Постанова

від 22.06.2016 по справі 815/2392/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2392/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стеценко О.О., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадзження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи "Пологовий будинок №1" про визнання дії по відмові у наданні публічної інформації неправомірними та зобов'язання надати публічну інформацію,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Комунальної установи "Пологовий будинок №1" (далі - Відповідач, або КУ "Пологовий будинок №1") , в якому позивач просить суд визнати дії КУ "Пологовий будинок №1" по відмові у наданні запитуваної інформації протиправними та зобов'язати КУ "Пологовий будинок №1" надати повний перелік працівників КУ "Пологовий будинок №1", що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю, займаної посади та назви структурного підрозділу.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що 11.02.2016 року звернувся до КУ "Пологовий будинок №1" із запитом на отримання публічної інформації щодо загальної кількості співробітників КУ "Пологовий будинок №1" та повного переліку працівників Відповідача, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу. Листом КУ "Пологовий будинок №1" № 301 від 16.05.2016 року Позивача повідомлено, що загальна кількість працівників КУ "Пологовий будинок №1", становить 403 співробітника. У наданні Позивачу інформації про повний перелік осіб працівників із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу було відмовлено. Позивач вважає, що відмова у наданні інформації Відповідачем є незаконною, а дії Відповідача неправомірними, оскільки інформація про перелік співробітників, що повністю або частково отримують заробітну плату, премії, матеріальну допомогу, будь-які інші виплати з державного чи місцевого бюджету не є конфіденційною, не може бути обмеженою в доступі і підлягає наданню на запит.

В судове засідання, призначене на 14.06.2016 року, Позивач для розгляду справи по суті не з'явився, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 19).

В судовому засіданні представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 21-23).

В обґрунтування поданих письмових заперечень, представник Відповідача зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відмова в наданні запитуваної інформації є правомірною, відповідає положенням діючих нормативно-правових актів. Відповідач, відмовляючи в задоволенні запиту ОСОБА_1 в частині надання відомостей про прізвища, ім'я, по батькові та займаної посади працівників КУ "Пологовий будинок №1" керувалася виключно Конституцією та Законами України. Так, Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про інформацію» встановлений обмежений доступ до конфіденційної інформації. Стаття 21 Закону України «Про інформацію» визначає, що інформація про фізичну особу є конфіденційною. Статтею 11 вказаного закону встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Крім того, стаття 2 Конвенції «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 28.01.1981 року, ратифікована Верховною Радою України 06.07.2010 року визначає персональні дані як будь-яку інформацію, яка стосується конкретно визначеної особи або особи, що може бути конкретно визначена. Третя особа відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» - це будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника персональних даних та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, якій володільцем чи розпорядником персональних даних здійснюється передача персональних даних. Стаття 16 Закону України «Про захист персональних даних» визначає основні умови доступу третіх осіб до персональних даних особи, а це - згода суб'єкта персональних даних, надана володільцю персональних даних на обробку цих даних, або вимога закону. Згідно статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Згідно з положеннями статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Так, на думку Відповідача, прізвище, ім'я, по батькові та займана посада - це сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Отже, така інформація є конфіденційною і може бути поширена тільки за згодою особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Враховуючи зміст вказаних статей, КУ "Пологовий будинок № 1" провела збори працівників для отримання згоди на розголошення їхніх прізвищ, імен, по батькові та займаних посад. В результаті голосування на зборах, виявилась відсутність бажання працівників КУ "Пологовий будинок № 1" надати згоду на розголошення їхніх прізвищ, імен, по батькові та займаних посад, отже було прийнято рішення не надавати згоду адміністрації КУ "Пологовий будинок № 1" на поширення конфіденційної інформації, а саме: прізвищ, імен, по батькові та займаних посад працівників КУ "Пологовий будинок № 1". Відсутність згоди працівників на розголошення їхніх прізвищ, імен, по батькові та займаних посад, а також врахування положень діючого законодавство України, на думку представника Відповідача, свідчить про те, що відмова в наданні таких персональних даних КУ "Пологовий будинок № 1" є правомірною.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що Лікувально-профілактичні установи комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зокрема, КУ "Пологовий будинок № 1 є розпорядниками інформації для цілей Закону України «Про доступ до публічної інформації стосовно інформації про використання бюджетних коштів. Так, до інформації про використання бюджетних коштів відноситься інформація і про заробітну плату, яку отримують працівники установи, проте представник Відповідача зауважив, що у направленому запиті на доступ до публічної інформації Позивач не ставив питання з приводу використання коштів установою в частині виплаченої заробітної плати працівникам.

Частиною 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладені обставини, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

11.02.2016 року Позивач звернувся до КУ "Пологовий будинок № 1" із інформаційним запитом, в якому просив надати йому публічну інформацію, а саме: загальну кількість працівників КУ "Пологовий будинок № 1", а також повний перелік працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю; займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу (а.с. 5).

За результатом розгляду поданого запиту, КУ "Пологовий будинок № 1" Позивачу надано відповідь № 301 від 16.05.2016 року, в якій зазначено, що у КУ "Пологовий будинок № 1" працює 403 співробітника та зазначено про неможливість надання інформації про повний перелік осіб працівників із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові, займаної посади, оскільки прізвище, ім'я, по батькові та займана посада - це сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Отже, така інформація є конфіденційною і може бути поширена тільки за згодою особи, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (а.с. 6).

Позивач, вважаючи вищезазначену відмову незаконною, а дії Відповідача неправомірними звернувся до суду з вказаним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 року (далі - Закон України № 2657-XII ), Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VІ від 13.01.2011 року (далі - Закон України № 2939-VІ), який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2657-XII, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України №2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України №2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Одеської міської ради № 3559-VI від 18.06.2016 року затверджено зміни до статуту КУ "Пологовий будинок № 1", відповідно до якого КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА «ПОЛОГОВИЙ БУДИНОК №1» (далі - Установа) згідно із законодавством України є бюджетною установою охорони здоров'я, заснованою на власності територіальної громади м. Одеси, засновник - Одеська міська рада. Установа здійснює медичну та господарську діяльність, підзвітна Одеській міській раді. Координацію діяльності Установи здійснює уповноважений орган - ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ далі - Департамент). У звязку із вказаним, суд дійшов висновку, що Відповідач, в розумінні ст. 13 Закону України №2939-VІ, відповідач є розпорядником публічної інформації.

Статтею 22 Закону України №2939-VІ, встановлені підстави відмови розпорядником інформації в задоволенні запиту: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, ч.1 ст. 22 Закону № 2939-VI містить вичерпний перелік підстав, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача викладені у письмових запереченнях стосовно того, що інформація про прізвища, ім'я та по-батькові, займані посади, включаючи назву структурного підрозділу співробітників Відповідача належить до конфіденційної інформації, тобто до публічної інформації з обмеженим доступом, при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України № 2657-XII, будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Відповідно до ч.1 ст. 21 № 2657-XII інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Згідно з ст.11 Закону України № 2657-XII, інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження; кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст.2 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України №2939-VІ , не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Суд зазначає, що оскільки Відповідач є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів, то інформація щодо осіб (прізвище, ім'я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу), які отримали ці кошти є публічною.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів правомірності вчинених дій по відмові у наданні публічної інформації у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 гривень (а.с. 7).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 128, 159-164 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунальної установи "Пологовий будинок №1" про визнання дії по відмові у наданні публічної інформації неправомірними та зобов'язання надати публічну інформацію - задовольнити.

Визнати дії Комунальної установи "Пологовий будинок №1" по відмові у наданні запитуваної інформації, а саме: повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу на інформаційний запит ОСОБА_1 від 11.02.2016 року - протиправними.

Зобов'язати Комунальну установу "Пологовий будинок №1" надати ОСОБА_1 на його інформаційний запит від 11.02.2016 року публічну інформацію, а саме: повний перелік працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу, станом на 11.02.2016 року.

Стягнути з Комунальної установи "Пологовий будинок №1", за рахунок його бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 01998978) на користь ОСОБА_1 (65039, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.