Ухвала

від 08.06.2016 по справі 820/4960/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/43721/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Горбатюка С.А.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі №820/4960/14 за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Бурдюк Ірини Сергіївни, третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Державного реєстратора Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Бурдюк Ірини Сергіївни, третя особа - ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Бурдюк І.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2013 №2036626;

зобов'язати Реєстраційну службу Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області прийняти нове рішення про державну реєстрацію прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та провести державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_4 як такого, що прийнято за наявності зареєстрованої у вставленому законом порядку заборони на відчуження нерухомого майна.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, 17.03.2011 між ОСОБА_5, в якості продавця та ОСОБА_4, в якості покупця укладено договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 28.03.2011 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4; підстава - договір купівлі-продажу від 17.03.2011.

Рішенням Чугуївського міського суду від 21.12.2012 по справі № 2036/2-702/2011 (2/2036/63/2013) визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом;

визнано договір купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 посвідчений 18.03.2011 року приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу недійсним;

в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про усунення права на спадкування відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04.06.2013 рішення Чугуївського міського суду від 21.12.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 07.08.2013 рішення Чугуївського міського суду Харківської області та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04.06.2013 залишені без змін.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області набуло законної сили 10.06.2013.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 14.06.2011 у справі № 2036/2-702/2011 накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.03.2011, посвідченого приватним нотаріусом Чугуївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 542.

Зазначений арешт нерухомого майна зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер: 11305544, 20.06.2011.

25.09.2013 позивач звернулась до Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок.

За результатами розгляду поданої заяви державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Державної реєстраційної служби України від 01.11.2013 № 7529460, яке мотивовано наявністю обтяження вказаного майна (арешт нерухомого майна)

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 16.12.2013 у справі № 2036/2-702/2011 за заявою ОСОБА_2 знято обтяження - заборону на нерухоме майно: житловий будинок №11, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Після зняття арешту ОСОБА_2 повторно подано до Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Рішенням державного реєстратора від 17.02.2014 відмовлено у державній реєстрації, оскільки під час розгляду заяви встановлено наявність запису про реєстрацію права власності на цей будинок за іншою особою.

Так, встановлено, що 28.04.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 2036626 на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1 за ОСОБА_4

Вказуючи на протиправність рішення від 28.04.2013, ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято за наявності факту подання третьою особою вичерпного пакету документів для вчинення реєстраційної дії та, відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права власності.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом про державну реєстрацію прав від 28.03.2011 ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 28.03.2011 комунальним підприємством "Чугуївським міжміським бюро технічної інвентаризації"; підстава - договір купівлі-продажу від 17.03.2011.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними, зокрема, у разі якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 здійснена реконструкція вказаного об'єкту нерухомості.

За змістом пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна видається свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності.

Особливості державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №703) .

Відповідно до пункту 42 Порядку №703 державний реєстратор у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Перелік документів, необхідний для подання державному реєстратору для державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна встановлено пунктом 46 Порядку №703.

Зокрема, згідно з абзацом четвертим пункту 46 Порядку №703 заявник подає документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що третьою особою державному реєстратору подано, у тому числі договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.03.2011, який відповідно до вимог підпункту 1 пункту 27 Порядку №703 є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 24 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" свідчить про те, що наявність зареєстрованого у встановленому законом обтяження є підставою для відмови у державній реєстрації прав у випадку подання заяви про державну реєстрацію права, пов'язаного з відчуженням об'єкта нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подання ОСОБА_4 заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його реконструкцією, власником зазначеного нерухомого майна була третя особа - ОСОБА_4

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності у державного реєстратора підстав для відмови у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з його реконструкцією з мотивів наявності зареєстрованого у встановленому законом порядку обтяження на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 14.06.2011 у справі №2036/2-702/2011.

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині незастосування до спірних правовідносин положень пункту 94 Порядку №703, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень пункту 92 Порядку №703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Згідно з пунктом 94 Порядку №703 у разі наявності записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державний реєстратор переносить відповідні записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надсилає рекомендованим листом органові або посадовій особі, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, особі, в інтересах якої встановлено обтяження, письмове повідомлення про прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі прав та перенесення ним відомостей про обтяження речових прав на таке нерухоме майно до даного Реєстру (за наявності у зазначених реєстрах відомостей про місцезнаходження (адресу) органу (особи).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний реєстр речових прав, який розпочав свою дію з 01.01.2013, не містив інформацію щодо зареєстрованого права заявника на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено при розгляді заяви ОСОБА_4, від 27.04.2013 №1029913 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, державним реєстратором проведено пошуки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек та/або Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Реєстрі прав власності на нерухоме майно та встановлено наявність обтяжень в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

У зв'язку із зазначеним при проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державним реєстратором перенесені записи про існуючі обтяження.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення державного реєстратора від 28.04.2013, як такого, що прийнято за наявності факту подання третьою особою необхідного пакету документів для вчинення реєстраційної дії та, відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права власності.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

При цьому, колегія суддів вказує на обґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на той факт, що рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21.12.2012 у справі № 2036/2-702/2011, яким договір купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 визнано недійсним, набуло чинності 10.06.2013, тобто після проведення оскаржуваних реєстраційних дій.

Одночасно з викладеним, зважаючи на те, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації права власності від 17.02.2014 позивачем не оскаржувалось, колегія суддів вказує на відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Реєстраційної служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області прийняти нове рішення про державну реєстрацію прав на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та провести державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №21-2958а15 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України погодилася із позицією суду касаційної інстанції, який, ухвалюючи рішення виходив з того, що оскільки державна реєстрація прав проводиться відповідно до визначених законом етапів та вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства, суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію прав за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового захисту прав позивача за вказаним позовом.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута на підставі, у порядку та в строки, встановлені статтями 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: