Постанова

від 29.09.2016 по справі 910/6536/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2016 р. Справа№ 910/6536/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Скачко А.А. - представник

від відповідача: Крошко М.Г. - представник

від третьої особи: не з"явився

розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 22.06.2016р.

у справі № 910/6536/16 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

до Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 23 070, 06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія" про стягнення 23 070,06 грн.

Позовні вимоги ограновані тим, що на думку позивача, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за № 342, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 23 070,06 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.06.2016 року у справі № 910/3636/16 позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства "Загальноосвітній навчальний заклад "Спеціалізована школа "Славія" на користь Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 7 179 грн. 60 коп. орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. відшкодування комунальних витрат, пені в сумі 3 291 грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 200 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 724 грн. 01 коп. та 871 грн. 45 коп. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати у відмовленій частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне з»ясуванння обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що Господарським судом м. Києва не прийнято до уваги те, що відповідач склав акт особисто та не повідомляв позивача про наявність перешкод в доступі до орендованих приміщень.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявний договір про відшкодування витрат на утримання, ремонт і технічне обслуговування будівлі, вивіз сміття, благоустрій та санітарне утримання прибудинкової території, плати за землю, відшкодування за спожиті комунальні послуги по об'єкту оренди за адресою: 03126 м. Київ, вул. Донця Михайла, 16 (майстерня СШ № 52 (додаток № 4 до договору № 342, а.с. 33).

Крім того, апелянт посилається на те, що при умові, якщо позивач передає в оренду приміщення, то позивач сплачує податок на землю в загальному порядку згідно п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу України.

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 15004820, про причини неявки суд не повідомлено.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи, який не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, колегія встановила наступне.

19.08.2013 між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором), було укладено договір №342СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Згідно пукту 1.1 укладеного договору орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.07.2013 № 148 передає, а орендар приймає в погодинну оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою 03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, 16 для розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють освітню діяльність.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір діє з 19.08.2013 по 18.08.2014.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує на рахунок балансоутримувача орендну плату та податок на додану вартість.

Згідно п.п. 3.6. договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно, а саме щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача посилаючись на те, що останній не виконує зобов'язання, вказані в договорі оренди, не сплачує плату за користування нежилим приміщенням і має заборгованість за період з листопада 2014 по січень 2016 на суму 9 694 грн. 89 коп., заборгованість з компенсації за користування земельною ділянкою за період в сумі 2 784 грн. 60 коп., відшкодування комунальних послуг в сумі 4 420 грн. 34 коп., відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 1 454 грн. 55 коп.

Відповідно до ст. 282.1.4 Податкового кодексу України наданий перелік установ, які мають пільги щодо сплати податку для юридичних осіб а саме «дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування…».

Враховуючи викладене, сума боргу повинна бути зменшена на 2 784,60 грн., яка була виставлена позивачем як плата земельного податку.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, 08.08.2015 року відповідач подав до ліцензійної комісії пакет документів на подовження ліцензії на право здійснювати діяльність у сфері загальної середньої освіти. 28.08.2015 року призначена експертна комісія перевіряла відповідність наданих документів вимогам проходження ліцензування. Для усунення недоліків, виявлених під час перевірки, відповідач повинен був експертній комісії показати орендоване приміщення по вулиці Донця, 16, який є кабінетом трудового навчання хлопців і дівчат і який був включений до пакету ліцензійних документів, бо наявність кабінетів для стаціонарного навчання вимагає ДержСанПіН.

Для задоволення вимог експертної ліцензійної комісії представник відповідача 05.09.2015 року не зміг потрапити в орендоване приміщення, розташоване за адресою: вул. Донця, 16, і не зміг виконати розпорядження директора про підготовку приміщення до приїзду ліцензійної експертної комісії для огляду цього приміщення. Причини були встановлені комісією, яка виїхала на місце 05.09.2015 року і пересвідчилась, що ключі не підходять до замків, бо їх замінив орендодавець, про що був складений відповідний акт № 02/15 від 05.09.2015.

Таким чином, експертна комісія не змогла потрапити до орендованого приміщення і ліцензія була видана лише для здійснення освітніх послуг за екстернатною формою без стаціонарного навчання (ксерокопія ліцензії додається).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, останній був позбавлений доступу до орендованого приміщення і можливості здійснювати у ньому господарську діяльність, оскільки орендодавцем без попередження орендаря була припинена дія договору в односторонньому порядку, що позбавило відповідача доступу до орендованого приміщення і можливості здійснювати у ньому господарську діяльність.

Таким чином, сума боргу за період з вересня по грудень 2015 складає: орендна плата 2 515,29 грн., комунальні послуги 1 225,93 грн., експлуатаційні витрати 327,58 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Позивач просить також суд стягнути з відповідача експлуатаційні витрати у сумі 1 117,57 грн., які були виставлені відповідачу у червні.

Колегія звертає увагу на те, що зазначені витрати не передбачені умовами договору № 342 від 19.08.2013р., а відповідно до пункту 8.4. орендодавець повинен був укласти додатковий договір з орендарем на оплату додаткових експлуатаційних послуг.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає сплаті 7 179 грн. 60 коп. орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. відшкодування комунальних витрат.

Позивач просить суд в зв'язку з порушенням відповідачем умов договору стягнути на підставі п. 6.2 з відповідача пеню у розмірі 3 785,49 грн.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплаченої орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідач у встановлений договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У разі порушення зобов'язання, в силу ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Колегія перевіривши розрахунок пені, погоджується висновком місцевого суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 291,02 грн. пені. В іншій частині в розмірі 494,47 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 206,18 грн. трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 724,01 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 7 179 грн. 60 коп. орендної плати, 3 194 грн. 41 коп. відшкодування комунальних витрат, пені в сумі 3 291 грн. 02 коп., три відсотки річних в сумі 200 грн. 98 коп. та інфляційних втрат в сумі 724 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління освіти Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/6536/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2016р. у справі № 910/6536/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6536/15 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх