Рішення

від 15.06.2016 по справі 910/3835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016Справа №910/3835/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп»

про стягнення 124 540,70 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача : Гарголя В.Є., за довіреністю, Ожуг В.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Ічнянський завод сухого молока та масла" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" (далі - відповідач) суми заборгованості за Договором поставки № 5 в розмірі 124 540,70 грн., з яких 122 972,75 грн. сума основного боргу, 980,02 грн. пеня, 587,93 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/3835/14.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" на користь Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" суму основного боргу в розмірі 120 472,75 грн, суму пені в розмірі 980,02 грн, 3% річних в розмірі 544,28 грн та судовий збір у розмірі 2 439,93 грн, в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3835/14 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" (ідентифікаційний код 38389976, адреса: 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, оф. 11) на користь Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" (ідентифікаційний код 00448031, адреса: 16703, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Бунівка, 164) суму основного боргу в розмірі 119 710 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч сімсот десять гривень 00 коп.), суму пені в розмірі 980,02 грн. (дев'ятсот вісімдесят гривень 02 коп.), 3% річних в розмірі 530,74 грн. (п'ятсот тридцять гривень 74 коп.) та судовий збір у розмірі 2 423,56 грн. (дві тисячі чотириста двадцять три гривні 56 коп.). Припинити провадження у справі № 910/3835/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" (ідентифікаційний код 38389976, адреса: 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, оф. 11) на користь Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" (ідентифікаційний код 00448031, адреса: 16703, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Бунівка, 164) основного боргу в розмірі 2 500,00 грн. Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.».

Крім того, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" судовий збір у розмірі 33 грн 63 коп. за розгляд апеляційної скарги у Київському апеляційному господарському суді.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 і рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3835/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/185 від 26.02.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3835/14, за результатами якого зазначену справу передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 справа № 910/3835/14 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 01.04.2015.

27.03.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

01.04.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 01.04.2015 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 01.04.2015 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 02.03.2015, розгляд справи було відкладено на 08.04.2015.

06.04.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про призначення судової експертизи та про витребування нових доказів.

У судове засідання 08.04.2015 представник позивача не з'явився, представник відповідача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника позивача про призначення судової експертизи та витребування нових доказів, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у даній справі було призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015 було зупинено провадження у справі № 910/3835/14.

12.06.2015 до господарського суду міста Києва надійшов лист від судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2015 провадження у справі № 910/3835/14 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2015 провадження у справі № 910/3835/14 було зупинено.

20.08.2015 до господарського суду міста Києва з експертної установи надійшли матеріали справи № 910/3835/14 разом з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2015 було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2015.

25.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи з клопотанням про призначення додаткової експертизи.

Судове засідання 07.10.2015 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2015 розгляд справи було призначено на 28.10.2015.

Представники позивача у судове засідання 28.10.2015 з'явились та подали клопотання про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.08.2015 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 28.10.2015 клопотання представників позивача про продовження строку розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 28.10.2015 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.10.2015, розгляд справи було відкладено на 11.11.2015.

03.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.11.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання 11.11.2015 з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.09.2015 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2015 клопотання представника позивача про витребування доказів, суд задовольнив вказане клопотання.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 11.11.2015 не з'явився, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 03.09.2015, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.12.2015.

У судове засідання 02.12.2015 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у даній справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 провадження у справі було зупинено.

16.01.2016 до господарського суду міста Києва надійшов лист від Т.в.о. директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2016 провадження у справі № 910/3835/14 було поновлено та зобов'язано сторін надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні вих. № 24429/15-45 від 11.01.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2016 провадження у справі було зупинено.

14.04.2016 до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/3835/14 разом з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 провадження у справі 910/3835/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 25.05.2016.

13.05.2016 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 25.05.2016 представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 25.05.2016 не з'явився.

У судовому засіданні 25.05.2016 суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів.

Враховуючи нез'явлення у судове засідання представника відповідача, неподання представником відповідача витребуваних судом документів та необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 15.06.2016.

13.06.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 15.06.2016 представники позивача з'явились, надали суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.06.2016 не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Ічнянський завод сухого молока та масла" у лютому 2014 року був заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" 124 540,70 грн, з яких: 122 972,75 грн основного боргу, 980,02 грн пені, 587,93 грн 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними згідно з Договором поставки від 17.10.2013 № 5.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120 472,75 грн основного боргу, 980,02 грн пені, 544,28 грн 3% річних. В частині вимог про стягнення 2 500,00 грн основного боргу та 43,65 грн 3% річних судом відмовлено. Суд першої інстанції вказав на доведеність поставки відповідачеві продукції на підставі видаткових накладних № 7160, №7728, №8056, №8057, №8242, №8571 на суму 263 831,62 грн і, врахувавши вартість повернутого товару на суму 85 858,87 грн та часткову сплату відповідачем боргу у розмірі 57500,00 грн, визнав наявними підстави для стягнення 120 472,75 грн боргу. При цьому, суд зазначив, що пеня становить 2 358,52 грн, втім з огляду на відсутність заяви позивача про збільшення позовних вимог, стягненню підлягає пеня в заявленому розмірі. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями Інформаційних листів Вищого господарського суду України від 11.04.2005 №01-8/344, від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 26.11.2014, перевірене рішення у справі скасував частково, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції. Позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 119 710, 00 грн основного боргу, 980,02 грн пені, 530,74 грн 3% річних. В частині вимог про стягнення 762,75 грн боргу та 13,54 грн 3% річних у позові відмовив. Припинив провадження у справі в частині вимог про стягнення 2 500,00 грн, з огляду на сплату відповідачем цих коштів під час розгляду справи. Апеляційний суд, мотивуючи постанову вказав на безпідставність прийняття судом до уваги видаткової накладної від 07.10.13 № 7160, оскільки поставка за нею здійснювалась до укладення Договору поставки № 5 від 17.10.2013, відтак, суд зазначив, що відповідачеві було поставлено продукцію на суму 261 360,00 грн. Апеляційний суд визнав безпідставним врахування місцевим судом видаткової накладної від 04.02.2014 на підставі якої було повернуто товар на суму 1 708,87 грн, та вказав, що товар було повернуто на суму 84 150,00 грн. Водночас, суд врахував часткову сплату відповідачем боргу у розмірі 57 500,00 грн, з яких 2 500,00 грн сплачено під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині припинив. Скасовуючи рішення у справі в частині 13,54 грн 3 % річних, суд виходив з невірно здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Окрім цього, за розрахунком апеляційного суду стягненню підлягає пеня у розмірі 2 299,89 грн, втім через відсутність заяви позивача про збільшення вимог, пеня стягується у заявленому розмірі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на хибність висновку судів про те, що оскільки поставка товару за видатковими накладними № 7728 від 29.10.2013, № 8056, № 8057 від 08.11.2013, № 8242 від 14.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 відбулась у період дії Договору поставки від 17.10.13 № 5, то саме на виконання умов цього договору і здійснювалась поставка. Скаржник наголошує на тому, що у видаткових накладних відсутні підписи та печатка підприємства покупця, які б ідентифікували особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що є порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88. Окрім цього, скаржник наголошував на тому, що наявні у сторін видаткові накладні відрізняються за своїм змістом, зокрема накладні відповідача № 7728, № 8242 містять підпис директора та скріплені печаткою товариства, в той час, як ці ж видаткові накладні надані позивачем містять невідомий підпис, не скріплені печаткою та містять посилання на довіреність від 13.11.2013 № 9, яка останнім не надана. Скаржник, посилаючись на приписи Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, наголошував на тому, що судом не було перевірено та встановлено факту отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними № 8056 від 08.11.2013, № 8057 від 08.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 за довіреністю. Скаржник зауважив, що з урахуванням сплаченої суми у розмірі 57 500,00 грн та повернутого товару на суму 84 150,00 грн існує переплата перед позивачем у розмірі 13940,00 грн, у зв'язку з чим, вважає відсутніми і підстави для нарахування штрафних санкцій. Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 встановлено, що 17.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Ічнянський завод сухого молока та масла», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп", як покупцем, укладений Договір поставки № 5 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору.

В специфікаціях зазначаються: назва, асортимент, ціна за одиницю товару, інші умови та вимоги до якості товару, поставка якого гарантується позивачем в межах строку, на який складена специфікація.

Пунктом 1.3 Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ місто Київ за адресою, зазначеною покупцем у графіку поставки, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору та його умов.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору сторони визначили, що покупець направляє постачальнику графік на наступну декаду за 1,5-2 робочих дні до початку декади з посиланням на номер і дату цього Договору.

В графіку зазначається найменування та кількість товару, дата та адреса поставки; після отримання графіку покупця постачальник зобов'язаний затвердити його і факсимільним зв'язком направити покупцю, а також поставити товар відповідно до умов договору із необхідними супровідними документами (видаткова, товарно-транспортна та податкова накладні, рахунок-фактура); товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4 Договору оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем упродовж 20 банківських днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Пунктом 6.4. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Судами також установлено, що згідно з специфікацією № 1 від 28.10.2013, сторони погодили найменування товару - масло вершкове "Селянське" 73%, одиницю виміру - кг, кількість - 80, ціну - 49,50 грн. з ПДВ, строк поставки - згідно графіка.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп" 124 540,70 грн, з яких: 122 972,75 грн основного боргу, 980,02 грн пені, 587,93 грн 3% річних.

Скасовуючи частково рішення у справі про стягнення з відповідача 120 472,75 грн боргу, 980,02 грн пені та 544,28 грн 3% річних, суд апеляційної інстанції вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 119 710, 00 грн боргу, 980,02 грн пені, 530,74 грн 3% річних.

Проте, згідно з висновком Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 19.02.2015, такі висновки судів обох інстанцій визнаються передчасними виходячи з наступного. Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вищий господарський суд України зазначив про те, що враховуючи вимоги даного позову, та заперечення відповідача, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин, факту поставки позивачем продукції на виконання зобов'язань за Договором, оцінка документів, наданих на підтвердження факту поставки товару, виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати товару, умови проведення розрахунків, суми позову тощо.

Дослідивши вся наявні у матеріалах справи документи, суд, при новому розгляді даної справи, встановив наступне.

17.10.2013р. між позивачем (постачальник - за Договором) та відповідачем (покупець - за Договором) було укладено Договір поставки №5 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити та передати у власність, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. Договору). В специфікаціях зазначаються: назва, асортимент, ціна за одиницю товару, інші умови та вимоги до якості товару, поставка якого гарантується позивачем в межах строку, на який складена специфікація (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. п. 2.3. - 2.4. Договору товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних. Перехід права власності та товар здійснюється в момент одержання покупцем товару.

Згідно наявної в матеріалах справи специфікації №1 від 28.10.2013 (додаток до Договору) сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, строк поставки.

В матеріалах справи наявні документи, які були надані позивачем на підтвердження здійснення поставки товару відповідачу товару на загальну суму 263 831,62 грн., зокрема, копії таких видаткових накладних на продукцію:

- видаткова накладна на продукцію №7160 від 07.10.2013р. на суму 2 471,62 грн.

- видаткова накладна на продукцію №7728 від 29.10.2013р. на суму 3 960,00 грн.;

- видаткова накладна на продукцію №8056 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

- видаткова накладна на продукцію №8057 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;

- видаткова накладна на продукцію №8242 від 14.11.2013р. на суму 123 750,00 грн.;

- видаткова накладна на продукцію №8571 від 22.11.2013р. на суму 34 650,00 грн.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем було не в повному обсязі оплачено поставлений за Договором товар, а тому у нього виникла заборгованість в розмірі 124 540,70 грн., з урахуванням пені та 3% річних.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначає суду, зокрема, про те, що позивач доводить свої вимоги неналежними доказами, зокрема, документами, які не мають ознак первинних.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

З метою встановлення всіх обставин справи, суд, ухвалою від 08.04.2015 призначив у даній справі економічну експертизу, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа». На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

« 1) Чи документально підтверджується оформлення операцій ТОВ «Поляріс Груп» з одержання від ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та подальшої реалізації харчової сировини - масла вершкового «Селянське - 73%» виробництва ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та розрахунки між цими сторонами, у тому числі грошові, в жовтні - листопаді 2013 року та січні 2014 року?

2) В якому обсязі та на яку суму підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ «Поляріс Груп» прийняття ТОВ «Поляріс Груп» товарів харчової сировини, поставлених ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» за Договором поставки № 5 від 17.10.2013 р.?

3) Чи підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ «Поляріс Груп» прийняття ТОВ «Поляріс Груп» від ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» товарів харчової сировини, поставлених за Видатковими накладними № 7728 від 29.10.2013 р., № 7160 від 07.10.2013 р., № 8056 від 08.11.2013 р., № 8057 від 08.11.2013 р., № 8571 від 22.11.2013 р. та № 8242 від 14.11.2013 р., відповідно до Договору поставки № 5 від 17.10.2013 р. ?».

20.08.2015 до господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи разом із висновком експерта, з якого вбачається, що видаткові накладні не містять посилання на номер та дату договору по якому було здійснено поставку, в реквізиті накладної «договір» зазначено «реалізація молочної продукції».

Крім того, видаткові накладні № № 7160 від 07.10.2013, 7728 від 29.10.2013, накладні на повернення № ВП-0000002 від 02.12.2013, ВП-0000001 від 04.02.2014 не містять номеру та дати довіреності.

Видаткові накладні №№ 8056, 8057 від 08.11.2013 не містять номеру довіреності, а видаткова накладна №7160 від 07.10.2013 на суму 2 471,62 грн складена ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» до дати підписання Договору.

За даними, наданими ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» судовому експерту, було встановлено, що згідно з первинними документами (видатковими накладними, накладними на повернення, платіжними дорученнями) за період 07.10.2013 - 04.02.2014 на адресу ТОВ «Поляріс Груп» відвантажено товарів (з урахуванням повернень) на суму 177 972,75грн. в тому числі:

- відвантажено: сухе молоко, вершки на суму 2471,62 грн., масло вершкове «Селянське 73%» на суму 261 360,00 грн (3 960,00 + 49 500,00 + 49 500,00 + 123 750,00 + 34 650,00);

- повернуто постачальнику: сухе молоко, вершки на суму 1 708,87 грн; масло вершкове «Селянське 73%» на суму 84 150,00 грн. Від ТОВ «Поляріс Груп» отримано оплату на суму 55 000,00 грн.

За даними бухгалтерського обліку ПАТ «Ічнянський завод сухої молока та масла» за період 07.10.2013 - 04.02.2014 реалізовано товарів ТОВ «Поляріс Груп» на суму 177 972,75 грн, отримано оплату на суму 55 000,00 грн. Відхилень між даними первинних документів і облікових регістрів судовими експертами не встановлено.

Згідно з наявними первинними документами (видатковими накладними, накладними на повернення, платіжними дорученнями) ТОВ «Поляріс Груп» за період 07.10.2013 р. - 04.02.2014, встановлено наступне:

- одержано: масло вершкове «Селянське 73%» на суму 127 710,00 грн (3 960,00 + 123 750,00);

- повернення постачальнику: масло вершкове «Селянське 73%» на суму 84 150,00 грн.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 91 від 18.04.2014 (платник TOB «Поляріс Груп») на користь ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» з призначенням платежу за продукцію по Договору № 5 на суму 2500,00грн, що не було враховано в позовній заяві ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла».

З урахуванням вищезазначеного ТОВ «Поляріс Груп» сплатило на користь ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» суму 57 500,00 грн.

За даними контррозрахунку відповідачем від позивача за період 07.10.2013 - 04.02.2014 одержано товарів на суму 43 560,00 грн., здійснено оплату на суму 57 500,00 грн (15 000+15 000+10 000+5 000+10 000+2 500).

Тобто, щодо поставки харчової сировини у взаємовідносинам ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та ТОВ «Поляріс Груп» не мають розбіжностей по наступних накладних по поставках вершкового «Селянське 73%» на суму 43 560,00 грн:

- № 7728 від 29.10.2013 на суму 3 960,00 грн. (поставка товару);

- № 8242 від 14.11.2013 на суму 123 750,00 грн. (поставка товару);

- № ВП-0000002 від 02.12.2013 на суму 84 150,00 грн. (повернення товару).

За даними дослідження судового експерта, у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем спірними є наступні накладні:

- № 7160 від 07.10.2013 на суму 2 471,62 грн (товар - сухе молоко, вершки);

- № 8056 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн (товар - масло вершкове селянське 73%);

- № 8057 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн (товар - масло вершкове селянське 73%)

- № 8571 від 22.11.2013 на суму 34 650,00 грн (товар - масло вершкове селянське 73%);

- накладна на повернення № ВП-0000001 від 04.02.2014 р. на суму 1 708,87 грн (товар - сухе молоко, вершки).

На клопотання експертизи не були надані запитані документи зі сторони ТОВ «Поляріс Груп», в т.ч. не надано бухгалтерських облік та податкову звітність ТОВ «Поляріс Груп».

В межах наданих первинних документів прийняття ТОВ «Поляріс Груп» товарів харчової сировини, поставлених ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» за Договором (по накладних №№ 7728 від 29.10.2013, 8242 від 14.11.2013, ВП-0000002 від 02.12.2013) документально підтверджується в обсязі 4 280,0 кг на суму 43 560,00 грн. При цьому, накладна № 7160 від 07.10.2013 була підписана раніше, ніж укладено було фактично укладено Договір, а тому у позивача були відсутні підстави враховувати зазначену накладну при визначенні предмету спору.

При цьому, судом встановлено, що накладні № 8056 від 08.11.2013, № 8057 від 08.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 не були підписані з боку ТОВ «Поляріс Груп» та облікові документи отримання товару не були надані відповідачем на дослідження судовому експерту, повернення товару по накладній № ВП-0000001 від 04.04.2014 документально не підтверджується у зв'язку із відсутністю товарів зазначеної номенклатури в Договорі.

Щодо невідповідності накладних на поставку товару № 8056 від 08.11.2013, № 8057 від 08.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. ч 1-5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 було затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 та 2.7 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, безспірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства України накладними, які можуть бути доказами поставки товару за Договором, в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, є наступні накладні на поставку товару: № 7728 від 29.10.2013 на суму 3 960,00 грн, № 8242 від 14.11.2013 на суму 123 750,00 грн та накладна на повернення товару № ВП-0000002 від 02.12.2013 на суму 84 150,00 грн, а тому зазначені первинні документи приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору.

В свою чергу, враховуючи невідповідність накладних на поставку товару № 8056 від 08.11.2013, № 8057 від 08.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 вимогам чинного законодавства, у суду відсутні підстави вважати зазначені документи первинними, а відповідно і враховувати їх при вирішенні спору.

Також, суд не враховує накладну по поверненню товару № ВП-0000001 від 04.02.2014 у зв'язку із відсутністю товарів зазначеної номенклатури в Договорі.

Таким чином, позивачем не було фактично доведено суду факту здійснення поставки товару за Договором на користь відповідача за накладними товару № 7160 від 07.10.2013 на суму 2 471,62 грн, № 8056 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн, № 8057 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн, № 8571 від 22.11.2013 на суму 34 650,00 грн та накладною по поверненню товару № ВП-0000001 від 04.02.2014 на суму 1 708,87 грн.

Позивач зазначає суду про те, що доказом поставки товару відповідачу є факт його перепродажу відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці».

Щодо подальшої реалізації харчової сировини експертним висновком від 14.08.2015 № 1342 визначено, що оформлення операцій з реалізації харчової сировини ТОВ «Поляріс груп» на адресу ТОВ «Хліб Столиці» документально підтверджується на загальну суму 186 160,04 грн, в тому числі суму 140 399,97грн по спірним накладним №№РН-000030 від 08.11.2013р, РН-000038 від 22.11.2013.

На клопотання експертизи не були надані запитані документи зі сторони ТОВ «Поляріс Груп», а в межах наданих на дослідження документів не видалось судовому експерту за можливе ідентифікувати продукцію якого саме виробника було реалізовано відповідачем на користь ТОВ «Хліб Столиці».

Враховуючи вищевикладене, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставити наступні питання:

« 1) Яким документами підтверджується придбання ТОВ «Поляріс Груп» харчової сировини - масла вершкового «Селянське - 73%» для подальшого постачання на ТОВ «Хліб Столиці» за період жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року?

2) Чи отримувалась оплата ТОВ «Поляріс Груп» від ТОВ «Хліб Столиці» за поставлену харчову сировину - масло вершкове «Селянське - 73%» за період жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року?

3) Чи відповідають розміри оплати ТОВ «Хліб Столиці» за харчову сировину - масло вершкове «Селянське - 73%» вартості поставленого ТОВ «Поляріс Груп» товару?».

14.04.2016 до суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи № 910/3835/14, разом із висновком експерта, з якого вбачається, що документально підтверджується здійснення господарських операцій з постачання ТОВ «Поляріс Груп» масла вершкового «Селянське» 73% жирності ТОВ «Хліб Столиці» в жовтні-грудні 2013 за Договором № 246 від 17.10.2013 на суму 186 160,04 грн з ПДВ у кількості 3 580,0 кг, при цьому підтвердити, чи спростувати, що саме отримане відповідачем від позивача в листопаді-грудні 2013 масло вершкове «Селянське» 73% жирності в кількості 3 580,00 кг. було реалізовано ТОВ «Хліб столиці» не видалось експерту за можливе, оскільки ТОВ «Поляріс Груп» не були надані документи за клопотанням експерта, які б надавали змогу зробити відповідні висновки.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, твердження позивача, що підтвердженням поставки продукції відповідачу є фактично реалізація відповідачем аналогічного товару іншій особі, в даному випадку, ТОВ «Хліб столиці», є лише припущенням та не доведено належними та допустимими доказами, а тому, до уваги судом не беруться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Після детального вивчення висновків судових експертів, судом встановлено, що дослідження проводились на підставі вищезазначених норм чинного законодавства, уповноваженими особами, висновки, зроблені судовими експертами за результатами проведення судових експертиз, відповідають обставинам справи. При цьому, слід врахувати, що експертами не були наданні відповіді на деякі питання, поставлені судом при призначенні судової експертизи з підстав ненадання сторонами, зокрема відповідачем, документів, необхідних для дослідження.

З огляду на вищенаведене, суд вважає висновки судових експертів № 1342 від 14.08.2015 та № 24429/15-45 від 31.03.2016 законними та обґрунтованими і бере їх до уваги. Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи та висновками судових експертів встановлено, що безспірними є накладні на поставку позивачем відповідачу товару № 7728 від 29.10.2013 на суму 3 960,00 грн, № 8242 від 14.11.2013 на суму 123 750,00 грн та накладна на повернення товару № ВП-0000002 від 02.12.2013 на суму 84 150,00 грн, а також те, що відповідачем було фактично сплачено на користь позивача кошти в розмірі 57 500,00 грн, то сума сплачених відповідачем коштів перевищує суму коштів, визначених за вищезазначеними накладними.

Зокрема, якщо скласти суму коштів за поставлений товар за накладними № 7728 від 29.10.2013 та № № 8242 від 14.11.2013 та вирахувати з неї суму коштів за накладною по поверненню товару № ВП-0000002 від 02.12.2013 та 57 500,00 грн, сплачених відповідачем за фактично отриманий товар, виходить, що у відповідача існує переплата перед позивачем в сумі 13 940,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги умови Договору, висновки судових експертів та приписи чинного законодавства України, у відповідача перед позивачем не існує заборгованості за поставлений товар в межах даного спору.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 587,93 грн та пеню в розмірі 980,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Проте, враховуючи те, що судом встановлено, що позивачем не було доведено суду наявність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, а відповідно у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 587,93 грн та пеню в розмірі 980,02 грн задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, з урахуванням пені, 3 % річних, в загальному розмірі 124 540,70 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Судом встановлено, що позивачем були оплачені судові експертизи, призначені судом у даній справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями № 2055 від 28.05.2015 на суму 9 000,00 грн та № 382 від 25.01.2016 на суму 5 174,40 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, вищезазначені витрати за проведення судових експертиз мають бути покладені на позивача.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» (16703, Чернігівська обл., Ічнянський район, місто Ічня, вул. Бунівська, будинок 164; ідентифікаційний код: 00448031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, будинок 8, офіс 11; ідентифікаційний код: 38389976) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 2 988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 99 коп.

Повне рішення складено 21.06.2016.

Суддя О.В. Нечай