Постанова

від 24.01.2019 по справі 825/616/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа № 825/616/16

адміністративне провадження №К/9901/19208/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року

у складі судді Д'якова В.І.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року

у складі колегії судів Петрика І. Й., Борисюк Л. П., Вівдиченко Т.Р.

у справі № 825/616/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліський виробничо-експериментальний завод

до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Поліський виробничо-експериментальний завод (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 березня 2016 року №0000992200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 109 589 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 54 795 грн та № 0000982200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 49 776 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 квітня 2016 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкового правопорушення, яке за висновком податкового органу полягає у непідтвердженні господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясо-виробничий комплекс Панвітек належно оформленими податковими накладними, а відтак безпідставного формування податкового кредиту за травень 2014 року та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2014 року.

12 липня 2016 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме положень пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 Податкового кодексу України, Порядку затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

06 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідками усунення відповідачем недоліків касаційної скарги на виконання ухвали цього суду та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/616/16.

30 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу податкового органу, в яких платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення-без змін.

11 жовтня 2016 року справа № 825/616/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справу № 825/616/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у лютому 2016 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2016 року № 97/22/33336034 (далі - акт перевірки).

25 березня 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та за результатом часткового задоволення заперечень платника податків, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0000992200 та № 0000982200 за порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у розмірі 109 589 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 54 795 грн, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 року на загальну суму 49 776 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням від 25 березня 2016 року №0000992200 застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про надання до перевірки податкової накладної за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю М'ясо-виробничий комплекс Панвітек , в якій не зазначено код товару за УКТ ЗЕД.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з підпунктом і пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) обов'язковим реквізитом податкової накладної є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 12.3 Порядку затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) зазначається у графі 4 Код товару згідно з УКТ ЗЕД податкової накладної.

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону № 996-ХІV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності платник податків за договором від 20 травня 2014 року № 255 для виробничих потреб придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю М'ясо-виробничий комплекс Панвітек майно у складі: жатки зернової С 600, жатки кукурудзяної ОROS-6011, жатки кукурудзяної GERINGOFF-kh/3, пристрою для збирання соняшника ПС, пристрою для транспортування зернових жаток, комбайну КЗС-11 Дніпро-350 .

Факт придбання товару досліджено та підтверджено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Судами попередніх інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам частини першої та другої статті 9 Закону № 996 - ХІV та статті 201 Податкового кодексу України та не встановлено їх невідповідності.

У судовому засіданні судом першої інстанції з'ясовано, що податковими органами не ставиться під сумнів факт здійснення господарської операції. Долучена до матеріалів справи податкова накладна дає можливість правильно встановити покупця та продавця товару (резидентів України), дані щодо кількості та вартості товару, дату операцій. Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розбіжностей в податковому обліку між контрагентами не виявлено.

Підставою для висновку про протиправне формування податкового кредиту за господарськими операціями стало виключно припущення податкового органу про ввезення товарів, що були предметом договору, з Німеччини та Угорщини. При цьому, ні в акті перевірки ні представником відповідача в судовому засідання не зазначено жодних доказів про те, що кукурудзяні жатки, пристрої для транспортування зернових жаток, комбайн вироблені німецьким та угорським виробниками.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що акт перевірки не може ґрунтуватися лише на припущеннях посадової особи, яка проводила перевірку, а повинен містити конкретний і деталізований виклад обставин, які свідчать про склад податкового правопорушення.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі податковим органом всупереч вимогам статті 71 Податкового кодексу України не доведено факт ввезення товару на митну територію України, а відтак необхідність зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД як обов'язкового реквізиту податкової накладної. Натомість наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також факт реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних доводить правомірність формування платником податків податкового кредиту у 2014 році.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі № 825/616/16 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер