cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2016Справа №910/3095/16
За позовом Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1) Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ"
2) Приватного підприємства "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР"
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович
про витребування нежитлових приміщень та визнання недійсним договору
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від прокуратури: Скляр Д.Ю. - посвід. №041074
від позивача: Уланов І.В.
від відповідача 1: не з'явились
від відповідача 2: не з'явились
від відповідача 3: Іванченко В.А.
від відповідача 4: Шайко С.В.
від третьої особи: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Київська місцева прокуратура №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ", Приватного підприємства "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС", в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.03.2013, укладений між Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" та Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 326; витребувати нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по № 9 (групи приміщень №144) (літ А), вартістю 80 500,00 грн., загальною площею 193,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради; витребувати нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по №28 (групи приміщень № 142) (літ. А), вартістю 269 500,00 грн., загальною площею 662,60 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача -1 права власності на спірне майно станом на момент укладення оспорюваного правочину, що, відповідно, унеможливлювало його відчуження на користь іншої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/3095/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.03.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
30.03.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Київська міська рада подала пояснення у справі, в яких позивач підтримав позовні вимоги Київської місцевої прокуратури №2 у повному обсязі.
27.04.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач 4 подав відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОМАКС» заперечує проти позову і зазначає, що останній є законним і добросовісним власником нерухомого майна, а даний позов спрямований на позбавлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМАКС» на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 673,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1. Відповідач 4 зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 31.05.2013 р. будь-яких обтяжень, обмежень, арешту, податкової застави на нежилі приміщення загальною площею 673,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1 зареєстровано не було. Також, відповідачем 4 зазначено, що Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" не порушило свого обов'язку за договором купівлі-продажу від 28.10.2008 щодо оплати вартості нерухомого майна у визначені договором строки, у зв'язку із невиконанням Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва пункту 2.1. договору купівлі-продажу від 28.10.2008 та Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" не сплачувало грошові кошти за об'єкт приватизації, у зв'язку із не отриманням від Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва підтвердження про звільнення приміщення від зайняття сторонніми особами та про завершення на користь продавця судових справ щодо прав третіх осіб на приміщення.
16.05.2016 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАКАР» подало відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечує проти позову та зазначає, що останній є законним і добросовісним власником нерухомого майна, а даний позов спрямований на позбавлення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАКАР»» на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 193,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1. Відповідач 3 зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 27.06.2013 р. будь-яких обтяжень, обмежень, арешту, податкової застави на нежилі приміщення загальною площею 193,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1 зареєстровано не було. Також, відповідачем 3 зазначено, що Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" не порушило свого обов'язку за договором купівлі-продажу від 28.10.2008 щодо оплати вартості нерухомого майна у визначені договором строки, у зв'язку із невиконанням Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва пункту 2.1. договору купівлі-продажу від 28.10.2008 та Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" не сплачувало грошові кошти за об'єкт приватизації, у зв'язку із не отриманням від Фонду приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва підтвердження про готовність об'єкта приватизації до передачі Приватному підприємству "Єлизавета-ІІ".
У даному судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги.
Представник позивача підтримав позов та надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" до реєстрації не подано акту прийому-передачі та документу про сплату повної вартості об'єкта приватизації, а тому набуття ним права власності на об'єкт приватизації є порушенням спеціального законодавства про приватизацію.
Представник відповідача 4 заперечив проти позову.
Представники відповідачів 1-3 та третьої особи на виклик суду не в'явились, вимог суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.
У судовому засіданні 08.06.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2008 р. серія САС №245699, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 08.10.2008 р., про що зроблено запис в реєстрову книгу №117 п-220 за реєстровим №7344-п, нежитлові приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142), загальною площею 856,30 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 належало територіальній громаді Дарницького району міста Києва на праві комунальної власності.
28.10.2008 р. між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва, як продавцем, та Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 247/П нежилого приміщення (м. Київ, провулок Руднєва, 1, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І., зареєстрований в державному реєстрі правочинів за №2-4217.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р., продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) - магазин загальною площею - 856,30 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (далі - об'єкт приватизації), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та пройти реєстрацію об'єкту приватизації у бюро технічної інвентаризації.
Згідно із п. 1.2. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. право власності на нерухоме майно переходить до Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Пунктом 1.5. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. вартість об'єкту приватизації складає 3 558 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. покупець зобов'язаний внести 3 558 000,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість.
Згідно із п. 3.1 договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцеві в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до п.5.1. договору купівлі-продажу від 28.10.2008 р. Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ" зобов'язане в установлений термін сплатити ціну продажу об'єкта приватизації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. у справі №11/12 змінено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (м. Київ, провулок Руднєва,1 № 247/П від 28.10.2008 р., укладений між Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" та Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва наступним чином:
"Пункт 2.1. Покупець зобов'язаний внести 3 558 000,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту отримання від продавця документального підтвердження про звільнення приміщення від зайняття сторонніми особами та про завершення на користь продавця судових справ щодо прав третіх осіб на приміщення. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість". Пункт 7.2. договору виключено. Статтю 8 договору доповнено: "Продавець зобов'язується врегулювати всі судові справи, інші спори щодо об'єкту приватизації та звільнити приміщення від сторонніх осіб в термін не пізніше 30 червня 2009 року. В разі несвоєчасного виконання цього обов'язку покупець має право призупинити виконання обов'язку по оплаті об'єкта приватизації без настання відповідальності та будь-яких інших негативних наслідків, до того моменту поки продавець не підтвердить свою готовність передати об'єкт приватизації покупцю вільним від будь-яких обмежень, обтяжень та спорів".
Рішенням державного реєстратора Гриценко Л.Л. від 13.03.2013 р. за номером 868611, право власності на нежилі приміщення №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А), які розташовані адресою: м. Київ, провулок Руднєва, будинок 1 (літ.А), зареєстровано за Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" (номер запису про право власності: 338218).
22.03.2013 р. між Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ", як продавцем, та Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 326.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу від 22.03.2013 р., продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А) загальною площею 856,3 кв.м, які розташовані за адресою м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1 та зобов'язується сплатити за нежилі приміщення грошову суму, зазначену у цьому договорі.
Пунктом 2 вказаного договору купівлі-продажу від 22.03.2013 р. визначено, що нежилі приміщення належать продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.10.2008 р. державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. за реєстровим №2-4217, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2013 р., номер запису про право власності 338218, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 34575099, згідно витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1203374 від 13.03.2013 р.
Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу 22.03.2013 р., продаж нежилих приміщень за цим договором згідно із домовленостями сторін здійснюється за ціною 298 000,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №1525475, на підставі вказаного договору, рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. від 22.03.2013 р. за номером 1079327, право власності на нежилі приміщення №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А), які розташовані адресою: м. Київ, провулок Руднєва, будинок 1, зареєстровано за Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР" (номер запису про право власності: 424773).
31.05.2013 р. між Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 77/100 частин нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 598.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу 77/100 від 31.05.2013 р., продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А), загальною площею 662,60 кв.м., що складають 77/100 частин від нежилих приміщень з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А), загальною площею 856,3 кв.м, які розташовані за адресою м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1 та зобов'язується сплатити за нежилі приміщення грошову суму, зазначену у цьому договорі.
Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 31.05.2013 р. визначено, що нежилі приміщення належать продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.03.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. за реєстровим №326, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.03.2013, номер запису про право власності 424773, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 21086980000, згідно витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1525475 від 22.03.2013р.
Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу 31.05.2013 р., продаж нежилих приміщень за цим договором згідно із домовленості сторін здійснюється за ціною 269 500,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №53129398, на підставі вказаного договору, рішенням державного реєстратора Ковальчук О.Ю. від 06.04.2015 р. за номером 20526930, право власності на нежилі приміщення (група приміщень №142) (літ.А), загальною площею 673,8 кв.м., які розташовані адресою: м. Київ, провулок Руднєва, будинок 1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" (номер запису про право власності: 9296911).
27.06.2013 р. між Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 23/100 частин нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 737.
Відповідно до 1.1. договору купівлі-продажу 77/100 від 31.05.2013 р., продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №144) (літ.А), загальною площею 193,70 кв.м., що складають 23/100 частин від нежилих приміщень з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142) (літ.А), загальною площею 856,3 кв.м, які розташовані за адресою м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1 та зобов'язується сплатити за нежилі приміщення грошову суму, зазначену у цьому договорі.
Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 27.06.2013 р. визначено, що нежилі приміщення належать продавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22.03.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. за реєстровим №326, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.03.2013, номер запису про право власності 424773, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 21086980000, згідно витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1525475 від 22.03.2013р.
Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу 27.06.2013 р., продаж нежилих приміщень за цим договором згідно із домовленості сторін здійснюється за ціною 80 500,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №53128985, на підставі вказаного договору, рішенням державного реєстратора Ковальчук О.Ю. від 06.04.2015 р. за номером 20527914, право власності на нежилі приміщення (група приміщень №144) (літ.А), загальною площею 193,7 кв.м., які розташовані адресою: м. Київ, провулок Руднєва, будинок 1, зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" (номер запису про право власності: 9297301).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, вказує, що Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ" здійснило лише оплату 10% від вартості об'єкта приватизації в розмірі 294 830,00 грн., однак, вартість об'єкта приватизації, який знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 складає 3 558 000,00 грн., у відповідності до умов договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р., решту коштів відповідач 1 не сплатив, у зв'язку із чим, право власності до Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" не перейшло. Спірне майно по акту приймання-передачі, як визначено пунктом 3.2. договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р. Приватному підприємству "Єлизавета-ІІ" не передавалось. Крім того, Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ", не виконавши належним чином умови-договору купівлі продажу від 28.10.2008 р., зареєструвало право власності на нежилі приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142), загальною площею 856,30 кв. м., які розташовані за адресою м. Київ, провулок Руднєва, буд. 1, та здійснило відчуження вказаного нерухомого майна відповідачам, внаслідок чого право власності на нерухоме майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС". За таких обставин, на думку прокурора, Київська міська рада є законним власником майна, майно вибуло з володіння власника поза його волею в той час, як відповідачі протиправно заволоділи, не визнають та оспорюють це право.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Листом №10141-8915 від 26.01.2016 р. Київською місцевою прокуратурою №2 було повідомлено Київську міську раду про представництво інтересів територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради шляхом звернення із позовною заявою про витребування нежитлових приміщень та визнання недійсним договору купівлі-продажу до Господарського суду міста Києва.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України), із врахуванням того, що, "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.
Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що внаслідок порушення законодавства відбулось неправомірне відчуження комунального майна, яке є власністю територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Також прокурор зазначає, що Київська міська рада належним чином не захищає порушені права територіальної громади, про що свідчить відсутність протягом тривалого часу вжитих заходів зі сторони ради, направлених на повернення комунального майна до власності територіальної громади міста Києва. Крім того, ненадходження доходів до бюджету від відчуження об'єкта приватизації завдають державі матеріальних збитків на належне фінансування заходів передбачених бюджетом розвитку.
З огляду на вищенаведене, звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду з даним позовом, направлено на захист їх охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, а також положення ст..23 Закону України «Про прокуратуру», суд вважає за доцільне підтвердити Київській місцевій прокуратурі №2 підстави для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради.
Згідно із ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2008 серія САС №245699, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14.10.2008, про що зроблено запис в реєстрову книгу №117 п-220 за реєстровим №7344-п, нежитлові приміщення з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142), загальною площею 856,30 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 належало територіальній громаді Дарницького району міста Києва на праві комунальної власності.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до умов договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р., право власності на нерухоме майно переходить до Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта, що складає 3 558 000,00 грн. (п. 1.2., п. 1.5. договору).
Отже, умовами договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. визначено, що право власності на об'єкт приватизації набувається покупцем (Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ") з моменту повної сплати його вартості.
Наведені положення договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. узгоджуються з приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу), згідно із якою право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Частиною 1 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу) визначено, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу), у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта.
Як підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою за 29.09.2008р., Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ" здійснило оплату об'єкта приватизації у розмірі 10% від вартості нерухомого майна у сумі 294 830,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем 1 оплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації, а саме: нежитлових приміщень з №1 по №9 (групи приміщень №144) з №1 по №28 (групи приміщень №142), загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) у сумі 3 558 000,00 грн. Протилежного Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" не доведено.
Також, судом встановлено, у відповідності до умов договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р., між Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва та Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" акту прийому-передачі об'єкта приватизації не підписувалось.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи положення договору купівлі-продажу 247/П від 28.10.2008 р. та приписи Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з огляду на те, що вартість нежилих приміщень, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) у сумі 3 558 000,00 грн., Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" не сплачена, об'єкт приватизації по акту прийому-передачі не передавався Приватному підприємству "Єлизавета-ІІ", останнє не набуло право власності на спірне майно у встановленому чинним законодавством порядку.
Встановлені судом обставини щодо відсутності у Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" права власності на нежилі приміщення, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) свідчать про відсутність підстав у Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" здійснювати реєстрацію права на спірне майно (зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 13.03.2013, номер запису про право власності 338218, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 21086980000) та відповідно здійснювати, в подальшому, відчуження вказаного нерухомого майна відповідачу 2 (Приватному підприємству "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР") за договором купівлі-продажу 22.03.2013 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" заперечуючи позовні вимоги, стверджують, що Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ" не порушило свого обов'язку за договором купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р. щодо оплати вартості нерухомого майна у визначені договором строки, у зв'язку із невиконанням Фондом приватизації комунального майна Дарницького району міста Києва пункту 2.1. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. (у редакції змін згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. у справі №11/12).
Суд зазначає, що дійсно, пунктом 2.1. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008р. (у редакції змін згідно із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №11/12) покупець (Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ") зобов'язаний внести 3 558 000,00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту отримання від продавця (Фонду приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва) документального підтвердження про звільнення приміщення від зайняття сторонніми особами та про завершення на користь продавця судових справ щодо прав третіх осіб на приміщення. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість.
Однак, невиконання продавцем (Фондом приватизації комунального майна Дарницького району м. Києва) пункту 2.1. договору купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. та, як наслідок, несплата Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" вартості нежилих приміщень, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А), жодним чином не свідчить про зміну порядку набуття права власності на об'єкт приватизації, встановленого договором купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р. та Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та відповідно набуття Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" права власності на спірне майно.
Крім того, згідно із ч. 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на час проведення конкурсу та укладення договору купівлі-продажу), договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок, як оплата за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта.
Таким чином, Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ" не було позбавлене права здійснити оплату вартості об'єкту приватизації - нежилих приміщень, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) на рахунок, зазначений у договорі купівлі-продажу № 247/П від 28.10.2008 р., та окрім того, звернутись до власника майна та уповноважених органів з вимогою (листом, позовом, тощо) про внесення змін до договору.
Вищенаведені обставини спростовують доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" щодо правомірності набуття Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" права власності на спірне майно.
Також, як вбачається із п. 5.7. договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р., сторони передбачили, що подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкта приватизації в період чинності умов цього договору здійснюється за погодженням продавця із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальність за їх не виконання, визначена законодавством та цим договором прав та обов'язків покупця згідно з законодавством України. Новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на об'єкт, зобов'язаний подати до органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань визначених договори і застосовувати до нього у разі їх невиконання - санкцій згідно із законодавством.
Отже, сторонами договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р. було передбачено, що в період чинності цього договору, Приватне підприємство "Єлизавета-ІІ", набувши право власності на об'єкт приватизації, могло здійснити відчуження спірного майна тільки за погодженням з продавцем із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" на момент такого відчуження. Однак, ані доказів набуття Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" права власності на спірне майно, ані доказів виконання п. 5.7. договору купівлі-продажу №247/П від 28.10.2008 р. відповідачами суду не надано.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені цим кодексом. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За висновками суду, які ґрунтуються на вищенаведених обставинах, договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.03.2013 р. укладений всупереч нормам закону, що тягне наслідком недійсність такого правочину в силу приписів ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.
За таких обставин позовні вимоги прокурора в цій частині судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом .
Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.
Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.
За пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.
Оскільки, добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння (постанова Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №3-65гс12).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, не з його волі, оскільки судом встановлено факт відсутності у приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" права власності на нежилі приміщення, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) та відсутність підстав у Приватного підприємства "Єлизавета-ІІ" здійснювати реєстрацію права на спірне майно (зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.03.2013, номер запису про право власності 338218, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 21086980000) та відповідно здійснювати відчуження вказаного нерухомого майна Приватному підприємству "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР" за договором купівлі-продажу 22.03.2013 р. та здійснення останнім відчуження вказаного майна Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" за договором купівлі-продажу 23/100 від 27.06.2013 р. та Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" за договором купівлі-продажу 77/100 від 31.05.2013 р.
За змістом наведеного, майно, яке вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2013 р., укладеного між Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" та Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", стороною якого дійсний власник не був та відчужене особою (Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ"), яка не мала права відчужувати спірне майно, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
У відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу від 22.03.2013 р. та відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Таким чином, згідно з положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.
З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 856,30 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ.А) вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею, і набуте у власність Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР", а згодом Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" за договором купівлі-продажу 23/100 від 27.06.2013р. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" за договором купівлі-продажу 77/100 від 31.05.2013 р. від особи, яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для його витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про витребування нерухомого майна - нежитлових приміщень з №1 по № 9 (групи приміщень №144) (літ А), вартістю 80 500,00 грн., загальною площею 193,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та витребування нежитлових приміщень з №1 по №28 (групи приміщень № 142) (літ. А), вартістю 269 500,00 грн., загальною площею 662,60 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тож, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, оцінку яких здійснено судом за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи зі змісту норм Цивільного кодексу України, Господарського суду України та прийнятих у відповідності до них нормативних актів, враховуючи, що оспорюваний договір укладений всупереч нормам чинного законодавства України суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідачів та законність вимог прокурора.
Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1.Позов Київської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.03.2013 р., укладений між Приватним підприємством "Єлизавета-ІІ" (65003, м. Одеса, Суворовський р-н, вул. Чорноморського козацтва, буд.66/2, ідентифікаційний код 34575099) та Приватним підприємством "КОМ. ПІДПРИЄМСТВО - "ДВІР" (40000, м. Суми, Ковпаківський р-н, вул. Козацький Вал, буд.2 ідентифікаційний код 38418603), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. та зареєстрований за номером 326.
3.Витребувати нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по № 9 (групи приміщень №144) (літ А), вартістю 80 500,00 грн., загальною площею 193,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСИМАКАР" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд.34, ідентифікаційний код 37447654) на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
4.Витребувати нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по №28 (групи приміщень № 142) (літ. А), вартістю 269 500,00 грн., загальною площею 662,60 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМАКС" (02099, м. Київ, провулок Руднєва, буд.1, офіс 1, ідентифікаційний код 21516624) на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 13.06.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.06.2016 |
Оприлюднено | 29.06.2016 |
Номер документу | 58464424 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні