Постанова

від 04.10.2016 по справі 910/7200/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2016 р. Справа№ 910/7200/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Чорної Л.В.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник - договір від 09.12.2015 року;

від відповідача: Пархоменко О.О. - представник за довіреністю від 22.06.2016 року;

від третьої особи 1: ОСОБА_4;

від третьої особи 2: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року

у справі № 910/7200/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом ОСОБА_6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт"

Треті особи 1) ОСОБА_4

2) ОСОБА_5

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом № 6 від 25.11.2015, про звільнення з 25.11.2015р. з посади директора ОСОБА_6 та про призначення з 26.11.2015р. на посаду директора ОСОБА_7.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка у спірних загальних зборах участі не приймала, про їх проведення повідомлена не була, протоколу №6 від 26.11.2016р. не підписувала. До того ж, заявником зазначено, що на загальних зборах 26.11.2015р. також не був присутнім інший учасник товариства, а саме ОСОБА_4, оскільки у цей момент останній перебував у Туреччині, а отже, ніяким чином не міг прийняти участі у зборах вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та поставити свій підпис на протоколі загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі № 910/7200/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представник ОСОБА_4 мав повноваження вести від його імені справи в ТОВ «Велварт», приймати рішення щодо порядку денного загальних зборів та підписувати від його імені протоколи загальних зборів.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" по справі № 910/7200/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 21.09.2016 року.

У судове засідання 21.09.2016 року представник третьої особи 1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні 21.09.2016 року надав пояснення по суті спору.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року відкладено до 04.10.2016 року.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 04.10.2016 року підтримали свої правові позиції.

Третя особа 1 у судовому засіданні 04.10.2016 року зазначив, що надавав своєму представнику ОСОБА_11 повноваження від його імені брати участь на загальних зборах відповідача та підписувати необхідні документи.

Третя особа 2 у судовому засіданні 04.10.2016 року зазначив, що був присутнім на засіданні загальних зборах учасників відповідача 25.11.2015 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2015 року було проведено загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", результати яких оформлено протоколом №6 від 25.11.2015р.

На вказаних зборах вищим органом управління відповідача було прийнято рішення про: звільнення з 26.11.2015р. з посади генерального директора товариства ОСОБА_6 згідно поданої нею заяви; призначення з 27.11.2015р. на посаду генерального директора товариства ОСОБА_7; доручення генеральному директору товариства здійснювати повноваження та обов'язки генерального директора товариства без довіреності, а також вирішувати всі питання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (право розпорядчого (першого) підпису), в тому числі, підписувати від імені товариства договори, будь-які інші документи, які стосуються діяльності та інтересів товариства, представляти інтереси товариства у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, закладах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, та вчиняти будь-які інші дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", передбачених законами, іншими нормативними актами України та статутом товариства; доручення директору товариства здійснити всі дії, пов'язані з реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» в Солом'янській районній в м.Києві державній адміністрації та зміну відомостей про генерального директора в банківських установах для належної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, на день прийняття вищевказаного рішення учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Велварт» були: громадянин України ОСОБА_5 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянка України ОСОБА_6 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянин Туреччини ОСОБА_4 (з часткою у розмірі 50% статутного капіталу).

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначає, що вказане рішення було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства. Зокрема, ОСОБА_6 наголошено на тому, що остання у спірних загальних зборах участі не приймала, про їх проведення повідомлена не була, протоколу №6 від 25.11.2015р. не підписувала. До того ж, заявником зазначено, що на загальних зборах 25.11.2015р. також не був присутнім інший учасник товариства, а саме ОСОБА_4, оскільки у цей момент останній перебував у Туреччині, а отже, ніяким чином не міг прийняти участі у зборах вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та поставити свій підпис на протоколі загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 змінила свою позицію стосовно того, що підпис, який міститься в оскаржуваному рішенні не її та відмовилася від призначення судової експертизи.

Також, в ході розгляду справи в суді першої інстанції на виконання вимог суду, відповідачем було представлено до матеріалів справи копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р.

Одночасно, Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було представлено суду реєстраційну справу відповідача, в якій також міститься рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015р.

Проте, судом першої інстанції було встановлено, що представлені суду екземпляри протоколу, яким оформлене оспорюване рішення, не є тотожними. Зокрема, відповідно до примірника, який надано відповідачем, ОСОБА_4 на загальних зборах представляв представник на підставі довіреності, а саме ОСОБА_11, підпис якої і міститься в протоколі. Крім того, у наведеному протоколі також відображено рішення вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" про доручення генеральному директору товариства здійснювати повноваження та обов'язки генерального директора товариства без довіреності, а також вирішувати всі питання, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (право розпорядчого (першого) підпису), в тому числі, підписувати від імені товариства договору, будь-які інші документи, які стосуються діяльності та інтересів товариства, представляти інтереси товариства у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, закладах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, та вчиняти будь-які інші дії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", передбачених законами, іншими нормативними актами України та статутом товариства; доручення директору товариства здійснити всі дії, пов'язані з реєстрацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" в Солом'янській районній в м.Києві державній адміністрації та зміну відомостей про генерального директора в банківських установах для належної реєстрації.

У примірнику, який міститься в матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", відомості щодо представництва інтересів ОСОБА_4 на зборах ОСОБА_11 відсутні, та міститься підпис поставлений від імені ОСОБА_4. До того ж, у наведеному примірнику міститься лише два рішення, а саме про звільнення з 26.11.2015р. з посади генерального директора товариства ОСОБА_6 згідно поданої нею заяви; призначення з 27.11.2015р. на посаду генерального директора товариства ОСОБА_7.

Як зазначалось вище, позивачем в обґрунтування позовних вимог було зазначено, що ОСОБА_4 ніяким чином не міг підписувати протокол №6 від 25.11.2015р., оскільки участі в останніх не приймав та у цей час перебував за межами території України.

При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так само і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 було зазначено, що дійсно 25.11.2015 року останній перебував у Туреччині, а участь у загальних зборах від його імені приймала його дружина ОСОБА_11 на підставі довіреності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для повторного витребування реєстраційної справи ТОВ «Велварт», яка була повернута Господарським судом міста Києва до Відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Солом'янського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві листом від 12.07.2016 року.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_4 не заперечує факту перебування 25.11.2015 року в Туреччині та зазначає, що участь у загальних зборах від його імені приймала його дружина - ОСОБА_11, колегія суддів приймає при розгляді спору примірник рішення протоколу №6 від 25.11.2015р., який був представлений до матеріалів справи відповідачем.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою відповідач зазначає, про порушення позивачем правил визначення підвідомчості розглядуваного спору.

Так, колегія суддів зазначає, що за приписами ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, в тому числі, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: 1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; 2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії судам слід враховувати, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 Цивільного кодексуУкраїни, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Слід враховувати, що згідно з абзацом другим пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 Кодексу законів про працю України (п. 1.2 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" передбачено, що).

Зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 Кодексу законів про працю України (п.1.9 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Таким чином, даний спір підпає під господарську юрисдикцію та підвідомчий господарським судам України.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Рішення загальних зборів учасників товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (п.2.12 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства"). Аналогічні підстави, що є безумовними для визнання недійсним рішення загальних зборів наведено у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (п.2.13 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Тобто, діючим законодавством України учасникам надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури їх скликання та прийняття рішення без необхідного кворуму.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів, як учасника господарського товариства.

Як вказувалось вище, в якості обґрунтування наявності підстав для визнання рішення загальних зборів від 25.11.2015р. недійсним, позивачем зазначено, що на загальних зборах 25.11.2015р. не був присутнім інший учасник товариства, а саме ОСОБА_4, оскільки у цей момент останній перебував у Туреччині, а отже, ніяким чином не міг прийняти участі зборах вищого органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та поставити свій підпис на протоколі загальних зборів, що свідчить про відсутність кворуму.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Відповідно до п.10.8 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Як зазначалось вище, станом на 25.11.2015р. учасниками товариства були: громадянин України ОСОБА_5 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянка України ОСОБА_6 (з часткою у розмірі 25% статутного капіталу); громадянин Туреччини ОСОБА_4 (з часткою у розмірі 50% статутного капіталу).

Відповідно до ст.58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Частиною 1 ст.237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч.ч.1, 3 ст.244 Цивільного кодексу України).

Учасники (акціонери) можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема частиною третьою статті 247 Цивільного кодексу України (п. 2.23 Постанови №4 від 26.02.2016р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" ).

Згідно п.10.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" кожен учасник зобов'язаний особисто або через довірених осіб бути присутнім на загальних зборах.

У п.10.6 статуту відповідача зазначено, що довіреною особою може бути як учасник товариства, так і третя особа.

Колегією суддів встановлено, що інтереси ОСОБА_4 на загальних зборах 25.11.2015р. представляла його дружина ОСОБА_11 на підставі довіреності №1239 від 19.05.2006р.

Відповідно до змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р. ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_11 (в дівочості Ердем) управляти та розпоряджатися всім майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося. У довіреності вказано, що повірений має право: укладати всі дозволені законом угоди на управління і розпорядження майном: купувати, продавати, дарувати, приймати в дарунок, обмінювати, заставляти і приймати в заставу житло й інше майно, в тому числі укладати договори іпотеки нерухомого майна, робити розрахунки по укладеним угодам, приймати спадщину або відмовлятися від неї; одержувати інше належне мені майно, гроші (вклади), цінні папери, а також документи від усіх осіб, установ, підприємств, організацій, у тому числі з відділень Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших у тому числі комерійиих, банків України, відділень зв'язку і телеграфу по всіх підставах, розпоряджатися рахунками у відділеннях Держбанку, Зовнішекономбанку, Ощадбанку й інших, у тому числі комерційних банках; одержувати поштову, телеграфну та іншу кореспонденцію, у тому числі грошову і посилкову, вести від його імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, а також вести справи у всіх судових установах із усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей.

Для цього довірителем надано повіреному право: подавати від його імені довідки та документи, подавати заяви, отримувати належні мені гроші, проводити необхідні платежі, розписуватися, одержувати довідки та документи, а також виконувати всі інші дії. пов'язані, з даною довіреністю.

Довіреність видана терміном на десять років, без права передовіреності і дійсна по дев'ятнадцятого травня дві тисячі шістнадцятого року.

Так, здійснивши аналіз змісту довіреності №1239 від 19.05.2006р., суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати, що ОСОБА_11 була уповноважена від імені ОСОБА_4 приймати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та голосувати на зборах, а отже і про відстуність на загальних зборах відповідача кворуму.

Водночас, колегія суддів не погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, із змісту вищевказаної довірності вбачається, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_11 вести від його імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності, а отже твердження суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_11 була уповноважена від імені ОСОБА_4 приймати участь у загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" та голосувати на зборах є необгрунтованими.

Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 зазначив, що дійсно вищевказаною довіреністю уповноважував ОСОБА_11 на ведення від свого імені справи у всіх підприємствах, установах, організаціях, в тому числі і приймати участь на загальних зборах учасників ТОВ «Велварт». Крім того, третя особа 1 зазначила, що повністю погоджується із рішеннями прийнятими на загальних зборах учасників відповідача 25.11.2015 року, які оформлені протоколом №6, рішення відповідає його волі та інтересам.

Також, у судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що був присутнім на загальних зборах учасників відповідача 25.11.2015 року та повністю підтримає прийнятті на ньому рішення.

Отже, з огляду на те, що у відповідності до змісту статуту відповідача третій особі 1 належала частка у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", а третій особі 2 - 25% статутного капіталу, колегія суддів приходить до висновку про наявність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ «Велварт» 25.11.2015 року.

Щодо посилання позивача про те, що її не було повідомлено про проведення загальних зборів, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах, застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення) (п.39 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів")

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, 25.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Велварт" було складено повідомлення про проведення 25.11.2015р. загальних зборів та визначено наступний порядок денний зборів: 1. Звільнення с посади директора товариства; 2.Призначення на посаду директора товариства; 3.Інші питання, пов'язані із державною реєстрацією товариства.

У вказаному повідомленні міститься підпис ОСОБА_6 про ознайомлення.

Під час розгляду справи у судових засіданнях позивачем не було заперечено обставин щодо справжності підпису ОСОБА_6 на повідомленні від 25.10.2015р.

Тобто, з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що твердження позивача про неповідомлення ОСОБА_6 як учасника товариства про проведення загальних зборів є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Також, в ході розгляду справи представник позивача відмовився від призначення судової експертизи належності підпису ОСОБА_6 на протоколі загальних зборів учасників № 6 від 25.11.2015 року, що також свідчить про відсутність підстав вважати, що остання не була повідомлена про загальні збори учасників, які відбулися 25.11.2015 року та не була присутня на них.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин, вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів відзначає, що навіть якби ОСОБА_11 і перевищила свої повноваження наданні їй довіреністю № 1239 від 19.05.2006 року, зважаючи на те, що ОСОБА_4 повністю схвалює рішення прийнятті на загальних зборах учасників відповідача, які оформлені протоколом № 6, підстави для визнання даного рішення недійсним відсутні.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт", яке оформлене протоколом №6 від 25.11.2015 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року - скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року у справі № 910/7200/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велварт" (03067, м.Київ, Солом’янський район, вул.Генерала Тупікова, буд.8, кв.14, ЄДРПОУ 37174939) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 515, 80 грн.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 910/7200/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Чорна