Ухвала

від 22.06.2016 по справі 826/1035/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1035/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Папір» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України, Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Прем'єр Папір» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:

визнання протиправною бездіяльності відповідачів по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 22129805,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін;

зобов'язання відповідачів збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 22129805,00 грн. та відобразити відповідне збільшення у витягу з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року позов задоволено лише відносно відповідача ДФС України, в іншій частині - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДФС України подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позову та просять постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому, посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2015 року позивач подав до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року, відобразивши у рядках 24 (сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) та 31 (сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду) суму від'ємного значення ПДВ у загальному розмірі 22129805,00 грн.

Листом від 03.09.2015 року № 03/09/2015-3 позивач звернувся до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за допомогою у вирішенні питання щодо внесення в систему електронного адміністрування задекларованого ним від'ємного значення ПДВ, оскільки таке внесення станом на 03.09.2015 року з незрозумілих причин здійснено не було. Лист аналогічного змісту було скеровано позивачем до ДФС України (від 03.09.2015 року № 03/09/2015-3).

Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (на виконання завдань вищестоящих податкових органів) позивачу було надано відповідь, що система електронного адміністрування ПДВ організована та діє на центральному рівні ДФС України, у зв'язку з чим, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не має технічних можливостей вносити корективи до даної системи. Також, у зазначеній відповіді вказано, що згідно ІС «Податковий блок» та ЄРПН встановлено розбіжність між номенклатурою придбаного та реалізованого товару контрагентом позивача - ТОВ «Юнітас Трейд», про що повідомлено підрозділ податкового аудиту для вирішення питання щодо проведення позапланової документальної перевірки позивача.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій податкових органів відносно позивача, колегія суддів виходить з наступного.

Перш за все, варто відзначити, що система електронного адміністрування ПДВ організована на центральному рівні ДФС України та забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку. Тобто, на цьому рівні відбуваються усі дії, пов'язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Дані обставини не заперечуються апелянтом.

Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що апелянтом не наведено жодного доводу на спростування висновків суду першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції ДФС України зазначають те, що один з контрагентів позивача - ПП «Юнітас Трейд» відобразив показники з податкової звітності з ПДВ за червень 2015 року, які мають ознаки «маніпулювання звітністю», а позивач сформовав у січні - червні 2015 року податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ПП «Юнітас Трейд», тому з метою уникнення втрат бюджету, унеможливлення використання ТОВ «Прем'єр папір» сум ПДВ сумнівного походження вищенаведена інформація була направлена до підрозділу податкового аудиту для вирішення питання щодо проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Прем'єр папір», яка проводилась з 22.02.2016 року по 26.02.2016 року.

Разом з тим, як зазначає сам апелянт, перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства ТОВ «Прем'єр Папір» по взаємовідносинах з ПП «Юнітас Трейд» (код ЄДРПОУ 37820095) за період з 01.01. 2015 р. по 30.06.2015 р. і документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «Юнітас Трейд». Правильність нарахування позивачем суми від'ємного значення ПДВ за 2015 рік підтверджуються довідкою «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Прем'єр Папір» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Юнітас Трейд» за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року» від 28.10.2015 року № 266/10-06-22-01/32932642.

Також, правомірність нарахування позивачем вищевказаних сум від'ємного значення ПДВ за 2014 рік підтверджується самим контролюючим органом за результатом перевірки позивача за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (акт перевірки № 191/10-06-22-01/32932642 від 15.06.2015 року, рішення ГУ ДФС у Київській області від 25.08.2015 року № 2215/10/10-36-10-01-04).

Таким чином, виходячи з наведеного, фінансово-господарська діяльність позивача за період 2014-2015 року визнана контролюючими органами такою, що була здійснена без порушення податкового законодавства в частині нарахування, зокрема, податку на додану вартість, з якого, у свою чергу, сформовано від'ємне значення ПДВ.

При цьому, варто звернути увагу на приписи ст. 16, п. 36.1., п. 36.5. ст. 36, п. 38.1. ст. 38, п. 44.1. ст. 44, п. 47.1. ст. 47, п. 49.2. ст. 49 ПК України, за якими обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагента.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 року «Булвес АД проти Болгарії» зроблено висновок, що платник податків не має повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку сплати податку.

Якщо податкова інспекція володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, вона може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконанням платником податків своїх податкових обов'язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія знала чи могла знати, остання не повинна нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов'язків.

Таким чином, дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність останнього з протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не може оправдовувати оскаржувану бездіяльність відповідача відносно добросовісного платника податків (в даному випадку - позивача), а тим більше - бути підставою настання для такого платника негативних наслідків.

За ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 1. ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» такі рішення є самостійним джерелом права.

Отже, позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що ГУ ДФС у Київській області та Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не наділені повноваженнями щодо перенесення, відображення (збільшення) та внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, апеляційна інстанція пристає на позицію суду першої інстанції про допущення з боку ДФС України протиправної бездіяльності, що призвело до порушення права позивача на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності, а також порушення принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.

При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); … .

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

Аналіз обставин справи в контексті правових норм свідчить, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень допустив бездіяльність відносно незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 22129805,00 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у визначений законом термін, зокрема, не збільшив у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 22129805,00 грн. та не відобразив відповідне збільшення у витягу з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Наведене, в свою чергу, призвело також до порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення. Усунення вказаного порушення можливе лише шляхом відновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позову.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приписи даної норми фактично встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про дії відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки останній не спростує їх.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій.

Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не було оскаржено у порядку апеляційного провадження, колегія суддів в цій частині постанову не переглядає та залишає її без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.06.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Епель О.В.