Ухвала

від 26.07.2016 по справі 826/19171/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19171/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.

при секретарі Кривді В .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-Виробничий центр "Сервіт" до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2015 р.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-Виробничий центр "Сервіт", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2015 року №0002772205 та №0002782205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "Проектно-Виробничий центр "Сервіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» (код ЄДРПОУ 39208440) та ТОВ «Рейндж» (код ЄДРПОУ 36702652) за період серпень 2014 року.

У висновку Акту перевірки від 24.03.2015 року №114/26-59-22-05/39074813 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено ПДВ на суму 1 217 093грн. за серпень 2014 року та порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 108 218грн.

Так, на підставі даного Акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.04.2015 року №0002782205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 521 366,00грн., у тому числі основний платіж - 1 217 093,00грн. та штрафні санкції - 304 273,00грн.; №0002772205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 385 273,00грн., у тому числі основний платіж - 1 108 218,00грн. та штрафні санкції - 277 055,00грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесені податкові повідомлення-рішення від 14.04.2015 року №0002772205 та №0002782205 є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (№996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB "Координата Центр" та ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» було укладено ряд договорів, а саме: Договір підряду від 16.06.2014 року №160614, відповідно до якого Підрядник зобов'язується власними силами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з влаштування теплові мережі, господарчо-питного водопроводу, господарчо-побутової та дощової каналізації, індивідуального теплового пункту на об'єкті: «Реконструкція гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з по квартирним заселенням з влаштуванням надбудови та прибудови на вул. Гарматній, 20 у Солом'янському районі м. Києва», а Замовник зобов'язується приймати роботи та своєчасно здійснювати їх оплату; Договір субпідряду від 13.06.2014 року №13/06/01п, відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується власними силами, з використанням власних матеріалів, виконати роботи з усунення аварійних пошкоджень на теплових мережах РТМ «Центр» та РТМ «Поділ» СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго»: - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Поділ» на ділянках від ТК-325-2-23 до ж/б на проспекті Оболонський, 34; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Поділ» на ділянках від к/к «Макіївська, 4б» до ТК-1, від ТК-1/1 до ж/б на вул. Макіївська, 2, від ТК-1/1 до ТК-1/2, від ТК-4 до ТК-4/1; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Центр» по вул. Дегтярівська, 26 б 2Ду200 від ТК-620а/18 до ЦТП Дегтярівська, 26б; - усунення аварійного пошкодження на теплових мережах РТМ «Центр» по вул. Майбороди, 8 2 Ду300 від ТК-122/7 до ТК-122/9, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та своєчасно здійснити їх оплату; Договір купівлі-продажу від 02.06.2014 року №02/06-14КП, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару, на умовах визначених цим договором.

Також, як вбачається з матеріалів перевірки, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Рейндж» здійснювались без укладення цивільно-правових договорів, взаєморозрахунки проводились відповідно до виписаних рахунків-фактур.

На підтвердження вищезазначених господарських відносин позивачем надано ряд документів, таких як: копії договорів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, копії платіжних доручень, акти виконання робіт, акти приймання-передачі.

Як встановлено судом першої інстанції, всі надані документи відповідають вимогам ПК України та чинному законодавству.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем здійснювалась перевірка взаємовідносин ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» з контрагентами, зокрема ТОВ «АВС-Інвест», ПП «НП «Хіміч», ТОВ «Логан Груп» по яким проводяться розшукові заходи, щодо встановлення їхнього місцезнаходження до державного реєстратора направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (стан 9). Отже, на думку податкового органу, ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» використовуючи «сумнівні підприємства», що мають ознаки «фіктивності» в якості постачальників, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

Крім того, з Акту перевірки вбачається, що відповідачем також здійснювалась перевірка взаємовідносин ТОВ «Рейндж» з контрагентами, зокрема ТОВ «Сан-Пектораль» до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (стан 8) та анульовано свідоцтво платника ПДВ 29.10.2014р. Так, на думку податкового органу, ТОВ «Рейндж» використовуючи «сумнівні підприємства», що мають ознаки «фіктивності» в якості постачальників, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме ТОВ «Проектно-Виробничий Центр «Сервіт».

Так, розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне:

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору, колегія суддів притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, слід звернути увагу, що вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Також, слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Виробничо-комерційний центр «Сервіт» та ТОВ «Рейндж» є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Я.С. Мамчур

Судді І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Повний текст складено 29.07.2016 р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.