Рішення

від 15.06.2016 по справі 908/1159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/41/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 Справа № 908/1159/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Харківський машинобудівний завод В«СВІТЛО ШАХТАРЯВ» (адреса - 61001 м. Харків, вул. Світло шахтаря, б. 4/6)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Мелітопольський механічний заводВ» (адреса - 72364 с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Фрунзе, б. 74/2)

про стягнення грошових коштів,

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 23 від 05.01.16.)

Від відповідача: ОСОБА_3 (дов. № 9 від 29.04.16)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.04.2016р. позивач - Публічне акціонерне товариство В«Харківський машинобудівний завод В«Світло шахтаряВ» , звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Мелітопольський механічний заводВ» , про стягнення суми 67241,87 грн., з яких: сума 37281,93 грн. - неустойка, сума 29959,94 грн. - штраф.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2016р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1159/16, судове засідання призначено на 26.05.2016р.

У судовому засіданні 26.05.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.06.2016р.

15.06.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, зазначивши, зокрема, про наступне. На виконання умов договору № СШ/46/254-15П від 16.02.2015р., за специфікацій № 7 від 24.07.2015р. позивач здійснив відповідачу передоплату за поставку товару. Відповідач, в свою чергу, поставку товару здійснив з порушенням строків. За специфікацією № 10 від 18.11.2015р. позивач також здійснив відповідачу передоплату за поставку товару. Однак, останній поставку товару взагалі не здійснив. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 257, 258, 525, 526, 530, 549, 625, 655 ЦК України, ст. 693 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 37281,93 грн. та штраф в розмірі 29959,94 грн.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав. Дійсно між сторонами були укладені специфікації № 7 від 24.07.2015р. та № 10 від 18.11.2015р. За специфікацією № 7 поставка товару було здійснена з порушенням строків, що відповідачем не заперечується. Що стосується специфікації № 10, то поставку не було здійснено у зв'яжу з тим, що у позивача перед відповідачем існує заборгованість за товар, поставлений за іншими специфікаціями, а саме: № 4 від 20.05.2015р. в розмірі 4320 грн. та № 9 від 25.09.2015р. в розмірі 50400 грн. Оскільки товар отриманий позивачем так і залишився неоплаченим, відповідач в силу ч. 5 ст. 692 ЦК України зупинив поставку товару за специфікацією № 10. У відзиві на позовну заяву відповідач здійснив власний розрахунок неустойки за специфікацією № 7 на суму 10296 грн. Також відповідач просить зменшити суму штрафу до 5000 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015р. між ПАТ В«Харківський машинобудівний завод В«Світло шахтаряВ» (покупець, позивач у справі) та ТОВ В«Мелітопольський механічний заводВ» (постачальник, відповідач) був укладений договір № СШ/46/254-15П, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором строки покупцеві продукцію та/або товар (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму (п. 1.2).

У пункті 1.2 сторони погодили, що кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору «погодженою партією товару» по даному договору є кількість та асортимент товарів, зазначених у конкретній специфікації

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору ціна товару за одиницю і по позиціям вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій. Умови оплати погоджуються сторонами в специфікаціях по кожній партії товару.

Пунктом 8.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного виконання цих зобов'язань.

24.07.2015р. сторонами складено та підписано Специфікацію № 7, якою було погоджено, що відповідач зобов'язується поставити позивачу товар на загальну суму 234000 грн. Також специфікацією визначено, строк поставки: 60 календарних днів з моменту підписання сторонами специфікації та здійснення передоплати відповідно до п. 4 даної специфікації. Умови оплати: передоплата 110000 грн., сума 124000 грн. на протязі 60 календарних днів з моменту отримання замовником продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2015р., на виконання умов специфікації № 7, позивач перерахував на рахунок відповідача суму 110000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15524 від 31.07.2015р. Товар, при цьому, повинен був поставлений позивачу у строк до 29.09.2015р. (включно).

Однак товар був поставлений частинами 25.12.2015р. та 06.01.206р. (за видатковою накладною № РН-0000087 від 25.12.2015р. на 117000 грн., за видатковою № РН-0000001 від 06.01.2016р. на суму на 117000 грн.).

18.11.2015р. сторонами складено та підписано Специфікацію № 10, якою було погоджено, що відповідач зобов'язується передати позивачу товар на загальну суму 193999,20 грн. Також специфікацією визначено строк поставки: 60 календарних днів з моменту надходження передплати відповідно п. 3, з можливістю дострокової оплати. Умови оплати: 60% передоплата, 40% на протязі 60 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2015р., на виконання умов специфікації № 10, позивач перерахував на рахунок відповідача суму 116399,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25997 від 04.12.2015р. Товар, при цьому, повинен був поставлений позивачу, в силу ст. 253ЦК України, у строк до 02.02.2016р. (включно). Однак товар поставлено не було взагалі.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Правовідносини сторін врегульовано договором № СШ/46/254-15П від 16.02.2015р., який за своєю правовою природою є змішаним та містить елементи договору купівлі-продажу та поставки.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, поставку товару за специфікацією № 7 здійснив з порушенням строків, за специфікацією № 10 поставку товару не здійснив взагалі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки (0,1% від вартості непоставленого у строк товару) у розмірі 37281,93 грн. за загальний період з 29.09.2015р. по 21.04.2016р. та штрафу (7% від вартості товару) у розмірі у розмірі 29959,94 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Аналогічний припис містить ст. 230 ГК України.

Згідно ж ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язань по договору (в тому числі строків поставок) відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,1% вартості непоставлених товарів за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7% зазначеної вартості. Штраф стягується за весь період прострочки.

Нарахування позивачем штрафу та неустойки є обґрунтованим та законним.

Однак, оскільки судом встановлено, що граничний строк поставки товару за специфікацією № 7 є 29.09.2015р., то неустойка повинна нараховуватися з 30.09.2016р.; за специфікацією № 10 граничний строк товару є 02.02.2016р. - неустойка повинна нараховуватися з 03.02.2016р. У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне скорегувати розрахунок неустойки в частині визначення періоду її нарахування.

Так, за загальний період з 30.09.2015р. по 21.04.2016р. сума неустойки становить 36853,94 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 29959,94 грн., судом встановлено, що він відповідає умовам договору та зроблений вірно.

Як вже зазначалось, відповідач з своєму відзиві на позовну заяву виклав клопотання про зменшення штрафу до 5000 грн.

Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів

боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафу до 5000 грн., а також беручи до уваги інтереси обох сторін, суд знаходить за можливе заяву відповідача задовольнити частково та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафу на 30%., тобто, до 20971,96 грн.

За таких обставин, позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача підлягає стягненню сума 36853,94 грн. та суму 20971,96 грн. штрафу.

Зазначене вище спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Що стосується доводів, що поставка товару за специфікацією № 10 була зупинена, у зв'язку з тим, що позивач не розрахувався за отриманий товар за специфікаціями № 4 від 20.05.2015р. в розмірі 4320 грн. та № 9 від 25.09.2015р., суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 692 ГК України передбачено, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ж з п. 1 ч.1 ст. 236 ГК України одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною, відноситься до оперативно-господарських санкцій, проте, відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 ГК України до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

В даному ж випадку, з у договорі договір № СШ/46/254-15П від 16.02.2015р. відсутні умови, які б надавали відповідачу право застосовувати таку оперативно-господарську санкцію, як одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач якимось чином попереджав позивача проте, що ним зупиняється поставки товару за специфікацією № 7 до оплати товару за специфікаціями № 4 та № 9. Як зазначив представник відповідача попереджання про зупинку товару були лише в телефонному режимі.

По-друге, предметом даного спору є вимоги про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідача. Підставою же позову слугувало невиконання відповідачем зобов'язань за специфікаціями № 7 та № 10, які були укладені на підставі № СШ/46/254-15П від 16.02.2015р.

При розгляді справи господарський суд здійснює повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, однак, при цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Вимоги щодо неналежного виконання зобов'язань по специфікаціям № 4 та № 9 не були предметом розгляду даної справи.

При цьому суд зазнає, що відповідач не обмежений правом звернутися до суду в загальному порядку з відповідним позов у випадку неналежного виконання покупцем взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства В«Харківський машинобудівний завод В«СВІТЛО ШАХТАРЯВ» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Мелітопольський механічний заводВ» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Мелітопольський механічний заводВ» (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Фрунзе, буд. 74/2; код ЄДРПОУ 35924943) на користь публічного акціонерного товариства В«Харківський машинобудівний завод В«СВІТЛО ШАХТАРЯВ» (61001 м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6; код ЄДРПОУ 00165712) суму 36853 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 94 коп. неустойки, суму 20971 (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 96 коп. штрафу, суму 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 77 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повне рішення складено 21.06.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.