Ухвала

від 07.06.2016 по справі 826/5866/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/36938/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Приходько І.В.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника ТОВ „Бест Будмайстер" - Мазепа Н.М.,

представника Державної фіскальної служби України - Сваток І.Г.,

представника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві - Берегової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі № 826/5866/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест Будмайстер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України,

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Бест Будмайстер" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 020420131 від 2.04.2013 та неприйняття податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних та податкової накладної № 1 від 13.01.2015; зобов'язання ДПІ врахувати в обліку декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року разом з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за датою їх фактичного надходження - 20.01.2015 та відобразити наведені в них відомості в автоматизованих інформаційних системах, базах даних та на особовому рахунку; зобов'язання ДФС зареєструвати та враховувати прийнятою в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 13.01.2015 за датою її фактичного надходження - 27.01.2015 року; скасування рішення ДПІ №9/26-56-15-01-35 (№757/10/25-56-15-01-32) від 21.01.2015 щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Зазначило, що податковим органом було протиправно прийняте рішення № 020420131 від 2.04.2013 щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, оскільки обставини зміни підприємством свого місця реєстрації в дійсності не мали місця. ДПІ зроблено безпідставний висновок про зміну позивачем податкової адреси (місцезнаходження), який став підставою для заборони прийому електронної податкової звітності за грудень 2014 року та податкової накладної № 1 від 13.01.2015.

Також, протиправним є рішення ДПІ № 9/26-56-15-01-35 (№ 757/10/25-56-15-01-32) від 21.01.2015 щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи.

12 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, позов задоволено.

Дії ДПІ щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 020420131 від 02.04.2013 визнані протиправними; рішення ДПІ №9/26-56-15-01-35 (№757/10/25-56-15-01-32) від 21.01.2015 щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було скасовано; дії ДПІ щодо неприйняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних визнані протиправними; зобов'язано ДПІ вважати прийнятою податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за датою її фактичного отримання - 20.10.2015; дії ДФС щодо неприйняття податкової накладної Товариства № 1 від 13.01.2015 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визнані протиправними; зобов'язано ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства № 1 від 13.01.2015 станом на дату фактичного її подання до реєстру-27.01.2015.

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державна фіскальна служба України звернулись із касаційними скаргами про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 5.02.2013 Товариство перебуває на податковому обліку в ДПІ та 1.03.2013 зареєстроване як платника податку на додану вартість.

Відповідно до статуту Товариства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 894593 (дата видачі 6.02.2013), довідки з органу статистики серії АБ №689934 від 20.02.2013 та угоди № 2943 від 31.12.2014, укладеної між КП „Київський міський бізнес-центр" та позивачем щодо надання офісних, інформаційно-консультаційних та інших послуг за певною адресою за місцезнаходженням у м. Києві, вул. Костянтинівська, будинок 1/2.

2 квітня 2013 року між Товариством та ДПІ був укладений договір № 020420131 щодо визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

17 січня 2015 року ДПІ листом №623/10/26-56-10-05 повідомила Товариство про розірвання в односторонньому порядку договору № 020420131 від 2.04.2013, посилаючись на відсутність Товариства за місцезнаходженням.

20 січня 2015 року Товариство надіслало в електронному вигляді ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - грудень 2014 року з доданими до неї додатком 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1)", додатком 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (далі - Податкова декларація), про що свідчить підтвердження у вигляді електронних квитанцій № 1 з відомостями про доставляння зазначених документів до Міністерства доходів і зборів України та неприйняття останніх у зв'язку з виявленням помилки - "для платника податків заборонено прийом звітності за електронною поштою", "можливість відсутність договір з ДФС".

21 січня 2015 року ДПІ прийняла рішення № 9/26-56-15-01-35 (№757/10/26-56-15-01-32) про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість посилаючись на те, що результатами звірки була встановлена відсутність факту реалізації та придбання товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2014 до 31.12.2014, що підтверджується висновком управління податкового аудиту № 57/26-56-22-05-14 від 16.01.2015.

27 січня 2015 року, 28 січня 2015 року та 29 січня 2015 року Товариством до центрального органу доходів і зборів направлялася податкова накладна № 1 від 13.01.2015 для здійснення її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 320/15011 від 16.04.2008 (далі - Інструкція), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 6 розділу 2 Інструкції передбачено, що для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків орган ДПС повинен мати: програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ; чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Відповідно до розділу 6 Додатку І Інструкції договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Суди правильно зазначили, що законодавством встановлені виключні випадки, які дають право податковому органу розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Відповідно до пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Місцезнаходженням юридичної особи, у відповідності ст. 93 Цивільного кодексу України, є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1, 2, 5 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що відомості про юридичну особу (серед яких, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи) включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суди також правильно зазначили, що відповідно до вимог ч. 10 ст. 19 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про зміну відомостей про юридичну особу, які відповідно до цього Закону зазначаються у виписці з Єдиного державного реєстру, державний реєстратор повинен видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписку з Єдиного державного реєстру у день отримання від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України відомостей про внесення відповідних відомостей до відомчих реєстрів.

Відповідно до листа ДПІ № 623/10/26-56-10-05 від 17.01.2015 рішення про розірвання в односторонньому порядку договору № 020420131 від 2.04.2013 було прийняте на підставі даних довідки підрозділу податкової міліції ДПІ № 1575/07 від 15.01.2015, де зазначено про відсутність Товариства за адресою місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.1/2 та з урахуванням направлення державному реєстратору повідомлення № 25/26-56-11-01-20 від 15.05.2015 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.01.2015, 17.01.2015, 20.01.2015 та 27.01.2015 вбачається, що Товариство знаходиться за адресою у м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.1/2, статус відомостей про таку юридичну особу "підтверджено".

Крім того, листи-запити №383/10/26-56-15-01-16 від 15.01.2015, № 623/10/26-56-10-05 від 17.01.2015 були направлені контролюючим органом за зазначеною адресою та були отримані позивачем.

З довідки № 1575/07 від 15.01.2015 щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, не вбачається проведення працівниками підрозділу податкової міліції конкретних заходів із встановлення місцезнаходження Товариства, зазначена довідка не супроводжується жодними документами з яких би вбачався фактичний вихід за зареєстрованим місцезнаходженням платника (рапорти, пояснення, службові записки).

Суди обґрунтовано зазначили, що ДПІ був протиправно розірваний в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів № 020420131 від 2.04.2014.

Відповідно до п. 3.1 роз. 3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 1130 від 14.11.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233 (далі - Положення), реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація та заміна свідоцтв про таку реєстрацію проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого номера свідоцтва і визначення дати початку його дії та дати анулювання.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати анулювання свідоцтва про таку реєстрацію та виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Згідно з пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України та пп. "г" п. 5.1 роз. 5 Положення реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.5 розділу 5 Положення передбачено, що анулювання реєстрації за ініціативою відповідного податкового органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Одним з таких документів, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Як правильно зазначили суди, що Товариством були надані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість протягом 11 послідовних податкових місяців, які свідчать про наявність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Таким чином, висновки ДПІ щодо відсутності постачання/придбання Товариством товарів (послуг) за період з січня до листопада 2014 року є необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, а дії ДПІ щодо прийняття рішення №9/26-56-15-01-35 від 21.01.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі даних висновку Управління податкового аудиту № 57/26-56-22-05-14 від 16.01.2015 протиправними.

Відповідно до пп. 49.3, пп. 49.8, пп. 49.9, пп. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідно п. 4 роз. II Інструкції податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Пунктом 5 розділу II Інструкції визначено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Згідно з пп. 7.3, пп. 7.4, пп. 7.5 Інструкції після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку; підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З наявної в матеріалах справи квитанцій №1 від 20.01.2015 року вбачається, що податкова декларація Позивача з ПДВ за грудень 2014 року та додатки до неї по суті не прийняті на стадії надходження до Центрального порталу приймання податкової звітності лише з однієї причини - заборона прийму звітності у зв'язку з відсутністю договору про визнання електронних документів шляхом блокування можливості подання позивачем звітності засобами телекомунікаційного зв'язку.

Оскільки рішення ДПІ №9/26-56-15-01-35 від 21.01.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 020420131 від 02.04.2014 є протиправними, то неприйняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками та реєстром виданих та отриманих податкових накладних є протиправними діями ДПІ, а тому необхідно вважати зазначену податкову декларацію прийнятою датою її фактичного отримання - 20.01.2015.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення, на момент виникнення спірних правовідносин, були затверджені наказом Міністерства фінансів України № 957 від 22.09.2014 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за № 1235/26012.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, то така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Для підтвердження прийняття податкової накладної до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначеного документу, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Відповідно абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суди обґрунтовано зазначили, що електронна податкова накладна № 1 від 13.01.2015 була направлена Товариством до ДФС для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з дотриманням строку (а саме при направленні такої податкової накладної 27.01.2015 та 28.01.2015) та у відповідності вимог податкового законодавства.

Таким чином, дії ДФС щодо неприйняття зазначеної податкової накладної Товариства є протиправними, дана податкова накладна вважається прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли вона в перший раз була надіслана Товариством - 27.01.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Приходько І.В