Рішення

від 22.06.2016 по справі 904/4277/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.16р. Справа № 904/4277/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез", м. Харків

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", село Новов'язівське, Юр'ївський район, Дніпропетровська область

про стягнення 3 792,37 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" про стягнення заборгованості у сумі 3 792,37 грн., з яких: 2 528,82 грн. - основний борг, 1 163,99 грн. - інфляційні втрати, 99,56 - 3% річних. Судовий збір у сумі 1378,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар за видатковою накладною № 256 від 22.01.2015 року на суму 2528,82 грн., у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість на вказану суму і на яку позивач нарахував 3% річних у сумі 99,56 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 163,99 грн. за загальний період з 23.01.2015 року по 15.05.2016 року.

Відзиву на позов Приватне виробничо-комерційне підприємство "Гурас" суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2016 року з призначенням її до розгляду на 22.06.2016 року.

14.06.2016 року до господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції. При цьому він зазначає, що станом на дату судового засідання позивач не має змоги направити свого представника до міста Дніпропетровська, а найближчий суд, до якого він може прибути для участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції, є господарський суд Харківської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2016 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на відсутність у господарського суду Харківської області технічної можливості забезпечити відеоконференцзв'язок у час призначення цієї справи до розгляду.

Сторони у судове засідання своїх повноважних представників не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 49-50 том 1).

Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 22.06.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (далі - Позивач) поставило Приватному виробничо-комерційному підприємству "Гурас" (далі - Відповідач) ветеринарний препарат - амоксивет 500 пор. 1 кг у кількості 2 пачки на загальну суму 2528,82 грн., що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною №256 від 22.01.2015 року (а.с. 12 том 1).

Надана позивачем до справи видаткова накладна визначає статус сторін у правовідносинах щодо поставки: позивача - як постачальника, відповідача - як покупця та містить такі істотні умови договору, як предмет, кількість, ціну товару, а також підтверджує факт передачі його відповідачеві, що свідчить про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відмова відповідача від оплати прийнятого товару за вказаною накладною і є причиною виникнення спору.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частини шостої цієї статті вказаного Кодексу до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача.

Згідно з пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок виникає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

За таких обставин строк оплати за цими накладними визначається за правилами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, оплата поставленого за накладною № 256 від 22.01.2015 року товару на суму 2528,82 грн. мала бути здійснена відповідачем до 23.01.2015 року.

Строк оплати товару за вказаною накладною є таким, що настав. Доказів оплати отриманого товару за вказаною накладною відповідач суду не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, таку можливість мав.

Обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений товар, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2 528,82 грн. є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані за період з 23.01.2015 року по 15.05.2016 року у сумі 99,56 грн.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку. Тому заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню, оскільки фактично складають 99,48 грн.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 1 163,99 грн. розраховані за період з 23.01.2015 року по 15.05.2016 року.

За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що він здійснений без дотримання вимог пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене інфляційні втрати фактично будуть складати 1163,26 грн., які визначаються з лютого 2015 року по квітень 2016 року з урахуванням сукупного індексу інфляції за цей період 146%.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 3791,56 грн., з яких: 2 528,82 грн. - основний борг, 99,48 грн. - 3% річних, 1 163,26 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 377,71 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" (51323, Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с. Новов'язівське, пров. Партизанський, буд. 8, ідентифікаційний код 20279145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" (61001, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, ідентифікаційний код 31061220) основний борг у сумі 2 528,82 грн., 3% річних у сумі 99,48 грн., інфляційні втрати у сумі 1163,26 грн., судовий збір у сумі 1 377,71 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_1