Постанова

від 18.01.2017 по справі 917/528/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2017 р. Справа № 917/528/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 30.12.2016р. №821;

від 1-го відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 29.11.2016р.;

від 2-го відповідача - не з'явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ, (вх.1846 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ,

до 1-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", м. Полтава,

до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс", Полтавська область, м. Лубни,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Перемога", Полтавська область, Лохвицький район, с.Гиряві Ісківці,

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16 (суддя Безрук Т.М.) відмовлено повністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Медфармсервіс» , на тій підставі, що позивачем при зверненні до суду з позовом було обрано невірний спосіб захисту порушеного права. Відповідні висновки господарського суду першої інстанції мотивовані з посиланням на положення статей 526, 651, 692, 1071, 1074 Цивільного кодексу України та з урахуванням правової позиції викладеної у постановах Верховного суду України щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16 та прийняти нове рішення, яким зобов'язати першого відповідача вчинити дії, а саме: повернути перераховані на рахунок ТОВ «Медфармсервіс» р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21 250 020,00грн. на розрахунковий рахунок ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" р/р 26004030053310 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313; зобов'язати другого відповідача повернути перераховані на рахунок р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21 250 020,00грн. на розрахунковий рахунок ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" р/р 26004030053310 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313; стягнути з ПАТ "Полтава-банк" та ТОВ «Медфармсервіс» на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було належним чином вмотивовано відмову у задоволенні позову до кожної із сторін спору; крім того, оскільки листом від 23.02.2016р. №29 ТОВ «Медфармсервіс» було повідомлено позивача про припинення дії договору, погашення складських квитанцій та відкриття рахунку іншими особами шляхом вчинення шахрайських дій, підстава на якій грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок № 26003114412001 відпала, вказані грошові кошти можна вважати безпідставно набутими, а отже господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Також, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано положень статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки накладення арешту на грошові кошти на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2016р у справі № 757/15163/16-к носить тимчасовий характер та у разі задоволення позовних вимог може бути знятий на підставі рішення суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 28.07.2016р. (т.2 а.с.30-31).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016р. зупинено провадження у справі №917/528/16; надіслано матеріали справи №917/528/16 прокурору Полтавської області (т.2 а.с.111-114), з тих підстав, що позовна заява у даній справі ґрунтується на обставинах перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 21 250 020,00грн. на розрахунковий рахунок № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-банк» , на який відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2016р у справі № 757/15163/16-к слідчим суддею було накладено арешт на грошові кошти та заборонено будь-яким особам, у володінні яких перебуває зазначене майно, будь-яким чином відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним (т.1 а.с.223-224), а отже відсутня можливість встановлення дійсних обставин справи засобами цивільного (господарського) провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016р. у даній справі задоволено касаційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України"; скасовано ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2016р. у справі №922/528/16, та направлено справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті (т.2 а.с.159-162).

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2016р. у даній справі, незалежно від встановлення у кримінальній справі фактів незаконних дій відповідачів, суд повинен вирішити питання правомірності позовних вимог щодо зобов'язання вчинити дії - повернути перераховані на рахунок неналежного отримувача грошові кошти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2016р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. виправлено описку допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали від 22.11.2016р.; викладено пункт 1 резолютивної частини ухвали від 22.11.2016р. в наступній редакції: "Розгляд апеляційної скарги призначити на "14" грудня 2016р. об 11:00 годині; засідання відбудеться у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. № 105.

12.12.2016р. 2-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№12535).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. відкладено розгляд справи на 18.01.2017р.

17.01.2017р. 2-им відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням директора ТОВ "Медфармсервіс" на лікарняному, та відсутністю інших представників для представництва інтересів підприємства в суді (вх.№506).

У зв'язку з лікарняним судді Плахова О.В., автоматизованою системою документообігу суду 18.01.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку.

Колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 18.01.2017р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник 1-го відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16 - без змін.

Також, представники апелянта та 1-го відповідача клопотання 2-го відповідача про відкладення розгляду справи залиши на розсуд суду.

Заслухавши думку представників сторін та розглянувши заявлене клопотання, судова колегія дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторін добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду , основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Зважаючи на те, що доказів неможливості прибуття в судове засідання, а також неможливості направлення до суду свого представника 2-им відповідачем надано не було, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представника 2-го відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (т.2 а.с.188,189), а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медфармсервіс" (надалі - продавець) було укладено договір поставки № ПОЛ0207-С (надалі - договір) (т.1 а.с.14-18).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. представник позивача пояснив, що договір було укладено шляхом обміну факсовими копіями.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до пункту 1.1. договору, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплати зерно українського походження врожаю 2015р. (надалі - товар), культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 4.1. договору визначено умови поставки товару за умовами ЕХW («Франко завод« ) (у редакції Інкотермс 2010), за виключенням умов, які можуть бути обумовлені в цьому договорі. Місце поставки товару зазначається в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до умов додаткових угод від 18.02.2016р. № 001К3 (т.1 а.с.19), № 002К3 (т.1 а.с.20), № 003К3 (т.1 а.с.21), сторони узгодили вид товару (кукурудза 3-го класу), кількість товару, його вартість та умови поставки «Франко завод» зерновий склад - ТОВ «Агро Перемога» , який знаходиться за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с Гиряві Ісківці, вул. Ватутіна, 2.

Згідно пункту 4.4. договору, поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей; б) рахунком-фактурою продавця із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати додаткової угоди до цього договору згідно якої здійснюється поставка товару; в) посвідченням якості, виданим зерновим складом, що здійснює зберігання товару або карткою аналізу зерна, виданих сертифікованою лабораторією; г) складським документом (складська квитанція, просте або подвійне складське свідоцтво), зареєстрованим в ДП «Держреєстри України« у день його видачі; г) актом приймання - передачі товару, підписаного уповноваженими представниками обох сторін і зерновим складом.

Відповідно до пункту 4.6. договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту оформлення зерновим складом складського документу (при поставці на несертифікованому зерновому складі - довідки зернового складу) на ім'я покупця, акту приймання - передачі товару ,підписаного між сторонами та видаткової накладної. Датою переходу права власності від продавця до покупця є лата підписання вищевказаних документів. Датою поставки товару вважається дата видачі складського документу, яка має відповідати даті видаткової накладної.

Згідно пункту 5.1 договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в рахунку - фактурі продавця.

Договір містить наступні реквізити сторін: Продавець ТОВ "Медфармсервіс" код ЄДРПОУ 32027112, ІНП 320271116048, Полтавська обл. 37500, м.Лубни, вул. Петровського,16, банківські реквізити: р/р26003114412001 в ПАТ "Полтава - банк" МФО 331489.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Медфармсервіс" було виставлено позивачу рахунки - фактури за 5 000,00 тон зерна кукурудзи 3 класу: від 18.02.2016р. № СФ-0000025 на суму 8 500 008,00грн. (т.1 а.с.22), від 18.02.2016р. № СФ-0000026 на суму 8 925 008,40грн. (т.1 а.с.23), від 18.02.2016р. №СФ-0000027 на суму 3 825 003,60грн. (т.1 а.с.24), із зазначенням банківських реквізитів: ТОВ «Медфармсервіс» , р/р26003114412001 в відділенні «Лубенське управління« ПАТ "Полтава - банк" МФО 331489.

За складськими квитанціями на зерно кукурудзи від 18.02.2016р. № 443 АЦ №195289 (т.1 а.с.32), від 18.02.2016р. №442 АЦ №195288 (т. 1 а.с.33), від 18.02.2016р. №444 АЦ №195290 (т.1 а.с.34) було переоформлено 5 000,00тон зерна кукурудзи 3-го класу з ТОВ «Медфармсервіс» на ПАТ «ДПЗКУ» .

В підтвердження факту передачі товару, а саме 5 000,00 тон зерна кукурудзи 3-го класу на суму 21 250 020,00грн. сторони підписали видаткові накладні від 18.02.2016р. №РН-0000023 на суму 3 825 003,60грн. (т.1 а.с.41), від 18.02.2016р. №РН-0000022 на суму 8 925 008,40грн. (т. 1 а.с.42), від 18.02.2016р. №РН-0000021 на суму 8 500 008,08грн.(т.1 а.с.43).

З матеріалів справи також вбачається, що 22.02.2016р. позивачем за поставлений товар було сплачено ТОВ «Медфармсервіс» на рахунок вказаний в договорі та в рахунках - фактурах - 21 250 020,00 грн ., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.02.2016р. №2464 на суму 3 825 003,60грн. (т.1 а.с.26), №2462 на суму 8 925 008,40грн. (т.1 а.с.27), №2461 на суму 8 500 008,00грн. (т.1 а.с.28) (розрахунковий рахунок № 26003114412001 відкритий в ПАТ «Полтава-банк» МФО 331489 одержувач - ТОВ «Медфармсервіс» ) та випискою з банківського рахунку позивача від 22.02.2016р. (т.1 а.с.29).

Колегія суддів зазначає, що в рахунках - фактурах та платіжних дорученнях зазначені такі ж самі реквізити продавця, що і в договорі а саме: отримувач ТОВ "Медфармсервіс" код ЄДРПОУ 32027112, р/р26003114412001 в ПАТ "Полтава - банк" МФО 331489.

Разом з тим, листом від 23.02.2016р. №29 директором ТОВ «Медфармсервіс» було повідомлено позивача про те, що при виконанні договору поставки №ПОЛ0207-С від 18.02.2016р., ТОВ «Медфармсервіс« було виявлено факт шахрайських дій з боку третьої сторони, оскільки розрахункові реквізити зазначені в платіжних доручення не відповідають заявленим, позивачем було перераховано кошти на розрахунковий рахунок № 26003114412001 в ПАТ «Полтава-Банк« , який було незаконно відкрито від імені ТОВ «Медфармсервіс« у відділенні ПАТ «Полтава-Банк« м.Запоріжжя та підприємство не має жодного відношення до відкриття та обслуговування даного рахунку. Про факт шахрайства було повідомлено чергову частину ГУМВС України в Запорізькій області та подано звернення до ПАТ «Полтава-Банк« , на підставі якого відділом фінансового моніторингу банку було заблоковано грошові кошти в сумі 21 250 020,00 грн.

Також, позивачу було повідомлено про припинення дії договору до повного з'ясування даних обставин та про погашення складських квитанцій №442 (АЦ №195288), №443 (АЦ №195289), №444 (АЦ №195290) на запит ТОВ «Медфармсервіс« (т.1 а.с.44).

Як зазначає позивач в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з вказаними вище обставинами позивачем було направлено до ПАТ «Полтава-Банк» та ТОВ «Медфармсервіс» листи від 23.02.2016р. №130-3-12/830 (т.1 а.с.45) та №130-3-12/862 (т.1 а.с.46-47), від 23.02.2016р. №130-3-12/829 (т.1 а.с.48) з проханням повернути кошти в розмірі 21 250 020,00 грн., які 22.02.2016р. були перераховані позивачем на р/р 26003114412001 в ПАТ «Полтава-банк» , МФО 331489 .

Листом від 24.02.2016р. №130-3-12/862 виконуючим обов'язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Полтава-Банк» було повідомлено позивача про те, що відповідно до пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ №22 від 21.01.2004р., банк повертає помилково перераховані кошти згідно платіжних документів наданих в банківську установу від клієнтів, що в ній обслуговуються, отже без отриманих належним чином розпоряджень банк не може здійснювати будь-яких операцій з поточним рахунком свого клієнта.

Також, банком було повідомлено позивачу, що на даний час до банку від ТОВ «Медфармсервіс« не надходило відповідних розрахункових документів, а тому лист №130-3-12/830 повинен бути адресований його контрагенту ТОВ «Медфармсервіс« .

Разом з тим, виходячи із обставин що склалися, банком вчиняються всі необхідні дії відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Листом від 29.02.2016р. №36 (т.1 а.с.50) директором ТОВ «Медфармсервіс» було повідомлено позивача про неможливість повернення помилково перерахованих коштів які надійшли на р/р 26003114412001, оскільки підприємством даний рахунок не відкривався, вказаний рахунок було відкрито третьою стороною шахрайським шляхом у відділенні ПАТ «Полтава-банк» , м. Запоріжжя.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неможливістю повернення грошових коштів, позивачем було направлено відповідні звернення до Національного банку України 130-3-12/915 від 25.03.2016р. (т.1 а.с.52-56), Міністерства аграрної політики та продовольства України №130-2-9/871 від 24.02.2016р. (т.1 а.с.57-59), Служби безпеки України №130-12-12/853 від 23.02.2016р. (т.1 а.с.60-61), Національної поліції України №130-12-12/905 від 25.02.2016р. (т.1 а.с. 62-63), АТ «Укрексімбанк« №130-3-12/878 від 24.02.2016р. (т.1 а.с.64-65).

24.03.2016р. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (т. 1 а.с.3-113) (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 06.06.2016р. т. 1 а.с.226 - 229), в якій просило суд:

-зобов'язати першого відповідача - ПАТ «Полтава-Банк» вчинити дії, а саме повернути перераховані на рахунок ТОВ «Медфармсервіс» р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21 250 020,00грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

-зобов'язати другого відповідача - ТОВ «Медфармсервіс» вчинити дії, а саме повернути перераховані на рахунок р/р 26003114412001 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489 грошові кошти в розмірі 21 250 020,00грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

В обґрунтування позовних вимог до першого відповідача, позивач вказував на те, що грошові кошти, які були помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, повинні бути повернені банком в силу приписів статей 1212, 1071 Цивільного кодексу України та пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до другого відповідача, позивач посилався на те, що ним було виконано умови договору щодо перерахування грошових коштів за поставлений товар, однак враховуючи той факт, що листом від 23.02.2016р. №29 ТОВ «Медфармсервіс» повідомило останнього про припинення дії договору, відсутні будь-які підстави, щоб зазначені грошові кошти залишалися на рахунку другого відповідача та відповідно мають бути повернуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки підстава, на якій дані кошти були отримані згодом відпала.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі №917/528/16 відмовлено повністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Медфармсервіс» .

Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності, та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" враховуючи наступне.

Відносини між банком і клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина 2 статті 1068 Цивільного кодексу України).

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (забезпечує зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Полтава-банк« , в особі начальника відділу по обслуговуванню фізичних осіб Відділення «Запорізьке регіональне управління ПАТ «Полтава-банк« та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс« в особі заступника директора було укладено договір банківського рахунку №937-07-164 (т.1 а.с.124-125), відповідно до умов якого ТОВ «Медфармсервіс" було відкрито поточний рахунок №26003114412001, отже банк відповідно до пункту 1 статті 1071 Цивільного кодексу України може здійснити списання грошових коштів лише на підставі розпорядження ТОВ «Медфармсервіс» (як юридичної особи, з якою було укладено договір банківського рахунку).

ТОВ "Медфармсервіс" заперечує факт належності вказаного рахунку підприємству, зазначає що його було незаконно відкрито від імені ТОВ «Медфармсервіс« у відділенні ПАТ «Полтава-Банк« м.Запоріжжя іншими особами шляхом вчинення шахрайських дій.

Крім того, пунктом 1.23 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні« та пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року (надалі - Інструкція) визначено поняття неналежного отримувача, яким є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Пунктом 1.4. Інструкції визначено, що помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Однак в рахунках - фактурах та платіжних дорученнях наданих позивачем до позовної заяви зазначені такі ж самі реквізити продавця, що і в договорі поставки від 18.02.2016р. №ПОЛ0207-С, а саме: отримувач ТОВ "Медфармсервіс" код ЄДРПОУ 32027112, р/р26003114412001 в ПАТ "Полтава - банк" МФО 331489, отже позивач мав намір перерахувати кошти саме ТОВ "Медфармсервіс" на розрахунковий рахунок №26003114412001.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на пункт 2.35 Інструкції, як на підставу для повернення банком грошових коштів, оскільки вказаним пунктом передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача , мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, однак ТОВ "Медфармсервіс" (як юридична особа) не є неналежним отримувачем у розумінні статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні« .

Разом з тим, статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Пунктом 10.4. Інструкції встановлено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом .

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2016р. головою правління ПАТ «Полтава-банк» у зв'язку зі зверненням директора ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) ОСОБА_3 щодо проведення шахрайських дій по рахунку № 26003114412001 (т.1 а.с.135) було прийнято розпорядження про відмову в обслуговуванні клієнта ТОВ «Медфармсервіс» та блокування видаткових фінансових операцій по рахунку р/р 26003114412001 на два робочі дні 23-24.02.2016р. на підставі статей 10 та 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (т.1 а.с.127).

23.02.2016р. ПАТ «Полтава-банк» електронним листом за вих. № 031-001/482 було повідомлено Державну службу фінансового моніторингу України про зупинення на 2 робочих дні проведення видаткових операцій за вищевказаним рахунком у зв'язку зі зверненням директора ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) ОСОБА_3 щодо проведення шахрайських дій по рахунку №26003114412001, відмовлено клієнту в обслуговувані та заблоковано грошові кошти на рахунку 23.02.2016р. (вихідний залишок складав 21 250 280,73грн.) (т.1 а.с.128).

24.02.2016р. Державною службою фінансового моніторингу України було прийнято рішення № 261-РЗ/2016 (т.1 а.с.133), яким було зобов'язано банк забезпечити подальше зупинення на строк 5 робочих днів проведення фінансової операції, внесеної до реєстру 23.02.2016р. за № 550 за рахунком № 26003114412001, що відкритий у відділенні Запорізького РУ ПАТ «Полтава-Банк» (МФО 331489) та належить ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ - 32027112) з 25.02.2016р. по 02.03.2016р. включно.

Рішенням Державної служби фінансового моніторингу України від 02.03.2016р. № 324-РЗ/2016 було зобов'язано банк продовжити подальше зупинення фінансових операцій за вказаним рахунком до 05.04.2016р. включно у зв'язку із поданням матеріалів до правоохоронних органів (т.1 а.с.132).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2016р у справі № 757/15163/16-к слідчим суддею за результатом розгляду клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві про накладення арешту на грошові кошти на р/р № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс« (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-банк« (МФО 331489), які є предметом вчиненого злочину, який в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016100060001451 від 27.02.2016р. було кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, було ухвалено накласти арешт на грошові кошти на р/р № 26003114412001 , який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» (код ЄДРПОУ 32027112) в ПАТ «Полтава-Банк» (МФО 331489) та заборонити будь-яким особам, у володінні яких перебуває зазначене майно, будь-яким чином відчужувати, користуватися та розпоряджатися ним (т.1 а.с.223-224).

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів« , судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Вказана ухвала суду не скасована та набрала законної сили.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, щодо неврахування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення положень статті 174 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якої арешт носить тимчасовий характер та у разі задоволення позовних вимог міг бути знятий на підставі рішення суду, оскільки частиною 4 вказаної статті встановлено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна; суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом , якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Однак, апелянтом не надано ані до суду першої інстанції ані до апеляційного господарського суду доказів закриття кримінального провадження та винесення вироку в кримінальній справі, або подання в межах кримінального провадження клопотання про зняття арешту в порядку визначеному частиною 1 статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Також, у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. представник банку пояснив, що на даний час кримінальна справа судом не розглянута.

Згідно наданої до матеріалів справи першим відповідачем довідки від 14.06.2016р. № 005-006/1566, вказана ухвала суду про накладення арешту виконана банком, жодні видаткові операції по рахунку не проводилися, документів про зняття арешту до банку не надходило (т.2 а.с.9), також представником банку у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р. було підтверджено, що грошові кошти в сумі 21 250 280,73грн. знаходяться на розрахунковому рахунку №26003114412001.

Враховуючи вищевикладене, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармсервіс» не надавались банку розпорядження щодо списання грошових коштів на користь позивачач, арешт накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2016р у справі № 757/15163/16-к не скасовано, а отже банком не здійснюються жодні видаткові операції по рахунку, колегія суддів вважає, що дії ПАТ «Полтава-Банк» щодо зупинення видаткових операцій по рахунку № 26003114412001, який відкрито на реквізити ТОВ «Медфармсервіс» та нездійснення переказу з нього коштів позивачу відповідають вимогам законодавства та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ПАТ «Полтава-Банк» повернути грошові кошти в розмірі 21 250 020,00грн.

Крім того, колегія суддів з урахуванням правової позиції викладеної у постановах Верховного суду України від 22.01.2013р. у справі № 3-69-гс12, від 25.02.2015р. у справі 3-11гс15, яка відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Відповідно до змісту статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги та позовної заяви позивач посилається на те, що листом від 23.02.2016р. ТОВ «Медфармсервіс» (т.1 а.с.44) було припинено дію договору, а отже договірні відносини між сторонами припинились та спірні грошові кошти були отримані ТОВ «Медфармсервіс» без належних правових підстав.

Разом з тим, при дослідженні вказаного листа колегією суддів встановлено, що ТОВ «Медфармсервіс« було повідомлено позивача про тимчасове припинення дії договору до повного з'ясування обставин щодо вчинення шахрайських дій .

Крім того, умовами договору не було передбачено односторонньої відмови від договору ТОВ «Медфармсервіс» (продавцем), договір укладений між сторонами не було визнано в судовому порядку недійсним, позивач не відмовлявся від договору, що також підтвердив представник апелянта в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2017р., а отже відповідно до приписів цивільного законодавства вказаний договір станом на дату винесення оскаржуваного рішення був діючим, кошти, які Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить повернути 2-го відповідача - ТОВ «Медфармсервіс» , були перераховані як оплата за поставку товару по договору, отже, такі кошти перераховані за наявності правової підстави , та підстави, на яких вказані кошти були набуті, не відпали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, позовні вимоги повинні бути викладені так, щоб у разі задоволення позову вони призвели до відновлення порушеного права.

Колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме повернути грошові кошти зараховані р/р № 26003114412001 відкритий в ПАТ "Полтава-банк", який до того ж ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/15163/16-к, яка набрала законної сили та є обов'язковою до виконання накладено арешт, є неефективним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призведе до відновлення його порушених прав.

Крім того, як було зазначено в листі Національного банку України від 13.04.2016р. №20-0004/31748, направленому позивачу за результатами його звернень, у разі якщо Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вважає, що ПАТ "Полтава-банк" та ТОВ "Медфармсервіс" своїми діями чи бездіяльністю порушили його права та інтереси, керуючись статтею 1 Господарського процесуального кодексу та пунктом 32.8 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні« позивач мав право звернутись до суду з позовом про примусове списання коштів в порядку статті 1071 Цивільного кодексу України у сумі 21 250 020,00грн. з рахунку ТОВ "Медфармсервіс" щоб призвело до відновлення його прав (т.1 а.с.150-151).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі № 917/528/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2016р. у справі № 917/528/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23 "січня" 2017р. (21,22 "січня" 2017р. вихідні дні).

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.