Постанова

від 16.06.2016 по справі 904/2258/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року Справа № 904/2258/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач), Добролюбової Т.В., Грейц К.В. суддів розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Шрамко О.Ю. - дов. від 12.04.13, Петрик О.Т. - керівник, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуСелянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16 у справі№904/2258/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомСелянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" до 1. Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 2. Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області 3.Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 4.Апостолівської районної державної адміністрації провизнання права володіння та користування земельною ділянкою Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, загальною площею 50,9 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №332. Позивач, в обґрунтування позову, посилався на те, з метою набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку він звертався до відповідача-1, проте останній відмовив у видачі довідки про набуття (підтвердження) статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік через ненадання позивачем необхідних документів на підтвердження наявності об'єкта оподаткування, оскільки земельна ділянка, вказана позивачем у податковій звітності, оформлена на фізичну особу - ОСОБА_6, який помер. Також позивач звертався до відповідача-2 щодо отримання довідки про площу земельної ділянки за формою 6-зем, який теж відмовив у її видачі через те, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку оформлений не на позивача, а на померлу особу. Господарство наголошувало на тому, що державний акт на право постійного користування землею видавався ОСОБА_6, як голові СФГ "Ім. Нансена", і непереоформлення його у зв'язку зі смертю останнього, не позбавляє фермерське господарство права володіння і користування цією землею. Вказані дії відповідачів, на думку позивача, ставлять під сумнів законність володіння і користування позивачем спірною земельною ділянкою.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16 (суддя Бондарєв Е.М.) в позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку не переоформив право користування спірною земельною ділянкою, державну реєстрацію такого права не здійснив. Суд установив, що відповідачі не є тими особами, котрі оспорюють право позивача на землю; що між сторонами відсутній спір про право.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16 (судді: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М., Вечірко І.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаржник посилається на порушення судами приписів статті 152 Земельного кодексу України, статей 34, 35, 43, 111 12 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що державний акт на право постійного користування землею видавався ОСОБА_6, як голові СФГ "Ім. Нансена", і непереоформлення його у зв'язку зі смертю останнього, не позбавляє фермерське господарство права володіння і користування цієї землею. Скаржник не погоджується з висновком судів про відсутність спору про право та вказує на те, що відповідачі оспорюють його право на землю.

Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Від Апостолівської районної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності її представників.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства відзначає наступне.

В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що рішенням Апостолівської районної ради від 21.04.00 громадянину ОСОБА_6 було надано для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку, загальною площею 34,22 га, у тому числі ріллі - 10,23 га, кормових угідь - 0,80 га та 23,19 га земель в стадії рекультивації на території Михайлівської сільської ради. Іншим рішенням Апостолівської районної ради від 17.11.00 ОСОБА_6 було надано в постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 16,68 га орних земель. На підставі вказаних рішень 06.02.01 йому видано державний акт серії ДП АП №000175 на право постійного користування земельною ділянкою 50,90 га, розташованою на території Михайлівської сільської ради. Суди також установили, що Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" було зареєстровано 09.02.01 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №392139). Господарські суди установили і те, що 23.11.11 голова СФГ "Ім. Ф. Нансена" - ОСОБА_6 помер; що право користування спірної земельною ділянкою у зв'язку зі смертю голови господарства позивачем не переоформлялося. Водночас, як було установлено судами попередніх інстанцій, позивач - СФГ "Ім. Ф. Нансена" 27.01.14, 11.04.14 для набуття і підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель звертався до Апостолівського відділення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції та Відділу Держземагентства в Апостолівському районі Дніпропетровської області, проте останні відмовили йому у видачі довідки про набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель (форми 6-зем) через ненадання позивачем усіх належних документів, необхідних для такого. Відмова у видачі довідки (форми 6-зем) була оскаржена позивачем до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровські області, який повідомив позивача про відсутність в діях відділу держземагентства порушень вимог закону. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога СФГ "Ім. Ф. Нансена" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за позивачем права володіння та користування земельною ділянкою згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ДП АП №000175, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №332. Підставою позову позивачем визначена відмова відповідачів у видачі довідок та свідоцтва платника фіксованого сільськогосподарського податку. Заява про зміну предмета позову судами була відхилена, оскільки позивач її подав після початку розгляду справи по суті. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позову. Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання . Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі , а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою . Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно. Захист прав на землю унормований Главою 23 Земельного кодексу України. Згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. У розумінні наведених приписів визнання права можливе у разі виникнення спору щодо його належності між особою, що вважає право порушеним, та іншою, яка претендує на відповідний титул. Такий спосіб захисту прав може бути застосований при наявності між сторонами спору про право. Передбачені законодавством способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно з якими підприємства, організації і інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкту підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів. Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, сторонами у судовому процесі є суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Отже, у розумінні приписів наведених норм, відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах. При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. Виходячи із змісту наведених норм, захисту у судовому порядку підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Як було установлено судами та підтверджується матеріалами справи, Селянське (фермерське) господарство "Ім. Ф. Нансена" заявило позов до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Відділу Держгеокадастру в Апостолівському районі Дніпропетровської області, Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, Апостолівської районної державної адміністрації про визнання за собою права володіння та користування спірною земельною ділянкою. Як вже зазначалося, відповідачем у позові про визнання права є особа, яка оспорює таке право, або особа, яка хоч і не оспорює цього права, але і не визнає його. Проте, в процесі розгляду спору господарські суди установили, що відповідачі не є тими особами, які оспорюють право користування позивача спірною землею. Яке вже зазначалося, податкова інспекція і відділ держгеокадастру відмовили позивачеві у видачі довідок і свідоцтва платника податку через ненадання останнім усіх необхідних документів для такого; інших підстав позову позивачем наведено не було. Установили суди і те, що обраний позивачем спосіб захисту права за наведених обставин не призводить до відновлення його прав та інтересів, а відтак відсутні правові підстави для задоволення даного позову. Наведене узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 30.09.08 №42/388-37/254, від 25.12.13 у справі №6-94цс13, від 12.09.11 у справі №6/315. Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують, а тому не дають підстав для скасування судових актів у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.16 у справі №904/2258/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ім. Ф. Нансена" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Гоголь

Судді Т. Добролюбова

К. Грейц