Рішення

від 22.06.2016 по справі 755/13223/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м . Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796 /6116/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Парамонов М.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта», Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила стягнути з останнього 144 632 грн. 15 коп. майнової шкоди, 20 000 грн. витрат на правову допомогу, 1 000 грн. витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та 1 446 грн. 32 коп. судового збору (Т.1, а.с. 2-4).

Під час розгляду справи позивачем змінено позовні вимоги, а саме пред'явлено позов до ТДВ «СК «Наста» та ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», в якому позивач просив стягнути з ТДВ «СК «Наста» 50 000 грн., а з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» 94 632 грн. 15 коп. майнової шкоди, 20 000 грн. витрат на правову допомогу, 1 000 грн. витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та 1 446 грн. 32 коп. судового збору (Т.1, а.с. 138-142).

22.05.2015 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з ТДВ «СК «Наста» 50 000 грн. у відшкодування шкоди, згідно договору страхування цивільної відповідальності, а також стягнути з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» 127 078 грн. 47 коп., з яких: 94 632 грн. 15 коп. майнова шкода, 30 000 грн. витрати на правову допомогу, 1 000 грн. витрати пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження та 1 446 грн. 32 коп. судовий збір (Т.2, а.с. 113-115).

28.10.2015 позивачем знову змінені позовні вимоги, відповідно до яких позивач просив суд стягнути з ТДВ «СК «Наста» 50 000 грн. у відшкодування шкоди, згідно договору страхування цивільної відповідальності, а також стягнути з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» 148 367 грн. 07 коп. майнової шкоди, 30 000 грн. витрат на правову допомогу, 1 000 грн. витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження та 1 446 грн. 32 коп. судовий збір (Т.2, а.с. 172, 173).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що 23.10.2013 на вул. Драгоманова, 17 у м. Києві сталася ДТП - зіткнення автомобіля Пежо, д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_4.) під керуванням водія ОСОБА_6, який в свою чергу від удару здійснив зіткнення з автомобілем Шевроле, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем Дачія, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Вказана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0556853 від 18.04.2013 (строк дії з 19.04.2013 по 18.04.2014) страхувальником ТОВ «Ілта» була застрахована цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 у страховика - ТДВ «СК «Наста». Також вказаний автомобіль згідно договору фінансового лізингу від 16.06.2012 був переданий власником (ТОВ «Ілта») у лізинг ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» і на момент ДТП зазначеним автомобілем керував ОСОБА_5, який перебував в трудових відносинах з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент».

Розмір матеріального збитку, завданого позивачці ДТП, складає 141 898,87 грн., що підтверджується звітом оцінювача ОСОБА_9 (ТОВ «Екліс») № 122/1 від 05.06.2015, а вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно цього ж звіту становить 198 364,07 грн.. Також позивачкою понесені витрати на проведення оцінки автомобіля у розмірі 1 000,00 грн. Відповідачі у добровільному порядку відмовилися відшкодувати завдану позивачці шкоду, а тому остання вимушена була звернутися до суду за захистом порушеного права.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2015 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ «СК «Наста» на користь ОСОБА_4 50 000 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 1 000 грн. 00 коп. витрат на експертні послуги та 510 грн. 00 коп. судових витрат, а всього 51 510 грн. 00 коп.

Стягнуто з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» на користь ОСОБА_4 91 898 грн. 87 коп. збитків та 918 грн. 99 коп. судових витрат, а всього 92 817 грн. 86 коп.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду доповнивши його рішенням про стягнення з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» на користь позивача 30 000 грн. витрат на правову допомогу. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмов у відшкодуванні позивачу витрат на правову допомогу, оскільки відшкодування цих витрат прямо передбачено як процесуальним законом так і Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» і розмір цих витрат був доведений належними доказами.

В апеляційній скарзі ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» також посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та судових витрат з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент». Вважає, що суд неправомірно поклав обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди на ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», оскільки останній не є власником транспортного засобу, а також суд не дав належну оцінку укладеному між ТДВ «СК «Наста» та ТОВ «Ілта» Генеральному договору добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 23.09.2010, за яким відбулось страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту на суму 400 000 грн.

Представник позивача в судовому засідання підтримав свою апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. При цьому, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, за відомими суду адресами. При цьому, представник відповідача ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» був присутній в судовому засіданні 11.05.2016, яке було відкладено і був належним чином повідомлений про наступне судове засідання, що підтверджується відповідною розпискою. Особи, які не з'явились про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Зі змісту апеляційних скарг вбачається, що рішення суду оскаржено позивачем лише в частині відмови у відшкодуванні понесених витрат на правову допомогу, а відповідачем ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» в частині задоволених судом вимог про стягнення з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» майнової шкоди та судових витрат.

В інших частинах рішення суду сторонами та третіми особами не оскаржено.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення повністю відповідає вказаним вимогам процесуального закону, за виключенням повної відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правову допомогу.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 23.10.2013 на вул. Драгоманова, 17 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - зіткнення автомобіля Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який в свою чергу від удару здійснив зіткнення з автомобілем Шевроле, д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем Дачія, д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_8, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2014 встановлено, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_5, який порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДР України. В силу вимог п. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_5 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Автомобіль Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2, 2008 р.в. належить на праві власності ОСОБА_4 (Т.1, а.с. 10-11).

Власником автомобіля Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 є TOB «Ілта» (Т.1, а.с. 94).

16.06.2012 між TOB «Ілта» та TOB «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» було укладено Договір фінансового лізингу № 241912 (Т.1, а.с. 207-219), згідно якого на підставі акту приймання-передачі від 03.06.2013 лізингодавцем (ТОВ «Ілта») було передано лізингоодержувачеві (ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент») автомобіль Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 (Т.2, а.с. 3), що не заперечується сторонами. Тобто, відповідач ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» володіло транспортним засобом на законних підставах.

На момент ДТП водій ОСОБА_5, з вини якого трапилась ДТП, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», що не заперечується останнім.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завданої не з її вини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 1172 ЦК закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на викладене, є обґрунтованим висновок суду про те, що відповідальність за завдану майнову шкоду позивачу повинно нести ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», оскільки воно на законних підставах володіло джерелом підвищеної небезпеки та з вини їх працівника, яким керував автомобілем, сталася ДТП внаслідок якої заподіяна шкода.

Водночас, судом встановлено, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0556853 від 18.04.2013 (строк дії з 19.04.2013 по 18.04.2014) страхувальником ТОВ «Ілта» цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у страховика ТДВ «СК «Наста», згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, встановлено у розмірі 50 000,00 грн. з нульовою франшизою (Т. 2, а.с. 76).

Статтею 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено, що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 вказаного закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно п. 37.3 ст. 37 вищезазначеного Закону незадовільне фінансове становище Страховика не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, з огляду на вищевказані положення Закону та враховуючи наявність чинного на момент ДТП полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і відсутність заперечень факту настання страхового випадку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з страховика на користь позивача страхової виплати в межах ліміту, визначеному в полісі.

Визначаючи розмір матеріального збитку, завданого позивачці внаслідок ДТП суд обґрунтовано виходив з наданого позивачкою та не спростованого відповідачами звіту оцінювача ОСОБА_9 (ТОВ «Екліс») № 122/1 від 05.06.2015, відповідно до якого матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 складає 141 898,87 грн. (Т.2, а.с. 133-137).

Крім цього, позивачкою понесені також витрати на проведення оцінки автомобіля у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (Т.2, а.с. 184).

Стягуючи заподіяну позивачу майнову шкоду з відповідачів, суд першої інстанції правомірно керувався також вимогами ч. 1 ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про стягнення з відповідача ТДВ «СК «Наста» на користь ОСОБА_4 суми страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн. та вартість проведення оцінки в розмірі 1 000,00 грн., а також стягнення з відповідача ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» на користь позивачки різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 91 898 грн. 87 коп. (141 898,87 - 50 000,00).

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», слід зазначити наступне.

Твердження про те, що суд неправомірно поклав обов'язок по відшкодуванню заподіяної позивачу шкоди на ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент», оскільки останній не є власником транспортного засобу, є безпідставним, оскільки як правомірно встановлено судом ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» на відповідній правовій підстави володіло джерелом підвищеної небезпеки і на момент ДТП водій автомобіля перебував у трудових відносинах з володільцем транспортного засобу, а отже в такому випадку закон покладає обов'язок по відшкодуванню заподіяної шкоди потерпілій особі саме на ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» в сумі, яка дорівнює різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Доводи щодо повного відшкодування шкоди позивачу страховиком ТДВ «СК «Наста» у зв'язку з наявністю Генерального договору добровільного комплексного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 23.09.2010, укладеного між ТДВ «СК «Наста» та ТОВ «Ілта», також не можуть братись до уваги, оскільки на час ДТП також діяв поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і саме на підставі цього полісу позивач просив стягнути на його користь належну йому страхову виплату.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги позивача щодо безпідставної відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, необхідно зазначити наступне.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано належних розрахунку та платіжних документів на підтвердження витрат понесення цих витрат.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, беручи до уваги наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи .

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України визначено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу .

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 48 Постанови № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат (з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах) є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок суду про не надання представником позивача розрахунку витрат на правову допомогу та документального підтвердження понесення таких витрат, не ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що представником позивача надано як розрахунок витрат (Т.2, а.с. 219, 220), так і документальне підтвердження понесення позивачем таких витрат (книга обліку доходів і видатків) (Т.2, а.с. 221, 222), а відтак суд першої інстанції зобов'язаний був перевірити правильність розрахунку та надати належну правову оцінку документу, який підтверджує понесення таких витрат позивачем.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною , а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді , що визначається у відповідному судовому рішенні.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 48 постанови № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначений відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів ).

З наданого представником позивача розрахунку вбачається, що він надавав консультації, складав позовну заяву та брав участь у судових засіданнях. Окрім вказаних дій представником позивача в розрахунку зазначено дії, зокрема виїзд на місце ДТП, зустріч з дізнавачем, опитування перехожих та свідків ДТП, робота в органі дізнання тощо, які не пов'язані з наданням правової допомоги у даній конкретній цивільній справі, а відтак такі витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за наслідком розгляджу цієї справи.

Разом з цим, витрати позивача на правову допомогу за участь представника в судовому засіданні, надання консультації та підготовку позовної заяви підлягають відшкодування, виходячи з того, що їх розмір не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи в судовому засіданні, а також, в даному випадку, за надання консультації та складання позовної заяви.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.05.2014, а рішення у справі ухвалене 29.12.2015. У вказаний період розмір мінімальної заробітної плати становив 1 218 грн., а отже 40 % від вказаної суми становить 487,20 грн. (1 218,00 х 40%) за одну годину і, відповідно 8,20 грн. за 1 хв. (487,20 : 60 хв.).

Згідно журналу судового засідання представник позивача брав участь в судових засіданнях 25.07.2014 - 16,19 хв., що в грошовому еквіваленті становить 132,63 грн.; 23.10.2014 - 40 хв., що в грошовому еквіваленті становить 324,80 грн.; 06.11.2014 - 7,14 хв., що в грошовому еквіваленті становить 58,74 грн.; 21.01.2015 - 5,43 хв., що в грошовому еквіваленті становить 46,42 грн.; 22.05.2015 - 18 хв., що в грошовому еквіваленті становить 146,16 грн.; 19.06.2015 - 10,25 хв., що в грошовому еквіваленті становить 84,58 грн.; 20.10.2015 - 1,32 хв., що в грошовому еквіваленті становить 12,45 грн.; 18.12.2015 - 2 год., що в грошовому еквіваленті становить 974,40 грн.; 28.12.2015 - 12 хв., що в грошовому еквіваленті становить 97,44 грн., а всього 1 877,62 грн.

За надання консультації та підготовку позовної заяви підлягають стягненню витрати в межах 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи, тобто за надання консультацій 487,20 грн. та підготовку позову 487,20 грн.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу в розмірі 2 852,02 грн. (1 877,62. + 487,20 + 487,20).

Враховуючи те, що позивачем пред'явлено позовні вимоги до двох відповідачів, які задоволенні судом, то у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з відповідача ТДВ «СК «Наста» на користь позивача слід стягнути 950,67 грн. та з відповідача ТОВ «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» 1 901,34 грн. витрат на правову допомогу.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду лише в частині відмови позивачу у відшкодуванні понесених ним витрат на правову допомогу, у зв'язку з неправильним застосуванням в цій частині норм процесуального права, та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення пропорційно з відповідачів на користь позивача витрат на правову, однак в меншому розмірі ніж розраховано позивачем.

В іншій частині, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307-309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» - відхилити .

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 - задовольнити частково .

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року в частині відмови ОСОБА_4 у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу - скасувати .

В цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (м. Київ, вул. Залізничне шосе, 6, код ЄДРПОУ 35893575) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 67 коп. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Рьодгер Сервіс Менеджмент» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 143/2А, каб. 17, код ЄДРПОУ 35534488) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) 1901 (одну тисячу дев'ятсот одну) грн. 34 коп. витрат на правову допомогу.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року - залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва