Рішення

від 14.06.2016 по справі 927/426/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

14 червня 2016 року Справа № 927/426/16

Заступник прокурора Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02910114 вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

Позивач: Державна податкова інспекція у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області , код ЄДРПОУ 39483123, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТС-Груп", код ЄДРПОУ 35606651, вул. Івана Мазепи, 62 Д, м. Чернігів, 14014

Предмет спору: про стягнення 989663,00 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу, довіреність № 284085/9/25-26-10-0010 від 17.05.2016 ;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність б/н від 25.12.2015;

за участю прокурора: В.В. Єреп - заступник начальника відділу, посвідчення №032778 від 27.03.2015.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - ОСОБА_3» про стягнення 989 663, 00 грн заподіяної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що ОСОБА_4, являючись директором ТОВ «ВТС - ОСОБА_3», на якого згідно п.3 та п.6 ст. 8 та п.1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України покладено відповідальність за фіксування всіх фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського та податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, діючи всупереч загальнодержавним інтересам, порушуючи вимоги чинного законодавства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету податкових платежів, шляхом укладання нікчемних угод та використання первинних бухгалтерських документів по неіснуючих фінансово-господарських операціях, складених від імені підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «СТК Прогмат», ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед», безпідставно сформував у податковій звітності ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 умисно ухилився від сплати ПДВ у сумі 989663, 00 грн, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значних розмірах.

За даним фактом 08.01.2014 працівниками слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Чернігівській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.05.2015 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, закрито за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно позиції прокурора, з відповідача як платника податків та роботодавця, працівником якого під час виконання ним своїх трудових обов'язків заподіяно шкоду, в дохід державного бюджету підлягає стягненню 989663,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.05.2016.

У судовому засіданні 19.05.2016 та 02.06.2016 оголошувались перерви до 02.06.2016 та 14.06.2016, відповідно.

У судове засідання з'явилися уповноважені представники сторін, прокурор.

До початку судового засідання через канцелярію суду від Прокуратури Чернігівської області надійшли письмові пояснення по справі №05-2-2016 від 13.06.2016, у яких, зокрема, зазначено, обставини притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

За вказаних обставин, враховуючи доведення факту завданої шкоди, вини та неправомірності дій ОСОБА_4, причинного зв'язку між його неправомірними діями та самою шкодою, з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - ОСОБА_3», як роботодавця, працівником якого під час виконання ним своїх трудових обов'язків заподіяно шкоду, в дохід державного бюджету підлягає стягненню 989663,00 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові подані додаткові письмові пояснення по справі №719/9/10-25-26-10-00-10 від 13.06.2016, у яких зазначено, що в рамках кримінального провадження слідчим було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВТС - ОСОБА_3», за результатами якої складено акт №6/22/35606651 та встановлено порушення п.п. 7.4.1 та п.п 7.4.5 п.7.4 п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвели до заниження ПДВ, який підлягає донарахуванню та сплаті на загальну суму 3056650,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення одразу за наслідками перевірки не приймалось, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України, при проведенні перевірки по пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України рішення не приймається до отримання судового рішення за наслідками кримінального провадження.

За заявою платника, поданої ним самостійно, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято Рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу №3765/10/25-26-15-01-17 від 08.04.2015. Компроміс застосовано з урахуванням поданих платником 25.03.2015 уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з березня 2012 - березень 2013 року.

Щодо строків звернення до суду, ДПІ зазначає, що прокуратурою області подано позов про стягнення в судовому порядку в дохід держави заподіяної злочином шкоди. Таке звернення стало можливим виключно на підставі того, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.05.2015 (залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.06.2015) про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, що є нереабілітуючою обставиною.

У цьому кримінальному провадженні було заявлено і цивільний позов, який залишено без розгляду з одночасним роз'ясненням можливості звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.09.2015 (по суті залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.11.2015; змінено в частині мотивування відмови в задоволенні) в задоволенні позову відмовлено. Як підстава відмови (з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції) зазначено те, що «стягнення коштів, які не надійшли до бюджету в результаті скоєння злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, відбувається не з особи, винної у скоєнні злочину, а винятково з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, а таким платником є юридична особа - ТОВ «ВТС -ОСОБА_3». Тобто, як вважає позивач, суд не заперечує самого факту права ДПІ звертатись з таким позовом і не заперечуючи сам факт заподіяння державі шкоди, роз'яснив підсудність даного виду спорів.

Отримавши таке рішення суду в цивільному провадженні, відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, Прокуратура Чернігівської області звернулась з адміністративним позовом до ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» про стягнення з відповідача в дохід держави 989663,00 грн майнової щкоди.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі ДПІ у м. Чернігові, у зв'язку з тим, що позов заявлено за нормами Цивільного кодексу України, а відтак, спір носить приватноправовий характер та не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ звертає увагу суду на той факт, що першочергово з даним позовом було звернуто ще в рамках розгляду кримінального провадження, а до господарського суду Чернігівської області позов подано 25.04.2016, виключно по незалежним від ДПІ у м. Чернігові та Прокуратури Чернігівської області обставин, при цьому строки здійснення процесуальних дій як в кримінальному, цивільному та адміністративному судочинстві, так і в господарському судочинстві (подання позовів, оскарження рішень судів) вчинено з дотриманням усіх процесуальних строків.

Позивач посилається на норми пункту 102.2 статті 102. Податкового кодексу України, де зазначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абз. 1 п. 102.1 (цієї статті в т.ч., якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Аналогічні вимоги, на думку ДПІ, розповсюджуються і на позови про стягнення в дохід держави шкоди, завданої злочином.

Підсумовуючи вищевикладене, ДПІ у м. Чернігові зазначає, що на даний момент, при наявності, по - перше, судового рішення, що набрало законної сили, про встановлення факту вини у скоєнні злочину, по - друге, визнання даною особою своєї вини у скоєнні злочину, по -третє, добровільного звернення з заявою з подальшою сплатою зобов'язань в порядку застосування процедури податкового компромісу (що також, на думку ДПІ підтверджує вину платника в завданні державі шкоди), ДПІ позбавлена (в кримінальному, цивільному та адміністративному порядку) довести та забезпечити інтереси держави у формі стягнення завданої їй злочином шкоди.

Представник позивача та прокурор просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

У судовому засіданні прокурор зазначив стосовно строку звернення до суду, що фактично, порушення відповідачем податкового законодавства вперше підтверджено було ухвалою Новозаводського районного суду про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки ніхто не може бути визнаний винним інакше, ніж за рішенням суду.

Тому прокурор і позивач рахують позовну давність саме з дати ухвали суду.

На запитання суду про причини невинесення податкового повідомлення рішення позивач пояснила, що, зобов'язання платника податків сплатити суму боргу встановлюються податковим повідомленням-рішенням, сам по собі акт перевірки платника підставою не є, у ньому лише встановлюються розмір податкового боргу платника. Дійсно, у даному випадку була проведена перевірка ТОВ «ВТС - ОСОБА_3», за результатами якої складено акт №6/22/35606651 та встановлено порушення пп. 7.4.1 та пп 7.4.5 п.7.4 пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвели до заниження ПДВ, який підлягає донарахуванню та сплаті на загальну суму 3056650,00 грн. Однак, як зазначалось у позові і додаткових письмових поясненнях, справа була передана до суду і в рамках кримінального провадження закрита за нереабілітуючих обставин. Крім того, стосовно частини цієї суми сторонами застосовано податковий компроміс.

Крім того, представник позивача зазначила, що Державна податкова інспекція не може виносити податкове - повідомлення рішення в частині, оскільки сторонами був застосований податковий компроміс. Законодавством чітко визначена процедура стягнення коштів з боржника після кримінального провадження, натомість процедура стягнення грошового зобов'язання після податкового компромісу не зазначена.

Оскільки стягнення податкового боргу може відбутись лише після винесення відповідного рішення суду, то позивачу вбачається аналогія цієї процедури з підставами стягнення і майнової шкоди, як про це і заявлено позов.

Окрім того, на запитання суду щодо визначення предмету позовних вимог у розрізі ст. 1166 Цивільного кодексу України, а саме у якому виді безпосередньо нанесено шкоду майну держави, представник позивача зазначив, що у даній справі заявлено позов про відшкодування шкоди завданої державі внаслідок неправомірних дій працівника відповідача за результатами розгляду в рамках кримінального провадження, де визнано вину такою особою. Шкодою завданою інтересам держави є недоотримання грошових коштів у виді несплаченого податку, які у подальшому йдуть на фінансування державного бюджету.

Так, на запитання суду стосовно наявності зобов'язальних відносин між позивачем, який є представником інтересів держави, та відповідачем, представник позивача зазначив, що такі зобов'язальні відносини існують на підставі закону, так у відповідача існують зобов'язання щодо сплати податку, а у позивача зустрічні зобов'язання щодо його адміністрування.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, письмових та усних поясненнях.

Зокрема, у відзиві відповідачем зазначено, що поданий позов ґрунтується повністю на тих обставинах, що в проваджені Новозаводського районного суду м. Чернігова перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 та ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Представником відповідача було зазначено, що ОСОБА_4 було визнано свою вину у кримінальному провадженні, оскільки через перевірки податкової служби підприємство фактично не працювало півтора роки, а визнання вини та застосування процедури податкового компромісу дозволяло працювати підприємству у звичайному режимі.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.05.2015 ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України.

Як було зазначено відповідачем, позивачем взагалі недоведені обставини на підтвердження позовних вимог та підстав позову, а саме розміру заподіяних збитків, або заборгованості, розміру заборгованості, періоду виникнення та інших обставин, що суттєво впливають на вирішення справи по суті.

Як вважає відповідач, згідно доданих до заперечень постанов Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 по справі №825/2113/13-а та від 24.12.2013 по справі №825/4589/13-а, а також ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 по справі №825/2113/13-а та від 25.02.2014 по справі №825/4589/13-а та у відповідності до п. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відсутність заборгованості у ТОВ «ВТС-Груп» у період з січня 2009 року по березень 2012 року перед податковими органами встановлена та не потребує доказуванню.

Представник відповідача також просить відмовити позивачу в задоволені його позовних вимог за закінченням строку позовної давності, що сплив у березні 2015 року.

Також до початку судового засідання відповідачем було надано на виконання вимог суду письмово викладену хронологію взаємовідносин, що склались між ТОВ «ВТС -ОСОБА_3» та ДПІ у м. Чернігові за період з 2012 по 2016 роки.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як встановлено судом, працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - ОСОБА_3» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №2771/22/356066515 від 17.12.2012.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пюп.5.3.9 пюп.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України,

2) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року: №0006012320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 302475,00 грн, №0006022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 308164,00 грн та податкові повідомлення - рішення №0005052323 про застосування РРО у сфері торгівлі - на 1 грн., №0005062323 про застосування штрафу у сумі 752,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року: №0006012320 та №0006022320.

26.06.2013 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС - ОСОБА_3» щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року операцій з ТОВ «ДЕКОРТ СИСТЕМА» та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт №1466/22/35606651 від 26.06.2013.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1) п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на 220173,00 грн, в тому числі за вересень 2012 року в сумі 220173,00 грн.

2) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 231181,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 року встановлено його заниження на суму 231181,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року: №0003602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 346772,00 грн; №0003612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 330260,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 25.02.2014 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15 липня 2013 року: №0003602200 та №0003612200.

08.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» та безпідставне формування останнім упродовж 01.10.2009-31.03.2013 валових витрат підприємства з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі бухгалтерських документів від суб'єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, знаючи при цьому, що послуги, вказані у документах фактично ними не надавались, що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 4180,8 тис. грн.

ДПІ у м. Чернігові на підставі наказу від 23.07.2014 №2147 та згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Чернігівській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 від 29.05.2014 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» з питань правильності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Декорт Система» (код ЄДРПОУ 37975015), ТОВ «Функціонал Груп» (код ЄДРПОУ 37176027), ТОВ «Квант Ресурс ТК» (код ЄДРПОУ 37975006), ТОВ «СТК Прогмат» (код ЄДРПОУ 36866940), ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 35572036) за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 06.08.2014 року №6/22/35606651.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ВТС -ОСОБА_3» п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3059 650,00 грн.

29.10.2014 слідчим ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 кримінального кодексу України.

11.02.2015 Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу за результатами якої складено висновок №4370-4373/14-24, згідно якого, зокрема:

- документально не підтверджується зазначене в акті податкової інспекції №6/22/35606651 від 06.08.2014 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3059 650,00 грн.

- беручи до уваги усі обставини у їх сукупності в межах обсягу наданих документів, враховуючи покази свідків і інші матеріали кримінального провадження, при умові, що досудовим слідством доведено, що документи, по проведенню фінансово - господарських операцій між ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» від ТОВ «Декор Система», ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «Квант Ресурс ТК», ТОВ «СТК Прогмат»» та ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед» не підтверджують фактичне надання послуг та виконання робіт, висновки акта перевірки №6/22/35606651 від 06.08.2014 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, порушення .п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження службовими особами «ВТС - ОСОБА_3» податку на додану вартість на загальну суму 3059 650,00 грн без урахування терміну позовної давності підтверджуються.

Як пояснив прокурор, обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 2012, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, затверджено та направлено для розгляду до Новозаводського райсуду м. Чернігова 07.04.2012.

У ході розгляду справи ТОВ «ВТС-Груп» подало заяву про застосування процедури податкового компромісу за період березень - грудень 2012 року та січень - березень 2013 року.

08 квітня 2015 року ДПІ у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області у відповідності до вимог Закону України від 25.12.2014 №63-VIII «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» винесено рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу № 3765/10/25-26-15-01-17, згідно з яким було досягнуто податкового компромісу у частині податку на додану вартість (5%) на суму 103500,00 грн за період березень - грудень 2012 року та січень - березень 2013 року. Таким чином, сума податкової заборгованості була зменшена на 2070000,00 грн.

У зв'язку з викладеним прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_4

Згідно обвинувального акту від 12.05.2015 ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, тобто в умисному ухиленні від сплати податків у значних розмірах на загальну суму 989663,00 грн (сума визначена шляхом віднімання від загальної суми 3 059 650,00 грн мінус сума податкового компромісу) та у службовому підробленні офіційних документів - податкової звітності з ПДВ ТОВ «ВТС - ОСОБА_3».

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2015 Новозаводським районним судом міста Чернігова винесено ухвалу по справі №751/3954/15-к за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, якою звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України.

Судом у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4, являючись директором товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-Груп» та являючись службовою особою підприємства, на яку згідно п. 3 та 6 ст. 8 та п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, покладено відповідальність за фіксування всіх фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського та податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, діючи всупереч загальнодержавним інтересам, порушуючи вимоги чинного законодавства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету податкових платежів, шляхом укладання нікчемних угод та використання первинних бухгалтерських документів по неіснуючих фінансово господарських операціях, складених від імені підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Функціонал Груп» (юридична адреса: АДРЕСА_1), ТОВ «СТК Прогмат» (юридична адреса: АДРЕСА_2), ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед» (юридична адреса: м. Київ, вул. Козелецька, буд.24), безпідставно сформував у податковій звітності ТОВ «ВТС-Груп» податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого у період з 01.01.2009 по 29.02.2012, умисно ухилився від сплати ПДВ в сумі 989 663 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значних розмірах.

Складені первинні бухгалтерські документи ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «СТК Прогмат» та ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед», підписані від імені осіб, які являлися лише формальними директорами вказаних підприємств та фактично не здійснювали реальної фінансово-господарської діяльності від їх імені, ОСОБА_4 надавалися невстановленими слідством особами, які здійснювали фактичний контроль над діяльністю вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, про що ОСОБА_4 було достовірно відомо. При цьому ОСОБА_4 із службовими особами вищевказаних підприємств особисто не знайомий та ніколи з ними не спілкувався.

Організована ОСОБА_4 у 2009 році схема ухилення від сплати податків полягала у документальному оформленні безтоварних фінансово-господарських операцій з придбання послуг у вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, підконтрольних невстановленим слідством особам. Перераховані ТОВ «ВТС-Груп» під виглядом оплати за начебто отримані від підприємств з ознаками фіктивності послуги безготівкові кошти у подальшому незаконно переводились у готівку та передавались ОСОБА_4 разом з первинними документами по неіснуючих фінансово-господарських операціях.

У той же час, ОСОБА_4 особисто контролював виконання замовлених для ТОВ «ВТС-Груп» послуг його працівниками, яких офіційно оформлених на підприємстві значилось близько 80 осіб. Крім того, ОСОБА_4 для повноцінного виконання замовлених для ТОВ «ВТС-Груп» послуг телемаркетингу, маркетингу, приймання та обробки вхідних дзвінків, технічного обслуговування та ремонту контрольно-вимірювальної апаратури і газового обладнання УМГ «Київтрансгаз» та УМГ «Черкаситрансгаз», залучалась необхідна кількість відповідних спеціалістів, операторів колл-центру та інших працівників без укладення з ними трудових чи цивільно-правових договорів, на підставі усної домовленості про перебування на іспитових термінах, тренінгах та проходження навчання. Заробітна плата зазначеним працівникам виплачувалась готівковими коштами, без проведення її по бухгалтерському обліку підприємства.

Отримані від невстановлених слідством осіб первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «СТК Прогмат», ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед» по неіснуючих господарських операціях, ОСОБА_4 усвідомлюючи, що ТОВ «ВТС-Груп» фактично не отримувались вказані у документах послуги, передавав для проведення по бухгалтерському та податковому обліку працівникам бухгалтерії підприємства, яким не повідомляв, що фактично зазначені послуги вищевказаними підприємствами не надавались.

ОСОБА_4 достовірно знаючи, що складена у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 на підставі вищевказаних документів податкова звітність з ПДВ ТОВ «ВТС-Груп» містить неправдиві відомості щодо сформованого податкового кредиту з ПДВ, умисно підписував податкову звітність, надаючи їй юридичного значення. Підписана ОСОБА_4 податкова звітність з ПДВ ТОВ «ВТС-Груп» у подальшому, як офіційний документ, щомісячно подавалася до ДПІ в м. Чернігові.

Таким чином, ОСОБА_4, шляхом використання документів, складених невстановленими слідством особами від імені підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Функціонал Груп», ТОВ «СТК Прогмат», ТОВ «ОСОБА_3 Інкорпорейтед» за нібито надані на адресу ТОВ «ВТС-Груп» послуги, в порушення п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість (зі змінами та доповненнями), п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), за період з 01.01.2009 по 29.02.2012 безпідставно сформував ТОВ «ВТС-Груп» податковий кредит з ПДВ, що призвело до ухилення від сплати податку на додану вартість на загальну суму 989 663,00 грн, яка більш ніж в 1000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У судовому засіданні у Новозаводському суді м. Чернігова обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України визнав повністю.

Враховуючи викладене, ухвалою Новозаводського райсуду м. Чернігова від 18.05.2015 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, закрито за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігові від 18.05.2015 у частині у частині стягнення з нього суми судових витрат, однак ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.06.2015 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігові від 18.05.2015 - без змін.

Судом також встановлено, що в даному кримінальному провадженні прокуратурою було заявлено і цивільний позов, який залишено без розгляду з одночасним роз'ясненням можливості звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.09.2015 (зміненим в частині мотивів відмови у задоволенні позову рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.11.2015) у задоволенні цивільного позову відмовлено. Як підстава відмови (з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції) зазначено те, що «стягнення коштів, які не надійшли до бюджету в результаті скоєння злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, відбувається не з особи, винної у скоєнні злочину, а винятково з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, а таким платником є юридична особа - ТОВ «ВТС -ОСОБА_3».

На звернення прокуратурою Чернігівської області з адміністративним позовом до ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» про стягнення з відповідача в дохід держави 989663,00 грн ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, у зв'язку з тим, що позов, заявлений про відшкодування майнової шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, носить приватноправовий зміст і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до п. 5.1, 5.2 ст.5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами ( п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України).

У відповідності до статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно до п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України слідує, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п.п. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідності до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 20.1.18, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі наказу №2147 від 23.07.2014, виданого ДПІ у м. Чернігові, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Чернігівській області старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_5 від 29.05.2014 проведена позапланова документальна перевірка 06.08.2014, у результаті якої виявлено порушення податкового законодавства, що призвели до заниження ПДВ.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.п. 54.3.4. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу (у редакції, що діяла до 01.09.2015) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

У відповідності до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.09.2015) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Законом України від 17.07.2015 № 655-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків», який набрав чинності 01.09.2015, підпункт 54.3.4, пункту 54.3 статті 54 та пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України виключено, таким чином скасовано обмеження контролюючого органу на визначення податкового зобов'язання та винесення податкового повідомлення - рішення за результатами зазначеної вище перевірки лише після винесення відповідного судового рішення.

Згідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Приписами підпункту 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено 102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України унормовано, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Зазначені вище норми повністю спростовують доводи позивача про відсутність зобов'язання контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань та приймати податкові повідомлення - рішення, оскільки будь-яких обмежень цих прав та обов'язків у разі наявності рішення суду, яким особу визнано винною в ухиленні від сплати податків, навіть після внесення зазначених вище змін до Податкового кодексу України, цим Кодексом не встановлено.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Суд також відхиляє доводи позивача про неможливість винесення податкового повідомлення-рішення та про відсутність процедури стягнення грошового зобов'язання в частині після застосування податкового компромісу, оскільки положення Податкового кодексу України передбачають можливість змін суми податкових зобов'язань та вручення додаткових податкових повідомлень-рішень, і будь-яких застережень у разі застосування податкового компромісу закон не встановлює.

Таким чином, Податковий кодекс України прямо визначає зобов'язання контролюючого органу, яким є Державна податкова інспекція у м. Чернігові, визначати розмір податкового зобов'язання у аналогічних спірним відносинах та приймати податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

Всупереч зазначеним правовим нормам, позивач податкового повідомлення-рішення не приймав та відповідачу на вручав.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкової вимоги відповідачу позивач тож не направляв.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Глава 9 Податкового кодексу України визначає способи погашення податкового боргу платників податків у примусовому порядку, серед яких передбачено податкову заставу, адміністративний арешт майна, продаж майна, що перебуває у податковій заставі, розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків та інші.

Так, пунктом 95.1 статті 95 ПК України унормовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлені повноваження та порядок дій податкової інспекції при встановленні порушень законодавства у виді несплати податків та зборів.

Як встановлено судом, ні після набрання рішенням суду у кримінальному провадженні законної сили, ні після внесення зазначених змін до Податкового кодексу України, позивач не вчинив встановлених Податковим кодексом України дій щодо стягнення несплачених податків у передбаченому цим Кодексом порядку.

Жодних належних обґрунтувань невчинення таких дій, крім подання позовів про стягнення несплачених податків саме як майнової шкоди на підставі цивільного законодавства, позивач суду не надав.

Суд відхиляє доводи позивача про застосовану ним аналогію до спірних відносин, оскільки у даному випадку чітко визначене регулювання цих відносин щодо стягнення майнової шкоди - у Цивільного кодексі України, щодо стягнення несплачених податків - у Податковому кодексі України, а аналогія закону застосується лише у разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, позивач діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Податковим кодексом України.

При цьому, представник позивача та прокурор наголошують про цивільну природу взаємовідносин між сторонами та стверджують про необхідність стягнення шкоди у виді недоплачених податків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 цієї статті).

Приписами статті 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, і відшкодування збитків. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у розумінні Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В теорії цивільного права майнову шкоду визначають як зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 22.01.2013 № 3/72гс13.

Як наголошує позивач, шкодою у даному випадку є не упущена вигода чи неодержаний прибуток (втрачена вигода), а саме недоотримання грошових коштів у виді несплаченого податку, які у подальшому йдуть на фінансування державного бюджету.

Суд зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не визначають такий вид шкоди як недоотримання грошових коштів у виді несплаченого податку, тобто недоотримання податків.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

З наведених обставин вбачається, що предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми державного податку, що є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, тому правові підстави вважати цей спір таким, що виник із господарських відносин, відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що шкода у виді несплачених податків за своєю правовою природою не є майновою шкодою у розумінні цивільного права, таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума шкоди не є шкодою цивільною, захист якої передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а отже відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення - шкода, як складова саме цивільного права, та, як наслідок, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Як зазначається позивачем у судовому засіданні та підтверджуються наведеними правовими нормами, між ДПІ у м. Чернігові, яка представляє інтереси держави у податкових відносинах, та ТОВ «ВТС - ОСОБА_3» існують відносини зобов'язального характеру на підставі закону, оскільки обов'язком відповідача є сплатити податки та збори, а зустрічним обов'язком позивача є адміністрування цих податків і зборів.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин. Такі правовідносини є деліктними.

Грошове зобов'язання з відшкодування шкоди у розумінні приписів законодавства є цивільно-правовою відповідальністю, а не борговим (грошовим) зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.

Таким чином, наявність зобов'язальних відносин між сторонами, які хоча і виникли на підставі закону, виключають можливість застосування до них правових норм, що регулюють деліктні правовідносини.

Суд зазначає, що оскільки, сферу дії Цивільного кодексу України становлять відносини, засновані на юридичній рівності сторін, натомість, зобов'язальні податкові відносини за своєю правовою природою є відносинами підпорядкування, а отже вони не підпадають під сферу дії зазначеного кодексу і посилання представника відповідача на норми Цивільного кодексу України суд вважає невірним.

Оскільки відсутність зазначених вище обов'язкових елементів цивільного правопорушення, а саме цивільної шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вже виключає застосування до відповідача цивільної відповідальності, суд не приймає інші доводи сторін щодо наявності чи відсутності інших таких елементів.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування до даних правовідносин позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено і позовна давність застосуванню не підлягає, доводи сторін з цього питання суд не приймає.

Керуючись ст. 22, 29, 32-36, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд.

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю

Повне рішення складено 21.06.2016.

Суддя В.В. Шморгун