Постанова

від 21.06.2016 по справі 910/1775/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р. Справа№ 910/1775/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Мельник Т.Б.

від відповідача Московченко В.В., Руденко В.Б., Біляк І.В., Качмар О.Й.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух"

на рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 року у справі №910/1775/16 (суддя В.П. Босий)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух"

про стягнення 501837,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" (04215, м. Київ, пр. Свободи, 24-Б, кв. 153; ідентифікаційний код 35017568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24; ідентифікаційний код 39018738) заборгованість у розмірі 414 247 (чотириста чотирнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 9 462 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 10 коп., інфляційні у розмірі 19 883 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 6 653 (шість тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 89 коп.

В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Слух" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року у справі №910/1775/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду № 09-52/2398/16 від 21.06.2016 р. справу № 910/1775/16, у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.06.2016 р., справу № 910/1775/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 21.06.2016 року прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/1775/16 за участю уповноважених представників сторін.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.10.2014 р. між ТОВ "Кордіал" (орендодавець) та ТОВ "Слух" (орендар) був укладений договір оренди з правом викупу №01/10/14 (надалі - "Договір"), за змістом п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування нежиле приміщення, група приміщень №92 (літера А), що знаходиться в будинку під №56, розташованому по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1509.

Пунктом 7.1 Договору передбачено обов'язки орендаря за вказаним договором, зокрема, встановлено обов'язок сплачувати орендну плату за використання приміщення в порядку та на умовах, визначених договором (п. 7.1.1 Договору оренди).

Згідно з п. 7.2.5 Договору орендар має право викупити приміщення на умовах та в порядку, визначених у розділі 8 договору та у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору за умови виконання орендарем обов'язку, передбаченого п. 7.1.1 цього договору, орендар протягом строку дії цього договору має право на викуп приміщення у орендодавця.

Згідно з п. 8.2 Договору строки реалізації орендарем прав на викуп приміщення, ціна приміщення, умови розрахунку, порядок переходу права власності на приміщення та інші істотні умови викупу визначаються сторонами у додатковій угоді про викуп приміщення, яка укладається одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою від 01.10.2014 р. до Договору сторони погодили, що орендодавець, в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою, надає право орендарю на викуп нежилого приміщення, група № 92 (літера А), що знаходиться в будинку під № 56, розташованому по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м. у орендодавця (пункт 1.1 Додаткової угоди).

Пунктом 2.1 Додаткової угоди визначено, що вартість 1 кв.м. приміщення становить 1 525,00 дол. США. Загальна вартість приміщення становить 529 327,00 дол. США.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди орендар здійснює оплату загальної вартості приміщення, встановлену в п. 2.1 цієї додаткової угоди, рівними платежами кожного місяця в строк до 01.08.2017 р. включно починаючи з 01.05.2015 р.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відносини сторін регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, а також умовами укладеного сторонами Договору оренди з правом викупу та Додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною вказаного Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп, об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

Отже, законодавцем встановлена можливість дискреційної поведінки орендаря при вирішенні питання щодо викупу орендованого приміщення та жодним чином не встановлюється його обов'язок викупити таке приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до правил ч.ч. 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, устачена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено вище, укладений сторонами Договір оренди з правом викупу №01/10/14 від 01.10.2014 р. є договором оренди. Вказаний Договір оренди (пункт 7.2.5 Договору) передбачає право орендаря на викуп об'єкта оренди: згідно з пунктом 7.2.5 Договору орендар має право викупити приміщення на умовах та в порядку, визначених у розділі 8 договору та у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього договору. Договором передбачено, що орендар має право на викуп приміщення у орендодавця протягом строку дії цього договору, за умови виконання орендарем обов'язку, передбаченого пунктом 7.1.1 цього договору (пункт 8.1 Договору). Договором також передбачено, що строки реалізації орендарем прав на викуп приміщення, ціна приміщення, умови розрахунку, порядок переходу права власності на приміщення та інші істотні умови викупу визначаються сторонами у додатковій угоді про викуп приміщення, яка укладається сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною (пункт 8.2 Договору).

Додатковою угодою від 01.10.2014 р. до Договору оренди сторони погодили, що орендодавець, в порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою, надає право орендарю на викуп нежилого приміщення, група № 92 (літера А), що знаходиться в будинку під № 56, розташованому по вулиці Ломоносова в місті Києві, загальною площею 347,1 кв.м у орендодавця (пункт 1.1 Додаткової угоди), визначили, що вартість 1 кв.м приміщення становить 1525,00 дол. США, і що загальна вартість приміщення становить 529327,00 дол. США (пункт 2.1 Додаткової угоди). Додатковою угодою сторони також передбачили порядок оплати загальної вартості приміщення: - рівними платежами кожного місяця в строк до 01.08.2017 р. включно починаючи з 01.05.2015 р. (пункт 2.2. Додаткової угоди); - одним платежем протягом строку дії цієї Додаткової угоди (пункт 2.3 Додаткової угоди).

Таким чином, Договором сторони передбачили право орендаря на викуп об'єкта оренди протягом строку дії Договору, на умовах та в порядку, визначених у розділі 8 Договору та у Додатковій угоді до Договору, за умови належного виконання орендарем передбаченого Договором обов'язку орендаря сплачувати орендну плату за використання приміщення. У Додатковій угоді сторони передбачили строки реалізації орендарем права на викуп приміщення, загальну вартість приміщення (ціну приміщення), умови та порядок розрахунку.

При цьому, ні п. 7.1 Договору (обов'язки орендаря), ані іншими пунктами Договору не встановлено обов'язку Відповідача вносити на користь Позивача грошові кошти в якості оплати загальної вартості приміщення.

Водночас, Додатковою угодою до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору, визначено лише порядок та умови реалізації передбаченого Договором оренди права орендаря на викуп орендованого приміщення. Додаткова угода до Договору визначає, в якому порядку та на яких умовах орендар вправі (має право) викупити об'єкт оренди (орендоване ним приміщення).

При цьому, Додаткова угода до Договору не є угодою про викуп приміщення, оскільки не передбачає переходу права власності на приміщення, та передбачає, що після повної оплати орендарем загальної вартості приміщення сторони зобов'язуються укласти договір купівлі- продажу приміщення, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 4.1 Додаткової угоди).

Пункт 2.2 Додаткової угоди, передбачає порядок оплати загальної вартості приміщення рівними платежами кожного місяця в строк до 01.08.2017 р. включно починаючи з 01.05.2015 р. Проте, ані зазначений пункт 2.2 Додаткової угоди, ані жоден інший пункт Додаткової угоди не встановлює строку (терміну) сплати місячного платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 251, ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати».

З огляду на викладене, вказівка у пункті 2.2 Додаткової угоди до Договору на дату «починаючи з 01.05.2015 р. не є та не може тлумачитись як встановлений сторонами у Договорі строк (термін) сплати щомісячного платежу.

Водночас, зі змісту пунктів 1.1 (предмет угоди), 2.2-2.3 (порядок оплати), 4.1 (порядок оформлення викупу) Додаткової угоди та умов Договору оренди вбачається, що Додаткова угода не передбачає та не встановлює обов'язку орендаря викупити орендоване приміщення.

З системного аналізу змісту пункту 2.2 Додаткової угоди зі змістом інших положень Договору та Додаткової угоди та змістом усіх положень Договору та Додаткової угоди до Договору в їх сукупності, вбачається висновок про те, що Договором та Додатковою угодою передбачено право, а не обов'язок Відповідача (орендаря) щодо викупу орендованого приміщення, реалізація якого цілком залежить від волі Відповідача (орендаря).

Договором передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк (пункти 2.2, 6.1.4, 7.1.4 Договору). Враховуючи зазначену умову Договору, орендар має право укласти Договір оренди на новий строк (ще на 35 місяців) після спливу строку Договору оренди. Зазначене додатково підтверджує те, що Відповідач (орендар) немає обов'язку та не зобов'язаний здійснити викуп орендованого приміщення протягом (впродовж) перших 35 місяців строку дій Договору, оскільки інакше обов'язок орендаря викупити приміщення суперечив би передбаченому Договором переважному праву орендаря на укладення договору оренди на новий строк, та загальним засадам розумності, справедливості та добросовісності (ст. 3 Цивільного кодексу).

Окрім того, відсутність у Договорі та Додатковій угоді до Договору будь-яких положень щодо відповідальності Відповідача (орендаря) за порушення строків оплати вартості орендованого приміщення або оплати вартості приміщення не у повному обсязі, також, у певній мірі, свідчить про відсутність у Відповідача обов'язку здійснити викуп орендованого приміщення.

Таким чином, укладаючи Договір та Додаткову угоду сторони передбачили у Договорі та Додатковій угоді право орендаря (Відповідача) на викуп орендованого приміщення, а не обов'язок орендаря викупити орендоване ним приміщення.

Передбачене законом (ст. 289 Господарського кодексу України) та Договором право орендаря на викуп орендованого приміщення передбачає наявність у орендаря майна можливості на власний розсуд вирішувати, придбавати йому об'єкт оренди чи ні, а також передбачає наявність права відмовитись від викупу орендованого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 289 Господарського кодексу України орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

Договір оренди з правом викупу передбачає лише право орендаря викупити об'єкт оренди та умови здійснення викупу. Таким чином, орендар за договором оренди з правом викупу на власний розсуд вирішує придбавати об'єкт оренди чи ні та має право відмовитись від викупу орендованого майна.

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо виникнення у Відповідача зобов'язання вносити на користь позивача (кредитора) грошові кошти в якості оплати загальної вартості приміщення суперечить нормам статті 289 Господарського кодексу України щодо права орендаря у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

Також, першої інстанції залишив поза увагою, те, що Відповідач не набуває права власності на вказане приміщення, що суперечить правовій природі договору купівлі-продажу та нормам ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту норми ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі сплати одною стороною за договором певної грошової суми за майно, таке майно підлягає передачі цій стороні у власність. Натомість, умови Договору оренди та Додаткової угоди до Договору оренди не передбачають переходу права власності на приміщення до Скаржника.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності у Відповідача обов'язку вносити на користь Позивача грошові кошти в якості оплати загальної вартості приміщення є помилковим, так як ґрунтується на неправильному тлумаченні судом змісту укладеного сторонами Договору, зокрема пункту 2.2 Додаткової угоди, суперечить статті 289 Господарського кодексу України та умовам Договору.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявнісь підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року у справі №910/1775/16 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кордіал" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 24; ідентифікаційний код 39018738) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слух" (04215, м. Київ, пр. Свободи, 24-Б, кв. 153; ідентифікаційний код 35017568) 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) грн.. 32 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Справу № 910/1775/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло