Рішення

від 14.06.2016 по справі 544/392/16-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/392/16-ц

№ пров. 2/544/237/2016

Номер рядка звіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю секретаря Ралець О.С,

представника відповідача ОСОБА_1,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМИР-АГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно він являється власником земельної ділянки загальною площею 1,4607 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дейманівської сільської ради Пирятинського району, кадастровий номер 5323882600-00-035-0045 та земельної ділянки загальною площею 1,4859 га, яка знаходиться в адміністративних межах Дейманівської сільської ради Пирятинського району, кадастровий номер 5323882600-00-034-0030, які він успадкував після своєї померлої матері. Мати за життя уклала договори оренди землі, згідно яких вищевказані земельні ділянки було передано в оренду відповідачу строком на 5 років. Відповідно до укладених договорів ТОВ «Яромир Агро» зобов'язувалося сплачувати орендну плату в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки даних земельних ділянок до 31 грудня кожного року. За 2013 рік ця сума дорівнює 4187,27грн. В порушення своїх зобов'язань в частині своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою відповідач не сплатив орендну плату за 2013 рік та станом на 01 березня 2016 року продовжує ухилятися від виплати. На неодноразові звернення до відповідача про проведення повного розрахунку він отримував відмову. Враховуючи вищевикладене позивач просить стягнути з ТОВ «Яромир Агро» заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 4187,27грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 3056,70 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 271,88грн. та інфляційні втрати в розмірі 7561,89грн., а всього 15077,74 грн. Окрім цього позивач просить стягнути на його користь судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив слухати справу у його відсутність, на позовних вимогах наполягає у повному обсязі, про що надіслав до суду відповідну заяву.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, в якості заперечень вказав, що відповідно до п.п. 9, 11 договорів оренди землі від 20.11.2011, укладених між відповідачем та спадкодавцем ОСОБА_3 щодо земельних ділянок площею 1,4607 га з кадастровим номером 5323882600:00:035:0045 та площею 1,4859 га з кадастровим номером 5323882600:00:034:030, які розташовані в адміністративних межах Дейманівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати 5% від нормативної грошової оцінки даних земельних ділянок, визначеної відповідно до законодавства, не пізніше 31 грудня кожного року а саме - 1177,49грн. по кожній, а 2354,98грн. загалом. Протягом всього часу дії договорів жодних додаткових угод, предметом яких був би перегляд (збільшення) розміру орендної плати, сторонами не укладалось та відповідно не реєструвалось у встановленому законодавством порядку. При цьому умовами договорів не встановлено автоматичну зміну розміру орендної плати орендарем, яка складала визначену їх сторонами конкретну суму, у разі зміни вартості земельної ділянки. Відтак, точка зору позивача, що сама по собі зміна вартості земельної ділянки є підставою для виникнення у відповідача обов'язку по перерахунку розміру орендної плати і сплати її у розмірі більшому, ніж вона визначена в сталій величині сторонами договору, є хибною. Позивач помилково вважає, що відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату в більшому розмірі, однак не виконував цього обов'язку, та не вказує, на підставі яких пунктів умов договорів, зазначених у них, чи положень чинного законодавства такий обов'язок виник. З огляду на те, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін, а досягнення згоди на збільшення розміру орендної плати при вирішенні спору не відбулось, відповідач вважає, що підстав для задоволення позову з наведеними позивачем вимогами немає. Таким чином взята позивачем за основу розрахунків сума 4187,27грн. є некоректною. Отже представник відповідача вказує, що дійсно за 2013 рік позивачу не виплачена орендна плата за земельні ділянки, але її сума складає 1177,49грн. по кожному з договорів, а всього 2354,98грн. Щодо вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, то представник відповідача просить в їх задоволенні відмовити.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, вислухавши заперечення представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом серії НАС №151851 та НАС №151852 від 03 грудня 2015 року позивач в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 19 квітня 2015 року, є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4607 га з кадастровим номером 5323882600:00:035:0045 та площею 1,4859 га з кадастровим номером 5323882600:00:034:030, які розташовані в адміністративних межах Дейманівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (а.с.13-14).

За життя, а саме 20 листопада 2011 року, мати позивача - ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ «Яромир-Агро» вказані земельні ділянки, уклавши з ТОВ «Яромир-Агро» договори оренди землі (а.с.7-12).

Вищевказані договори оренди землі укладені сторонами терміном на 5 років та зареєстровані у відділі Держкомзему у Пирятинському районі Полтавської області 12.09.2012 року.

При укладанні договорів оренди землі від 20 листопада 2011 року орендодавець ОСОБА_3 та орендар ТОВ «Яромир-Агро» досягли згоди щодо всіх істотних умов даного виду договору, в тому числі погодили розмір орендної плати. Так, згідно п.9 вказаних договорів орендна плата вноситься орендарем в розмірі 1177,49грн., що становить 5% від нормативної грошової оцінки, та вноситься в грошовому та натуральному виразі за один рік оренди.

В силу положень ст.ст.1216-1218 Цивільного кодексу України після смерті ОСОБА_3 всі права та обов'язки за договорами оренди землі перейшли до позивача ОСОБА_2, який набув статусу сторони по договору.

В ході судового розгляду було встановлено порушення відповідачем умов договорів оренди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за 2013 рік. Так, встановлено й не заперечувалось представником відповідача, що орендна плата за 2013 рік не була виплачена орендодавцю.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання орендарем умов договорів оренди землі стосовно виплати орендної плати за землю за 2013 рік виникла заборгованість, яку орендар добровільно не сплачує. У зв'язку з невиконанням орендарем своїх зобов'язань за договорами оренди землі у орендодавця виникло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за вказаними договорами. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті орендної плати за землю є обґрунтованими та підлягають до задоволення. При цьому, вирішуючи питання про те, яку саме суму заборгованості належить стягнути з відповідача, суд виходить з такого.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги та здійснюючи розрахунок заборгованості по орендній платі, вважає, що у зв'язку з тим, що збільшився розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а відповідач зобов'язався виплачувати оренду плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому розмір орендної плати за 2013 рік повинен складати за дві земельні ділянки 4187,27грн.

Проте такі доводи позивача є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 15 Закону України «Про оренду землі» вказано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 2 статті 23 Закону України «Про оренду землі» закріплено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Так, судом установлено, що в укладених сторонами договорах оренди землі визначено орендну плату у конкретних сумах та становить 1177,49грн. При цьому позивачем не надано суду доказів про укладення між ним або спадкодавцем та відповідачем додаткових угод до вищевказаних договорів оренди щодо зміни розміру орендної плати. Крім того договором не передбачено такої умови, при якій розмір орендної плати може автоматично змінюватись у разі зміни вартості земельної ділянки.

Відповідно до п.1.3 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою КМУ від 23.03.1995 №213, нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

На підставі викладеного та враховуючи умови укладених договорів оренди землі від 20.11.2011р. суд приходить до висновку, що само по собі збільшення вартості земельної ділянки (нормативної грошової оцінки землі) не є підставою для виникнення у відповідача обов'язку по перерахунку розміру орендної плати і сплати її в більшому розмірі, ніж вона визначена умовами договору у конкретній твердій грошовій сумі.

Таким чином суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути суму орендної плати за землю, яка вказана в договорах оренди землі, а саме по 1177,49грн. по кожному договору, а загалом 2354,98грн. Отже наданий позивачем розрахунок заборгованості орендної плати (а.с.5) суд вважає помилковим.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, то суд зазначає, що такі вимоги також заявлені обґрунтовано та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки орендна плата є грошовим зобов'язанням, то у зв'язку з невиконанням орендарем умов договору оренди землі про повну та своєчасну виплату орендної плати для нього настають наслідки, передбачені ст.625 ЦК України.

Отже, згідно розрахунку за оренду земельної ділянки загальною площею 1,4859 га, кадастровий номер 5323882600-00-034-0030, виходячи з передбаченого в договорі розміру орендної плати за землю в сумі 1177,49грн., визначених з 01 січня 2014 року по 01 лютого 2016 року індексів інфляції, інфляційні втрати позивача у зв'язку з пропущенням строку виплати відповідачем орендної плати становлять 2126,46грн. (1177,49 грн. х 1,249 х 1,433 х 1,009).

За цих же умов розмір передбачених частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних становить 76,49 грн. (1177,49 грн. х 0,03 / 365 х 790).

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення пені, то суд вважає, що відповідно до умов п.14 договору оренди землі від 20.11.2011 року така вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Вирішуючи питання щодо суми пені, яку належить стягнути, то судом зроблений її розрахунок й сума до стягнення буде складати 859,57грн. (1177,49 грн. х 0,002 х 365).

Крім того суд зазначає, що за договором оренди землі від 20 листопада 2011 року за користування земельною ділянкою загальною площею 1,4607 га з кадастровим номером 5323882600-00-035-0045 відповідач також повинен сплатити позивачу заборгованість з орендної плати в сумі 1177,49грн., інфляційні втрати - 2126,46грн., 3% річних - 76,49 грн. та пеню в сумі 859,57грн.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 2354,98грн. (1177,49грн. + 1177,49грн.), пеня за невнесення орендної плати в розмірі 1719,14грн. (859,57грн. + 859,57грн.), 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 152,92грн. (76,46грн. + 76,46грн.), інфляційні втрати в розмірі 4252,92грн. (2126,46грн. + 2126,46грн.). Всього сума до стягнення складає 8479,96грн. Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з указаних вище підстав. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 310грн. з розрахунку: 15077,74грн. х 551,20грн. / 8479,96грн. = 310грн.

Керуючись ст.ст.5-11, 57-60, 88, 212-215, 292 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМИР-АГРО» про стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРОМИР-АГРО» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 2354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) гривні 98 копійок, пеню за невнесення орендної плати в розмірі 1719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) гривень 14 копійок, 3 відсотки річних від простроченої суми в розмірі 152 (сто п'ятдесят дві) гривні 92 копійки, інфляційні втрати в розмірі 4252 (чотири тисячі двісті п'ятдесят дві) гривні 92 копійки, судовий збір у сумі 310 (триста десять) гривень, а всього стягнути 8789 (вісім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 96 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.В.Нагорна