Постанова

від 31.05.2016 по справі 826/19171/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року № 826/19171/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.04.2015р., О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.04.2015р. №0002772205 та №0002782205.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» за результатами якої 24.03.2015р. складено акт №114/26-59-22-05/39074813 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» (код ЄДРПОУ 39208440) та ТОВ «Рейндж» (код ЄДРПОУ 36702652) за період: серпень 2014 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено ПДВ на суму 1 217 093грн. за серпень 2014 року та порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 108 218грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14.04.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0002782205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 521 366,00грн., у тому числі основний платіж - 1 217 093,00грн. та штрафні санкції - 304 273,00грн.; №0002772205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 385 273,00грн., у тому числі основний платіж - 1 108 218,00грн. та штрафні санкції - 277 055,00грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 14.04.2015р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.062014р. між позивачем (Замовник) та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» (Підрядник) укладено Договір підряду №160614, відповідно до якого Підрядник зобов'язується власними силами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з влаштування теплові мережі, господарчо-питного водопроводу, господарчо-побутової та дощової каналізації, індивідуального теплового пункту на об'єкті: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з по квартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва», а Замовник зобов'язується приймати роботи та своєчасно здійснювати їх оплату.

Крім того, 13.06.2014р. між вказаними сторонами укладено Договір субпідряду №13/06/01п, відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується власними силами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з усунення аварійних пошкоджень на теплових мережах РТМ «Центр» та РТМ «Поділ» СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»: - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Поділ» на ділянках від ТК-325-2-23 до ж/б на проспекті Оболонський, 34; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Поділ» на ділянках від к/к «Макіївська, 4б» до ТК-1, від ТК-1/1 до ж/б на вул. Макіївська, 2, від ТК-1/1 до ТК-1/2, від ТК-4 до ТК-4/1; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Центр» по вул. Дегтярівська, 26 б 2Ду200 від ТК-620а/18 до ЦТП Дегтярівська, 26б; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Центр» по вул. Майбороди, 8 2 Ду300 від ТК-122/7 до ТК-122/9, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Також 02.06.2014р. між позивачем (Покупець) та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №02/06-14КП, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару, на умовах визначених цим договором.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» виписані податкові накладні: №30-34 від 29.08.2014р., №16-18 від 28.08.2014р., №7 від 13.08.2014р., №10, 11 від 22.08.2014р., №15 від 27.08.2014р., №21, 25, 26, 27, 28 від 29.08.2014р. на загальну суму 6 653 102,92грн., у тому числі ПДВ 1 108 850,47грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» складені акти приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року форми КБ-2в: №1, 2, 3, 4, 5 від 29.08.2014р., №1, 1, 1 від 28.08.2014р. та акти здачі-прийняття робіт та видаткові накладні: №№РН-0000052 від 13.08.2014р., ОУ-000285 від 22.08.2014р., ОУ-000286 від 22.08.2014р., РН-0000053 від 29.08.2014р., ЛНА-000086 від 29.08.2014р., ЛНА-000080 від 29.08.2014р., ЛНА-000081 від 29.08.2014р., ЛНА-000083 від 29.08.2014р., ЛНА-000082 від 29.08.2014р.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві складено податкові інформації стосовно ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» від 12.11.2014р. №269/22-08 та від 16.12.2014р. №469/26-59-22-02/21627140, згідно висновків яких товариство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Аналізом бази даних ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» не підтверджено реальність господарських відносин з платниками податків за серпень 2014 року.

Також, від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області надійшла податкова інформація №194/7/08-25-22-014 від 12.02.2015р., в якій зазначено наступне: актом №1/08-25-22-011/21627140 від 05.01.2015р. встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» за юридичною адресою.

Відповідно до довідки оперативного відділу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №255/7/08-26-07-04 від 16.01.2015р. місцезнаходження ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» не встановлено.

Кількість працюючих на підприємстві становить - 7 осіб.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 10.12.2014р.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що по ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» не підтверджується реальність здійснення господарських відносин по контрагентам за серпень 2014 року та подальшої реалізації по ланцюгу постачання за серпень 2014 року.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що відповідачем здійснювалась перевірка взаємовідносин ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» з контрагентами, зокрема ТОВ «АВС-Інвест», ПП «НП «Хіміч», ТОВ «Логан Груп» по яким проводяться розшукові заходи, щодо встановлення їхнього місцезнаходження до державного реєстратора направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (стан 9).

Отже, на думку відповідача ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» використовуючи «сумнівні підприємства», що мають ознаки «фіктивності» в якості постачальників, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

Також, як вбачається з матеріалів перевірки, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Рейндж» здійснювались без укладення цивільно-правових договорів, взаєморозрахунки проводились відповідно до виписаних рахунків-фактур.

Так, ТОВ «Рейндж» виписані податкові накладні: №16,17 від 14.08.2014р., №28 від 18.08.2014р., №30 від 19.08.2014р., №32 від 21.08.2014р., всього на суму 654315,41грн., у тому числі ПДВ - 109052,57грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.

Також ТОВ «Рейндж» виписані видаткові накладні: №218, 217 від 15.08.2014р., №221 від 19.08.2014р., №224 від 20.08.2014р., №226,229 від 21.08.2014р.

Відповідно до усних домовленостей між позивачем та ТОВ «Рейндж», останній здійснював поставку залізобетонних виробів безпосередньо на об'єкт будівництва. Дані залізобетонні вироби використовувались при здійсненні будівельно-монтажних робіт на будівельних об'єктах підприємства.

Перевезення будівельних матеріалів відбувалось самовивозом транспортними засобами підприємства ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

Між позивачем та ТОВ «Рейндж» були складені та підписані товарно-транспортні накладні: №№1, 2 від 21.08.2014р., №3, 4, 5, 6, 7, 8 від 15.08.2014р., №9-16 від 21.08.2014р., №17-22 від 20.08.2014р., №23-95 від 19.08.2014р.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що товарно-транспорті накладні заповнені з порушенням норм чинного законодавства. Так, в деяких накладних вказано не повну адресу місця розвантаження товару, а саме: м. Київ, вул. Мирного. Інформація щодо автомобіля, МАЗ 555102-223/АА 68-60 ТС, що зазначений в ТТН, в базі даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України відсутня. Виходячи з таблиці, на один автомобіль, в один день виписувалось більше 20 ТТН, причому №ТТН не змінювався, а змінювалась лише кількість (маса) вантажу.

З Акту перевірки вбачається, що відповідач отримав податкову інформацію від 21.01.2015р. №253/7/26-57-15-01-33, згідно якої встановлено маніпулювання вартісними показниками (відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних виявлено «обрив» ланцюга постачання товарів) та дроблення податкових накладних до 10,0тисяч гривень.

Так, стан платника ТОВ «Рейндж» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 30.12.2014р.

Кількість працюючих на підприємстві - 7 осіб.

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що відповідачем здійснювалась перевірка взаємовідносин ТОВ «Рейндж» з контрагентами, зокрема ТОВ «Сан-Пектораль» до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (стан 8) та анульовано свідоцтво платника ПДВ 29.10.2014р.

Отже, на думку відповідача ТОВ «Рейндж» використовуючи «сумнівні підприємства», що мають ознаки «фіктивності» в якості постачальників, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Рейндж» та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме - ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

Однак, з даними висновками податкового органу суд не погоджується, з наступних підстав.

З метою з'ясування обставин судом було допитано, як свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які є керівниками ТОВ «Рейндж» та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт».

Вказані свідки підтвердили факт реальності господарських операцій з ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових накладних; актів виконаних робіт; актів приймання-передачі; товаро-транспортні накладні; платіжні доручення на оплату товару та послуг по відносинам із ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» та ТОВ «Рейндж».

Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими, видатковими та транспортними накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідні зустрічні звірки контрагентів позивача контролюючим органом не проводились.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» та ТОВ «Рейндж» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно з п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 14.04.2015р. №0002772205 та №0002782205 є безпідставними та неправомірними, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.04.2015р. №0002772205 та №0002782205.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4872,00грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко