Ухвала

від 24.11.2011 по справі 2-а-1607/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2011 р.Справа № 2-а-1607/10/1470

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Димерлія О.О. та Єщенка О.В.

при секретарі Ступак Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 72 від 25.02.10 р.),

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №433/8/10-002 від 10.01.11 р.),

прокурора: Вербовщук С.Г.(служб. посвідчення №35 від 16.03.2010р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2010р. за позовом ТОВ «Евері»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.10 р. № 0000072302/0 -

В С Т А Н О В И В:

До суду 25 березня 2010р. з адміністративним позовом звернулось ТОВ «Евері»з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.10 р. № 0000072302/0, яким відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 16400000,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що податковий кредит за операцією купівлі-продажу нерухомого майна ним сформовано відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", а тому він має право на бюджетне відшкодування зазначеного податку.

Додатково позивач зазначає, що попередніми перевірками позивача з питань достовірності врахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за той же період, відповідач не виявив порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що у позивача не виникло надмірної сплати податку на додану вартість, а тому у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування такого податку.

Прокурор, який вступив у справу на підставі повідомлення №05-1565-10 від 13.04.10р. підтримав доводи відповідача та просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2010р. позовні вимоги ТОВ «Евері»задоволені у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 16.02.10 р. № 0000072302/0 скасовано.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт не погоджується з прийнятим по справі рішенням, оскільки на думку податкового органу, позивач придбав зазначений об'єкт незавершеного будівництва, фактично не маючи власних коштів, оскільки грошові кошти, які були використані позивачем для сплати ціни вищезазначеного договору купівлі-продажу, перераховувались за колом підприємств, спочатку як внесок до статутного фонду позивача, а потім самим позивачем для оплати договору. Також, у апеляційній скарзі зазначається, що право власності на незавершений будівництвом нежитловий об'єкт виникло у ТОВ «Юніс»на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 16.02.09 р. у справі № 6/75/09 , яке постановою Вищого господарського суду України від 03.06.09 р. скасовано. З цього відповідач робить висновок про те, що ТОВ «Юніс»не набуло права власності на предмет договору купівлі-продажу, а тому не мало права розпоряджатись майном і відповідно, договір купівлі-продажу № 23.03/09-Т від 23.03.09 р., укладений між ТОВ «Юніс»та ТОВ «Евері»є недійсним.

Скаржник зазначив, що суд не звернув уваги на те, що розрахунки між ТОВ «Евері»та ТОВ «Юніс»щодо купівлі-продажу незавершеного будівництва були проведені 81 платежем впродовж 3-х банківських днів. З посиланням-на джерела походження та отримання ТОВ «Евері»коштів (якими ТОВ «Евері»розраховувалось з ТОВ «Юніс»за придбане у останнього нерухоме майно) відповідач зазначає, що: у позивача були відсутні достатні кошти для здійснення розрахунків за придбаний об'єкт, а тому фактичної сплати коштів за об'єкт (в тому числі суми ПДВ 16400000 грн. в ціні об'єкту) не могло відбутись. І за наслідками таких проведених розрахунків не могло виникнути факту надмірної сплати ПДВ (переплати), що є обов'язковою умовою для відшкодування ПДВ з бюджету. Також відповідач посилається, що судом не надано належної оцінки: ціні договору купівлі-продажу об'єкту, укладеного між позивачем та ТОВ «Юніс»; правомірності заявлення бюджетного відшкодування саме у липні 2009 р.; правомірності набуття ТОВ «Евері»права власності на об'єкт, у зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач - ТОВ «Евері»- просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 р. по справі №2а-1607/10/1470 - без змін, оскільки воно прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 10.02.10 р. інспекторами ДПІ у Ленінському районі у м. Миколаєві було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Евері»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.09 р. до 30.06.09 р.

За наслідками перевірки відповідачем складено Акт № 1667/07-024/34437753 (а. с. 10-22), в якому зазначено, що позивачем порушено ст. ст. 1 п. 1.8, 7 п. 7.7. пп. 7.7.2. абз. "а" Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за липень 2009 р. у розмірі 16400000,0 грн.

Підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 16400000,0 грн. стало укладення 23.03.09р позивачем з ТОВ «Юніс»договору купівлі-продажу № 23.03/09-Т , згідно якого ТОВ «Юніс»передало, а позивач прийняв незавершений будівництвом нежитловий об'єкт. Згідно п. 2.1 зазначеного договору, ціна договору склала 98400000,0 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 16400000,0 грн.

В день передачі Об'єкту покупцю (ТОВ «Евері»), керуючись пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон про ПДВ), ТОВ «Юніс»видало йому податкову накладну №0000000001 від 23.03.09 р. на загальну суму 98 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 400 000 грн.

Вартість придбаного Об'єкту у сумі 98 400 000 грн. в тому числі ПДВ 16 400 000 грн., ТОВ «Евері»перерахувало в безготівковій формі продавцю ТОВ «Юніс», що підтверджується платіжними дорученнями: від 24.03.2009 р. на загальну суму 22 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 3 666 666,67 грн., від 25.03.09 р. на загальну суму 35 500 000 грн., в т.ч. ПДВ - 5 916 666,66 грн., від 27.03.09 р. на загальну суму 40 900 000 грн., в т.ч. ПДВ 6 816 000,67 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.05.2009 р. по справі №6/142/09, яке вступило в законну силу, був визнаний дійсним договір купівлі-продажу №23.03/09-Т від 23.03.09 р., укладений між ТОВ «Юніс»та ТОВ «ЕВЕРІ»; за ТОВ «Евері»визнано право власності на Об'єкт, продаж якого є предметом цього договору.

Право власності на Об'єкт було зареєстровано за ТОВ «Евері»Миколаївським бюро технічної інвентаризації 29.05.09 р. за №25544928, номер запису 017 в книзі 1.

За результатами продажу Об'єкту ТОВ «Юніс» надано декларацію з ПДВ, в якій включило до складу своїх податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2009 р. суму ПДВ з вартості проданого Об'єкту - 16 400 000 грн.

За результатами купівлі Об'єкту, на підставі отриманої податкової накладної, ТОВ «Евері»включило до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2009 р. суму ПДВ з вартості придбаного Об'єкту - 16 400 000 грн.

Викладені вище обставини сторонами визнаються і підтверджуються матеріалами справи, в тому числі, й актом перевірки відповідача від 10.02.2010 р. № 1667/07-024/34437753 (стор.8, 9 акту).

З 02.02.2010 р. по 05.02.2010 р. ДПІ у Ленінському районі ОСОБА_3 провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Евері»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2009 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.09 р. по 30.06.09 р. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 10.02.2010 р. №1667/07-024/34437753, у якому вказано на порушення позивачем п.1.8 ст.1, абз. «а»пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»по декларації за липень 2009 року в розмірі 16 400 000 грн., внаслідок висновку відповідача про невизнання відповідачем факту фактичної сплати ТОВ «Евері»сум ПДВ за придбаний у ТОВ «Юніс»Об'єкт.

Суд апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок (правила) визначення надмірної сплати податку встановлений пп.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ. пп.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 «а»п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З врахуванням зазначеної вище норми Закону про ПДВ при визначенні правомірності визначення суми бюджетного відшкодування має значення: правильність формування платником податку суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також встановлення факту оплати ПДВ в попередніх податкових періодах.

Як вбачається з тексту акта перевірки, відповідачем не встановлено будь-яких порушень позивачем порядку формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в червні та липні 2009 року. Також відповідач не вважає порушенням факт включення позивачем до складу свого податкового кредиту за червень 2009 р. суму ПДВ 16 400 000 грн. з вартості придбаного Об'єкту на підставі податкової накладної №0000000001 від 23.03.09 р. на загальну суму 98 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 400 000 грн.

Також судом встановлено, що позивач, на підставі пп.7.7.1, пп.7.7.2 «а»п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ в декларації за липень 2009 р. (податковому періоді, наступному за періодом виникнення від'ємного значення ПДВ) включив до складу податкового кредиту суму від'ємного значення ПДВ за червень 2009 р. 16 400 000 грн. - суму ПДВ по операції з придбання Об'єкту.

Оплата придбаного Об'єкту ТОВ «Евері»в сумі 98 400 000 грн., в т.ч. ПДВ 16 400 000 грн. здійснений в безготівковій формі і підтверджується матеріалами справи.

Факт відображення продавцем ТОВ «Юніс»отриманої в ціні товару суми ПДВ в складі своїх податкових зобов'язань з ПДВ не заперечується відповідачем і підтверджується актом перевірки.

Таким чином, позивач не допустився будь-яких порушень норм Закону ПДВ при декларуванні бюджетного відшкодування саме у липні 2009 р.

Посилання відповідача на той факт, що у позивача були відсутні кошти для оплати вартості Об'єкту, а тому ним не було здійснено фактичної оплати Об'єкту є нелогічними і спростовуються матеріалами справи. Сам факт оплати (перерахування) коштів за Об'єкт на користь ТОВ «Юніс» свідчить як про здійснення фактичного розрахунку за придбаний Об'єкт, так і про наявність у ТОВ «Евері»достатніх коштів для здійснення такого розрахунку.

При цьому ні Закон про ПДВ, ні інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б забороняли: здійснювати розрахунок за товар частинами, а не одним платежем; використовувати для оплати товару кошти залежно від джерела їх отримання. Так само Закон про ПДІ не ставить в залежність правомірність виникнення у покупця товару права на податковий кредит і правомірність заявлення ним суми ПДВ до відшкодування від джерела походження коштів, використаних для фактичної оплати товару.

Також слід зазначити, що згідно з актом перевірки (стор.9, 10 акту) джерелом отримання коштів ТОВ «Евері», використаних ним для оплати вартості об'єкту є внесення одним з учасників позивача (ТОВ «Ексім Трейд») додаткового внеску (98 400 000 грн.) в статутний фонд позивача згідно з протоколом загальних зборів учасників від 16.03.2009 р. Цей факт позивачем не оскаржується. При цьому позивач вказує, що джерела отримання коштів, використані ним для оплати Об'єкту не суперечать законодавству і не впливають на правомірність визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Слід зазначити, що відповідач, вказуючи на факт отримання ТОВ «Евері»від ТОВ «Ексім Трейд»додаткового внеску в статутний фонд, не робить висновок про незаконність такої операції. Крім того слід враховувати, що операція з отримання додаткового внеску до статутного фонду та операція з купівлі об'єкту є самостійними господарськими операціями, і відображення їх результатів в податковому обліку платника здійснюються самостійно і не залежать одна від одної. Крім того, відповідач не зазначав взагалі норми матеріального права, які були порушені ТОВ «Евері»при здійсненні кожної з цих операцій та суд першої інстанції також при розгляді справи таких порушень також не встановив.

Судова колегія погоджується з висновком адміністративного суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість»не містить заборон чи обмежень для платника податку на формування податкового кредиту (та як наслідок, заявлення в подальшому до бюджетного відшкодування надмірно оплаченої суми ПДВ) в залежності від джерела коштів, які були використані платником для оплати товарів (робіт, послуг).

Також не можливо погодитись з доводом відповідача щодо неможливості віднесення ТОВ «Евері»до складу податкового кредиту вартості товару у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Юніс»(продавця Об'єкту) в період з червня 2009 р. по жовтень 2009 р. цивільної дієздатності на реалізацію Об'єкта.

По-перше, господарська операція з купівлі-продажу Об'єкту, вчинена між позивачем та ТОВ «Юніс»має своєю метою перехід права власності на Об'єкт, що слідує безпосередньо з тексту укладеного договору №23.03/09-Т від 23.03.2009 р. на момент формування позивачем податкового кредиту (червень 2009 р.) дійсність договору №23.03/09-Т від 23.03.2009 р. та право власності ТОВ «Евері» на Об'єкт підтверджується чинним рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.02.2009 р. по справі №6/75/09, яке є чинним до часу розгляду справи у суді.

По-друге, пп.7.4.1 Закону про ПДВ не ставить в залежність дату виникнення у покупця права на податковий кредит від моменту (дату) переходу до покупця права власності на такий товар. Більш того, така позиція відповідача суперечить п.7.5 Закону про ПДВ згідно до якої встановлено правило «першої події»: або дати оплати товару, або дати отримання товару.

Таким чином, позиція відповідача є необґрунтованою і не впливає на порядок формування ТОВ «Евері»свого податкового кредиту по господарській операції з придбання Об'єкту і, відповідно, не свідчить про безпідставність заявлення позивачем суми ПДВ до відшкодування в липні 2009 р.

Також не можна погодитись з висновком відповідача, що здійснена господарська операція була направлена виключно на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з тим, що ТОВ «Юніс»продав ТОВ «Евері»нерухоме майно за ціною вищою від ціни придбання (отримання).

Насамперед, відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»«вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів».

Держава не здійснює регулювання цін на продаж нерухомого майна, тому ТОВ «Юніс»вправі самостійно визначити ціну на нерухоме майно за вільною ціною на договірних основах.

Право власності на незавершений будівництвом нежитловий об'єкт, зерновий термінал , що знаходиться по вул. Громадянська, 117 в м. Миколаєві було набуто ТОВ «Юніс»як внесок до статутного капіталу підприємства у зв'язку з включенням до складу учасників товариства ТОВ «Інтелтрейд» (код ЄДРПОУ 3011542) відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «Юніс»від 15.01.2009 р.

Загальна вартість зернового терміналу при включенні його до статутного капіталу складала 29 000 000.00 грн. виходячи з його балансової, а не ринкової вартості.

Відповідно до частині 1 статті 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників.

Згідно із частиною 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою є прямою фінансовою інвестицією, яка не включається до складу валового доходу.

Таким чином, на думку колегії суддів, операції з корпоративними правами необхідно розглядати як операції з інвестиційними активами. При здійсненні операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.

Таким чином, об'єктом оподаткування є різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається юридичною особою до декларації і підлягає оподаткуванню,тому посилання апелянта на наявність різниці ціни об'єкту незавершеного будівництва при внесенні його до статутного капіталу підприємства та подальшій продажі є безпідставними та такими, що суперечать правовій природі підприємницької діяльності, яка за свою метою має в першу чергу отримання доходу.

Згідно з ч. І ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність». ТОВ «Юніс», продаючи майно на користь ТОВ «Евері», отримало дохід, а ТОВ «Евері»придбало це майно з метою використання його за цільовим призначенням у власній господарській діяльності з метою отримання доходів за рахунок надання послуг третім особам.

З огляду на викладене посилання ж відповідача на той факт, що ціна придбаного ТОВ «Евері»у ТОВ «Юніс»нерухомого майна є вищою за ціну отримання цього майна його продавцем ТОВ «Юніс», а тому направлена на безпідставне отримання ТОВ «Евері»бюджетного відшкодування не підтверджується матеріалами справи і не обґрунтована жодним нормативним актом.

Більш того, така позиція спростовується тим фактом, що ТОВ «Юніс»включило до складу свого податкового зобов'язання за березень 2009 р. суму ПДВ в розмірі 16 400 000 грн., отриману ним від ТОВ «Евері»в складі ціни за немайновий комплекс.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт, вказуючи на джерела надходження коштів позивача, не робить висновок про незаконність отримання ТОВ «Евері»та підприємств,зазначених у акті перевірки, таких коштів та не посилається на жодну норму законодавства, яка забороняє здійснену підприємством процедуру отримання таких коштів та витрачання їх на цілі, пов'язані з господарською діяльністю підприємства (придбання основних фондів).

При цьому на виконання ухвали апеляційного суду для перевірки законності дій позивача, представником ДПІ була надана довідка №209-вн від 22.11.2011р. в. о. начальника УПМДПА у Миколаївській області ОСОБА_4, з якої вбачається,що кримінальне провадження відносно службових осіб підприємств, які згідно акту перевірки ТОВ «Евері»від 16.02.2010р. 31667/07-024/34437753 (податкове повідомлення-рішення від 16.02.2010 №0000072302/0 про зменшення суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 16 400 000,00 грн.) задіяні в ланцюгу формування від'ємного значення з ПДВ: ТОВ «Інтертрейдінг»(іпн 311930414027), ТОВ «Евері»(іпн 344377514034),ТОВ «Ексім Трейд»(іпн 320928814039), ТОВ «Інтелтрейд»(іпн 30115426505), ТОВ «Юніс» (іпн 312687314034), ТОВ «Кораліс»(код 36143213) відсутнє, кримінальні справи не порушувались.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.11.2011 року.

Головуючий суддя Зуєва Л.Є.

суддя Димерлій О.О.

суддя Єщенко О.В.