Рішення

від 17.06.2016 по справі 925/441/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2016 р. Справа № 925/441/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД"

про стягнення 60 078,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача коштів в сумі 60 078 грн. 24 коп., що включають в себе 54771 грн. основної заборгованості за придбаний та поставлений Товар згідно Рахунку № 26 від 05.02.2016, 4660 грн. 80 коп. пені, 326 грн. 44 коп. інфляційних збитків, 320 грн. три проценти річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2016 ТОВ "ІНТЕРКОРН ЛТД" здійснено замовлення на придбання у позивача мобільних телефонів (смартфонів) в кількості 15 штук на загальну суму 84271 грн., після чого позивачем був виставлений для оплати Товару рахунок № 26 від 05.02.2016, в якому зазначено повна назва товару, кількість товару та його вартість. Додатково між позивачем та відповідачем було погоджено порядок сплати вартості Товару та його поставку. Відповідач 08.02.2016 перерахував позивачу часткову передплату за Товар згідно виставленому Рахунку № 26 від 05.02.2016 в сумі 29500 грн., після чого позивач здійснив поставку Товару на адресу відповідача, погоджену між сторонами. 10.02.2016 відповідач отримав Товар через свого представника і відповідно до домовленості з позивачем повинен був перерахувати решту вартості Товару в сумі 54771 грн. за придбаний та поставлений Товар згідно Рахунку № 26 від 05.02.2016 у строк до 13.02.2016. Однак відповідач не виконав своє зобов’язання, кошти в сумі 54771 грн. в установлений строк не перерахував, претензію позивача від 10.03.2016 залишив без відповіді та задоволення.

Позивач не з’явився у судове засідання, свого представника не направив, не надіслав суду документи, вказані в ухвалі від 04.05.2016. Натомість 14.06.2017 позивач надіслав до суду електронною поштою, а 17.06.2016 до суду надійшло поштовим зв’язком клопотання за підписом позивача від 14.06.2016, в якому позивач просить провести судове засідання, призначене на 12:00 год. 17 червня 2016 року за наявними матеріалами без його участі. Також позивач вказав, що позов підтримує в повному обсязі.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності позивача та його представника за наявними в ній матеріалами.

Відповідач не направив свого представника у судове засідання, не подав суду відзив на позов чи заперечень проти позову. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також за всіма відомими суду адресами, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак вказані ухвали повернуті до суду без вручення у зв’язку з неотриманням. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також вказано, що місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Для забезпечення повідомлення відповідачу про час і місце розгляду справи після повернення до суду вказані ухвали були повторно надіслані на адресу відповідача простою кореспонденцією. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов’язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно пункту 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї з сторін справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка такого представника не перешкоджає вирішенню спору. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 17.06.2016 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

За доводами позивача він продав відповідачу 15 штук мобільних телефонів (смартфонів) на загальну суму 84271 грн., що вказані у рахунку № 26 від 05.02.2016, який відповідач оплатив частково в сумі 29500 грн., а решту вартості поставлених телефонів в сумі 54771 грн. відповідач не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

На підтвердження обґрунтованості своїх вимог позивач послався на такі документи та їх копії додав до позовної заяви:

рахунок № 26 від 05.02.2016, в якому вказані моделі смартфонів, їх кількість, ціна та загальна вартість 84271 грн.;

банківську виписку від 26.02.2016, в якій вказано про перерахування ТОВ "ІНТЕРКОРН ЛТД" 08.02.2016 коштів в сумі 29500 як часткову передплату за телефони зг. рах. 3 26 від 05.02.2016 без ПДВ;

експрес-накладну № 20450008960704, оформлену 09.02.2016.

10 березня 2016 року позивач надіслав відповідачу претензію, в якій просив відповідача здійснити повну сплату вартості товару в сумі 54771 грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем коштів в сумі 54771 грн. у вказаний позивачем строк останній звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими до задоволення з огляду на таке.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що він передав відповідачу на замовлення останнього мобільні телефони (смартфони) на загальну суму 84271 грн., які відповідач оплатив лише частково. Тобто за доводами позивача між сторонами у справі виникли відносини купівлі-продажу телефонів на вказану суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

За приписом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач оформив рахунок № 26 від 05.02.2016 на оплату телефонів, а відповідач 08.02.2016 перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 29500 грн. як часткову передплату за телефони зг. рах. № 26 від 05.02.2016.

Отже, позивач запропонував до продажу телефони (рахунок як оферта) та відповідач прийняв пропозицію і перерахував передплату за телефони. Тобто між сторонами склалися договірні відносини купівлі-продажу товару, які основані на усній домовленості сторін, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Виходячи із приписів вказаних норм та із викладених вище обставин, обов’язок оплатити товар настає у відповідача, як покупця телефонів, після їх прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на них.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 54771 грн. основної заборгованості за придбаний та поставлений Товар згідно Рахунку № 26 від 05.02.2016. Однак рахунок не може бути доказом поставки та придбання товару, адже він оформлений лише продавцем, не підписаний покупцем і може свідчити лише про товар, який пропонується до продажу і жодним чином не може бути доказом отримання товару. Суд звертає увагу на те, що при перерахуванні коштів відповідач не вказав, яка сума рахунка № 26 від 05.02.2016, а докази вручення відповідачу саме цього рахунку, що доданий до позовної заяви, у справі відсутні.

Одним із доказів отримання відповідачем телефонів позивач називає експрес-накладну № 20450008960704, оформлену 09.02.2016. У цій накладній вказана дата отримання 10.02.2016 та названий представник одержувача ОСОБА_2, однак підпис цієї особи у накладній відсутній, як відсутнє й посилання на довіреність на отримання відправлення. Також у цій експрес-накладній відсутній опис вмісту цього відправлення. Тобто позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено, що він продав саме відповідачу, саме телефони і саме таку кількість та на таку суму, які вказані в рахунку № 26 від 05.02.2016. На поданій позивачем копії рахунку відсутній підпис уповноваженої особи відповідача, тому посилання останнього на рахунок № 26 від 05.02.2016 при перерахуванні передоплати не може бути доказом досягнення домовленості про продаж телефонів саме на суму 84271 грн. Як вказано вище, позивачем не доведено отримання відповідачем 15 штук телефонів на суму 84271 грн. У інформації про відправлення в експрес-накладній вказана фактична вага відправлення 0,5 кг оголошеною вартістю 79999 грн., що також не відповідає вказаному позивачем у позовній заяві.

У позовній заяві позивачем пише, що додатково між ним і відповідачем було погоджено порядок сплати вартості Товару та його поставку, однак доказів такого погодження у справу не надано.

В ухвалі від 04 травня 2016 року суд зобов’язав позивача подати суду всі документи, які оформлялися (надавалися) позивачем ОСОБА_1 пошті для здійснення доставки відповідачу вантажу та експрес накладну із підписом представника відповідача, однак позивач вимогу суду не виконав, вказані в ухвалі документи не подав, про причини їх неподання суду не повідомив, натомість у клопотанні від 14.06.2016, надісланому на адресу суду 14.06.2016 та 17.06.2016, позивач вказав, що позов підтримує та просив розглядати справу за наявними матеріалами без його участі. Прохання позивача розглядати справу за наявними матеріалами суд розцінює як повідомлення суду про відсутність у нього інших документів.

З огляду на викладені вище обставини, подані суду докази та вказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 54771 грн. боргу є недоведеною та не підтвердженою належними доказами, тому задоволенню не підлягає.

У зв’язку з недоведеністю позивачем суми основного боргу та наявності прострочення сплати, вимога позивача про стягнення нарахувань також не підлягає задоволенню. Тим більше, що позивачем заявлена до стягнення пеня, яка могла б бути пред’явлена покупцю лише у разі, якщо її розмір передбачений за домовленістю сторін, а в даному випадку угода між сторонами відсутня.

З огляду на викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України понесені позивачем витрати на сплату судового збору повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 22.06.2016.

Суддя А.Д. Пащенко