Ухвала

від 09.06.2016 по справі 804/12728/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/4188/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «ХІМІНТЕР» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «ХІМІНТЕР» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ «ХІМІНТЕР» (далі - позивач, ТОВ «ТБ «ХІМІНТЕР») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) по проведенню планової виїзної перевірки ТОВ «ТБ «Хімінтер», за результатами якої складено акт від 06.08.2015 року № 2616/22-02/35863540;

- визнати протиправними дії відповідача по встановленню в акті планової виїзної перевірки від 06.08.2015 року № 2616/22-02/35863540 непідтвердження реальності здійснення господарських відносин;

- зобов'язати ДПІ відновити в АС «Податковий блок» та в інформаційних базах, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, стан, який був до внесення висновків акту перевірки від 06.08.2015р. №2616/22-02/35863540.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем повністю дотримано процедуру проведення документальної планової виїзної перевірки позивача. Відображення в інформаційних базах даних податкового органу будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показниках не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків, щодо узгоджених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання, не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що податковим органом, не враховано, що на момент винесення наказу про проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок платників податків, а тому дії по проведенню перевірки позивач вважає протиправним. До перевірки надано належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення підприємством фінансово-господарських операцій, а тому висновки викладені в акті перевірки є протиправними. Самостійна зміна податковим органом в електронних базах даних показників податкових зобов'язань позивача на підставі акту 06.08.2015 року № 2616/22-02/35863540 без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем, шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «ТБ Хімінтер» зареєстровано 21.04.2008 року, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 35863540 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

06.07.2015 року відповідачем винесено наказ № 658 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТБ Хімінтер».

З 17.07.2015 року по 30.07.2015 року на підставі направлень від 17.07.2015 року, згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 ст. 75, п. 77.1, 77.4, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до плану графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова перевірка ТОВ «ТБ «Хімінтер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 06.08.2015 року № 2616/22-02/35863540.

У висновках вказаного акту перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, посадовими особами відповідача проведено коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача в електронній базі даних.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача при проведенні перевірки, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (п. 77.2 ст. 77 ПК України).

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, наказ про призначення перевірки тощо.

Тобто, в даному випадку, обов'язковою умовою для початку проведення планової виїзної перевірки є пред'явлення або надіслання направлення на проведення такої перевірки та наказу про призначення перевірки. При визначені строків пред'явлення (надіслання) зазначених документів для проведення позапланової виїзної перевірки, вказаними нормами, передбачено єдину умову - вручити до початку перевірки.

Згiдно з правовою позицiєю Верховного Суду України, висловленiй в постановi вiд 24.12.2010 року у справi за позовом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової iнспекцiї у Калiнiнському районi м. Донецька, третя особа - Державна податкова адмiнiстрацiя в Донецькiй областi, про скасування рiшення про застосування штрафних (фiнансових) санкцiй, платник податкiв, який вважає порушеним порядок та пiдстави призначення податкової перевiрки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осiб контролюючого органу до такої перевiрки. Якщо ж допуск до проведення перевiрки вiдбувся, в подальшому предметом розгляду в судi має бути лише суть виявлених порушень податкового та iншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згiдно з правовою позицiєю Верховного Суду України, саме на етапi допуску до перевiрки платник податкiв може поставити питання про необґрунтованiсть її призначення та проведення, реалiзувавши своє право на захист вiд безпiдставного та необґрунтованого здiйснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевiрки нiвелює правовi наслiдки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначеннi податкової перевiрки.

Вiдтак, з огляду на наведене, позови платникiв податкiв, спрямованi на оскарження рiшень (у тому числi наказiв про призначення перевiрки), дiй або бездiяльностi контролюючих органiв щодо призначення та/або проведення перевiрок можуть бути задоволенi лише в тому разi, якщо до моменту винесення судового рiшення не вiдбулося допуску посадових осiб контролюючого органу до спiрної перевiрки.

В iншому разi в задоволеннi вiдповiдних позовiв має бути вiдмовлено, оскiльки правовi наслiдки оскаржуваних дiй за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до вiдновлення порушених прав платника податкiв, оскiльки пiсля проведення перевiрки права платника податкiв порушують лише наслiдки проведення вiдповiдної перевiрки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем винесено наказ від 06.07.2015 року № 658 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТБ Хімінтер».

На виконання наказу від 06.07.2015 року № 658 ДПІ складено повідомлення №111/10/22-0218 від 06.7.2015 року про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТБ Хімінтер» з 17.07.2015 року.

Зазначений наказ та повідомлення від 06.07.2015 року отримані головним бухгалтером позивача до проведення перевірки. Перевірку проведено з відома директора підприємства та в присутності головного бухгалтера. У журналі реєстрації перевірок на ТОВ «ТБ «Хімінтер» 17.07.2015 року зроблено запис під № 1.2,3,4. Тобто, службові особи податкового органу були допущені до підприємства для проведення перевірки.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанції, що позивача належним чином повідомлено про проведення документальної планової виїзної перевірки до її початку та позивачем допущено посадових осіб ДПІ до проведення такої, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки вважаються правомірними.

Це ж і стосується доводів позивача про те, що на момент винесення наказу про проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок платників податків.

Крім того, позовні вимоги про визнання протиправним дій відповідача по викладення в акті перевірки певних висновків, здійснення корегування в інформаційних базах даних та зобов'язання вчинити певні дії, також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Тобто, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції приходить до висновку , що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах № 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ «ХІМІНТЕР» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі № 804/12728/15 -без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко