Рішення

від 28.03.2016 по справі 368/643/15-ц

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/643/15-ц

Провадження № 2/368/14/16

Рішення

іменем України

"28" березня 2016 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

З участю учасників процесу:

Представника позивача: ОСОБА_1

Відповідачів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Представник відповідачів: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області цивільну справу за позовом СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, до СТОВ «Переможець», третя особа, - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд, -

В С Т А Н О В И В :

31.03.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, ( Том №1, а.с., 2 - 3), в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га., кадастровий номер 3222284000:07:003:0020, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ № 152632, від 10 березня 2015 року укладеного між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20157490 від 20.03.2015 року, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га., кадастровий номер 3222284000:07:003:0020, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯБ № 152632, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Свої позовні вимоги позивач у мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовував наступним:

20 березня 2015 року Товариству стала відома інформація, що реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Так такі права були зареєстровані:

17 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі, укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20157490 від 20.03.2015 року.

Проте, між ОСОБА_2 та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року було укладено та зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року № 040932800099.

З моменту укладення договору оренди з ОСОБА_2, СТОВ «Переможець» належним чином виконує свої зобов'язання в строк виплачує орендну плату.

Відповідачі ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 на дату укладання між собою договору оренди землі знали про те, що земельна ділянка перебуває в орендованому користуванні СТОВ «Переможець», чим порушили ст. 141, 142 Земельного кодексу України, не припинивши право користування цією земельною ділянкою за СТОВ «Переможець».

Укладенням оспорюваного правочину, Відповідачі ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 порушили право СТОВ «Переможець» на:

- на реалізацію прав СТОВ «Переможець», як Орендаря за діючим договором оренди землі, укладеного між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_2, зокрема щодо:

- самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договору оренди;

- отримання продукції та доходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, договір оренди землі укладений з СТОВ «Переможець», був зареєстрований відповідно до норм, які діяли на момент його реєстрації, і відповідно до положені вищевказаного закону визнаються чинними та дійсними.

Відповідно пункту 8 -1) ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або яки документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевої самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно, в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речов: прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Крім того, Листом Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 надано роз'яснення, що враховуючи наведене, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниї земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію і наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема, виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, при проведені державної реєстрації права оренди державним реєстратором в порушення положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірено, чи були зареєстровані права на цю земельну ділянку за іншими особами, що призвело до порушень прав СТОВ «Переможець».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з норм законодавства необхідно визнати недійсним договір оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а у зв'язку з тим, що на підставі цього договору було зареєстроване право оренди, - його необхідно скасувати.

31.03.2015 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України для слухання даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( Том № 1, а.с., 11).

06.04.2016 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, ( Том №1, а.с., 13).

21.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2, подана представником, - ОСОБА_6, ( Том № 1, а.с., 25 - 27), в якій відповідач просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2009 року, укладений між ним, позивачем по справі, - ОСОБА_2, та СТОВ «Переможець», про право аоренди земельної ділянки площею 3,5600 га, яка розміщена за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Кадомська сільська рада, кадастровий номер 322284000:05:002:0017.

Свої позовні вимоги позивач зустрічного позову ОСОБА_2 в мотивувальній частині зустрічної позовної заяви обґрунтовує наступним:

Кагарлицьким районним судом розглядається цивільна справа за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Переможець» до нього та інших відповідачів.

Позовні вимоги позивача обгрунтовуються тим, що між ним та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років.

В позовній заяві зазначено, що усі умови договору оренди з боку СТОВ « Переможець» виконуються, що не відповідає дійсності, оскільки взагалі за два роки нічого належними чином не виконувалося.

На момент підписання договорів їх аркуші були непрошиті та не скріплені печаткою; на договорах не була вказана дата його укладення.

Ці гбставини давали змогу відповідачу маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років. Відразу після підписання договорів він не отримав їх на руки. На його неодноразові звернення з проханням видати йому договір, відповідач відбувався обіцянками в найкоротшій термін їх видати.

Як потім з»ясувалося, в новому договорі від 10 березня 2009 року було вказано термін дії договору, - 10 років, що також його неприємно вразило. Про факт того, що договори були укладені терміном на 5, а не на 10 років, можуть підтвердити свідки.

Окрім того, даний факт підтверджується додатками до договорів оренди. В даних додатках вказаний період дії договорів - 2009 рік і в подальшому на п'ять років. В графі додатків до договорів «Період виплати» передбачена сплата за оренду земельної ділянки за період 5, а не за 10 років.

Дані додатки до договорів підтверджує факт того, що договори були укладені терміном на 5 років.

Вказане також прямо підтверджується п.4.2 договору, згідно якого, - форми орендної плати за оренду земельної ділянки на рік встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатках до цього договору. Як було зазначене вище, в додатках наведений період саме на 5 років, а не на 10 років.

Таким чином, на сьогоднішній день у відповідності до ст. 598 ЦК України його зобов'язання перед відповідачем про надання йому земельних ділянок в оренду припинилося у зв'язку з закінчення строку домовленості за договором, і він має право на розірвання вищевказаного договору. У відповідності до п. 7.1. договору відповідач зобов'язаний повернути йому вказану земельну ділянку.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед ним про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії, він також має право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати даний договір.

Також потрібно звернути увагу на вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у відповідності до вимог даної норми Закону, при укладенні договору оренди землі істотними умовами даного види договору являється передбачення в ньому умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. В оспорюваному ним договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не передбачено. Порушення істотних умов договорів також надає йому право на його розірвання.

Окремо потрібно виділити, що укладені договори оренди земельних ділянок не відповідають типовій формі договору оренди землі, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Так, в п.12.3 договору зазначено, що невід»ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використання та встановлених земельних сервітутів, довідка про визначення нормативної грошової оцінки об»єкта оренди. Дані частини договору відсутні.

Таким чином, укладені договори суперечать актам чинного законодавства України, тому вони у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України не можуть бути чинними. Виходячи з вищевикладеними обставинами у сукупності є підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Крім того, зазначає, що договір оренди від 10 березня 2009 року ним взагалі не підписувався і в цьому документі стоїть не його підпис, а підпис іншої особи.

21.04.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 29 - 30), якою:

- зустрічний позов ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди об»єднано з первісним позовом СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації.

23.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області на позовну заяву СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, ( Том № 1, а.с., 38), наступного змісту:

- у провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/643/15-ц від 06.04.2015 року за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_2, реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Вважаємо, вимоги викладені у позові необгрунтованими з наступних підстав.

Ознайомившись з матеріалами справи повідомляємо, що документи, які були подані для проведення державної реєстрації права відповідали вимогам, то встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, відповідальність за достовірність відомостей, ясі містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації грав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.

Під час розгляду заяви і документів, що додавалися до неї, державний реєстратор встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями щодо відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

З огляду на вищевикладене та великою завантаженістю у зв'язку із запровадженням у Київській області пілотного проекту щодо розподілу функціопальних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, що приймають рішення за результатами розгляду таких заяв згідно наказу Мін'юсту від 23.02.2015 № 240/5, просимо розглядати справу без представника реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області на розсуд суду.

31.03.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява СТОВ «Переможець» до ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, ( Том №1, а.с., 40 - 41), в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,5630 га., кадастровий номер 3222284000:06:002:0017, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯА № 461896, від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5;

- скасувати державну реєстрацію права оренди, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20148542 від 20.03.2015 року, яке виникло на підставі договору оренди земельної ділянки площею 3,5630 га., кадастровий номер 3222284000:06:002:0017, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на землю серія ЯА № 461896 від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Свої позовні вимоги позивач у мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовував наступним:

20 березня 2015 року Товариству стала відома інформація, що реєстраційною службою Кагарлицького районного управління юстиції в Київській області проведено державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, які знаходяться в адміністративних межах с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.

Так такі права були зареєстровані:

17 березня 2015 року, виходячи з договору оренди землі, укладених 10 березня 2015 року між ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20148542 від 20.03.2015 року.

Проте, між ОСОБА_3 та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року було укладено та зареєстровано у Кагарлицькому районному відділіСВП Центру КОРУ, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року № 040991200026.

З моменту укладення договору оренди зКоробенком І.В., СТОВ «Переможець» належним чином виконує свої зобов'язання в строк виплачує орендну плату.

Відповідачі ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 на дату укладання між собою договору оренди землі знали про те, що земельна ділянка перебуває в орендованому користуванні СТОВ «Переможець», чим порушили ст. 141, 142 Земельного кодексу України, не припинивши право користування цією земельною ділянкою за СТОВ «Переможець».

Укладенням оспорюваного правочину, Відповідачі ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_5 порушили право СТОВ «Переможець» на:

- на реалізацію прав СТОВ «Переможець», як Орендаря за діючим договором оренди землі, укладеного між СТОВ «Переможець» та ОСОБА_3, зокрема щодо:

- самостійного господарювання на землі з дотриманням умов договору оренди;

- отримання продукції та доходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 4 Закону України про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Так, договір оренди землі укладений з СТОВ «Переможець», був зареєстрований відповідно до норм, які діяли на момент його реєстрації, і відповідно до положені вищевказаного закону визнаються чинними та дійсними.

Відповідно пункту 8 -1) ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або яки документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевої самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно, в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речов: прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Крім того, Листом Державної реєстраційної служби України від 06.08.2013 р. № 2951/05-15-13 надано роз'яснення, що враховуючи наведене, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниї земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію і наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема, виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Таким чином, при проведені державної реєстрації права оренди державним реєстратором в порушення положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірено, чи були зареєстровані права на цю земельну ділянку за іншими особами, що призвело до порушень прав СТОВ «Переможець».

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з норм законодавства необхідно визнати недійсним договір оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а у зв'язку з тим, що на підставі цього договору було зареєстроване право оренди, - його необхідно скасувати.

31.03.2015 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 11 - 1 ЦПК України для слухання даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( Том № 1, а.с., 49).

06.04.2016 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 122, 127 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, ( Том №1, а.с., 52).

21.04.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла зустрічна позовна заяваКоробенка ОСОБА_7, подана представником, - ОСОБА_6, ( Том № 1, а.с., 64 а - 66), в якій відповідач просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2009 року, укладений між ним, позивачем по справі, -

ОСОБА_3, та СТОВ «Переможець», про право аоренди земельної ділянки площею 3,5600 га, яка розміщена за адресою: Київська область, Кагарлицький район, Кадомська сільська рада, кадастровий номер 322284000:05:002:0017.

Свої позовні вимоги позивач зустрічного позову ОСОБА_3 в мотивувальній частині зустрічної позовної заяви обґрунтовує наступним:

Кагарлицьким районним судом розглядається цивільна справа за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю В«Переможець» до нього та інших відповідачів.

Позовні вимоги позивача обгрунтовуються тим, що між ним та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані у Кагарлицькому районному відділі КРФ центру ДЗК договори оренди землі строком на 10 років.

В позовній заяві зазначено, що усі умови договору оренди з боку СТОВ « Переможець» виконуються, що не відповідає дійсності, оскільки взагалі за два роки нічого належними чином не виконувалося.

На момент підписання договорів їх аркуші були непрошиті та не скріплені печаткою; на договорах не була вказана дата його укладення.

Ці гбставини давали змогу відповідачу маніпулювати при оформленні остаточної редакції договорів. В договорах термін дії був вказаний 5 років. Відразу після підписання договорів він не отримав їх на руки. На його неодноразові звернення з проханням видати йому договір, відповідач відбувався обіцянками в найкоротшій термін їх видати.

Як потім з»ясувалося, в новому договорі від 10 березня 2009 року було вказано термін дії договору, - 10 років, що також його неприємно вразило. Про факт того, що договори були укладені терміном на 5, а не на 10 років, можуть підтвердити свідки.

Окрім того, даний факт підтверджується додатками до договорів оренди. В даних додатках вказаний період дії договорів - 2009 рік і в подальшому на п'ять років. В графі додатків до договорів «Період виплати» передбачена сплата за оренду земельної ділянки за період 5, а не за 10 років.

Дані додатки до договорів підтверджує факт того, що договори були укладені терміном на 5 років.

Вказане також прямо підтверджується п.4.2 договору, згідно якого, - форми орендної плати за оренду земельної ділянки на рік встановлюються за домовленістю сторін, наведені в додатках до цього договору. Як було зазначене вище, в додатках наведений період саме на 5 років, а не на 10 років.

Таким чином, на сьогоднішній день у відповідності до ст. 598 ЦК України його зобов'язання перед відповідачем про надання йому земельних ділянок в оренду припинилося у зв'язку з закінчення строку домовленості за договором, і він має право на розірвання вищевказаного договору. У відповідності до п. 7.1. договору відповідач зобов'язаний повернути йому вказану земельну ділянку.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання перед ним про сплату орендної плати за користування земельними ділянками та закінченням терміну їх дії, він також має право у відповідності до ст. 611 ЦК України розірвати даний договір.

Також потрібно звернути увагу на вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», у відповідності до вимог даної норми Закону, при укладенні договору оренди землі істотними умовами даного види договору являється передбачення в ньому умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. В оспорюваному ним договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не передбачено. Порушення істотних умов договорів також надає йому право на його розірвання.

Окремо потрібно виділити, що укладені договори оренди земельних ділянок не відповідають типовій формі договору оренди землі, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року.

Так, в п.12.3 договору зазначено, що невід»ємними частинами договору є кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень ( обтяжень) у її використання та встановлених земельних сервітутів, довідка про визначення нормативної грошової оцінки об»єкта оренди. Дані частини договору відсутні.

Таким чином, укладені договори суперечать актам чинного законодавства України, тому вони у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України не можуть бути чинними. Виходячи з вищевикладеними обставинами у сукупності є підстави для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Крім того, зазначає, що договір оренди від 10 березня 2009 року ним взагалі не підписувався і в цьому документі стоїть не його підпис, а підпис іншої особи.

21.04.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (Том № 1, а.с., 68 - 69), якою:

- зустрічний позов ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди об»єднано з первісним позовом СТОВ «Переможець» до ОСОБА_3, , фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації.

08.05.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 1, а.с., 80 - 82), якою:

- справу № 368\654\15 - ц, провадження № 2\368\259\15, за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_3, Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди, об»єднано з справою № 368\643\15 - ц, провадження № 2\368\250\15, за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_2, Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди.

Об»єднаній справі присвоєно № 368\643\15 - ц, провадження № 2\368\250\15.

08.05.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, (том № 1, а.с., 88 - 90), на підставі якої:

- призначено в цивільній справі № 368\643\15 - ц , провадження 2\368\250\15 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації права оренди та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Переможець» про розірвання договору оренди, судово - почеркознавчу експертизу, а саме, оригіналів договорів оренди землі, укладених 10 березня 2009 року між позивачем, - СТОВ «Переможець» та відповідачами, - ОСОБА_2, ОСОБА_3.

На вирішення експертизи було поставлено наступні запитання:

Чи здійснений підпис в договорі оренди від 10 березня 2009 року укладеному між ОСОБА_2 та СТОВ «Переможець» самим ОСОБА_2 чи іншою особою?

Чи здійснений підпис в договорі оренди від 10 березня 2009 року укладеному між ОСОБА_3 та СТОВ «Переможець» самим ОСОБА_3 чи іншою особою?

Проведення експертизи було доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, ( 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6), попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов»язків.

Для проведення експертизи експерту направлено: матеріали цивільної справи № 368\643\15 - ц, провадження № 2\368\250\15.

Оплату експертизи було покладено на відповідачів :

- ОСОБА_2, 09253, Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка, тел. моб: 068 - 105 - 85 - 86.

- ОСОБА_3, , 09253, Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка, тел. моб: НОМЕР_1.

На час проведення експертизи провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 202 ЦПК України було зупинено.

21.10.2015 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, ( Том № 1, а.с., 96 - 97), на підставі якої:

- провадження у справі за позовом СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, до СТОВ «Переможець», третя особа, - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, - відновлено.

16.11.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшов висновок експертів за результатами проведення судового - почеркознавчої експертизи № 9751/9752/15 - 32 від 22.09.2015 року, (Том № 1, а.с., 114 - 125), в якому вказано наступне:

- підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець _____ ОСОБА_2» у договорі № 41 оренди земельної ділянки від 10.03.2009 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

- підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець ОСОБА_8» у договорі № 182 оренди земельної ділянки від 10.03.2009 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

20.11.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення первинного позивача, СТОВ «Переможець» наступного змісту, ( Том № 1, а.с., 141 - 142):

- сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» (надалі за текстом також - «Відповідач») позовні вимоги ОСОБА_2 (надалі за текстом - «Позивач») про розірвання договору оренди землі - не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав викладених нижче.

Між ОСОБА_2 та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року було укладено та зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року №040932800099 (надалі за текстом також - «Договір»).

Що стосується твердження Позивача, щодо неотримання орендної плати.

СТОВ «Переможець» з моменту укладення у 2009 році до цього часу належним чином виконує свої зобов'язання щодо виплати орендної плати, про що надаємо відповідні відомості з 2009 року.

Крім того, Позивачем взагалі не вказано, як, де, і скільки йому було не виплачено орендної плати, і не зрозуміло з чого взято таке твердження.

Щодо строку оренди договорів. Позивачем в позовній заяві вказується, що договори оренди землі з Товариством були підписані строком на 5 років, і підтвердження цього є додаток до договору.

Проте, даний додаток не встановлює строк дії договору, який закріплений у п. 3.1. Договору, а лише визначає форму орендної плати, кількість і період виплати, що також чітко передбачено в п. 4.1. 4.5. договорів оренди землі. Крім того, при підписанні договорів оренди кожному орендодавцю надавався договір оренди землі для ознайомлення в якому вже був вказаний строк дії договору 10 років. Зі сторони орендодавця жодних заперечень щодо строку дії договору не надходило. Після підписання договорів їх було направлено на реєстрацію, після чого зразок договору повертався орендодавцю. Так, щодо реєстрації договорів строком на 10 років надаємо для суду підтверджуючу довідку управління Держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області про проведення державної реєстрації договорів оренди землі від 06.04.2015 р. №27-10011-02-1524/2-15.

Щодо відсутності у Договорі такої істотної умови, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки повідомляємо наступне.

При підписанні договору Оренди сторонами за основу було взято Типовий договір оренди землі, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» в якому, на жаль, ні на дату підписання, ні на сьогоднішню дату не зазначено всіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

У зв'язку з цим, та з тим, що Відповідачем проводилася робота по підписанню великої кількості договорів оренди з іншими власниками земельних ділянок, з технічних причин не була внесена до Договору така істотна умова, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Хоча сторонами під час укладення Договору було досягнуто всіх істотних умов договору.

Але не зважаючи на те, що у Договорі чисто помилково (технічно) не вписано однієї із істотних умов слід зазначити, що протягом більше п'яти років після укладання Договору Сторони добросовісно виконували його умови, Відповідачем орендна плата виплачувалась Позивачу своєчасно, що підтверджується відомостями про видачу грошових коштів та зерна (копії додаються).

Зі сторони Позивача не надходило жодних претензій до Відповідача, що до виконання умов Договору чи, що до пропозицій внесення будь-яких змін до умов Договору. Зауважень та претензій зі сторони Позивача, щодо відсутності в договорі оренди однієї із істотних умов договору, зазначеної в ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" також не надходило. Ніяких змін у договірних стосунках між сторонами до часу звернення Позивача до суду не відбулося. Тобто жодне право Позивача, як орендодавця за Договором не було порушено.

У своїй позовній заяві Позивач також не зазначає, та ніяк не доводить, які його права були порушені, не визнані або оспорені через відсутність в Договорі істотної умови, а саме, - передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та не доводить, як відсутність даної умови впливає на виконання укладеного Сторонами Договору та чи буде порушене право Позивача відновлене в саме той спосіб, який він вибрав.

Відповідно до практики цивільного судочинства - підлягає захисту саме порушене право.

Таку ж саму правову позицію виклав Верховний суд України у своїй Постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13 (копія постанови додається), яка є аналогічною даній справі, та яка відповідно до ст. ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у даній Постанові Верховний суд зазначив наступне:

Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Такої ж позиції в своїй практиці дотримуються і інші суди (копії деяких рішень додаються).

Додатково хотілося б зазначити, що станом на сьогоднішню дату, а саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 року - було внесені зміни до Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі», якими було виключено значну частину істотних умов договору оренди в тому числі і таку умову, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Адже «істотні умови» які було виключено були такими, які не можливо було реалізувати на практиці та які в свою чергу давали можливість недобросовісним орендодавцям маніпулювати ними та шантажувати орендарів земельних ділянок шляхом звернення до суду, тощо.

Також в своїй позовній заяві Позивач вказує, що договорити оренди не відповідають типовій формі договору оренди землі, проте не вказує які саме є невідповідності. Як зазначалося вище, за основу договорів оренди при їх підписані бралася саме типова форма, котра затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року.

Крім всього на останок Позивач зазначає, що ним договір оренди не підписувався, і в договорі знаходиться підпис іншої особи. З цього приводу зазначаємо наступне.

Так, згідно ст. 218 ЦК України:

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, ч. 1 ст. 218 визначає, що у випадках, передбачених законом, недотримання письмової форми правочину має наслідком його недійсність. Наприклад, недотримання письмової форми правочину має наслідком недійсність: договору дарування май нового права, договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (частина 3 статті 719 ЦК України); кредитного договору (частина 2 статті 1055 ЦК України); договору страхування (частина 2 статті 981 ЦК України) та інших.

Якщо правочин мав бути вчиненим не лише у письмовій формі, а і підлягав нотаріальному посвідченню, порушення сторонами вимог щодо форми правочину матиме наслідком недійсність правочину, відповідно до статті 220 ЦК України.

Ст. 218 ЦК України визначає неможливість доведення вчинення правочину щодо якого недотримана письмова форма свідченнями свідків.

Відповідно до коментованої статті, допустимими доказами в даному випадку є письмові докази (наприклад, Акт прийому-передачі товару, квитанція тощо), аудіо запис та інші докази.

Процесуальне законодавство визначає засоби доказування, якими можуть доводитись фактичні обставини, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, а також обставини, які важливими для вирішення справи. Наприклад, частина 2 статті 57 ЦПК України визначає засоби доказування, які використовуються в цивільному процесі, частина 2 статті 32 ЦПК України - в господарському процесі.

У випадку, якщо законом визначена недійсність правочину при порушенні письмової форми, такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання. Таким чином, конклюдентні дії свідчать про вчинення правочину.

Так, СТОВ «Переможець» надає документи, які засвідчують волю позивача на укладення спірного договору, та засвідчують факт отримання позивачами продуктів та коштів за оренду землі.

З моменту укладання Договору СТОВ «Переможець» відкрито користується орендованою земельною ділянкою, за що сплачувало позивачам передбачену договорами орендну плату, що підтверджується відомостями за 2009-2014 p.p.

Відповідно до ч. 3 статті 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Керуючись законодавством, котре діяло станом на березень 2009 року, СТОВ «Переможець» було здійснено державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, що також підтверджує дійсність договорів.

20.11.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло письмове заперечення первинного позивача, СТОВ «Переможець», ( Том № 1, а.с., 175 - 176).

15.12.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява ОСОБА_3 про зміну позовних вимог по зустрічному позову щодо визнання недісним договору оренди земельної ділянки, ( Том № 1, а.с., 214 - 216), наступного змісту:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» (далі- Відповідач) звернулось до Кагарлицького районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_3 (далі-ГІозивач) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації права оренди.

Згідно ч. 1 ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право пред»явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Користуючись правом, передбаченим ч. 1 ст. 123 Цивільного процесуального кодексу України, Позивач звернувся до суду із зустрічним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, який ухвалою Кагарлицького районного суду у справі №368/643/15-ц було об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач пред'явити зустрічний позов.

Оскільки на час подачі даної заяви суд не розпочав розгляд справи по суті, Позивач, користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України звертається до суду з даною заявою про зміну позовних вимог.

Позивач є власником земельної ділянки площею 3,5630 га га, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області для товарного сільськогосподарського виробництва.

В ході розгляду справи Позивач дізнався, що існує договір оренди земельної ділянки, власником якої він є.

Отримавши копію вказаного договору, Позивач з'ясував, що підпис на вищевказаному договорі від імені орендодавця не належить Позивачу, та виконаний іншою особою.

При цьому, те, що вказаний підпис не належить Позивачу підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Отже, на даний час наявний договір оренди, підпис на якому виконаний не орендодавцем, тобто при їх укладанні та підписанні воля однієї із сторін на укладання договору була відсутня.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі »укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням вказаного, договір оренди земельної ділянки від 10.03.2009 р., укладений без вільного волевиявлення орендодавця, тобто Позивача, як сторони правочину, та не відповідає його внутрішній волі, оскільки він договір оренди не підписував, а тому є всі підстави для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. Зет. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Незважаючи на відсутність волевиявлення орендодавця, тобто Позивача, Управлінням Держкомзему в Кагарлицькому районі незаконно було проведено державну реєстрацію договору та права оренди Відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки рішення державну реєстрацію таких договорів, яка проведена з порушенням, необхідно скасувати.

Положеннями ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 143 Цивільного процесуального кодексу України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищезазначеної норми Цивільного процесуального кодексу України для з'ясування та доведення обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань призначається експертиза.

Судом було призначено судову почеркознавчої експертизу документів, а саме договору оренди земельної ділянки від 10.03.2009 р.

Висновком почеркознавчої експертизи було встановлено, що підпис від імені орендодавця не належить Позивачу.

Отже, Позивачем належними та допустимими доказами було доведено факт того, що підпис на договорі оренди земельної ділянки не належить Позивачу, що відповідно до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного-кодексу України дає підстави для визнання такого договору недійсним.

18.12.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява ОСОБА_3 про зміну позовних вимог по зустрічному позову щодо визнання недісним договору оренди земельної ділянки, ( Том № 1, а.с., 217 - 219), змісту, яка аналогічна змісту заяви, яка міститься на арк. Справи № 214 - 216.

19.11.2016 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшли заяви СТОВ «Переможець» про застосування строків позовної давності наступного змісту, ( Том №1, а.с., 233, 243):

15.01.2016 року СТОВ «Переможець» отримало заяву про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять визнати недійсними договори оренди землі від 10 березня 2009 року, зареєстрованих у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року №040932800099, та зареєстрованого у Кагарлицькому районному відділі СВП Центру КОРУ, строком на 10 років, про що вчинено запис від 14 квітня 2009 року № 040991200026.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як було встановлено в попередніх судових засіданнях, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, починаючи з дня укладення договору оренди, а це 10 березня 2009 року, отримували і продовжують отримувати орендну плату відповідно до умов договору оренди.

Тобто, вони знали про існування договору оренди, крім того, зразок договору знаходиться у них. Також зазначаємо, що за 2015 рік ними отримано збільшену орендну плату, що, окрім обізнаності про існування договору, підтверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнають договір дійсним.

Таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропустили строк позовної давності.

На підставі викладеного вище, прощу відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання недійсним договору оренди землі від 10 березня 2009 року зареєстрованого у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року №040932800099, та зареєстрованого у Кагарлицькому районному відділі СВП Центру КОРУ, строком на 10 років, про що вчинено запис від 14 квітня 2009 року № 040991200026, - з підстав пропуску спливу строку позовної давності.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, до СТОВ «Переможець», третя особа, - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Суд обґрунтовує своє рішення з мотивування задоволення зустрічних позовів, так як задоволення в даному випадку зустрічних позовів повністю виключає задоволення первинного позову.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Позивач зустрічного позову ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розміщена на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Даний факт підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 152632, який видано 24 листопада 2007 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення органу державної влади, - розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 17 серпня 2004 року за № 462, є власником земельної ділянки площею 3,5600 га у межах згідно плану, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Цільове призначення земельної ділянки, - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки, - 3222284000070030020.

10 березня 2009 року ніби - то між власником даної земельної ділянки, - ОСОБА_2, ( в подальшому орендодавцем), та СТОВ «Переможець», ( в подальшому, - орендар), укладено договір оренди земельної ділянки, ( а.с., 5 - 8), згідно умов якої:

- орендодавець передає, а Орендар приймає в оплатне строкове користування (оренду) земельну ділянку;

- предметом цього договору є встановлення порядку використання Орендарем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності та реалізації Орендодавцем своїх прав на земельну ділянку;

- об»єктом оренди за цим договором є земельна ділянка розміром 3,5600 га, яка розміщена на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Право власності Орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 152632, який видано на підставі розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 17 серпня 2004 року № 462, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 171 від 24 листопада 2004 року, кадастровий номер ділянки 3222284000070030020.

- Термін дії договору становить 10 (десять) років від дати його реєстрації в установленому законом порядку.

Даний договір зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК за № 040932800099.

Позивач зустрічного позову ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яка розміщена на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Даний факт підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 461896, який видано 08 червня 2005 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення органу державної влади, - розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 31 березня 2004 року за № 157, є власником земельної ділянки площею 3,5630 га у межах згідно плану, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Цільове призначення земельної ділянки, - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки, -3222284000:06:002:0017.

10 березня 2009 року ніби - то між власником даної земельної ділянки, -ОСОБА_3, ( в подальшому орендодавцем), та СТОВ «Переможець», ( в подальшому, - орендар), укладено договір оренди земельної ділянки, ( а.с., 43 - 46), згідно умов якої:

- орендодавець передає, а Орендар приймає в оплатне строкове користування (оренду) земельну ділянку;

- предметом цього договору є встановлення порядку використання Орендарем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності та реалізації Орендодавцем своїх прав на земельну ділянку;

- об»єктом оренди за цим договором є земельна ділянка розміром 3,5600 га, яка розміщена на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Право власності Орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 461896, виданого на підставі Розпорядження Кагарлицької районної державної адміністрації від 31 березня 2005 року № 157, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01050140006 від 08 червня 2005 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222284000:06:002:0017

- Термін дії договору становить 10 (десять) років від дати його реєстрації в установленому законом порядку.

Даний договір зареєстровано у Кагарлицькому районному відділі СВП Центру КОРУ, запис від 14 квітня 2009 року № 040991200026.

Так, як позивачами зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оспорювалися їхні підписи під вищевказаними договорами оренди земельних ділянок, Кагарлицьким районним судом в межах даного провадження винесено ухвалу про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, ( Том № 1, а.с., 88 - 90), по результатам якої було отримано висновок експертів за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи № 9751/9752/15 - 32 від 22.09.2015 року, в якій зазначено наступне:

- підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець _____ ОСОБА_2» у договорі № 41 оренди земельної ділянки від 10.03.2009 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

- підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець ОСОБА_8» у договорі № 182 оренди земельної ділянки від 10.03.2009 виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

Отже, судом достеменно в судовому засіданні встановлено, що позивачі зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 договор оренди, які є предметом оспорювання в зустрічних позовах, не підписували, дані підписи здійснені іншою (іншими) особою (особами), що дає суду прийти до висновку щодо визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними з огляду на наступне.

Норми матеріального права, використані судом в судовому засіданні.

Згідно ст. 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Ст.17 Закону України "Про оренду землі" передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання - передачі.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Форма Типового Договору оренди землі затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

При цьому підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відсутність підпису позивачів зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 в договорах оренди, свідчить про відсутність волевиявлення позивачів зустрічного позову на укладання договору оренди та є підставою для визнання договору недійсним за ст.ст. 203 ч. 3, 215 ч. 1 ЦК України.

Частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

З урахуванням вказаного, оспорювані договори оренди земельної ділянки від 10.03.2009 р., укладені без вільного волевиявлення орендодавців, тобто, Позивачів ОСОБА_2 ОСОБА_3, як сторін правочину, та не відповідає їх внутрішній волі, оскільки вони договорів оренди не підписували, а тому є всі підстави для визнання такого правочину недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Незважаючи на відсутність волевиявлення орендодавців, тобто Позивачів, вищевказані договори оренди були зареєстровані:

- у Кагарлицькому районному відділі КРФ Центру ДЗК, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року № 040932800099, (орендодавець ОСОБА_2Г.);

- у Кагарлицькому районному відділі СВП Центру КОРУ, договір оренди землі строком на 10 років, про що вчинено запис від 10 березня 2009 року № 040991200026, (орендодавець ОСОБА_3В.)

Суд вважає дані реєстрації договорів оренди незаконними, так як реєструвалися договори, які фактично не укладалися, зокрема, була відсутність волевиявлення орендодавців.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, у зв'язку з визнанням недійсними договорів оренди земельних ділянок рішення про державну реєстрацію таких договорів, яка проведена з порушенням, необхідно скасувати, проте, в прохальній частині уточнених позовних вимог позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять суд лише визнати оспорювані довора оренди земельних ділянок недійсними, та зобов»язати відповідача повернути земельні ділянки їх законним власникам, але скасувати реєстрацію договорів не просять, тому суд не може з власної ініціативи скасувати реєстрацію таких договорів, так як це буде виходом за межі позовних вимог, що буде порушенням ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Що ж стосується заперечення СТОВ «Переможець» проти зустрічних позовів орендодавців, то до таких заперечень суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідач зустрічного позову, - СТОВ «Переможець» стверджується що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та СТОВ «Переможець» 10 березня 2009 року були укладені та зареєстровані договори оренди землі строком на 10 років, проте, як встановлено судом, та обґрунтовано вище, укладання таких доворів між сторонами в природі не було, відповідно, реєстрація таких договорів є незаконною, ще з моменту їх підписання невідомою особою.

Що ж стосується первинного позову СТОВ «Переможець», то задоволення зустрічних позовів, як це обґрунтовано судом вище, логічно повністю виключає задоволення первинного позову, окрім того, слід зазначити, що відповідно до практики цивільного судочинства - підлягає захисту саме порушене право, так як згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таку ж саму правову позицію виклав Верховний суд України у своїй Постанові від 25.12.2013 року у справі № 6-78цс13 (копія постанови додається), яка є аналогічною даній справі, та яка відповідно до ст. ч. 2 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у даній Постанові Верховний суд зазначив наступне:

Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, судом не встановлено порушено права орендаря, - СТОВ «Переможець», в чому воно полягає, які незаконні дії були вчинені орендодавцями, які орендодавцями не були, так як не укладався договір оренди.

Що ж стосується виплати орендної плати в грошовій чи натуральній формі, то суд вважає, що у випадку вступу даного рішення в законну силу, позивач первинного позову, - ТОВ «Переможець» може звернутися до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку цивільного судочинства про повернення виплачених коштів та повернення виплаченого в натуральній формі, з підстав, які передбачені ст. 216 ЦК України.

В такому разі вищевказаний позов буде відпровідати вимогам ст.ст. 3, 11, 15 ЦПК України.

Так, згідно ст. 216 ЦК України:

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, ви конаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за ціна ми, які існують на момент відшкодування.

Якшо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосо вуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, слід зазначити, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Так, суд вважає, що в даному випадку підписання оспорюваних договорів іншими особами, а не власниками земельних ділянок, не тягне засобою дійсність реєстрації таких договорів, на чому наполягає ТОВ «Переможець», а навпаки, згідно до Закону тягне за собою скасування такої реєстрації в обов»язковому порядку.

Проте, оскільки в даному випадку сторо ни оспорюваних правочинів, - договорів оренди землі фактично виконували на протязі певного часу його умови, саме вчинення дій на виконання такого правочину виявляється таким, що позбавлене правової підстави.

У зв'язку з чим необхідним є повернення сторонами одна одній всього отримано го за недійсним правочином, а якщо таке повернення в натурі є неможливим, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відш кодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В даному випадку мова йде про двосторонню, (обидві сторони вчинили дії на виконання недійсного пра вочину, - СТОВ «Переможець» користувався земельними ділянками на правах оренди, відповідачі первинного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - отримували плату за земельні ділянки, які належать їм на праві власності), майнову реституцію.

Слід звернути увагу на законодавчий припис щодо відшкодування вартості отриманого за цінами, що існують саме на час відш кодування, а не на час фактичного користування.

Згідно позиції Верховного Суду України, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину, проте, факт та розмір заподіяних збитків або моральної шкоди третій особі або другій сто роні правочину підлягає доведенню для можливості відшкодування винною стороною.

Що ж стосується клопотання СТОВ «Переможець» про застосування строків позовної давності, то до даного клопотання суд відноситься критично з огляду на наступне.

Дійсно, згідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено в попередніх судових засіданнях, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, починаючи з дня укладення договору оренди, а це 10 березня 2009 року, отримували і продовжують отримувати орендну плату відповідно до умов договору оренди, проте, в даному випадку сплив строків позовної давності можуть застосувати саме відповідачі, у разі визнання договору не дійсним, та, відповідно, в подальшому намаганням позивача стягнути виплачену орендну плату по недійсному договору, починаючи з 2009 року, по 2013 рік.

Проте, суд критично відноситься про твердження позивача, що позивачі знали про існування договору оренди, так як суд, зважаючи на вимоги логічності, приходить до висновку щодо того, що відповідачі первинного позову не могли знати про існування договору оренди, які вони не підписували, тому підстав для застосування правових наслідків спливу строку позовної давності в даному випадку немає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 15, 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 90,93,152,158,211,212 Земельного кодексу України, 16, 202, 203, 206, 207, 208, 215, 216, 319, 792 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 15, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову СТОВ «Переможець» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, державної реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, та скасування державної реєстрації, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, до СТОВ «Переможець», третя особа, - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди від 10.03.2009 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Переможець» та ОСОБА_3 земельної ділянки Площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:05:002:0017, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області для товарного сільськогосподарського виробництва, скасувавши рішення про державну реєстрацію права оренди.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» земельну ділянку площею 3,5630 га, кадастровий номер 3222284000:05:002:0017, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області для товарного сільськогосподарського виробництва повернути ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір оренди від 10.03.2009 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Переможець» та ОСОБА_2 земельної ділянки Площею 3,56 га, кадастровий номер 3222284000:07:003:0020, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області для товарного сільськогосподарського виробництва, скасувавши рішення про державну реєстрацію права оренди.

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець» земельну ділянку площею 3,56 га, кадастровий номер 3222284000:07:003:0020, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області для товарного сільськогосподарського виробництва повернути ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає чинності відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя: О.В. Закаблук