Рішення

від 22.06.2016 по справі 910/23267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016Справа №910/23267/15 За позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Корн Груп"

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Купенко М.С. (дов. №210316)

від відповідача: не з'явився

третя особа: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки, в рахунок часткового погашення заборгованості в сумі 3 075 523,00 грн.

04.09.2015р. суддею Морозовим С.М. було винесено ухвалу про повернення позивачу позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2015р. було скасовано, а позовну заяву і додані до неї документи вирішено передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 01.12.2015р. Крім того, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Корн Груп".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2015р. розгляд справи відкладено до 10.12.2015р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/23267/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої у встановлений законом строк доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення судової економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016р. у зв'язку з розглядом клопотання експертної установи, поновлено провадження у справі №910/23267/15, погоджено проведення судової експертизи у строк понад три місяці, зобов'язано учасників судового процесу вчинити певні дії, повторно зобов'язано позивача оплатити вартість судової економічної експертизи та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016р. поновлено провадження у справі №910/23267/15 та призначено розгляд справи на 24.05.2016р.

В судове засідання 24.05.2016р. представники відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

24.05.2016 ухвалою суду суддя Морозов С.М. задовольнив заяву про самовідвід.

Згідно з автоматичним розподілом справа №910/23267/15 була передана на новий розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 розгляд справи було призначено на 08.06.2016.

В судове засідання призначене на 08.06.2016 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі та надав документи на виконання вимог ухвали.

В судове засідання, призначене на 08.06.2016 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

08.06.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 22.06.2016.

В судове засідання призначене на 22.06.2016 представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 22.06.2016 розглянуто заяву позивача про зміну предмету позову, та прийнята судом і подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

В судове засідання, призначене на 22.06.2016 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 у справі № 904/4821/15 встановлено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн Груп" заборгованості перед Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" за кредитним договором № 968/980-ЮО/ від 29.05.2013, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" стягнуто заборгованість з повернення кредиту в розмірі 64 395 400 грн. 00 коп., пені у розмірі 20 627 237 грн. 49 коп., поточну заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом -2 068 591 грн. 96 коп.,прострочену заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 26 862 592 грн. 85 коп.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" щодо того, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

31.07.2013 між ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" (далі - відповідач) укладено договір іпотеки № 968/980-ЮО/1 (далі - договір застави), за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме земельна ділянка, загальною площею 3,1181 га, для ведення підсобного сільського господарства, розташована на території Великоолександрівської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0031 визначеною вартістю 3 075 523 грн.

Умовами п.1.2. договору застави, ринкову вартість предмета застави, сторони визначили у розмірі 19 578 000 грн.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №7424290 від 01.08.2013 вбачається, що 01.08.2013 року ПАТ "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" зареєстровано іпотеко держателем.

Відповідно до умов договору іпотекм забезпечується належне виконання позичальником вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 968/980-ЮО/ від 29.05.2013, укладеного між позичальником та іпотекодержателем. а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та інших умов, у тому числі щодо: повернення позичальником іпотекодержателю коштів, отриманих у розмірі 64 400 000 грн. 00 коп., на строк з 29.05.2013 по 28.05.2014 включно; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 33,5 % відсотків річних та комісій у розмірі, в порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання позичальником інших зобов'язань, передбачених кредитним договором, в повному обсязі на, умовах і в строки, визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов'язань), в тому числі зобов'язань щодо сплати неустойок (пені, штрафів) та відшкодування збитків.

Також іпотекою, встановленою цим договором іпотеки, забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов'язаних з порушенням (неналежним виконанням) позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем умов цього договору, а також вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, пов'язаних з пред'явленням вимоги за кредитним договором та зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, а також витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, зазначеного в пункті 1.1. цього договору.

Згідно з пунктом 1.1.1. договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: земельну ділянку загальною площею 3,1181 га, для ведення підсобного сільського господарства, розташована на території Великоолександрівської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0031 визначеною вартістю 3 075 523 грн.

Предмет іпотеки належать іпотекодацю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯМ №089979.

У відповідності до пункту 1.3. Загальна заставна вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 19 578 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору іпотеки при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені, комісій та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель надсилає позичальнику/іпотекодавцю вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання за цим та/або кредитним договором в не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги,

Згідно з пунктом 3.1.2. договору іпотеки іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання позичальником/іпотекодавцем вимоги про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору не будуть виконані.

Пунктом 3.1.3 договору іпотеки визначено, що іпотекожержатель має право на свій розсуд: застосувати механізм позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності па предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання; звернути стягнення на предмет іпотеки у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; звернути стягнення па предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно зазначається іпотекодержателем у листі (вимозі), що надсилається іпотекодавцю (пункт 3.1.4. договору іпотеки).

Положеннями пункту 3.2.4.1. договору іпотеки сторони погодили, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки я рахунок виконання основною зобов'язання, у порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" у випадку задоволення вимог іпотекодержателя використання процедури, передбаченої в пункті 3.24. договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою, для реєстрації власності іпотекодвржателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпоотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання, передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи № 848/16-41 від 04.05.2016, проведеної судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Савчак В.В. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.12.2015, ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 3,1181 га, для ведення підсобного сільського господарства, розташована на території Великоолександрівської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0031 складає 1 252 000 грн. 00 коп.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Виходячи з норм законодавства, насамперед статтей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути: визнання права.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012 (№ 3-43гс14).

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

31.08.2015 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушень основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки № 23/9854 від 31.08.2015, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн Груп" заборгованості за кредитним договором № 968/980-ЮО від 29.05.2013 заборгованості з повернення кредиту в розмірі 64 395 400 грн. 00 коп., пені у розмірі 20 627 237 грн. 49 коп., поточну заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - 2 068 591 грн. 96 коп., прострочену заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 26 862 592 грн. 85 коп.,належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, та враховуючи, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1073/980-ЮО від 14.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" 31.07.2013 укладено договір іпотеки № 968/980-ЮО/1 посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Морозовою С.М., позовні вимоги про звернення стягнення на передане в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн Груп" шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Нормами пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на день звернення позивача за позовом до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 64 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк".

Враховуючи викладене та виходячи з розміру заявлених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75 ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) на предмет іпотеки за договором іпотеки № 968/980-ЮО/І від 31.07.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 36925529) та Публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 6984, а саме на нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 3,1181 га, для ведення підсобного сільського господарства, розташована на території Великоолександрівської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, кадастровий номер 3220880900:08:003:0031, вартість станом на момент набуття права власності складає 1 252 000 грн. 00 коп., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 36925529) за кредитним договором № 968/980-ЮО/І від 31.07.2013 з повернення кредиту в розмірі 64 395 400 грн. 00 коп., пені у розмірі 20 627 237 грн. 49 коп., поточної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом - 2 068 591 грн. 96 коп., прострочену заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 26 862 592 грн. 85 коп.

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 36925529) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 73 080 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг Ойл" (01010, м. Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, офіс 174, ідентифікаційний код 36925529) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, ідентифікаційний код 34353904) витрати за проведення судової експертизи у розмірі 4 300 грн. 80 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.06.2016

Суддя М.О. Лиськов