Постанова

від 05.10.2016 по справі 927/426/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р. Справа№ 927/426/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Корсакової Г.В.

За участю представників:

Прокурор Греськів І.І.

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 (директор);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області) на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі № 927/426/16 (суддя Шморгун В.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (правонаступником якої є Чернігівська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Груп"

про стягнення 989 663,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 по справі № 927/426/16, повний текст якого складено 21.06.2016, у задоволені позову Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Груп" про стягнення 989 663,00 грн. шкоди - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми державного податку, що є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, тому правові підстави вважати цей спір таким, що виник із господарських відносин, відсутні. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що шкода у виді несплачених податків за своєю правовою природою не є майновою шкодою у розумінні цивільного права, таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума шкоди не є шкодою цивільною, захист якої передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а отже відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення - шкода, як складова саме цивільного права, та, як наслідок, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Також, судом відмовлено в застосуванні позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016, Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказував на те, що ОСОБА_2, являючись директором ТОВ "ВТС - Груп", на якого згідно п.3 та п.6 ст. 8 та п.1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України покладено відповідальність за фіксування всіх фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського та податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, діючи всупереч загальнодержавним інтересам, порушуючи вимоги чинного законодавства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету податкових платежів, шляхом укладання нікчемних угод та використання первинних бухгалтерських документів по неіснуючих фінансово-господарських операціях, складених від імені підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ "Функціонал Груп", ТОВ "СТК Прогмат", ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед", безпідставно сформував у податковій звітності ТОВ "ВТС - Груп" податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 умисно ухилився від сплати ПДВ у сумі 989 663, 00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значних розмірах. За вказаних обставин, враховуючи доведення факту завданої шкоди, вини та неправомірності дій ОСОБА_2, причинного зв'язку між його неправомірними діями та самою шкодою, з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС - Груп", як роботодавця, працівником якого під час виконання ним своїх трудових обов'язків заподіяно шкоду, в дохід державного бюджету підлягає стягненню 989 663,00 грн. шкоди.

Відповідно до автоматизованого розподілу справи № 927/426/16 між суддями, справу розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В. Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) апеляційну скаргу по справі № 927/426/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В. Хрипун О.О., справу призначено до розгляду на 07.09.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 927/426/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі № 927/426/16 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 07.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 розгляд справи відкладено до 21.09.2016.

Розпорядженням начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у засіданні членів робочої групи, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 927/426/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 справу № 927/426/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л., розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 21.09.2016.

В судовому засіданні 21.09.2016 судовою колегією встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби, зокрема реорганізовано ДПІ у м.Чернігові шляхом приєднання до Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області. Наказом Державної фіскальної служби України від 18.04.2016 № 328 "Про затвердження положень деяких територіальних органів ДФС у Чернігівській області" затверджено зокрема Положення про Чернігівську об"єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області, згідно пункту 1 якого Чернігівська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області є правонаступником усіх прав та обов"язків Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Частиною першою статті 25 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва сторони позивача у справі № 927/426/16, а саме: замінити Державну податкову інспекцію у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області її правонаступником - Чернігівською об"єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області, про що було винесено ухвалу від 21.09.2016.

Також, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи відкладено до 05.10.2016.

В судовому засіданні 05.10.2016 прокурор доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити у повному обсязі заявлений позов.

Позивач в судове засідання 05.10.2016 представників не направив, причин неявки не повідомив. Про розгляд справи повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження (поштове повідомлення про вручення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 08.07.2016 - 0411615443131; поштове повідомлення про вручення ухвали від 21.09.2016 - 0411615539848).

Проте, 12.08.2016 від позивача через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач наголошував на тому, що доводи оскаржуваного судового рішення не спростовують того факту, що відповідач визнав свою вину у скоєнні злочину, а як наслідок, і у завданні державі шкоди, і даний факт підтверджено рішенням суду, що набрало законної сили, а тому є преюдиційним фактом та не підлягає доведенню в інших справах. Крім того, позивач вказував і на те, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі ДПІ у м.Чернігові про стягнення в дохід держави 989 663,00 грн. і підставою відмови стало те, що спір носить приватноправовий характер та не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, при наявності судового рішення, що набрало законної сили, про встановлення факту вини посадової особи ТОВ ВТС-Груп (ухвала Новозаводського районного суду м.Чернігова від 18.05.2015 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності), визнання особою (ОСОБА_2.) вини у вчиненні злочину, добровільне звернення з заяво про подальшу сплату зобов'язань в порядку застосування процедури податкового компромісу, позивач зазначав про наявність обумовлених законом підстав для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено господарським судом Чернігівської області та підтверджується наявними матеріалами справи, працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "ВТС - Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт №2771/22/356066515 від 17.12.2012.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пюп.5.3.9 пюп.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України,

2) п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року: №0006012320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 302 475,00 грн., №0006022320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 308164,00 грн. та податкові повідомлення - рішення №0005052323 про застосування РРО у сфері торгівлі - на 1 грн., №0005062323 про застосування штрафу у сумі 752,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року: №0006012320 та №0006022320.

26.06.2013 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС - Груп" щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року операцій з ТОВ "ДЕКОРТ СИСТЕМА" та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт №1466/22/35606651 від 26.06.2013.

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

1) п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього на 220173,00 грн, в тому числі за вересень 2012 року в сумі 220173,00 грн.

2) п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 231181,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 року встановлено його заниження на суму 231181,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року: №0003602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 346772,00 грн; №0003612200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 330260,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 25.02.2014 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 15 липня 2013 року: №0003602200 та №0003612200.

08.01.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ "ВТС - Груп" та безпідставне формування останнім упродовж 01.10.2009-31.03.2013 валових витрат підприємства з податку на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість на підставі бухгалтерських документів від суб'єктів підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, знаючи при цьому, що послуги, вказані у документах фактично ними не надавались, що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 4180,8 тис. грн.

ДПІ у м. Чернігові на підставі наказу від 23.07.2014 №2147 та згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Чернігівській області старшого лейтенанта податкової міліції Василенко В.В. від 29.05.2014 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВТС - Груп" з питань правильності нарахування ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Декорт Система" (код ЄДРПОУ 37975015), ТОВ "Функціонал Груп" (код ЄДРПОУ 37176027), ТОВ "Квант Ресурс ТК" (код ЄДРПОУ 37975006), ТОВ "СТК Прогмат" (код ЄДРПОУ 36866940), ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед" (код ЄДРПОУ 35572036) за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 06.08.2014 року №6/22/35606651.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ВТС -Груп" п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3059 650,00 грн.

29.10.2014 слідчим ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 кримінального кодексу України.

11.02.2015 Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судово-економічну експертизу за результатами якої складено висновок №4370-4373/14-24, згідно якого, зокрема:

- документально не підтверджується зазначене в акті податкової інспекції №6/22/35606651 від 06.08.2014 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВТС - Груп" за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 3059 650,00 грн.

- беручи до уваги усі обставини у їх сукупності в межах обсягу наданих документів, враховуючи покази свідків і інші матеріали кримінального провадження, при умові, що досудовим слідством доведено, що документи, по проведенню фінансово - господарських операцій між ТОВ "ВТС - Груп" від ТОВ "Декор Система", ТОВ "Функціонал Груп", ТОВ "Квант Ресурс ТК", ТОВ "СТК Прогмат"" та ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед" не підтверджують фактичне надання послуг та виконання робіт, висновки акта перевірки №6/22/35606651 від 06.08.2014 про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВТС - Груп" за період з 01.01.2009 по 31.03.2014, порушення .п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження службовими особами "ВТС - Груп" податку на додану вартість на загальну суму 3059 650,00 грн без урахування терміну позовної давності підтверджуються.

В подальшому, обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 2012, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, затверджено та направлено для розгляду до Новозаводського райсуду м. Чернігова 07.04.2012.

У ході розгляду справи ТОВ "ВТС-Груп" подало заяву про застосування процедури податкового компромісу за період березень - грудень 2012 року та січень - березень 2013 року.

08.04.2015 ДПІ у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області у відповідності до вимог Закону України від 25.12.2014 №63-VIII "Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" винесено рішення щодо погодження застосування процедури податкового компромісу № 3765/10/25-26-15-01-17, згідно з яким було досягнуто податкового компромісу у частині податку на додану вартість (5%) на суму 103500,00 грн. за період березень - грудень 2012 року та січень - березень 2013 року. Таким чином, сума податкової заборгованості була зменшена на 2070000,00 грн.

На підставі досягнення податкового компромісу, прокурором змінено обвинувачення ОСОБА_2

Відповідно до обвинувального акту від 12.05.2015 ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінальних порушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, тобто в умисному ухиленні від сплати податків у значних розмірах на загальну суму 989 663,00 грн. (сума визначена шляхом віднімання від загальної суми 3 059 650,00 грн. мінус сума податкового компромісу) та у службовому підробленні офіційних документів - податкової звітності з ПДВ ТОВ "ВТС - Груп".

Як свідчать матеріали справи, 18.05.2015 Новозаводським районним судом міста Чернігова винесено ухвалу по справі №751/3954/15-к за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України.

Судом у кримінальному провадженні встановлені наступні обставини:

- ОСОБА_2, являючись директором товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС-Груп" та являючись службовою особою підприємства, на яку згідно п. 3 та 6 ст. 8 та п. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року, покладено відповідальність за фіксування всіх фактів здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства в документах бухгалтерського та податкового обліку, правильність нарахування та своєчасність сплати податків, діючи всупереч загальнодержавним інтересам, порушуючи вимоги чинного законодавства, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету податкових платежів, шляхом укладання нікчемних угод та використання первинних бухгалтерських документів по неіснуючих фінансово господарських операціях, складених від імені підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ "Функціонал Груп" (юридична адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.64, кв. 315), ТОВ "СТК Прогмат" (юридична адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, кв. 315), ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед" (юридична адреса: м. Київ, вул. Козелецька, буд.24), безпідставно сформував у податковій звітності ТОВ "ВТС-Груп" податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого у період з 01.01.2009 по 29.02.2012, умисно ухилився від сплати ПДВ в сумі 989 663 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значних розмірах;

- складені первинні бухгалтерські документи ТОВ "Функціонал Груп", ТОВ "СТК Прогмат" та ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед", підписані від імені осіб, які являлися лише формальними директорами вказаних підприємств та фактично не здійснювали реальної фінансово-господарської діяльності від їх імені, ОСОБА_2 надавалися невстановленими слідством особами, які здійснювали фактичний контроль над діяльністю вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, про що ОСОБА_2 було достовірно відомо. При цьому ОСОБА_2 із службовими особами вищевказаних підприємств особисто не знайомий та ніколи з ними не спілкувався;

- організована ОСОБА_2 у 2009 році схема ухилення від сплати податків полягала у документальному оформленні безтоварних фінансово-господарських операцій з придбання послуг у вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності, підконтрольних невстановленим слідством особам. Перераховані ТОВ "ВТС-Груп" під виглядом оплати за начебто отримані від підприємств з ознаками фіктивності послуги безготівкові кошти у подальшому незаконно переводились у готівку та передавались ОСОБА_2 разом з первинними документами по неіснуючих фінансово-господарських операціях;

- у той же час, ОСОБА_2 особисто контролював виконання замовлених для ТОВ "ВТС-Груп" послуг його працівниками, яких офіційно оформлених на підприємстві значилось близько 80 осіб. Крім того, ОСОБА_2 для повноцінного виконання замовлених для ТОВ "ВТС-Груп" послуг телемаркетингу, маркетингу, приймання та обробки вхідних дзвінків, технічного обслуговування та ремонту контрольно-вимірювальної апаратури і газового обладнання УМГ "Київтрансгаз" та УМГ "Черкаситрансгаз", залучалась необхідна кількість відповідних спеціалістів, операторів колл-центру та інших працівників без укладення з ними трудових чи цивільно-правових договорів, на підставі усної домовленості про перебування на іспитових термінах, тренінгах та проходження навчання. Заробітна плата зазначеним працівникам виплачувалась готівковими коштами, без проведення її по бухгалтерському обліку підприємства;

- отримані від невстановлених слідством осіб первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ "Функціонал Груп", ТОВ "СТК Прогмат", ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед" по неіснуючих господарських операціях, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що ТОВ "ВТС-Груп" фактично не отримувались вказані у документах послуги, передавав для проведення по бухгалтерському та податковому обліку працівникам бухгалтерії підприємства, яким не повідомляв, що фактично зазначені послуги вищевказаними підприємствами не надавались;

- ОСОБА_2 достовірно знаючи, що складена у період з 01.01.2009 по 29.02.2012 на підставі вищевказаних документів податкова звітність з ПДВ ТОВ "ВТС-Груп" містить неправдиві відомості щодо сформованого податкового кредиту з ПДВ, умисно підписував податкову звітність, надаючи їй юридичного значення. Підписана ОСОБА_2 податкова звітність з ПДВ ТОВ "ВТС-Груп" у подальшому, як офіційний документ, щомісячно подавалася до ДПІ в м. Чернігові;

- ОСОБА_2, шляхом використання документів, складених невстановленими слідством особами від імені підприємств з ознаками фіктивності ТОВ "Функціонал Груп", ТОВ "СТК Прогмат", ТОВ "Сітел Груп Інкорпорейтед" за нібито надані на адресу ТОВ "ВТС-Груп" послуги, в порушення п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість (зі змінами та доповненнями), п.198.2 ст.198, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), за період з 01.01.2009 по 29.02.2012 безпідставно сформував ТОВ "ВТС-Груп" податковий кредит з ПДВ, що призвело до ухилення від сплати податку на додану вартість на загальну суму 989 663,00 грн., яка більш ніж в 1000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У судовому засіданні у Новозаводському суді м. Чернігова обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України визнав повністю.

Ухвалою Новозаводського райсуду м. Чернігова від 18.05.2015 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, закрито за закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_2 оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігові від 18.05.2015 у частині у частині стягнення з нього суми судових витрат, однак ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 16.06.2015 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігові від 18.05.2015 - без змін.

Крім того, в межах кримінального провадження прокуратурою було заявлено і цивільний позов, який залишено без розгляду з одночасним роз'ясненням можливості звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.09.2015 (зміненим в частині мотивів відмови у задоволенні позову рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.11.2015) у задоволенні цивільного позову відмовлено. Як підстава відмови (з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції) зазначено те, що "стягнення коштів, які не надійшли до бюджету в результаті скоєння злочину, передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України, відбувається не з особи, винної у скоєнні злочину, а винятково з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, а таким платником є юридична особа - ТОВ "ВТС -Груп".

На звернення прокуратурою Чернігівської області з адміністративним позовом до ТОВ "ВТС - Груп" про стягнення з відповідача в дохід держави 989663,00 грн. ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2016) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, у зв'язку з тим, що позов, заявлений про відшкодування майнової шкоди на підставі норм Цивільного кодексу України, носить приватноправовий зміст і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно до п. 5.1, 5.2 ст.5 Податкового кодексу України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами ( п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України).

Згідно з статтею 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно до п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України слідує, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно до п.п. 14.1.1-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Відповідності до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 20.1.18, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на підставі наказу №2147 від 23.07.2014, виданого ДПІ у м. Чернігові, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Чернігівській області старшого лейтенанта податкової міліції Василенко В.В. від 29.05.2014 проведена позапланова документальна перевірка 06.08.2014, у результаті якої виявлено порушення податкового законодавства, що призвели до заниження ПДВ.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.п. 54.3.4. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу (у редакції, що діяла до 01.09.2015) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

У відповідності до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.09.2015) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Законом України від 17.07.2015 № 655-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків", який набрав чинності 01.09.2015, підпункт 54.3.4, пункту 54.3 статті 54 та пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України виключено, таким чином скасовано обмеження контролюючого органу на визначення податкового зобов'язання та винесення податкового повідомлення - рішення за результатами зазначеної вище перевірки лише після винесення відповідного судового рішення.

Згідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

Приписами підпункту 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено 102.2. Грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України унормовано, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

З огляду на вищенаведені припис чинного податкового законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені вище норми повністю спростовують доводи позивача про відсутність зобов'язання контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань та приймати податкові повідомлення - рішення, оскільки будь-яких обмежень цих прав та обов'язків у разі наявності рішення суду, яким особу визнано винною в ухиленні від сплати податків, навіть після внесення зазначених вище змін до Податкового кодексу України, цим Кодексом не встановлено.

Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Посилання позивача на те неможливість винесення податкового повідомлення-рішення та про відсутність процедури стягнення грошового зобов'язання в частині після застосування податкового компромісу - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що положення Податкового кодексу України передбачають можливість змін суми податкових зобов'язань та вручення додаткових податкових повідомлень-рішень, і будь-яких застережень у разі застосування податкового компромісу закон не встановлює.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Податковий кодекс України прямо визначає зобов'язання контролюючого органу, яким є позивач, визначати розмір податкового зобов'язання у аналогічних спірним відносинах та приймати податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує те, що відповідне грошове зобов'язання відповідача з сплати податкового боргу, який виник внаслідок порушення вимог податкового законодавства, за своєю правовою природою є податковою недоїмкою, яка підлягає стягненню в доход державного бюджету за позовом відповідного державного органу, на який законом покладено функції з стягнення таких недоїмок (зобов'язань) з сплати певного податку. При цьому, правову природу спірних грошових коштів як податкового боргу (внаслідок несплати податку), жодним чином не змінює ні наявність ухвали Новозаводського райсуду м. Чернігова від 18.05.2015, ні рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.09.2015 (зміненим в частині мотивів відмови у задоволенні позову рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 09.11.2015), адже у вказаних провадженнях відбувалось подання позовів про стягнення несплачених податків саме як майнової шкоди на підставі цивільного законодавства, тобто не з підстав, які випливають з правової природи спірних коштів як податкового боргу, а з підстав наявності, на думку податкового органу, саме цивільного зобов'язання з відшкодування шкоди.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає і про те, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до відповідача в порядку, визначеним адміністративним процесуальним законодавством, з підстав саме наявності у відповідача непогашеного податкового боргу, виходячи з того, що правовою природою спірних коштів є саме існування у відповідача податкового зобов'язання з сплати податку.

Крім того, позивач податкового повідомлення-рішення не приймав та відповідачу не вручав, що сторонами спору не заперечується.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Податкової вимоги відповідачу позивач тож не направляв і матеріали справи не містять доказів такого направлення.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Глава 9 Податкового кодексу України визначає способи погашення податкового боргу платників податків у примусовому порядку, серед яких передбачено податкову заставу, адміністративний арешт майна, продаж майна, що перебуває у податковій заставі, розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків та інші.

Так, пунктом 95.1 статті 95 ПК України унормовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлені повноваження та порядок дій податкової інспекції при встановленні порушень законодавства у виді несплати податків та зборів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, ні після набрання рішенням суду у кримінальному провадженні законної сили, ні після внесення зазначених змін до Податкового кодексу України, позивач не вчинив встановлених Податковим кодексом України дій щодо стягнення несплачених податків у передбаченому цим Кодексом порядку.

Також, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів позивача про застосовану ним аналогію до спірних відносин, оскільки у даному випадку чітко визначене регулювання цих відносин щодо стягнення майнової шкоди - у Цивільного кодексі України, щодо стягнення несплачених податків - у Податковому кодексі України, а аналогія закону застосується лише у разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, при зверненні до господарського суду з відповідним позовом про стягнення спірних коштів, а також в обгурнтування підстав апеляційної скарги, прокурор та позивач у позові наголошують про цивільну природу взаємовідносин між сторонами та стверджують про необхідність стягнення шкоди у виді недоплачених податків.

Проте, з вказаним твердженням прокурора та позивача суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 цієї статті).

Приписами статті 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, і відшкодування збитків. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у розумінні Цивільного кодексу України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В теорії цивільного права майнову шкоду визначають як зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 22.01.2013 № 3/72гс13.

Як наголошував позивач у позові та у доводах апеляційної скарги, шкодою у даному випадку є не упущена вигода чи неодержаний прибуток (втрачена вигода), а саме недоотримання грошових коштів у виді несплаченого податку, які у подальшому йдуть на фінансування державного бюджету.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не визначають такий вид шкоди як недоотримання грошових коштів у виді несплаченого податку, тобто недоотримання податків.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

З наведених обставин вбачається, що предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми державного податку, що є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, а тому правові підстави стягнення спірних грошових коштів в межах відповідного господарського спору саме як шкоди за своєю правовою природою, яка випливає з наявності саме господарських відносин, - відсутні.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шкода у виді несплачених податків за своєю правовою природою не є майновою шкодою у розумінні цивільного права, таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума шкоди не є шкодою цивільною, захист якої передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а отже відсутні обов'язкові елементи складу цивільного правопорушення - шкода, як складова саме цивільного права, та, як наслідок, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню з наведених прокурором підстав позовних вимог і наявних обставин справи.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема: загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

При цьому, які вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем, який представляє інтереси держави у податкових відносинах, та ТОВ "ВТС - Груп" існують відносини зобов'язального характеру на підставі закону, оскільки обов'язком відповідача є сплатити податки та збори, а зустрічним обов'язком позивача є адміністрування цих податків і зборів.

За своєю правовою природою зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин. Такі правовідносини є деліктними.

Грошове зобов'язання з відшкодування шкоди у розумінні приписів законодавства є цивільно-правовою відповідальністю, а не борговим (грошовим) зобов'язанням, яке виникає з зобов'язальних відносин.

Таким чином, наявність зобов'язальних відносин між сторонами, які хоча і виникли на підставі закону, виключають можливість застосування до них правових норм, що регулюють деліктні правовідносини.

А оскільки, сферу дії Цивільного кодексу України становлять відносини, засновані на юридичній рівності сторін, натомість, зобов'язальні податкові відносини за своєю правовою природою є відносинами підпорядкування, а отже вони не підпадають під сферу дії зазначеного кодексу і заявлені позивачем та прокурором підстави позову з посиланням на норми Цивільного кодексу України - не можуть бути обґрунтуванням для задоволення позовних вимог в межах господарського спору. До того ж, заявлені вимоги про стягнення шкоди - є передчасними, оскільки зобов'язання з податкового боргу - не є припиненим у будь-який із встановлених законом способів, а також немає підстав вважати його таким, що не існує та/або відсутній у відповідача внаслідок його виконання/погашення/відмови у його стягненні за рішенням суду саме як податкової недоїмки.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог в контексті спірних правовідносин, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку обумовлені законом підстави для задоволення позову - відсутні.

Щодо заявленого відповідачем до винесення оскаржуваного судового рішення клопотання про застосування до даних правовідносин позовної давності суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки у позові відмовлено за безпідставністю матеріально-правової вимоги, позовна давність, саме як спосіб захисту порушеного права, застосуванню не підлягає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному апелянтом рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі № 927/426/16 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Судовий збір згідно з приписами п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір - не стягується..

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області) на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі № 927/426/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.06.2016 у справі № 927/426/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/426/16 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Г.В. Корсакова