5В підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом № 258-1 від 01.10.2013 року ОСОБА_5 був прийнятий на посаду заступника директора зі збуту в ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» за сумісництвом з тривалістю робочого дня 8 год. і окладом 2400 грн (а.с.46).

Наказом № 8-К від 21.01.2016 року ОСОБА_5 звільнено з посади заступника директора зі збуту в ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» (а.с.6).

ОСОБА_5 вважає, що на день звільнення ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» заборгувало йому 79278,91 грн заробітної плати за період з липня 2014 року по листопад 2015 року та 20345 грн компенсації втрати частини заробітної плати за час затримки виплати заробітної плати відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» і ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що довідка про заробітну плату та наказ ОСОБА_5 від 21.01.2016 року про його звільнення викликають сумніви, оскільки підписані колишнім директором , який на дату видачі на роботі був відсутній, і, крім того, на підприємстві відсутні первинні паперові відомості про нарахування та отримання заробітної плати за період с січня 2014 року по грудень 2015 року, табелі обліку робочого часу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заробітної плати по сумісництву за фактично виконану роботу не може перевищувати чотирьох годинний робочий день і тому обрахував заборгованість з окладу 2400 грн за 4 години роботи за 19 місяців роботи, а стосовно компенсації прийшов до висновку, що вона повинна бути нарахована відповідачем після утримання податків і обов'язкових платежів з заборгованості по зарплаті.

Проте такі висновки зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 1021 КЗпП України передбачено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

При прийомі на роботу ОСОБА_5 за сумісництвом наказом № 258-1 від 01.10.2013 року був визначений обсяг його робіт, а саме: посадові обов'язки заступника директора зі збуту, за виконання яких передбачена оплата у сумі 2400 грн щомісячно.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» не надало доказів того, що ОСОБА_5 покладені на нього обов'язки не виконував, а, отже, його праця повинна бути оплачена відповідно до умов трудового договору.

Посилання суду першої інстанції на те, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний день як то передбачено п.1 Постанови КМ № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» є безпідставним, оскільки ні ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат», ні ТОВ «Гранд-Фіш» як основне місце роботи позивача, не відносяться до системи державних підприємств, установ, організацій.

При визначенні суми заборгованості, суд першої інстанції піддав сумніву довідку про заборгованість від 2.01.2016 року № 21/1, пославшись на те, що вона не підписана бухгалтером, не зазначена підстава видачі довідки, і з пояснювальної записки начальника відділу кадрів убачається, що в період видачі довідки директор був відсутнім на робочому місці, а в іншій справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Гранд-Фіш» про стягнення заборгованості по зарплаті є довідка, виготовлена аналогічним способом.

Дійсно, ст. 59 ЦПК України визначає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Проте, відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно до ч.2, 3 ст. 27 ЦПК особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази.

ОСОБА_5 надав ту довідку, яка була в нього в наявності, і в якій зазначається його посада, час роботи, розмір заробітної плати, дата видачі, номер реєстрації, і яка підписана директором ОСОБА_6 з прикладенням печатки ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат».

Відповідач заперечував проти такої довідки, однак ніякими доказами не спростував викладені в ній факти.

Посилання відповідача на те, що недобросовісна поведінка директора ОСОБА_6 призвела до відсутності на підприємстві первинних паперових відомостей про нарахування та отримання заробітної плати у зв'язки з чим підприємство звернулось до Н.-Сіверської ВП ГУНП з заявою про перевірку факту викрадення документів (а.с.50-54), не спростовує довідку про заробітну плату ОСОБА_5 і сам розмір заборгованості.

Пояснювальна записка від начальника відділу кадрів виконуючому обов'язки директора ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» (а.с.50) про те, що ОСОБА_6 був відсутній на робочому місці з 18.01.2016 року по 28.01.2016 року не є беззаперечним доказам, так як в силу ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами. Відсутність на роботі ОСОБА_6 21.01.2016 року може бути підтверджена табелем обліку робочого часу, який не був наданий відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 в цей день не працював.

Твердження відповідача стосовно того, що на підприємстві відсутнє Положення про преміювання та будь-які накази про нарахування премій, а тому вказані суми заробітної плати в довідці які більші за оклад не можуть братись до уваги, вони залишились бездоказовими.

Крім того, на підтвердження нарахованої, але не виплаченої зарплати ОСОБА_5 надав індивідуальні відомості про застраховану особу ПФУ та відомості з центральної бази даних ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів, з яких убачається, що мало місце нарахування заробітної плати у сумі 88164,24 грн (без утримання обов'язкових платежів) за період з липня 2014 року по січень включно 2016 року.

Відповідач не спростував вказаний розмір заборгованості, свої розрахунки не надав.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ОСОБА_5 має право на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у разі затримки її виплати на один і більше календарних місяців.

Стаття 3 вказаного закону встановлює, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на

індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за

який виплачується доход, до уваги не береться).

Суд першої інстанції погодився з тим, що позивач має право на отримання компенсації, але суму компенсації не визначив, вказавши на «проведення компенсації втрати частини визначеної судом заробітної плати», чим фактично усунувся від вирішення позовних вимог.

У відомостях з центральної бази даних ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів зазначені як розмір нарахованої заробітної плати, так і розмір податку, який необхідно сплатити. Зокрема, з суми невиплаченої ОСОБА_5 заробітної плати у розмірі 88164,24 грн повинно бути утримано 12811 грн і сума не отриманої заробітної плати після утримання обов'язкових платежів буде становити 75353,24 грн.

Для визначення суми компенсації, апеляційний суд виходить з Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, бере до уваги індекси інфляції, які оприлюднюються щомісяця, і показники нарахованої, але невиплаченої, заробітної плати ОСОБА_5, та обов'язкових платежів, вказаних у відомостях ДРФО ДПА України від 17.02.2016 року (а.с.36) та від 10.06.2016 року (позивач надав в суді апеляційної інстанції) як офіційних документах. Обрахована таким чином компенсація за період з липня 2014 року по листопад включно 2015 року становить 19168,18 грн, а не 20345 грн як вказав позивач.

Відповідач своїм правом надати суду розрахунок заборгованості та компенсації втрати частини заробітної плати не скористався.

Оскільки вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного рішення, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Судові витрати необхідно розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України, зокрема: з відповідача на користь держави підлягає стягненню 945,21 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції і 1039,74 грн за розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, ст.316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду від 25 березня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на користь ОСОБА_5 75353,24 грн (сума вказана після відрахування обов'язкових платежів) заборгованості по заробітній платі та компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 19168,18 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» 1984,95 грн судового збору на р/р № 31210206780002 (код бюджетної класифікації 22030101), отримувач - УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ 38054398, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: