Ухвала

від 16.06.2016 по справі 815/477/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/477/16

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря: Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (далі ТОВ, позивач) звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000194100 від 30 вересня 2015 року: про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 665 463,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, ним не було допущено жодних порушень податкового законодавства, які б послугували підставою для встановлення завищення суми від'ємного значення різниці між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2014р., та ПДВ до відшкодування за січень 2015р., оскільки платником податку у повному обсязі документально підтверджено віднесену до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

При цьому, жодних зауважень чи претензій до належності складання первинних документів за спірними правочинами зі сторони податкового органу при проведенні перевірки не було, тому не має підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним 17 грудня 2015 року прийнято постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" та його контрагентом - Селянським (фермерським) господарством "Петрівське", не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що сукупність досліджених під час розгляду справи первинних документів не дають підстав для висновку про нездійснення спірної операції з контрагентами позивача, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність її виконання.

Відповідачем не доведено, що господарські операції його з контрагентами ТОВ є фіктивні чи безтоварні, а факт виконання ТОВ та його контрагентом зобов'язань за спірними договорами підтверджується всіма необхідними первинними документами, які оформлені належним чином, та які були в наявності під час проведення перевірки у податкового органу та описані в Акті.

До Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло заперечення відповідача на зазначену апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає про відсутність у контрагента позивача СФГ "Петрівське" у користуванні власних або орендованих земельних ділянок, на яких можливе вирощування соняшника, відсутність складських приміщень власних або орендованих, на яких зберігалась с/г продукція з моменту збору до моменту продажу врожаю, наявність вироку суду та факт непричетності директора ОСОБА_1 до діяльності СФГ "Петрівське". А тому подані позивачем первинні документи не є належними документальними підтвердженнями фактичного виконання господарських операцій між позивачем та контрагентом.

З огляду на зазначене податковий орган просить залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Так, на підставі наказу №134 від 12.08.2015р. СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» щодо документального підтвердження господарських відносин iз платником податків сільськогосподарським фермерським господарством «Петрівське» (код СДРПОУ 24867689), їх реальності та повноти обчислення та сплати податків за період з 01.01.2014 по 30.06.2015р.

За результатами перевірки був складений акт від 11.09.2015р. №3/28-08-41/36369434/26, на підставі якого було винесено оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015р. №0000194100.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015р. №0000194100, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про його скасування.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» по взаємовідносинам з СФГ «Петрівське» за грудень 2014 року, встановлено його завищення на загальну суму 1 110 309,20 грн.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» та СФГ «Петрівське» укладено договори на постачання насіння соняшника, а саме:

- Договір поставки від 08.12.2014 за №ТД41, згідно якого Покупець (ТОВ «ТД«Дельта Вілмар») зобов'язується прийняти та оплатити, а Постачальник (СФГ«Петрівське») передати у власність соняшник врожаю 2014 року, українського походження на умовах поставки DAP в редакції Інкотермс-2010 (доставка за рахунок Постачальника до місця, вказаного Покупцем - місцем поставки): Переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько - Миколаївське шосе, 28.

Відповідно до п. 1.2 договору поставки від 08.12.2014 за №ТД41, Постачальник гарантує, що він є виробником товару вказаної номенклатури та постачає товар вперше в розумінні п. 15 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1, 4.2, 4.5 поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом. Кожний автомобіль повинен супроводжуватись товарно-транспортною накладною.

- Договір поставки від 17.01.2015 за №ТД17, згідно якого Покупець (ТОВ«ТД «Дельта Вілмар») зобов'язується прийняти та оплатити, а Постачальник (СФГ«Петрівське») передати у власність соняшник врожаю 2014 року, українського походження на умовах поставки DAP в редакції Інкотермс-2010 (доставка за рахунок Постачальника до місця, вказаного Покупцем - місцем поставки): Переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько - Миколаївське шосе,28.

Відповідно до п.1.2 договору поставки від 17.01.2015 за №ТД17 Постачальник повідомляє, що не є виробником Товару, який постачається за цим Договором. Постачальник підтверджує, що Товар, що постачається за цим Договором, придбаний у посередника, тобто ця операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 152 Підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Кількість, ціна, загальна вартість, а також строки поставки Товару погоджуються Сторонами у Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.

Судом з'ясовано, що за результатами розгляду Листа СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі МГУ ДФС від 04.08.2015р. №3780/10/28-08-41 щодо надання інформації про внесення до державного кадастру земельної ділянки з кадастровим номером 0125285500:06:001:002, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь від 11.08.2015р. №ДС-11-2-0.21-4543/19-15, якою адресата повідомлено, що Головному управлінні Держгеокадастру у Вінницькій області відсутня інформація щодо означеної земельної ділянки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду запиту від 04.08.2015р. №3779/10/28-08-41 СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі МГУ ДФС щодо надання інформації про загальну площу земельних угідь та кількість вирощеного соняшнику по підприємству СФГ "Петрівське" у 2014році згідно форми №4-сг "Посвіні площі сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду", Головним управлінням статистики у Вінницькій області на адресу податкового органу надіслано Лист №06-98/3284 від 14.08.2015р., за підписом першого заступника начальника Рибалко С.В., у якому повідомлено, що СФГ "Петрівське" по формах №4-сг, №29-сг у 2014 році до Головного управління статистики у Вінницькій області не звітувало.

У Листі від 30.12.2014р. №386о Мокроволянська сільська рада Білогірського району Хмельницької області податковий орган повідомила, що інформація щодо оренди СФГ "Петрівське" земельних ділянок на території Мокроволянської сільської ради відсутня. В сільській раді договорів оренди на земельні ділянки з СФГ "Петрівське" не укладались.

Як вбачається з Листа Відділу Держземагенства у Теофанівському районі Хмельницької області від 02.12.2014р. №03-03/23/2352, за підписом в.о. начальника Відділу Нагребельної В.Г., земельних ділянок, наданих у власність, користування або на умовах оренди СФГ "Петрівське" на території Теофанівського району не виявлено.

У Листі Відділу Держземагенства у Білогірському районі Хмельницької області від 03.12.2014р. №09-3660/14, за підписом начальника Відділу Мучіюк В.В., зазначено, що у період з 2000 року по даний час технічні документації із землеустрою СФГ "Петрівське" до Відділу Держземагенства у Білогірському районі для погодження не надавались. Крім того, набуття права власності на землю чи права постійного користування землею, укладення договорів на право постійного користування землею (у тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі на території Білогірського району не виявлено.

Окрім того, судом з'ясовано, що за результатами розгляду звернення заступника начальника СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі МГУ ДФС Талпа В.П. від 04.08.2015р. №3781/10/28-08-41, Виконавчим комітетом Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області на адресу заявника надано Лист-відповідь від 26.08.2015р. №100, за підписом сільського голови Тарасюка В.Г., у якому зазначено, що СФГ "Петрівське" на території Некрасовської сільської ради у 2014-2015 роках по теперішній час фінансово-господарської діяльності не проводило.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинен бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що фіктивна діяльність суб'єкта господарювання повинна доводитись в рамках кримінально-процесуального законодавства, зокрема вироком або постановою суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Апеляційний суд зазначає, що податкові накладні та інші первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарський відносин між ТОВ "Дельта Вілмар" та СФГ "Петрівське" виписані від імені ОСОБА_1

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Вироку Суворовського районного суду м.Херсона від 16.06.2015р., який набрав законної сили 17.07.2015р., по кримінальній справі по обвинувальному акту кримінального провадження №32015110130000010 від 24.04.2014р. за підозрою ОСОБА_1 (керівник Селянського (фермерського) господарства "Петрівське") у скоєні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України, судом затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_1 і прокурором Броварської міжрайонної прокуратури Грозіцьким В.А., за якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 ч.2 ст.205-1 Кримінального кодексу України.

В межах розгляду зазначеної кримінальної справи встановлено факт фіктивності господарської діяльності СФГ "Петрівське". І ця обставина спростовує виновки апеляційної скарги про те що у зазначеному вироку не встановлено жодного факту, який стосується безпосередньо взаємовідносин між ТОВ "Дельта Вілмар" та СФГ "Петрівське". Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Зазначене вище, на думку апеляційної інстанції, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 січня 2016 року по справі №2а-15327/12/2670.

Суд апеляційної інстанції не приймає пояснення позивача від 17.05.2016 року щодо реальності господарських операцій, оскільки стаття 193 КАС України наділяє правом особу яка подала апеляційну скаргу доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначені пояснення подані після спливу строку, встановленого для апеляційного оскарження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2015р. №0000194100, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі