Рішення

від 13.06.2016 по справі 910/7200/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/7200/16

За позовом ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛВАРТ»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

Про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - дог. № 37 від 09.12.2015;

від відповідача: Сорока Н.М. - керівник;

від третьої особи-1: ОСОБА_2;

від третьої особи-2: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015, про звільнення з 25.11.2015р. з посади директора ОСОБА_1 та про призначення з 26.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_9.

Ухвалою суду від 21.04.2016р. було порушено провадження по справі № 910/7200/16 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (02225, АДРЕСА_1). Розгляд справи призначено на 16.05.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Частиною 3 даної статті встановлено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Представник відповідача 13.05.2016р. через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву та письмові пояснення у справі, а в судовому засіданні 16.05.2016р. подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2016р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 16.05.2016р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 30.05.2016р.

Ухвалою від 16.05.2016р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.

Представником позивача 25.05.2016р. через відділ діловодства суду було подано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30.05.2016р. було оголошено перерву до 06.06.2016р.

06.06.2016р. представником позивача було подано клопотання про розподіл судових витрат, які було понесено ОСОБА_1 на оплату послуг адвоката. Також заявником подано пояснення, відповідно до змісту яких останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.06.2016р. оголошувалась перерва до 13.06.2016р.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 13.06.2016р. учасниками судового процесу було підтримано раніше висловлену позицію по суті спору.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.06.2016р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Виходячи зі змісту приписів ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Відповідно до п.10.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» (в редакції, яку затверджено рішенням загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №3 від 01.02.2011р.) вищим органом управління товариством є загальні збори учасників.

Згідно п.10.9 статуту відповідача виконавчим органом товариства є дирекція на чолі з генеральним директором.

Обрання та відкликання членів виконавчого органу товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (п.10.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт»).

Учасниками товариства були: громадян України ОСОБА_3 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянка України ОСОБА_1 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянин Туреччини ОСОБА_2 (з часткою у розмірі 50% статутного капіталу).

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2015р. було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», результати яких оформлено протоколом №6 від 25.11.2015р.

На вказаних зборах вищим органом управління відповідача було прийнято рішення про: звільнення з 26.11.2015р. з посади генерального директора товариства ОСОБА_1 згідно поданої нею заяви; призначення з 27.11.2015р. на посаду генерального директора товариства ОСОБА_9; доручення генеральному директору товариства здійснювати повноваження та обов'язки генерального директора товариства без довіреності, а також вирішувати всі питання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (право розпорядчого (першого) підпису), в тому числі, підписувати від імені товариства договори, будь-які інші документи, які стосуються діяльності та інтересів товариства, представляти інтереси товариства у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, закладах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, та вчиняти будь-які інші дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», передбачених законами, іншими нормативними актами України та статутом товариства; доручення директору товариства здійснити всі дії, пов'язані з реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» в Солом'янській районній в м.Києві державній адміністрації та зміну відомостей про генерального директора в банківських установах для належної реєстрації.

За твердженнями позивача, вказані рішення було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства. Зокрема, ОСОБА_1 наголошено на тому, що остання у спірних загальних зборах участі не приймала, про їх проведення повідомлена не була, протоколу №6 від 26.11.2016р. не підписувала. До того ж, заявником зазначено, що на загальних зборах 26.11.2015р. також не був присутнім інший учасник товариства, а саме ОСОБА_2, оскільки у цей момент останній перебував у Туреччині, а отже, ніяким чином не міг прийняти участі зборах вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» та поставити свій підпис на протоколі загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом. В процесі розгляду справи позивачем позицію стосовно того, що підпис від імені ОСОБА_1, який міститься у протоколі, яким оформлено спірне рішення, належить не заявнику підтримано не було.

Наразі, господарський суд зазначає, що ухвалою від 21.04.2016р. судом було зобов'язано відповідача надати належним чином завірену копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р. Наведеною ухвалою судом також було зобов'язано Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців надати суду реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт».

На виконання вимог суду, відповідачем було представлено до матеріалів справи копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р.

Одночасно, Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було представлено суду реєстраційну справу відповідача, в якій також міститься рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р.

Проте, представлені суду екземпляри протоколу, яким оформлене оспорюване рішення, не є тотожними. Зокрема, відповідно до примірника, який надано відповідачем, ОСОБА_2 на загальних зборах представляв представник на підставі довіреності, а саме ОСОБА_7, підпис якої і міститься в протоколі. Крім того, у наведеному протоколі також відображено рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» про доручення генеральному директору товариства здійснювати повноваження та обов'язки генерального директора товариства без довіреності, а також вирішувати всі питання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (право розпорядчого (першого) підпису), в тому числі, підписувати від імені товариства договору, будь-які інші документи, які стосуються діяльності та інтересів товариства, представляти інтереси товариства у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, закладах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, та вчиняти будь-які інші дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», передбачених законами, іншими нормативними актами України та статутом товариства; доручення директору товариства здійснити всі дії, пов'язані з реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» в Солом'янській районній в м.Києві державній адміністрації та зміну відомостей про генерального директора в банківських установах для належної реєстрації.

У примірнику, який міститься в матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», відомості щодо представництва інтересів ОСОБА_2 на зборах ОСОБА_7 відсутні, та міститься підпис поставлений від імені ОСОБА_2. До того ж, у наведеному примірнику міститься лише два рішення, а саме про звільнення з 26.11.2015р. з посади генерального директора товариства ОСОБА_1 згідно поданої нею заяви; призначення з 27.11.2015р. на посаду генерального директора товариства ОСОБА_9.

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як зазначалось вище, позивачем в обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_2 ніяким чином не міг підписувати протокол №6 від 25.11.2015р., оскільки участі в останніх не приймав та у цей час перебував за межами території України.

У поясненнях б/н від 12.05.2016р., які надійшли до господарського суду міста Києва 13.05.2016р., та під час розгляду справи у судових засіданнях ОСОБА_2 було зазначено, що дійсно 25.11.2015р. останній перебував у Туреччині, а участь у загальних зборах від його імені приймала його дружина ОСОБА_7 на підставі довіреності.

Отже, з огляду на наведене вище, суд приймає при розгляді спору примірник рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р., що був представлений до матеріалів справи відповідачем.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

У п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» вказано, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»). Аналогічні підстави, що є безумовними для визнання недійсним рішення загальних зборів наведено у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Тобто, діючим законодавством України учасникам надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури їх скликання та прийняття рішення без необхідного кворуму.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів, як учасника господарського товариства.

Як вказувалось вище, в якості обґрунтування наявності підстав для визнання рішення загальних зборів від 25.11.2015р. недійсним, позивачем зазначено про те, ОСОБА_1 у спірних загальних зборах участі не приймала, про їх проведення повідомлена не була, протоколу №6 від 26.11.2016р. не підписувала. До того ж, заявником зазначено, що на загальних зборах 26.11.2015р. також не був присутнім інший учасник товариства, а саме ОСОБА_2, оскільки у цей момент останній перебував у Туреччині, а отже, ніяким чином не міг прийняти участі зборах вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» та поставити свій підпис на протоколі загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що твердження заявника про відсутність на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», які було проведено 25.11.2015р., кворуму є обґрунтованими та такими, що свідчать про наявність безумовних підстав для визнання рішення таких зборів недійсним. При цьому, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до п.10.8 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Як зазначалось вище, станом на 25.11.2015р. Учасниками товариства були: громадян України ОСОБА_3 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянка України ОСОБА_1 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянин Туреччини ОСОБА_2 (з часткою у розмірі 50% статутного капіталу).

З наявних в матеріалах справи документів та пояснень третьої особи 1, судом встановлено, що інтереси ОСОБА_2 на загальних зборах 25.11.2015р. представляла його дружина ОСОБА_7 на підставі довіреності №1239 від 19.05.2006р.

Проте, за висновками суду, довіреність №1239 від 19.05.2006р. не свідчить про наявність у ОСОБА_7 права від імені ОСОБА_2 приймати участь у загальних зборах Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» та голосувати за учасника товариства. У даному випадку господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Частиною 1 ст.237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.ч.1, 3 ст.244 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.23 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що учасники (акціонери) можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема частиною третьою статті 247 Цивільного кодексу України.

Якщо довіреність учасника (акціонера) на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасника (акціонера), передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Згідно п.10.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» кожен учасник зобов'язаний особисто або через довірених осіб бути присутнім на загальних зборах.

У п.10.6 статуту відповідача зазначено, що довіреною особою може бути як учасник товариства, так і третя особа.

Відповідно до змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р. ОСОБА_2 уповноважив представника, щоб остання управляла та розпоряджалась всім майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося. У довіреності вказано, що повірений має право: укладати всі дозволені законом угоди на управління і розпорядження майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заставу житло й інше майно, в тому числі укладати договори іпотеки нерухомого майна, робити розрахунки по укладеним угодам, приймати спадщину або відмовлятися від неї; одержувати інше належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, у тому числі з відділень Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших у тому числі комерійиих, банків України, відділень зв'язку і телеграфу по всіх підставах, розпоряджатися рахунками у відділеннях Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших, у тому числі комерційних банках; одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію, у тому числі грошову і посилкову, вести від мого імені справи у всіх підприємствах, установах, організаіцях, незалежно від форми власності, а також вести мої справи у всіх судових установах із усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей.

Для цього довірителем надано повіреному право: подавати від мого імені довідки та документи, подавати заяви, отримувати належні мені гроші, проводити необхідні платежі, розписуватися за мене, одержувати довідки та документи, а також виконувати всі інші дії. пов'язані, з даною довіреністю.

Довіреність видана терміном на десять років, без права передовіреності і дійсна по дев'ятнадцятого травня дві тисячі шістнадцятого року.

Тобто, здійснивши аналіз змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р., суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати, що ОСОБА_7 була уповноважена від імені ОСОБА_2 приймати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» та голосувати на зборах.

Отже, з огляду на те, що у відповідності до змісту статуту відповідача третій особі 1 належала частка у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», а ОСОБА_7 не мала повноважень на участь та голосування на загальних зборах від імені ОСОБА_2, суд дійшов висновку щодо відсутності на загальних зборах відповідача, які було проведено 25.11.2015р., кворуму.

Таким чином, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015, про звільнення з 26.11.2015р. з посади директора ОСОБА_1 та про призначення з 27.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_9, було прийнято з порушенням приписів 60 Закону України «Про господарські товариства», що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

Одночасно, посилання позивача на те, що ОСОБА_8 не було повідомлено про проведення загальних зборів суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено право учасників господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах, застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення) (п.39 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»)

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, 25.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Велварт» було складено повідомлення про проведення 25.11.2015р. загальних зборів та визначено наступний порядок денний зборів: 1. Звільнення с посади директора товариства; 2.Призначення на посаду директора товариства; 3.Інші питання, пов'язані із державною реєстрацією товариства.

У вказаному повідомленні міститься підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.

Під час розгляду справи у судових засіданнях позивачем не було заперечено обставин щодо справжності підпису ОСОБА_1 на повідомленні від 25.10.2015р.

Тобто, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що твердження позивача про неповідомлення ОСОБА_1 як учасника товариства про проведення загальних зборів є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Одночасно, у вирішенні питання щодо порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок проведення спірних загальних зборів судом прийнято до уваги, що заява про звільнення ОСОБА_1 з посади директора відповідача, за твердженнями заявника є такою, що підписана під психологічним тиском та погрозами. Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду м.Києва з позовом про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та компенсації за невикористану відпустку. Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що ухвалою від 04.05.2016р. відкрито провадження по справі №760/7374/16 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт».

Одночасно, твердження третьої особи 1 про порушення позивачем правил визначення підвідомчості розглядуваного спору суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

За приписами ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, в тому числі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Пунктом 1.2 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що за змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 Цивільного кодексуУкраїни, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Слід враховувати, що згідно з абзацом другим пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України.

Зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 Кодексу законів про працю України (п.1.9 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Тобто, у даному випадку твердження третьої особи 1 про те, що розглядуваний спір є трудовим та підвідомчий господарському суду, є необґрунтованими.

За таких обставин, приймаючи наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015, про звільнення з 26.11.2015р. з посади директора ОСОБА_1 та про призначення з 27.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_9.

З приводу клопотання ОСОБА_1 про розподілення за наслідками розгляду справи судових витрат на послуги адвоката суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 49 Господарського процесуального кодексу України регулює питання розподілу господарських витрат, в тому числі витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат, визначених законом, здійснюється судом за результатами судового провадження, спору, у межах якого такі витрати здійснені, а тому не можуть бути предметом окремого судового провадження. Розподіл господарських витрат відбувається при розгляді спору, а не стягується пред'явленням окремого позову. За приписами вказаної статті суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів», вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Пунктом 6.3. Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Наразі, в обґрунтування свого клопотання, заявником представлено до матеріалів справи копію договору №37 від 09.12.2015р., копію додаткової угоди №4 до вказаного правочину, копію свідоцтва №0000045 від 16.09.2015р. про право на зайняття адвокатською діяльністю та довідку б/н від 06.06.2016р., що складена та підписана адвокатом Костіним М.К.

Проте, за висновками суду, представлені заявником документи не є достатніми для покладення на відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000 грн.

При цьому, суд зазначає, що довідка б/н від 06.06.2016р., яка складена та підписана адвокатом Костіним М.К., не є належним та допустимим доказом понесення ОСОБА_1 витрат на адвокатські послуги.

До того ж, у вказаній довідці вказано, що вартість послуг з підготовки позовної заяви складає 4000 грн., тоді як позовна заява, яка подана до господарського суду міста Києва підписана саме ОСОБА_1, а отже, у суду відсутні підстави достеменно вважати, що позовні матеріали було підготовлено саме адвокатом Костіним М.К.

Крім того, судом також прийнято до уваги, що ОСОБА_1 не було підтримано обставини, зокрема, щодо не приймання участі у спірних загальних зборах, які у судових засіданнях 15.05.2016р., 30.05.2016р., підтримувались її представником Костіним М.К. Вказані обставини вказують на відсутність погодженості у правовій позиції позивача та його представника.

Отже, з огляду на наведене, за висновками суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката.

Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити позовні вимоги повністю.

2.Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт», яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015, про звільнення з 26.11.2015р. з посади директора ОСОБА_1 та про призначення з 27.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_9.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» (03067, м.Київ, Солом 'янський район, вул.Генерала Тупікова, буд.8, кв.14, ЄДРПОУ 37174939) на користь ОСОБА_1 (03067, АДРЕСА_2, іпн НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1378 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

21.06.2016 р.

Суддя О.М. Спичак