Ухвала

від 16.06.2016 по справі 807/3760/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Київ К/800/56410/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервус" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання дій неправомірними та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервус" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, у якому просив суд визнати дії відповідача, при проведенні перевірки у ТОВ "Сервус" неправомірними; визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.12.2013 у позові відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано неправомірними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервус». Визнано протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування: № 39-3 від 08.10.2013 року, № 40-3 від 08.10.2013 року, № 41-3 від 08.10.2013 року, № 42-3 від 08.10.2013 року, № 44-3 від 31.102013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як встановлено, 24.09.2013 року Інспекцією ДАБК у Закарпатській області проведено позапланову перевірку ТОВ «Сервус», за результатами якої складено акт, в якому зазначено, що замовником на проведення будівельних робіт подано декларацію про початок виконання підготовчих робіт від 12.02.2013 року за № ЗК 030130430066, в той же час, під час проведення перевірки зафіксовано проведення будівельних робіт без реєстрації дозвільних документів на право виконання будівельних робіт; відсутній загальний журнал робіт, журнал авторського нагляду.

На підставі акта перевірки відповідач виніс припис від 24.09.2013 року № 583-П про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким зобов'язано позивача негайно зупинити проведення будь-яких будівельних робіт до виготовлення дозвільних документів.

24 вересня 2013 року відповідачем складено чотири протоколи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності щодо: 1) порушення п.2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №903, а саме: під час робіт замовником будівництва фактично не забезпечено здійснення технічного нагляду; 2) порушення п. 2 ч.1 ст.34, ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.2 Постанови КМ України №466 від 13.04.2011 року «Про деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт», а саме: проведення будівельних робіт (вирито котлован, проводиться влаштування щебеневої підготовки та монтаж фундаментальних блоків) без реєстрації дозвільних документів на право виконання будівельних робіт; 3) порушення ч.1 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність», п.2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №903, а саме: замовником не забезпечено здійснення авторського нагляду у передбачений нормативними актами спосіб; 4) порушення ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», вимог п. 1.17 ДБН А.3.1-5-2009, а саме: відсутність робочих креслень із написами, зробленими особами, відповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт.

15 жовтня 2013 року на адресу скаржника надійшли постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: постанова № 39-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.10.2013 року на суму 41292 грн.; постанова № 40-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.10.2013 року на суму 103230 грн.; постанова № 41-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.10.2013 року на суму 51615 грн.; постанова № 42-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.10.2013 року на суму 20646 грн.

Також відповідач виніс постанову від 31.10.2013 року № 44-3, якою визнав позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 1 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та наклав на нього штраф в розмірі 11470 грн. Даною постановою скаржника визнано винним у невиконанні вимог припису відповідача від 24.09.2013 року № 584-П.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок), суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, представник суб'єкта містобудування - ТОВ "Сервус" не був присутнім під час проведення перевірки, оскільки в акті перевірки відсутній його підпис, або відповідний запис посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю, як це передбачено пунктом 21 Порядку.

Таким чином, позивач не мав можливості скористатись своїм правом бути присутнім під час проведення перевірки та надати свої заперечення до висновків перевірки. У зв'язку з наведеними обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача під час проведення перевірки.

Оскарженими постановами відповідач наклав на позивача штрафи за відсутність наступної документації: з технічного нагляду за будівництвом, у тому числі й актів прихованих робіт (постанова № 39-3 від 08.10.13); декларацій про початок виконання будівельних робіт (постанова №40-3 від 08.10.13); загального журналу робіт і комплексу робочих креслень з написами (постанова № 41-3 від 08.10.13); виконавчої документації - комплексу робочих креслень (постанова № 42-3 від 08.10.13).

Однак позивач надав під час розгляду справи судом першої інстанції копію укладеного з ПП ОСОБА_2 договору від 05.09.11 на здійснення останнім технічного нагляду за проведенням будівельних робіт, копії актів прихованих робіт за весь період будівництва будинку, копії зареєстрованих відповідачем декларацій від 01.02.12 № ЗК 08312015888 і від 03.10.13 № ЗК 083132760767 про початок виконання будівельних робіт і витяг з журналу загальних робіт. Також, позивач надавав для дослідження журнали загальних робіт та комплекс робочих креслень з написами. Крім того, допитаний у суді як свідок ПП ОСОБА_2 підтвердив факти здійснення ним технічного нагляду за будівельними роботами.

У касаційній скарзі відповідач ставить під сумнів наявність вказаних документів у позивача на час проведення перевірки.

Проте, колегія суддів зазначає, що саме порушення права позивача на присутність під час перевірки унеможливило надання ним будь-яких документів та заперечень перевіряючим.

При цьому, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, у порушення вказаної норми, не надав належних доказів відсутності вказаних документів у позивача на час проведення перевірки, оскільки не забезпечив дотримання порядку проведення перевірки та належної фіксації її наслідків.

Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та сумнівах, що не може вважатись виконанням суб'єктом владних повноважень обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, як це передбачено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що надані позивачем у суді документи стосуються іншого об'єкта будівництва, а не того, який був об'єктом перевірки - Інспекція перевіряла будівництво 42-квартирного житлового будинку по вул. Лінтура, б/н у м. Ужгород, у той час, коли документи, надані позивачем стосуються 59-квартирного житлового будинку, який знаходиться поруч.

Проте, вказані доводи Інспекції є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 39 1 до замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подані з помилками повідомлення або декларацію чи виявлені в них недостовірні дані не застосовуються.

Як встановлено, крім декларації від 01.02.12 № ЗК 08312015888 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництво 59-квартирного житлового будинку по вул. Лінтура, б/н у м. Ужгород позивач також зареєстрував декларацію від 03.10.13 № ЗК 083132760767 щодо 42 квартирного житлового будинку за цією ж адресою. Отже, остання декларація була зареєстрована до винесення постанови № 40-3 від 08.10.13 про застосування санкцій.

Отже, застосування санкцій згідно постанови № 40-3 від 08.10.13 у даному випадку є неправомірним з огляду на те, що до вказаної дати позивач самостійно виправив помилки.

Крім того, відповідач, в порушення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів, що об'єкти, які були предметом перевірки не обумовлені декларацією від 01.02.12 № ЗК 08312015888.

Також, постановою №44-3 від 31.10.13 на позивача накладено штраф за невиконання припису відповідача від 24.09.13 №584-П, складеного за наслідками позапланової перевірки.

Приписом відповідач зобов'язував позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (відсутність необхідної будівельно-технічної документації), за які накладені штрафи постановами від 08.10.13 №№39-3, 40-3, 41-3, 42-3.

Оскільки вказані постанови є неправомірними у зв'язку з наявністю у позивача всієї необхідної будівельно-технічної документації, то, відповідно, незаконною є і постанова № 44-3 від 31.10.13 про накладення штрафу за невиконання припису.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: