Рішення

від 14.06.2016 по справі 910/7010/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016Справа №910/7010/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал М»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

Про зобов'язання визнати грошові вимоги на суму 3 185 427 200,53 грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Соботник Р.В. представник за довіреністю № б/н від 13.05.16.

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: Цуканова С.Г. представник за довіреністю № 2743968/15 від 09.11.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство ««Дельта Банк» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» (далі - відповідач) про визнання грошових вимог позивача до відповідача на суму 3 185 427 200,53 грн. та зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги позивача на суму 3 185 427 200,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.16. порушено провадження у справі № 910/7010/16 та призначено її до розгляду на 12.05.16.

За результатами судового засідання 12.05.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 31.05.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.16. було залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), розгляд справи було відкладено на 14.06.16.

14.06.16. третьою особою через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14.06.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа в судовому засіданні 14.06.16. підтримала позовні вимоги позивача.

Відповідач в судове засідання 14.06.16. втретє не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7010/16.

В судовому засіданні 14.06.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (надалі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") (надалі - позичальник, відповідач) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - "кредит", у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі - за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 75 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами - 05 травня 2014 року, на умовах визначених цим договором.

За умовами п. 1.1.3. договору, плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 12% річних.

Пунктом 1.1.5. договору визначено, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в пункті 1.1.1. договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за користування кредитом (траншами) за цим договором встановлюється в розмірі 20% річних та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

У відповідності до п. 1.3. договору, забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори

Пунктом 2.6. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30- 31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється в день повернення кредиту в повній сумі на рахунок кредитора (п. 2.7. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.3. договору).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 74 620 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 37520341 від 30.04.2014 року та випискою по рахунку відповідача за період з 30.04.2013 року по 26.08.2015 року.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" грошових коштів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року та доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 74 620 000,00 доларів США та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 3 185 427 200,53 грн.:

- заборгованість по кредиту в розмірі 74 620 000,00 доларів США, що станом на 12.03.16. еквівалентно 1 928 565 018,38 грн.;

- заборгованість за простроченими нарахованими процентами в розмірі 27 541 935,37 доларів США, що станом на 12.03.16. еквівалентно 711 825 423,35 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 218 905 338,94 грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 132 292 802,36 грн.;

- штраф в розмірі 193 838 617,50 грн.

Зі змісту приписів п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Також згідно зі ст. 36 цього ж Закону Національний банк встановлює та офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Крім того, в п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 визначено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту становить 74 620 000,00 доларів США, що станом на 12.03.16. (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США станом на 12.03.16. за 100 доларів США становить 2584,5149 грн.) еквівалентно 1 928 565 018,38 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за простроченими нарахованими процентами становить 27 541 935,37 доларів США, що станом на 12.03.16. (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США станом на 12.03.16. за 100 доларів США становить 2584,5149 грн.) еквівалентно 711 825 423,35 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пунктах 4.1., 4.2. договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У випадку порушення позичальником вимог п.3.3. цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору, за кожний випадок порушення.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд встановив, що позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 182 дні), тому сума пені за несвоєчасне повернення кредиту , яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду становить 217 215 156,75 грн. з розрахунку на суму 74620000,00 доларів США з 06.05.14. по 03.11.14. (182 дні), що становить 8418771,51 доларів США * 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 217 215 156,75 грн.

Пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 690 182,19 грн. нарахована безпідставно, а тому не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 182 дні), тому сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів , яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду (згідно наданого ним розрахунку) становить 130 555 770,15 грн.

Пеня за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 1 737 032,21 грн. нарахована безпідставно, а тому не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу , суд дійшов висновку про його обґрунтованість з розрахунку: 750 000 доларів США * 10 = 7 500 000 доларів США * 2584,5149 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США станом на 12.03.16.) = 193 838 617,50 грн.

За приписами ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Оскільки станом на момент винесення ухвали про порушення провадження у справі № 910/7010/16 та станом на момент прийняття рішення по справі № 910/7010/16, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» (ідентифікаційний код 37102089) за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не порушена, і відповідно не оприлюднене оголошення про порушення справи про банкрутство, а отже позовні вимоги позивача по даній справі підлягають вирішенню по суті за правилами позовного провадження.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 12.01.16.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Із наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором з грошовими вимогами загалом на суму 3 181 999 986,13 грн., розмір яких документально підтверджений та не оспорений відповідачем.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Суд зазначає, що з огляду на положення ст. 112 ЦК України, несвоєчасне заявлення кредитором грошових вимог у процедурі ліквідації боржника не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.08.2013 у справі №38/343пн.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, строк визначений Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 12.03.16.

Відповідачу про вимоги позивача відомо з огляду на те, що заявою № б/н від 12.03.16. позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 3 185 427 200,53 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 12.03.16. рекомендованим листом № 0100137306799 з описом вкладення, який відповідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle , надійшов до відділення поштового зв'язку відповідача 14.03.16. та 14.04.16. був повернутий за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Проте, відповідач не надав позивачу відповіді на його кредиторську вимогу, а доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Суд зазначає, що на момент прийняття рішення матеріали справи не місять доказів затвердження ліквідаційного балансу та доказів розгляду вимог позивача відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна комісія відповідача заяви позивача про визнання вимог кредитора не розглядала, відмови позивачу у розгляді його вимог не надавала, як і не відмовляла у задоволенні його вимог, внаслідок чого суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до ліквідаційної комісії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «дельта Банк» на суму 3 181 999 986,13 грн. та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" в особі ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на суму 3 181 999 986,13 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі

---

грн. та включити до проміжного ліквідаційного балансу суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 5; ідентифікаційний код 37102089) в розмірі 3 181 999 986 (три мільярди сто вісімдесят один мільйон дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 13 коп.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" в особі ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 5; ідентифікаційний код 37102089) включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 5; ідентифікаційний код 37102089) грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) в розмірі 3 181 999 986 (три мільярди сто вісімдесят один мільйон дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 13 коп.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал М» (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, б. 5; ідентифікаційний код 37102089) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - судового збору.

6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.16.

Суддя Т.М. Ващенко