Рішення

від 14.06.2016 по справі 917/528/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 р. Справа № 917/528/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, буд. 1, м. Київ, 01033)

до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" (вул. Паризької Комуни, буд.40а, м. Полтава, Полтавська область, 36020)

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (вул. Барвінкова, буд.16, м. Лубни, Полтавська область, 37500)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога" (вул. Ватутіна, буд.2, с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37223)

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідачів: 1) ПАТ "Полтава-банк" - ОСОБА_3

2) ТОВ "Медфармсервіс" - не з'явився

від третьої особи : не з'явився

Розглядається позовна заява про зобов'язання відповідачів вчинити дії, а саме повернути перераховані на рахунок неналежного отримувача р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21250020,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Позивачем подано уточнення від 06.06.2016р. до позову, в яких позивач прохає:

зобов'язати відповідача-1 вчинити дії - повернути перераховані на рахунок ТОВ «Медфармсервіс» р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21250020,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача;

зобов'язати відповідача-2 вчинити дії - повернути перераховані на рахунок р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21250020,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача (т.1 а.с.226-229).

Відповідач - ПАТ "Полтава-банк" - у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що по рахунку № 26003114412001 банком було зупинено здійснення видаткової фінансової операції до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", про що було повідомлено Державну службу фінансового моніторингу України; банком отримано файли рішень від ДСФМУ про подальше зупинення проведення фінансової операції та виконано дані рішення; СУ ГУНП в Полтавській області 04.03.2016р. відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.358 КК України, по факту відкриття рахунку в ПАТ "Полтава-банк" за підробленими документами ТОВ "Медфармсервіс"; ухвалою від 01.04.2015р. слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на грошові кошти на вказаному рахунку в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100060001451 від 27.02.2016р. за ознаками злочину, що передбачений ч.4 ст.190 КК України; дана ухвала прийнята ПАТ "Полтава-банк" до виконання 04.04.2016р.; рішення ДСФМУ про зупинення операцій по спірному рахунку не оскаржені; через відсутність доручення власника рахунку на списання коштів та в зв'язку з арештом даних коштів позов не може бути задоволений (т.1 а.с.140-142).

Відповідач - ТОВ "Медфармсервіс" - у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано доказів нормативного та фактичного обґрунтування порушення прав позивача саме ТОВ "Медфармсервіс"; перерахування грошових коштів здійснювалось як предоплата відповідно до договірних зобов'язань, що існували між сторонами, а тому дані кошти є попередньою оплатою на поставку зерна, а не безпідставно отримане майно згідно ст. 1212 ЦК України, що підтверджується також ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2016р. у справі №757/9767/16-К т.1 а.с. 201-203).

В судовому засіданні 14.06.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач у позові посилається на те, що 18 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі -ПАТ «ДПЗКУ», позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (далі - ТОВ «Медфармсервіс»; відповідач-2) укладено договір поставки № ПОЛ0207-С (далі - Договір). В підтвердження зазначеного позивачем надано належним чином посвідчену копію цього договору (т.1 а.с.14-18).

За умовами цього договору ТОВ «Медфармсервіс» як продавець зобов'язався поставити і передати у власність позивача (покупця), а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2015 року на умовах «Франко завод» (п. 1.1, 4.1. Договору).

В додаткових угодах від 18.02.2016р. № 001К3, № 002К3, № 003К3 сторони узгодили вид товару (кукурудза 3го класу), кількість товару, його вартість та умови поставки «Франко завод» зерновий склад - ТОВ «Агро Перемога», який знаходиться за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с Гиряві Ісківці, вул. Ватутіна, 2 (т. 1 а.с.19-21).

Згідно п.4.6 Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту оформлення Зерновим складом складського документу на ім'я Покупця, акту приймання-передачі Товару, підписаного між Сторонами та Зерновим складом та видаткової накладної. Датою переходу права власності від Продавця до Покупця є дата підписання вищевказаних документів. Датою поставки Товару вважається дата видачі складського документу, яка має відповідати даті видаткової накладної.

Факт передачі позивачу відповідно до умов Договору 18.02.2016р. 5000,00 тон зерна кукурудзи 3 класу на суму 21 250 020,00 грн. сторони підтвердили шляхом підписання видаткових накладних № РН-0000023 від 18 лютого 2016 p., № РН-0000022 від 18 лютого 2016 p., № РН-0000021 від 18 лютого 2016 р., належним чином посвідчені копії яких залучено до справи (т.1 а.с.41-43).

За складськими квитанціями на зерно № 443 від 18 лютого 2016 p., № 442 від 18 лютого 2016 p., № 444 від 18 лютого 2016 року було переоформлено 5000,00 тон зерна кукурудзи 3 класу з ТОВ «Медфармсервіс» на ПАТ «ДПЗКУ» (т. 1 а.с.32-34).

22.02.2016р. позивач сплатив 21 250 020,00 грн. за платіжними дорученнями № 2461 від 22.02.2016р. на суму 8500008,00 грн., № 2462 від 22.02.2016р. на суму 8925008,40 грн., № 2464 від 22.02.2016р. на суму 3825003,60 грн. на розрахунковий рахунок № 26003114412001 відкритий в ПАТ «Полтава-банк» МФО 331489 одержувач - ТОВ «Медфармсервіс»; призначення платежів сплата за кукурудзу 3кл.згідно рахунків № СФ-0000025, СФ-0000026, СФ-0000027 по договору № ПОЛ0207-С від 18.02.2016р . Зазначене також підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 22.02.2016р. (т.1 а.с.26-28, 29).

Листом № 29 від 23.02.2016 р. ТОВ «Медфармсервіс» повідомило позивача, що р/р 26003114412001 в ПАТ «Полтава-банк» був незаконно відкритий від імені ТОВ «Медфармсервіс» у відділенні ПАТ «Полтава-банк» (м. Запоріжжя), а також, що підприємство не має жодного відношення до відкриття і обслуговування цього рахунку у відділенні ПАТ «Полтава-банк» м. Запоріжжя.

Також цим листом, ТОВ «Медфармсервіс» повідомило про те, що на його запит були погашені складські квитанції, за якими придбано ПАТ «ДПЗКУ» 5000 тон кукурудзи, що ОСОБА_1 припиняє дію Договору № ПОЛ0207-С від 18.02.2016 р. з ПАТ «ДПЗКУ», а також, що перераховані Позивачем кошти у сумі 21 250 020,00 гривень на даний час заблоковані відділом фінансового моніторингу ПАТ «Полтава-банк» (т.1 а.с.44).

Позивач листами від 23.02.2016 року №130-3-12/830 та №130-3-12/862 звернувся до ПАТ «Полтава-Банк», а також листом №130-3-12/829 від 23.02.2016 року до ТОВ «Медфармсервіс» з проханням повернути Позивачу кошти в розмірі 21 250 020,00 грн., які 22.02.2016р. перераховані Позивачем на р/р 26003114412001 в ПАТ «Полтава-банк», МФО 331489 (т.1 а.с. 45, 48).

ПАТ «Полтава-Банк» листом від 23.02.2016р. повідомило, що не має з позивачем ніяких ділових відносин, та являється обслуговуючою банківською установою ТОВ «Медфармсервіс», тому без отриманих належним чином розпоряджень від ТОВ «Медфармсервіс» не може здійснювати будь-яких операцій з поточним рахунком свого клієнта (т.1 а.с.46-47).

ТОВ «Медфармсервіс» листом №36 від 29.02.2016р. повідомило, що не має ніякого відношення до розрахункового рахунку №26003114412001, який відкритий третьою стороною шахрайським шляхом у відділенні ПАТ «Полтава-банк», м. Запоріжжя (т.1 а.с.50).

Посилаючись на те, що кошти були отримані ТОВ «Медфармсервіс» без достатніх правових підстав, відповідачі кошти позивачу не повернули, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно позовної заяви та уточнення до неї позивач прохає зобов'язати ПАТ «Полтава-Банк» (відповідача-1) вчинити дії - повернути перераховані на рахунок ТОВ «Медфармсервіс» р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк ", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21250020,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача (т.1 а.с.3-7, 226-229).

В обґрунтування цих позовних вимог позивач посилається на те, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, повинні бути повернуті банком на підставі п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року та ст. 1071 ЦК України.

Проте, при заявленні даних вимог позивачем не було враховано наступне.

В ст. 1071 ЦК України закріплено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

В ст. 1074 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 2677-VI від 04.11.2010, № 1702-VII від 14.10.2014) встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом , або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

23.02.2016р. директором ТОВ «Медфармсервіс» було надано повідомлення ПАТ «Полтава-банк» про те, що нею відкривався лише рахунок в Лубенському відділені Банку, інших рахунків в інших відділеннях вона не відкривала (т.1 а.с.134).

23.02.2016р. головою правління ПАТ «Полтава-банк» було прийнято розпорядження про відмову в обслуговуванні клієнта ТОВ «Медфармсервіс» та блокування видаткових фінансових операцій по рахунку р/р 26003114412001 на два робочі дні 23-24.02.2016р. на підставі ст. 10 та 17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» в зв'язку зі зверненням директора ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) ОСОБА_4 щодо проведення шахрайських дій по рахунку № 26003114412001 (т.1 а.с.127).

23.02.2016р. ПАТ «Полтава-банк» за вих. № 031-001/482 направило до Державної служби фінансового моніторингу України повідомлення про те, що на підставі ст. 10 та 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», клієнту ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) за рахунком № 26003114412001 Банком зупинено здійснення видаткової фінансової операції в сумі 21000000,00 грн. та заблоковано грошові кошти на рахунку 23.02.2016р. (вихідний залишок складав 21250280,73грн.); (т.1 а.с.128).

Державна служба фінансового моніторингу України направила до ПАТ «Полтава-банк» рішення № 261-РЗ/2016 від 24.02.2016р., яким зобов'язано Банк забезпечити подальше зупинення на строк 5 робочих днів проведення фінансової операції, внесеної до реєстру 23.02.2016р. за № 550 за рахунком № 26003114412001, що відкритий у відділенні Запорізького РУ ПАТ «Полтава-Банк» (МФО 331489) та належить ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) з 25.02.2016р. по 02.03.2016р. включно. Банком виконано це рішення (лист направлений ДСФМУ від 25.02.2016р. №031-001/499); (т.1 а.с.133, 130).

Державна служба фінансового моніторингу України направила до ПАТ «Полтава-банк» рішення № 324-РЗ/2016 від 02.03.2016р., яким зобов'язано Банк продовжити подальше зупинення фінансових операцій за вказаним рахунком до 05.04.2016р. включно у зв'язку із поданням матеріалів до правоохоронного органу (т.1 а.с.132).

01.04.2016р. слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва було прийнято ухвалу у справі № 757/15163/16-к за результатом розгляду клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві про накладення арешту на майно в рамках досудовго розслідування у кримінальному провадженні № 12016100060001451 від 27.02.2016р. за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, було ухвалено накласти арешт на грошові кошти на р/р № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-Банк» (МФО 331489) та заборонити будь-яким особам , у володінні яких перебуває зазначене майно, будь-яким чином відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним (т.1 а.с.223-224).

Відповідно до відмітки судді на даній ухвалі ця ухвала набрала законної сили (т.1 а.с.223-224).

Згідно довідки ПАТ «Полтава-Банк» від 14.06.2016р. № 005-006/1566 вказана ухвала суду про накладення арешту виконана банком, жодні видаткові операції по рахунку не проводилися, документів про зняття арешту до банку не надходило (т.2 а.с.9).

Доказів зняття арешту зі спірних коштів на вказаному рахунку також не надано суду ні позивачем, ні ТОВ «Медфармсервіс» (відповідачем-2).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 14.10.2014р. № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон 1702-VII ) банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно ст. 9 Закону 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції. Додаткові дані для вивчення клієнта також можуть бути одержані від клієнта, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою). Ідентифікація та вивчення фінансової діяльності здійснюються у разі: встановлення ділових відносин з клієнтами; виникнення підозри в тому, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою статті 15 цього Закону.

За ст. 10 Закону 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації клієнта відповідно до вимог законодавства є неможливим, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок такого клієнта. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови повідомити Спеціально уповноважений орган про проведення таких операцій та осіб, які мають або мали намір їх провести. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та повідомити про це Спеціально уповноважений орган протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови.

За ст. 10 Закону 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити проведення фінансової операції у разі, якщо така операція містить ознаки, передбачені статтями 15 і 16 цього Закону, та зобов'язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, і в той самий день повідомити про це Спеціально уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів. Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої фінансової операції відповідно до частини першої цієї статті на строк до п'яти робочих днів. У разі підтвердження мотивованої підозри Спеціально уповноважений орган готує і подає відповідні узагальнені матеріали протягом строку зупинення такої операції до правоохоронних органів, уповноважених приймати рішення відповідно до кримінального процесуального законодавства. У такому разі строк зупинення фінансової операції продовжується на сім робочих днів з дня подання відповідних узагальнених матеріалів, за умови що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 14 робочих днів.

За ч. 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду.

В главі 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року (далі -Інструкція № 22) встановлено, що:

- обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом;

- виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом;

- арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі;

- банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів;

- під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів;

- зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

З огляду на викладене, дії відповідача-1 ПАТ «Полтава-Банк» щодо зупинення видаткових операцій по рахунку № 26003114412001 , який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс», та нездійснення переказу з нього коштів позивачу відповідають вимогам законодавства, оскільки зупинення фінансових операцій за вказаним рахунком до 05.04.2016р. включно проводилося за рішенням Державної служби фінансового моніторингу України на підставі Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а з 01.04.2016р. - за ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15163/16-к, якою було накладено арешт на грошові кошти на р/р № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-Банк» (МФО 331489) та заборонено будь-яким особам , у володінні яких перебуває зазначене майно, будь-яким чином відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним.

Відповідно до статті 533 КПК України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Оскільки на даний час арешт з грошових коштів, що перебувають на рахунку № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-Банк», судом не знято, у господарського суду відсутні законодавчі підстави зобов'язувати ПАТ «Полтава-Банк» вчиняти дії щодо списання цих коштів зі спірного рахунку та переказу цих коштів на рахунок позивача.

З огляду на викладене, позовні вимоги до ПАТ «Полтава-Банк» задоволенню не підлягають.

Згідно позовної заяви та уточнення до неї позивач прохає зобов'язати ТОВ «Медфармсервіс» (відповідача-2) повернути перераховані на рахунок р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк ", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21250020,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача (т.1 а.с.3-7, 226-229).

В обґрунтування цих позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання Договору від 18.02.2016р. № ПОЛ0207-С позивач отримав у власність 5000,00 тон зерна кукурудзи 3 класу на суму 21 250 020,00 грн. за відповідними складськими квитанціями та накладними; на оплату даного товару позивач перерахував ТОВ «Медфармсервіс» 21250020,00 грн. на рахунок р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк"; проте листом ТОВ «Медфармсервіс» повідомило про незаконність відкриття вказаного рахунку, припинення дії договору та погашення складських квитанцій. Позивач вважає, що юридичним власником рахунку є саме відповідач-2. Позивач посилається на те, що відсутні будь-які підстави, щоб зазначені грошові кошти залишалися на вказаному рахунку, тому прохає зобов'язати відповдіача-2 повернути їх на підставі ст.1212 ЦК України , оскільки підстава, на якій дані кошти були отримані відповідачем-2 згодом відпала.

Відповідач-2 у відзиві заперечує проти вказаних вимог, посилаючись на те, що спірні грошові кошти були перечислені позивачем як предоплата за зернові культури згідно договору від 18.02.2016р. № ПОЛ0207-С; дані кошти не можуть бути кваліфіковані як безпідставно отримане майно, тому норма ст. 1212 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягає (т.1 а.с.201-203).

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ч. 2. ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від то

го, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отримання чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Така ж правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 13.12.2010р. № 3-52гс10 по справі № 26/2.

Крім того в постанові Верховного Суду України № 3-69гс12 від 22.01.2013р . у справі № 5006/18/13/2012, висловлено правову позицію, що для застосування положень ст. 1212 ЦК України необхідно встановити, що особа набула майно за рахунок іншої безпідставно, а в спірних правовідносинах відповідач отримав плату за виконану роботу за договором, отже, за наявності правової підстави.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках , коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших , спеціальних способів захисту . Зокрема , у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015р. № 3-11гс15 у справі № 910/1913/14. В даній постанові було також зазначено , що коли було укладено договори про відчуження та реалізацію майна, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як розрахунок за реалізоване майно, отже, такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення .

В постанові Верховного Суду України від 14.10.2014р. № 3-129гс14 у справі № 922/1136/13 було викладено правову позицію, про те, що правовідносини сторін спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов договору. Оскільки між сторонами у справі, було укладено договір про оплатне виконання замовлення з розробки та впровадження корпоративної інформаційної системи, а кошти, які просить стягнути отримано у якості оплати за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.

Як свідчать матеріали справи та зазначає у позові позивач, спірні грошові кошти були сплачені ним відповідачу-2 за товар, згідно договору поставки від 18.02.2016р. № ПОЛ0207-С.

Відповідач-2 спочатку передав товар позивачу, потім відмовився від договору та скасував передачу товару.

Таким чином, посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку відносини сторін повинні регулюватися спеціальною нормою - главою 54 В«Купівля-продажВ» Цивільного кодексу України.

В разі безпідставної відмови відповідача передати оплачений товар, позивач має право вимагати передачі цього товару. Правові наслідки відмови продавця передати товар врегульовано - главою 54 В«Купівля-продажВ» Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Позивач в обґрунтування вимог про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти, посилається на те, що підстава на якій вони були сплачені згодом відпала, оскільки відповідач листом від 23.02.2016р. припинив дію договору.

Проте твердження про припинення дії договору є безпідставним.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку право на односторонню відмову продавця від договору встановлено ч. 4 ст. 692 ЦК України за обставин якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар.

Проте, як свідчать надані докази позивач не відмовлявся від прийняття товару та від його оплати.

У мовами Договору не передбачено права на односторонню відмову продавця (відповідача-2) від виконання договору в частині поставки товару.

За п. 10.2 Договору він діє до 30.06.2016р.

Угоди про дострокове розірвання договору сторони не укладали. В судовому порядку даний договір не розривався.

Отже, на даний час Договір є діючим і правовідносини сторін за ним не припинилися.

Договір між сторонами є діючим, зобов'язання відповідача-2 з передачі товару позивачу не припинилися, належні та достатні докази того, що спірний рахунок не належить відповідачу-2, суду не надано, отже відсутні підстави вважати, що спірні грошові кошти були отримані відповідачем-2 без достатніх правових підстав чи що ці підстави відпали.

Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Також, позивач у позові заявив вимоги не про стягнення грошових коштів з відповідача-2, а вимагає зобов'язати ТОВ «Медфармсервіс» (відповідача-2) повернути перераховані на рахунок 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк " грошові кошти позивачу.

Тобто, вимоги позивача стосуються не грошових коштів взагалі, а грошових коштів, зарахованих саме на конкретно визначений рахунок - рахунок 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк".

Проте, як було встановлено вище судом, на всі грошові кошти , наявні саме на цьому рахунку , на даний час накладено арешт за ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15163/16-к в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та заборонено будь-яким особам , у володінні яких перебуває зазначене майно, будь-яким чином відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним (т.1 а.с.223-224).

На даний час ця ухвала суду не скасована, набрала законної сили, арешт з грошових коштів не знятий. Отже, дана ухвала є обов'язковою для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади.

Таким чином, у господарського суду відсутні законодавчі підстави зобов'язувати ТОВ «Медфармсервіс» вчиняти будь-які щодо розпорядження спірними арештованими коштами.

З огляду на викладене, позовні вимоги до ТОВ «Медфармсервіс» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У позові Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" відмовити повністю.

У позові Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 21.06.2016р.

Суддя Безрук Т. М.