cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" листопада 2016 р. Справа№ 910/3835/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання: Каніковському А.О.,
представників:
від позивача Гарголя В.Є. (представник за довіреністю),
від відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла»
на рішення господарського суду міста Києва
від 15.06.2016 року
у справі №910/3835/14 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Ічнянський завод сухого молока та масла"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Груп"
про стягнення 124540,70 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» суми заборгованості за Договором поставки № 5 в розмірі 124 540,70 грн., з яких 122 972,75 грн. сума основного боргу, 980,02 грн. пеня, 587,93 грн. 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості товару, поставленого за видатковими накладними згідно з Договором поставки від 17.10.2013 № 5.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» суму основного боргу в розмірі 120 472,75 грн, суму пені в розмірі 980,02 грн, 3% річних в розмірі 544,28 грн та судовий збір у розмірі 2 439,93 грн, в іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3835/14 скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» суму основного боргу в розмірі 119 710,00 грн., суму пені в розмірі 980,02 грн., 3% річних в розмірі 530,74 грн. та судовий збір у розмірі 2 423,56 грн.
Припинити провадження у справі № 910/3835/14 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» на користь Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» основного боргу в розмірі 2 500,00 грн.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.».
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» судовий збір у розмірі 33 грн. 63 коп. за розгляд апеляційної скарги у Київському апеляційному господарському суді.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 і рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/3835/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Згідно з висновком Вищого господарського суду України, викладеного у постанові від 19.02.2015, висновки судів обох інстанцій визнаються передчасними виходячи з наступного.
Відповідно до приписів процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вищий господарський суд України зазначив про те, що враховуючи вимоги даного позову та заперечення відповідача, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин, факту поставки позивачем продукції на виконання зобов'язань за Договором, оцінка документів, наданих на підтвердження факту поставки товару, виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати товару, умови проведення розрахунків, суми позову тощо.
Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальному розмірі 2988 грн. 99 коп.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що беручи до уваги умови спірного договору, висновки судових експертів та приписи чинного законодавства України, у відповідача перед позивачем не існує заборгованості за поставлений товар в межах даного спору. Крім того, зважаючи те, що позивачем не було доведено суду наявність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання за спірним договором, а відповідно у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Ічнянський завод сухого молока та масла» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі №910/3835/14 скасувати та постановити нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не взяв взагалі до уваги обґрунтовані заперечення позивача, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду реальним обставинам справи, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.) від 26.09.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 25.10.2016.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі №910/3835/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3835/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» прийнято до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.) від 25.10.2010 розгляд справи було відкладено на 22.11.2016.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі №910/3835/14 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/3835/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» прийнято до провадження.
У судовому засіданні 22.11.2016 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 скасувати, постановити нове, яким позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, відтак вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності даного представника.
Відповідно до ст. 99 Господарського процессуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши думку представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Ічнянський завод сухого молока та масла», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляріс Груп», як покупцем, укладено Договір поставки № 5 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору.
В специфікаціях зазначаються: назва, асортимент, ціна за одиницю товару, інші умови та вимоги до якості товару, поставка якого гарантується позивачем в межах строку, на який складена специфікація (п. 1.2. Договору).
В п. 1.3 Договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ місто Київ за адресою, зазначеною покупцем у графіку поставки, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору та його умов.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору сторони узгодили, що покупець направляє постачальнику графік на наступну декаду за 1,5-2 робочих дні до початку декади з посиланням на номер і дату цього Договору.
В графіку зазначається найменування та кількість товару, дата та адреса поставки; після отримання графіку покупця постачальник зобов'язаний затвердити його і факсимільним зв'язком направити покупцю, а також поставити товар відповідно до умов договору із необхідними супровідними документами (видаткова, товарно-транспортна та податкова накладні, рахунок-фактура); товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних.
У відповідності до положень п.п. 4.3, 4.4 Договору оплата товару здійснюється безготівково в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем упродовж 20 банківських днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.
Згідно з п. 6.4. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.
Крім того, сторони в специфікації № 1 від 28.10.2013, погодили найменування товару - масло вершкове "Селянське" 73%, одиницю виміру - кг, кількість - 80, ціну - 49,50 грн. з ПДВ, строк поставки - згідно графіка.
Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи наявні документи, які були надані позивачем на підтвердження здійснення поставки товару відповідачу товару на загальну суму 263 831,62 грн., зокрема, копії таких видаткових накладних на продукцію:
- видаткова накладна на продукцію №7160 від 07.10.2013р. на суму 2 471,62 грн.
- видаткова накладна на продукцію №7728 від 29.10.2013р. на суму 3 960,00 грн.;
- видаткова накладна на продукцію №8056 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;
- видаткова накладна на продукцію №8057 від 08.11.2013р. на суму 49 500,00 грн.;
- видаткова накладна на продукцію №8242 від 14.11.2013р. на суму 123 750,00 грн.;
- видаткова накладна на продукцію №8571 від 22.11.2013р. на суму 34 650,00 грн.
За посиланнями позивача, відповідачем було не в повному обсязі оплачено поставлений за Договором товар, а тому у нього виникла заборгованість в розмірі 124 540,70 грн., з урахуванням пені та 3% річних.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначає суду, зокрема, про те, що позивач доводить свої вимоги неналежними доказами, зокрема, документами, які не мають ознак первинних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2015, з метою встановлення всіх обставин справи, призначено у даній справі економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа». На вирішення експерта поставлено наступні питання:
«1) Чи документально підтверджується оформлення операцій ТОВ «Поляріс Груп» з одержання від ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та подальшої реалізації харчової сировини - масла вершкового «Селянське - 73%» виробництва ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» та розрахунки між цими сторонами, у тому числі грошові, в жовтні - листопаді 2013 року та січні 2014 року?
2) В якому обсязі та на яку суму підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ «Поляріс Груп» прийняття ТОВ «Поляріс Груп» товарів харчової сировини, поставлених ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» за Договором поставки № 5 від 17.10.2013 р.?
3) Чи підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ «Поляріс Груп» прийняття ТОВ «Поляріс Груп» від ПАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» товарів харчової сировини, поставлених за Видатковими накладними № 7728 від 29.10.2013 р., № 7160 від 07.10.2013 р., № 8056 від 08.11.2013 р., № 8057 від 08.11.2013 р., № 8571 від 22.11.2013 р. та № 8242 від 14.11.2013 р., відповідно до Договору поставки № 5 від 17.10.2013 р. ?».
Згідно експертного висновку від 14.08.2015 № 1342 щодо подальшої реалізації харчової сировини відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» зазначено, що оформлення операцій з реалізації харчової сировини ТОВ «Поляріс груп» на адресу ТОВ «Хліб Столиці» документально підтверджується на загальну суму 186 160,04 грн., в тому числі суму 140 399,97 грн. по спірним накладним №№РН-000030 від 08.11.2013, РН-000038 від 22.11.2013 тощо.
Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено наступні питання:
« 1) Яким документами підтверджується придбання ТОВ «Поляріс Груп» харчової сировини - масла вершкового «Селянське - 73%» для подальшого постачання на ТОВ «Хліб Столиці» за період жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року?
2) Чи отримувалась оплата ТОВ «Поляріс Груп» від ТОВ «Хліб Столиці» за поставлену харчову сировину - масло вершкове «Селянське - 73%» за період жовтень-листопад 2013 року та січень 2014 року?
3) Чи відповідають розміри оплати ТОВ «Хліб Столиці» за харчову сировину - масло вершкове «Селянське - 73%» вартості поставленого ТОВ «Поляріс Груп» товару?».
З висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.03.2013 № 24429/15-45 вбачається, що документально підтверджується здійснення господарських операцій з постачання ТОВ «Поляріс Груп» масла вершкового «Селянське» 73% жирності ТОВ «Хліб Столиці» в жовтні-грудні 2013 за Договором № 246 від 17.10.2013 на суму 186 160,04 грн з ПДВ у кількості 3 580,0 кг, при цьому підтвердити, чи спростувати, що саме отримане відповідачем від позивача в листопаді-грудні 2013 масло вершкове «Селянське» 73% жирності в кількості 3 580,00 кг. було реалізовано ТОВ «Хліб столиці» не видалось експерту за можливе, оскільки ТОВ «Поляріс Груп» не були надані документи за клопотанням експерта, які б надавали змогу зробити відповідні висновки тощо.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ч.1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Як встановлено судом першої інстанції, накладні № 8056 від 08.11.2013, № 8057 від 08.11.2013, № 8571 від 22.11.2013 не були підписані з боку ТОВ «Поляріс Груп» та облікові документи отримання товару не були надані відповідачем на дослідження судовому експерту, відтак, повернення товару по накладній № ВП-0000001 від 04.04.2014 документально не підтверджується у зв'язку із відсутністю товарів зазначеної номенклатури в Договорі.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У відповідності до ч. ч 1-5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 та 2.7 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що безспірними та такими, що відповідають приписам чинного законодавства України накладними, які можуть бути доказами поставки товару за Договором, в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, є наступні накладні на поставку товару: №7728 від 29.10.2013 на суму 3 960,00 грн., №8242 від 14.11.2013 на суму 123 750,00 грн. та накладна на повернення товару №ВП-0000002 від 02.12.2013 на суму 84 150,00 грн., а відтак правомірно прийняті до уваги при вирішенні даного спору.
Одночасно, судом першої інстанції вірно враховано невідповідність накладних на поставку товару №8056 від 08.11.2013, №8057 від 08.11.2013, №8571 від 22.11.2013 вимогам чинного законодавства та правильно встановлено відсутність підстав вважати зазначені документи первинними.
Крім того, суд першої інстанції правомірно не враховував накладну по поверненню товару № ВП-0000001 від 04.02.2014 у зв'язку із відсутністю товарів зазначеної номенклатури в Договорі.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не було доведено суду факту здійснення поставки товару за Договором на користь відповідача за накладними товару №7160 від 07.10.2013 на суму 2 471,62 грн., №8056 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн., №8057 від 08.11.2013 на суму 49 500,00 грн., №8571 від 22.11.2013 на суму 34 650,00 грн. та накладною по поверненню товару № ВП-0000001 від 04.02.2014 на суму 1 708,87 грн., а відтак у відповідача перед позивачем не існує заборгованості за поставлений товар в межах даного спору.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В п. 6.4 Договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.
Однак, враховуючи те, що позивачем не було доведено суду наявність факту порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за поставлений товар, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних та правомірно відмовив у стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 587,93 грн. та пені в розмірі 980,02 грн.
У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням того, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 124 540,70 грн. належними засобами доказування не доведені, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2016 у справі № 910/3835/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/3835/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2016 |
Оприлюднено | 02.12.2016 |
Номер документу | 63024877 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Іоннікова І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні