Постанова

від 20.09.2016 по справі 925/441/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа№ 925/441/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на ріщення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2016

у справі № 925/441/16 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД"

про стягнення 60 078,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" про стягнення 60 078,24 грн., що включають в себе 54 771,00 грн. основної заборгованості за придбаний та поставлений товар згідно Рахунку № 26 від 05.02.2016, 4 660,80 грн. пені, 326,44 грн. інфляційних збитків, 320,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.02.2016 ТОВ "ІНТЕРКОРН ЛТД" здійснено замовлення на придбання у позивача мобільних телефонів (смартфонів) в кількості 15 штук на загальну суму 84 271,00 грн., після чого позивачем був виставлений для оплати товару рахунок № 26 від 05.02.2016, в якому зазначено повна назва товару, кількість товару та його вартість. Додатково між позивачем та відповідачем було погоджено порядок сплати вартості товару та його поставку.

Рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/441/16 від 17.06.2016 в задоволені позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/441/16 від 17.06.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 у справі № 925/441/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.07.2015.

В судове засідання, призначене на 28.07.2016, повноважний представник відповідача не з'явився.

Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на 20.09.2016.

20.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.09.2016 представник позивача надав свої пояснення по справі та підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

20.09.2016 представники відповідача у вказане судове засідання не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли відносини купівлі-продажу телефонів на загальну суму 84 271,00 грн.

На підтвердженням своїх вимог позивач посилається на такі документи копії яких наявні в матеріалах справи:

рахунок № 26 від 05.02.2016, в якому вказані моделі смартфонів, їх кількість, ціна та загальна вартість 84 271,00 грн.;

банківська виписка від 26.02.2016, в якій зазначено про перерахування ТОВ "ІНТЕРКОРН ЛТД" 08.02.2016 коштів в сумі 29 500,00 як часткову передплату за телефони зг. рах. № 26 від 05.02.2016 без ПДВ;

експрес-накладну № 20450008960704, оформлену 09.02.2016.

З наявної в матеріалах справи копії експрес - накладної № 20450008960704 вбачається, що 10.02.2016 о 14:00 представником одержувача ОСОБА_4 паспорт (серія номер) НОМЕР_2, було отримано поставлений товар згідно Рахунку №26 від 05.02.2016.

Решту вартості за поставлені телефони на суму 54 771,00 грн. відповідач не оплатив, 10.03.2016 позивач надіслав відповідачу претензію яка була отримана відповідачем 15.03.2016 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.03.2016 в якій просив відповідача здійснити повну сплату вартості товару в сумі 54 771,00 грн., проте була залишена відповідачем без відповіді та задоволення,

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач повністю проігнорував судовий процес як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції та не надав належних письмових доказів та заперечень проти позову, що знову ж таки дає підстави стверджувати, що відповідач не тільки не бажає врегулювати спір, а більше того повністю ігнорує суд.

Частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодекса України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З наявної в матеріалах справи копії експрес - накладної № 20450008960704 вбачається, що 10.02.2016 о 14:00 представником одержувача ОСОБА_4 паспорт (серія номер) НОМЕР_2, було отримано поставлений товар згідно Рахунку №26 від 05.02.2016.

Відповідно до пункту 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача суми основної заборгованості у розмірі 54 771,00 грн. за придбаний та поставлений товар згідно рахунку № 26 від 05.02.2016 є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.02.2016 по 25.04.2016 на суму 54 771,00 грн. боргу, є безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи між сторонами відсутня письмова угода яка б передбачала таку відповідальність та є необґрунтованими а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у вимозі щодо стягнення з відповідача 54 771,00 грн. боргу а тому позовна вимога в частині стягнення 54 771,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи у відповідності з нормами чинного законодавства та беручи до уваги викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" 54 711,00 грн. основного боргу.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються пропорційно задоволеним вимогам на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 17.06.2016 у справі № 925/441/16 скасувати.

3.Постановити нове рішення яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" задовольнити частково.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРКОРН ЛТД" (18001, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 2, код ЄДРПОУ 39904318) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (07101, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 54 771,00 грн. - основного боргу, 1 256,27 грн.- витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви, 1 381,90 грн.- витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Видати наказ.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду Черкаської області.

7.Матеріали справи № 925/441/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська