Рішення

від 22.06.2016 по справі 910/6536/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016Справа №910/6536/16 За позовом Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

До Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія"

про стягнення 23 070,06 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: Крошко М.Г.

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

08.04.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 688/31 від 07.04.2016 Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач) до Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія" (надалі - відповідач) про стягнення 23 070,06 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 342, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 23 070,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6536/16, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація, розгляд справи призначено на 27.04.2016.

В судове засідання, призначене на 27.04.2016, представники сторін з'явились в судове засідання.

27.04.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2016.

В судове засідання, призначене на 18.05.2016, представники позивача та відповідача з'явились в судове засідання та клопотали про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 18.05.2016, представник третьої особи не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

18.05.2016 оголошено перерву до 01.06.2016.

В судове засідання, призначене на 01.06.2016, з'явилися представники сторін, представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

01.06.2016 ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 15.06.2016.

В судове засідання, призначене на 15.06.2016, представники позивача та відповідача з'явились в судове засідання та клопотали про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 15.06.2016, представник третьої особи не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

15.06.2016 розгляд справи відкладено на 22.06.2016.

В судове засідання, призначене на 22.06.2016, представник позивача з'явився в судове засідання та надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 22.06.2016, представник третьої особи не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судове засідання, призначене на 22.06.2016, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав додаткові пояснення та заяву про розгляд справи без участі його представника.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 між позивачем (надалі - Орендодавець) та відповідачем (далі по тексту - Орендар) (разом - сторони), було укладено договір №342СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.07.2013 № 148 передає, а орендар приймає в погодинну оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою 03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, 16 для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють освітню діяльність.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що договір діє з 19.08.2013 по 18.08.2014.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на рахунок Балансоутримувача орендну плату та податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 3.6. Договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно, а саме щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Однак, на думку позивача відповідач не виконував зобов'язання, вказані в договорі оренди, не сплачує плату за користування нежилим приміщенням і має заборгованість за період з листопада 2014 по січень 2016 на суму 9 694 грн. 89 коп., заборгованість з компенсації за користування земельною ділянкою за період в сумі 2 784 грн. 60 коп., відшкодування комунальних послуг в сумі 4 420 грн. 34 коп., відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 1 454 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Разом з тим, відповідно до ст.. 282.1.4 Податкового кодексу України наданий перелік установ, які мають Пільги щодо сплати податку для юридичних осіб а саме: дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування...». Таким чином сума боргу повинна бути зменшена на 2 784,60 грн., яка була виставлена як плата земельного податку.

Судом встановлено, що відповідача доступу до орендованого приміщення і можливості здійснювати у ньому господарську діяльність, що підтверджується актом № 02/15 від 05.09.2015. Таким чином, сума боргу за цей період з вересня по грудень 2015 складає: оренда - 2 515.29 грн, комунальні послуги - 1 225.93 грн., експлуатаційні витрати - 327.58 грн.

Позивач просить сплатити експлуатаційних витрат у. сумі 1 117.57 грн., яка була виставлена у червні. Разом з тим, ці витрати не передбачені умовами Договору № 342 від 19.08.2013р., відповідно до пункту 8.4 орендодавець повинен був укласти додатковий договір з орендарем на оплату додаткових експлуатаційних послуг.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає сплаті 7 179 грн. 60 коп. орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. відшкодування комунальних витрат.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3 785,49 грн. - пені.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 291,02 грн. пені. В іншій частині в розмірі 494,47 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 206,18 грн. трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 724,01 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 200,98 грн. 3 відсотків річних

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7 179 грн. 60 коп. орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. відшкодування комунальних витрат, пені в сумі 3 291 грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 200 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 724 грн. 01 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія" (02222, м. Київ, вулиця Сабурова, будинок 16-А; ідентифікаційний код: 31457520) на користь Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вулиця Пітерська, будинок 12; ідентифікаційний код 37485490) 7 179 грн. 60 коп. - орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. - відшкодування комунальних витрат, пені в сумі 3 291 грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 200 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 724 грн. 01 коп. та 871 грн. 45 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.06.2016

Суддя М.О. Лиськов