Ухвала

від 21.06.2016 по справі 825/616/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/616/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р., При секретаріГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 13 квітня 2016 року у справі за адміністративним Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліський виробничо-експериментальний завод» пред'явило позов до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.03.2016 № 0000992200 та форми «В4» від 25.03.2016 №0000982200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 13 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, працівникам ГУ ДФС у Чернігівській області згідно зі ст. 20 , ст. 77 , ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та наказу від 02.02.2016 №155, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт від 04.03.2016 № 97/22/33336034 (а.с.12-39).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 , п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 127479 грн., в тому числі за липень 2014 року на 120585 грн., за серпень 2014 року - 6894 грн. та завищено суму від'ємного значення з ПДВ у грудні 2014 року на суму 49776 грн. (а.с. 38).

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, що є предметом даного спору: форми «Р» від 25.03.2016 №0000992200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 164 384 грн., що складається з 109 589 грн. за основним платежем та 54 795 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.10); форми «В4» від 25.03.2016 №0000982200, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 49776 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ).

Згідно вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або поштова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)».

Відповідно до Порядку затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається у графі 4 «Код товару згідно з УКТ ЗЕД» податкової накладної.

Згідно із п.9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 , причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2 ) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Згідно п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 01.11.2011 № 1379 - податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Інших підстав визнання податкової накладної саме недійсною чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до ст. 185 , ст. 198 ст. 201 Податкового кодексу України факт отримання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних та їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних, дає право позивачу на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як встановлено судом, в ході здійснення господарської діяльності ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод», для виробничих потреб, придбало у ТОВ «М'ясо- виробничий комплекс «Панвітек» майно у складі: жатки зернової С 600, жатки кукурудзяної ОROS-6011, жатки кукурудзяної GERINGOFF-kh/3, пристрою для збирання соняшника ПС, пристрою для транспортування зернових жаток, комбайну КЗС-11 «Дніпро-350».

Факт здійснення господарської операції підтверджується договором купівлі-продажу №255 від 20.05.2014, актом №1 приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу №255 від 20.05.2014, видатковою накладною №1 від 20.05.2014, податковою накладною від 20.05.2014 № 1 (а.с. 48-50, 51, 52, 53, 54).

Під час проведення перевірки перевіряючими було зроблено висновок, що виробником товарної продукції жатка кукурудзяна GERINGOFF-kh/3 є німецька фірма GERINGOFF, а виробником товарної продукції жатка кукурудзяна ОROS-6011 зернова С600 - угорська фірма ОROS. Проте, у податковій накладній, що виписана ТОВ «М'ясо-виробничий комплекс «Панвітек» відсутній обов'язковий реквізит «Код товару згідні УКТЗЕД» .

Разом з тим, судом встановлено, що податковими органами не ставиться під сумнів факт здійснення господарської операції. Податкова накладна дає можливість правильно встановити покупця та продавця товару (резидентів України), дані щодо кількості та вартості товару, дату операцій. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розбіжностей в податковому обліку між контрагентами не виявлено.

Колегія суддів зазначає, що витяг з Єдиного реєстру податкових накладних підтверджує факт реєстрації податкових накладних від постачальників, проте, внесення інформації стосовно коду УКТЗЕД в ньому не передбачено. Відтак покупець позбавлений можливості дізнатись про факт наявності коду УКТЗЕД чи його відсутності в податкових накладних, при реєстрації їх постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, враховуючи п. 201.1 ст. 201 ПК України, для визначення обов'язку постачальників, які придбали імпортований товар, зазначати код КТЗЕД в податковій накладній при здійснення поставки, слід визначитись з тим, чи має такий товар статус «товару, ввезеного на митну територію України».

Представник позивача зазначив, що у ТОВ «Поліський виробничо-експериментальний завод» була відсутня будь-яка інформація або документи, які б свідчили про ввезення жаток на митну територію України.

Колегія суддів зазначає, що викладена латинськими літерами назва товару не може підтверджувати факт його виготовлення поза межами України, оскільки іноземні виробники не позбавлені можливості розміщувати свої виробничі потужності поза межами країни реєстрації, в т.ч. і в Україні.

При цьому, ні в акті перевірки ні представником відповідача в судовому засідання не зазначено жодних доказів про те, що кукурудзяні жатки, вироблені німецьким та угорським виробниками. Таким чином, акт перевірки містить лише особисту думку перевіряючого, який, виходячи тільки з податкових накладних, самостійно визначив виробниками товару іноземні компанії, автоматично надавши їм статус імпортованих.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача щодо не зазначення коду УКТЗЕД в графі 4 податкової накладної зроблені лише за його внутрішніх переконанням і не містять нормативного обґрунтування.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалах від 17 вересня 2014 та 16 червня 2014 у справах № К/800/35978/14 та № К/800/23570/14.

При цьому формальні помилки в первинних документах, або відсутність певних реквізитів не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 13 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Вівдиченко Т.Р.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Борисюк Л.П.