Рішення

від 14.06.2016 по справі 918/346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 р. Справа № 918/346/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірма "Надія 94"

про стягнення заборгованості в сумі 653 922,82 грн .

В засіданні приймали участь:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність №2/16 від 04.02.2016р.).

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94", в якій просить суд стягнути заборгованість в сумі 653 922 грн. 82 коп., з яких: 346 774 грн. 78 коп. основної заборгованості, 24 025 грн. 42 коп. 3 % річних та 268 102 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі Договору купівлі-продаж №2905-2012 від 29.05.2012р. поставив відповідачу товар вартість якого станом на день звернення до суду не оплачена, а тому заборгованість, 3 % річних та інфляційних, просить суд стягнути у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 13.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 14.06.2016р.

14.06.2016р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю.

Представник позивача в судове засідання 14.06.2016р. не з'явився, проте через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+".

В судовому засіданні 14.06.2016р. представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника позивача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2012р. року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад +" (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірмою "Надія - 94" (надалі - Покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 2905-2012 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, згідно рахунку - фактури, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Асортимент та кількість товару, строки та базис поставки фіксується в рахунках - фактурах, які виставляються за заявками покупця (пункт 2.2. договору).

Пунктом 3.1 спірного договору передбачено, що Покупець зобов'язаний протягом 180 днів проводити оплату виставлених рахунків - фактур.

Згідно з пунктом 4.2 даної угоди оплата за товар здійснюється в гривнях у відповідності з рахунком - фактурою на розрахунковий рахунок продавця, указаний в договорі.

Рахунок - фактура дійсна протягом 180 банківських днів. У випадку несплати в даний термін без погодження з продавцем рахунок - фактура втрачає силу та підлягає перегляду (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору, право власності на товар переходить покупцю в момент отримання ним Товару з видатковою та податковою накладною.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і до повного розрахунку за товар (пункт 8.1. договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору купівлі-продажу №2905-2012 від 29.05.2012р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+" було передано відповідачу товар на загальну суму 361 795 грн. 08 коп., що підтверджується видатковими накладними від 30.11.2012р. № РН-0000241 на суму 52 525 грн. 68 коп., від 20.05.2013р. №РН-0000115 на суму 14 318 грн. 15 коп., від 31.05.2013р. №РН-0000139 на суму 60 755 грн. 32 коп., від 28.06.2013р. №РН-0000169 на суму 51 836 грн. 90 коп., від 08.08.2013р. №РН-0000197 на суму 32 922 грн. 23 коп., від 30.09.2013р. №РН-0000246 на суму 4 270 грн. 07 коп., від 31.10.2013р. №РН-0000277 на суму 57 307 грн. 49 коп., від 20.11.2013р. №РН-0000286 на суму 12 473 грн. 04 коп., від 28.11.2013р. №РН-0000292 на суму 12 591 грн. 29 коп., від 29.11.2013р. №РН-0000309 на суму 7 575 грн. 31 коп., від 19.05.2014р. №164 на суму 55 219 грн. 61 коп. Зазначені товаророзпорядчі документи були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Факт передачі позивачем спірного товару відповідачу також підтверджується відповідними рахунками-фактурами, які виставлялися відповідачу на оплату поставленого за вищенаведеними видатковими накладними товару, а також наявними у матеріалах даної справи копіями податкових накладних позивача.

Таким чином, поставка товару здійснена за видатковими накладними та прийнята відповідачем, що свідчить про виконання укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 29 травня 2012 року № 2905-2012.

Враховуючи, що зобов’язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення заборгованості в сумі 653 922 грн. 82 коп., з яких: 346 774 грн. 78 коп. основної заборгованості, 24 025 грн. 42 коп. 3 % річних та 268 102 грн. 32 коп. інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару та його оплати.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 29.05.2012 р. №2905-2012 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості товару за встановленою ціною. Ураховуючи положення ст.ст.527, 610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

Спір між сторонами виник при виконанні господарського зобов'язання. За змістом статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин з підстав, передбачених Кодексом. Підставами виникнення господарських зобов'язань є юридичні факти - дії та події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є вимога щодо їх належного виконання у відповідності до закону, інших правових актів, договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №2905-2012, відповідно до якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 361 795 грн. 08 коп., що підтверджується належними доказами.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, загальна сума заборгованості склала 361 795 грн. 08 коп.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+", в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірмою "Надія - 94" 346 777 грн. 78 коп. основної заборгованості.

Суд розцінює вказану суму заборгованості як технічну помилку, допущену позивачем при підготовці позовних матеріалів, оскільки з тексту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача становить 361 795 грн. 08 коп. Суд звертає увагу на те, що загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 653 922 грн. 82 коп., вказана загальна сума заборгованості обрахована позивачем із врахуванням суми основного боргу в розмірі 361 795 грн. 08 коп., а тому суд не виходить за межі позовних вимог. Крім цього, в адресованому суду відзиві на позовну заяву, відповідач визнає позов на загальну суму 653 922 грн. 82 коп.

Крім того, що у відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судовому засіданні 14.06.2016р. представник відповідача позовні вимоги визнав повністю, при цьому, суд бере до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 29.05.2012р. № 2905-2012 у розмірі 361 795 грн. 08 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" в частині стягнення з відповідача вищезазначеної суми основного боргу, у зв’язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував 3% річних нараховані окремо по кожній накладній в розмірі 24 025 грн. 42 коп. та інфляційні втрати за період з 27.02.2013р. по 05.02.2016р. в розмірі 271 920 грн. 11 коп.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24 025 грн. 42 коп. 3% річних є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та встановив, що розмір інфляційних втрат становить 268 031 грн. 93 коп. (при заявленому - 268 102 грн. 32 коп.), отже інфляційні підлягають задоволенню частково.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 653 852 грн. 43 коп., з яких 361 795 грн. 08 коп. основна заборгованість, 24 025 грн. 42 коп. - 3 % річних та 268 031 грн. 93 коп. інфляційні втрати.

Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно з ч.1 ст.49 ГПК України в сумі 9 807 грн. 78 коп.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фірми "Надія 94" (34111, Рівненська область, Дубровицький район, село Висоцьк, ідентифікаційний код: 20110200) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Влад+" (03134, місто Київ, вулиця Булгакова, будинок 18, офіс 2, ідентифікаційний код: 25408883) 653 852 (шістсот п’ятдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят дві) грн. 43 коп., з яких 361 795 (триста шістдесят одна тисяча сімсот дев’яносто п’ять) грн. 08 коп. основна заборгованість, 24 025 (двадцять чотири тисячі двадцять п’ять) грн. 42 коп. - 3 % річних та 268 031 (двісті вісімдесят шість тисяч тридцять одна) грн. 93 коп. інфляційні втрати.

3. В частині стягнення 70 грн. 39 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "21" червня 2016 року

Суддя Горплюк А.М.