Постанова

від 15.06.2016 по справі 813/1064/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року Справа № 813/1064/16

14 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Білоус О.В., Сагайко О.Ю.,

від відповідача Біляк Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» (далі - позивач, ТОВ «Ейбі Україна») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010051501 від 19.11.2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивачем 20.03.2015 року подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за 2015 рік та здійснило сплату сум податкового зобо'язання у строки передбачені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Станом на 25.03.2015 року загальна сума сплаченого податкового зобов'язання за відповідним платежем складала 286766,00 грн. Проте, що вказана сума зарахована на бюджетний рахунок податоку на додану вартість зазначає відповідач у своїх рішеннях про результати розгляду скарги.

Однак зарахування вказаних коштів ПДВ не відбулося, натомість, 27.03.2015 року відповідач повідомив про сформування висновку № 547/20 про повернення коштів з бюджету та перерахуванню таких на поточний рахунок позивача в ПАТ «ОТП Банк». Вказані кошти зараховано на рахунок позивача 30.03.2015 року о 18:06 год., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача. Отже, станом на 30.03.2015 року 18:00 год. Вказані кошти перебували на бюджетному рахунку зі сплати податку на додану вартість в УДКС України у Сихівському районі м. Львова. Таким чином, на переконання позивача, ним виконано податковий оборот, оскільки перераховано кошти за відповідним платежем за відповідним цільовим призначенням у строк передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми податкового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України. З врахуванням викладеного, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що слід скасувати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив такі задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову /а.с.17-18/. Зазначив, що за результатами проведення перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету складено акт перевірки позивача, яким зафіксовано порушення позивача в частині сплати узгодженого податкого зобов'язання з податку на додану вартість, що мало наслідком застосування штрафних санкцій передбачених ст. 126 Податкового кодексу України, оформлених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні. Покликається на те, що позивачем у позовній заяві вказано неправдиві відомості, оскільки 25.03.2015 року позивач звернувся із листом з проханням повернути кошти в сумі 286766,00 грн. з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника з метою поповнення рахунку в системі електронного адміністрування подату з поточного рахунку позивача. Вказані кошти повернуто позивачу 30.03.2015 року, однак вказаний рахунок поповнено тільки 31.03.2015 року. З врахуванням викладеного порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, мало місце та відповідачем правомірно застосовано наслідки передбачені ст. 126 Податкового кодексу України. Оскільки дії відповідачем вчинено вчасно та відповідно до норм чинного податкового законодавства, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету у декларації, про що складено акт № 1033/15-01/34306833 від 02.11.2015 року /а.с.5/.

Вказаним актом зафіксовано порушення правил сплати (перерахування) податкового зобов'язання у декларації з ПДВ за платежем - податок на додану вартість, а саме: підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання із затримкою до 30 календарних днів в сумі 289642,1 грн., чим порушено п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

З врахуванням викладеного, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0010051501 від 19.11.2015 року та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання 289563,30 грн. - 28956,33 грн. /а.с.6/.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Державної фіскальної служби України прийнято рішення від 21.01.2016 року № 329/10/13-01-10-07-05 від 21.01.2016 року та № 3301/6/99-99-10-01-02-25 від 16.02.2016 року відповідно, якими скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін /а.с.31, 32-33/.

Позивач, вважаючи вказане рішення контролюючого органу безпідставним, протиправним та таким, що порушує його права, звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Строки сплати податкового зобов'язання визначено ст. 57 ПК України, зокрема:

- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом ( п. 57.1 ст. 57 ПК України);

- у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 ПК України).

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з аналізу вище викладених правових норм слідує, що відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Відповідно до п.п.17.1.10 ПК України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. В свою чергу порядок заліку надміру сплачених податків врегульовано ст. 87 ПК України.

Згідно із п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Отже, надміру сплачену суму податку може бути не тільки повернуто, відповідно до ст.43 ПК України, а і спрямовано на самостійне погашення грошових зобов'язань (а також на погашення податкового боргу) платника податків відповідно до вимог ст. 87 ПК України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Представником позивача надано пояснення, що 20.03.2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за 2015 рік, в якій визначено суму податкового зобов'язання належного до сплати 286766,00 грн., що представником відповідача не оспорено.

Позивачем на підтвердження своєчасності сплати суми узгодженого податкового зобов'язання до матеріалів справи долучено:

- копію платіжного доручення № 570 від 06.03.2015 року на суму 50000,00 грн.;

- копію платіжного доручення № 579 від 11.03.2015 року на суму 50000,00 грн.;

- копію платіжного доручення № 642 від 17.03.2015 року на суму 10000,00 грн.;

- копію платіжного доручення № 809 від 20.03.2015 року на суму 160000,00 грн.;

- копію платіжного доручення № 902 від 24.03.2015 року на суму 16766,00 грн. /а.с.9-13/.

Перелічені платіжні доручення здійснювалися з призначенням платежу: податок на додану вартість за лютий 2015 року, без ПДВ, що в свою чергу, на переконання суду, свідчить про намір позивача сплатити вказаний податок.

Представник позивача пояснив, що до кінця граничного строку сплати згоджених грошових зобов'язань, передбаченого ст. 57 ПК України, а саме 30.03.2015 року позивачем сплачено визначену суму податкового зобов'язання у повному обсязі та така акумулювалася на бюджетному рахунку зі сплати ПДВ в Управлінні Державної казначейської служби України в Сихівському районі м. Львова.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ДПІ у Сихівському районі м. Львова із заявою від 25.03.2016 року вих. № 25.03/20 та зареєстрованій в контролюючому органі 25.03.2015 року про зарахуванням суми сплаченого ПДВ в розмірі 286766,00 грн. у березні 2015 року по рахунку 3111602970008 в ГУ ДКС у Львівській області на рахунок 37516000103437 /а.с.7/.

В той же ж час, представником відповідача до матеріалів справи долучено заяву позивача, зареєстровану в контролюючому органі 25.03.2015 року про перерахування коштів з рахунку 3111602970008 на поточний рахунок платника податків 26006001310825 в АТ «ОТП Банк» /а.с.30/.

Так контролюючим органом 27.03.2015 року сформовано висновок № 574-20 про перерахування сплаченої суми податку на додану вартість станом на 27.03.2015 року в сумі 286766,00 грн. на поточний рахунок позивача в АТ «ОТП Банк» /а.с.29/.

Згідно з відміткою органу Державної казначейської служби такий висновок контролюючого органу прийнято для опрацювання 30.03.2015 року.

Як пояснив представник відповідача та визнав представник позивача вказані кошти слід було повернути на поточний рахунок позивача з метою поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VІІІ з 01.01.2015 р. введено в дію електронне адміністрування податку на додану вартість.

Згідно п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Приписами п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України передбачено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Згідно з п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню: а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Положеннями п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України передбачено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків, визначається Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (надалі - Порядок № 569).

Згідно п. 20 Порядку № 569, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок. Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

Відповідно до п. 21 Порядку № 569, для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Пунктом 22 Порядку № 569 визначено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань та/або для перерахування на спеціальний рахунок: 1) платник податку у строки, встановлені Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок коштів, що перераховуються платником податку з поточного рахунка на електронний рахунок.

Так, судом зі змісту облікової картки платника податків за відповідним платежем встановлено, що вказану суму повернуто позивачу 30.03.2016 року /а.с.21/.

Надходження до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ відображено у вказаній картці 31.03.2015 року /а.с.21/.

У рішенні про результати розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України зафіксовано, що відповідно до листа від 23.12.2015 року № 600-01-3/2404 ПАТ «ОТП Банк» повідомлено, що позивачем 30.03.2015 року направлено в банк по системі Клієнт-Інтернет Банкінг платіжне доручення за № 1048 від 30.03.2015 року на суму 286766,00 грн. Проте, коштів для виконання відповідного платіжного доручення до кінця робочого дня, в т.ч. операційного часу банку - 18:00 год. було недостатньо. Достатній залишок було забезпечено о 18:06 год., однак регламент роботи СЕП НБУ не дозволяє проведення у національній валюті у цей час, відповідно вказане платіжне доручення проведено наступного дня 31.03.2015 року о 9:15 год.

Стаття 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлює строки проведення переказу коштів, згідно з якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, в день його надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов до банку після операційного часу (п. 8.1 ст. 8 Закону).

Пунктом 8.4 ст. 8 вказаного Закону визначено строки виконання банками міжбанківського переказу, які не повинні перевищувати трьох операційних днів (для внутрішньобанківського переказу - двох операційних днів).

Таким чином, платіжні доручення клієнтів виконуються банком протягом цього ж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня і не можуть перевищувати два операційні дні для внутрішньобанківського переказу коштів, а для міжбанківського переказу коштів не можуть перевищувати три операційні дні або в інші строки, якщо це передбачено в договорі.

Статтею 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що подання ініціатором до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються Національним банком України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Таким чином, обов'язок сплати податкового зобов'язання в разі внесення суми готівкових коштів через касу банку для подальшого переказу на рахунок органу казначейської служби є виконаним з моменту прийняття до виконання банком документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На користь вказаного висновку свідчить також норма, закріплена у п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", якою визначено поняття дати валютування, що є зазначеною платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки датою, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Законодавство визначає термін своєчасності сплати податкового зобов'язання. Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

Так, представник відповідача зазначає, що факт недостатності коштів на рахунках позивача та перерахування коштів із запізненням 31.03.2015 року підтверджується установою банку.

Суд зважає на вказані покликання представника відповідача, однак залишає такі поза увагою, оскільки на переконання суду позивач вчинив усі дії щодо сплати вказаного податку своєчасно, однак дії які мали наслідком невчасне перерахування коштів з казначейського рахунку суб'єкта владних повноважень на поточний рахунок позивача відбувалося саме з вини контролюючих органів, а не позивача. Крім того, станом на 30.03.2015 року позивач звернувся до банку, обслуговуючого такого платника про перерахування коштів, із відповідним платіжним дорученням, а відсутність коштів виникла у зв'язку із несвоєчасним перерахуванням коштів з казначейського рахунку відповідача на рахунок позивача поза операційним днем банку, як цитує ДФС України у своєму рішенні о 18:06 год. 30.03.2015 року.

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення (вчасно подав платіжне доручення банку та вживав усіх можливих засобів для своєчасного забезпечення наявності коштів на власному рахунку для його виконання).

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, а тому ТОВ «Ейбі України» не повинно відповідати за вказане правопорушення.

Слід зазначити, що Верховним Судом України у постанові від 16.06.2015 року у справі № 21-377а15 висловлено позицію, що дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, сукупність вищевикладених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними доказами у справі, і такими, що підлягають задоволенню, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено платіжне доручення № 6051 від 29.03.2016 року в сумі 1378,00 грн. на підтвердження сплати судового збору, що з врахуванням викладеного належить повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0010051501 від 19.11.2015 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейбі Україна» (м. Львів, вул. Сихівська, 2/39; ЄДРПОУ 34306833) з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного упраління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39507856), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.