Постанова

від 15.06.2016 по справі 809/552/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 809/552/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Курганської Т.В.,

представників відповідача Карабин М.В., Дубінської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліком»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліком» (надалі - позивач, ТзОВ «Поліком») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючий орган при складанні акту про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.11.2015 року № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року, протиправно не взяв до уваги довідку Міністерства фінансів Республіки Словенія про резидентство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року. Позивач вважає, що вказана довідка про резидентство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року є саме тим документом, який передбачений пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, оскільки вона видана компетентним (уповноваженим) органом Республіки Словенія відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Словенія «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал» від 25.04.2007 року, та є підставою для звільнення від сплати податку з прибутку від здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами, сплачених ТзОВ «Поліком» нерезиденту «Kemiplast d.o.o.» при купівлі позивачем пайової частки в Статутному капіталі ТОВ «Полікем». З врахуванням викладеного, позивач вважає, що висновки контролюючого органу є необґрунтованими, а тому прийняте на основі вказаного акту перевірки податкове повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в запереченні від 02.06.2016 року № 471/09-19-10-02/10 та додаткових письмових поясненнях від 08.06.2016 року № 489/09-19-10-02/10. Зокрема, вказали на те, що в ході планової виїзної перевірки контролюючий орган встановив здійснення ТзОВ «Поліком» виплати доходів нерезиденту «Kemiplast d.o.o.» відповідно до договору купівлі-прдажу пайової частки в статутному капіталі ТОВ «Полікем» № 110614 від 11.06.2014 року. При цьому, представники відповідача стверджують, що позивач до вказаної планової виїзної перевірки не надав належним чином оформлену довідку «Про підтвердження постійного місцезнаходження», яка видається Міністерством Фінансів Республіки Словенія, на дату виплати доходів в 2014 році, яка би підтверджувала, що фірма «Kemiplast d.o.o.» є резидентом Республіки Словенія в розумінні Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Словенія «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал» від 25.04.2007 року. Натомість довідка № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року та інші документи, які були надані ТзОВ «Поліком» відповідачу під час розгляду заперечення на акт планової виїзної перевірки № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року не відповідають вимогам пункту 103.8 статті 103 Податкового кодексу України, оскільки не містять відомостей про статус фірми «Kemiplast d.o.o.» як резидента Республіки Словенія саме в період здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами, тобто в 2014 році. Таким чином, неподання контролюючому органу належної довідки «Про підтвердження постійного місцезнаходження» фірми «Kemiplast d.o.o.» є підставою для оподаткування прибутку від здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами за ставкою 15% з джерела виплати таких доходів. З огляду на вказане, представники відповідача вважають в задоволенні позову ТзОВ «Поліком» належить відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, судом встановлено таке.

Закрите акціонерне товариство «Поліком» зареєстроване як юридична особа 06.02.1997 року, після реорганізації з 17.01.2011 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліком», ідентифікаційний код 24681750, місце знаходження: 77611, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, селище міського типу Брошнів-Осада, вулиця Шкільна, будинок 2А, директор - Курганський Володимир Сергійович, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманими з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України: https://minjust.gov.ua.

Позивач є платником податку на прибуток, що викладено в акті перевірки позивача № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року, й не заперечуються сторонами.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області в період з 10.12.2015 року по 27.01.2016 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Поліком» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.11.2015 року, про що 03.02.2016 року складено акт № 54/22-03/24681750 (надалі - акт перевірки, а.с. 14-77).

Позивач не погоджуючись з окремими обставинами та висновками, викладеними в акті перевірки, 11.02.2016 року надав відповідачу свої заперечення на акт про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного законодавства за період з 01.01.2012 року по 30.11.2015 року, № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року, що підтверджується супровідним листом ТзОВ «Поліком» від 11.02.2016 року № 56 (а.с. 78-93).

За результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області направило позивачу лист від 18.02.2016 року № 285/10/09-19-22-07-19 (а.с. 94-114), а 23.02.2016 року прийняло податкові повідомлення-рішення №№ 0000011700, 0001072207, 0001102207, 0001082205, 0001112201, 0001092205, які отримані ТзОВ «Поліком» 25.02.2016 року.

Суд встановив, що позивач погодився лише із частиною донарахованих зобов'язань та сплатив їх у визначений строк на відповідний бюджетний рахунок. Однак, в той же час, 04.03.2016 року ТзОВ «Поліком» направило до Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення №№ 0001072207, 0001102207, 0001112201, 0001092205 від 23.02.2016 року з проханням їх скасувати (а.с. 114-121).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України винесено рішення про розгляд скарги № 9743/6/99-99-1101-01-25 від 27.04.2016 року, яким скаргу ТзОВ «Поліком» частково задоволено: повністю скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001102207, в частині оскаржених сум скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001072207 та № 0001112201, а також залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001092205 (а.с. 124-130).

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року, то суд встановив таке.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року прийнято відповідачем на підставі відображених в акті перевірки порушень пункту 160.1 та пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), а саме: ТзОВ «Поліком» не утримано та не сплачено до бюджету податок від суми прибутку від здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами, сплачених резидентом - ТзОВ «Поліком», нерезиденту «Kemiplast d.o.o.» за ставкою 15 відсотків з джерела виплати таких доходів за 2014 року в сумі 63759,38 грн. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001092205 від 23.02.2016 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 79699,00 грн., з них 63759,00 грн. за податковим зобов'язанням і 15940,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 223).

При цьому, в акті перевірки № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року та відповіді на заперечення № 285/10/09-19-22-07-19 від 18.02.2016 року відповідач в обґрунтування виявленого порушення зазначив, що позивач не надав належним чином оформленої довідки «Про підтвердження постійного місцезнаходження», яка видається Міністерством фінансів Республіки Словенія, на дату виплати доходів в 2014 році, яка би підтверджувала, що «Kemiplast d.o.o.» є резидентом Республіки Словенія в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 25.04.2007 року.

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Стаття 3 ПК України визначає податкове законодавство України. Так пункт 3.1. статті 3 ПК України встановлює, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Окрім цього, судом враховано, що пунктом 3.2 статті 3 ПК України передбачено, що в разі, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 роздіду ІІІ ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як встановлено перевіркою, і не заперечується позивачем, 11.06.2014 року між ТзОВ «Поліком» та фірмою «Kemiplast d.o.o.» був укладений договір купівлі-продажу пайової частки в статутному капіталі ТОВ «Полікем». На виконання вказаного договору позивач перерахував нерезиденту «Kemiplast d.o.o.» на його розрахунковий рахунок кошти в сумі 400000,00 дол. США (згідно платіжного доручення № 40 від 02.07.2014 року на суму 200000,00 дол. США та платіжного доручення № 44 від 09.07.2014 року на суму 200000,00 дол. США).

На час здійснення вказаних фінансових операцій залишалась чинною стаття 160 ПК України (в редакції до 01.01.2015 року), яка встановлювала особливості оподаткування нерезидентів.

Так, згідно пункту 160.1 статті 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу.

Відповідно до пункту 160.2 статті 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

На підставі зазначеної статті 160 ПК України, контролюючий орган здійснив розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій за результатами документальної планової перевірки по акту перевірки ТзОВ «Поліком» від 03.02.2016 року № 54/22-03/24681750 по податку на прибуток іноземних осіб за звітний податковий період 2014 рік, відповідно до якого загальна суму збільшення податкового зобов'язання 63759,00 грн., розмір штрафної (фінансової) санкції 25 %, сума штрафної (фінансової) санкції (штрафу) 15939,75 грн. (а.с 224).

Враховуючи те, що в даному випадку контрагентом позивача є іноземна фірма «Kemiplast d.o.o.», суд звертає увагу на статтю 103 ПК України, яка визначає порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Так, відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (пункт 103.2 статті 103 ПК України).

Пунктом 103.4 статті 103 ПК України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно пункту 103.5 статті 103 ПК України, довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 103.8 статті 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

З аналізу положень частин 1, 2 статті 2, частини 2 статті 3, частини 5 статті 13, частини 1 статті 22 Конвенції, п.п. 14.1.90 п. 14.1 статті 14 ПК України, частини 1 статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» можна дійти висновку про те, що доходи від операції з відчуження фірмою «Kemiplast d.o.o.» корпоративних прав ТОВ «Поліком», а саме частки в статутному капіталі ТОВ «Полікем» підпадають під категорію «іншого доходу» резидента Договірної держави - Респібліки Словенія, і підлягають оподаткуванню резидентом цієї Договірної Держави тільки в Респібліці Словенія, що спрямовано на уникнення цих операцій від подвійного оподаткування податковим агентом - ТОВ «Поліком» в іншій Договірній Державі - Україна.

Отже, в розумінні вказаних норм податкового закону, ТзОВ «Поліком» є особою (податковим агентом), що виплатила доходи нерезиденту - фірмі «Kemiplast d.o.o.», яка є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України - Республіки Словенія, і таким чином, має право застосувати правила міжнародного договору України (в даному випадку - Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Словенія «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал» від 25.04.2007 року) шляхом звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку для такого нерезидента з доходів із джерелом їх походження з України, на підставі поданої останнім Довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік), виданої компетентним (уповноваженим) органом Республіки Словенія, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, та належним чином легалізованої та перекладеної відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що під час проведення планової виїзної перевірки позивача контролюючому органу не було надано довідки про підтвердження постійного місцезнаходження фірми «Kemiplast d.o.o.», що й не заперчується позивачем. При цьому, ТзОВ «Поліком» стверджує про втрату вказаної довідки та доведення цієї інформації в установленому податковим законодавством порядку контролюючому органу.

Так, 14.01.2016 року позивач листом № 11 в порядку, передбаченому пунктом 44.5 статті 44 ПК України, повідомив Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС та відповідача про втрату документа, наданого у 2014 році юридичною особою відповідно до законодавства Словенія фірмою «Кеміплас» на підтвердження того, що фірма «Кеміплас» є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України з метою уникнення подвійного оподаткування доходів з джерел їх походження в Україні (а.с. 225). Також у вказаному листі від 14.01.2016 року позивач повідомив про звернення до фірми «Кеміплас» з проханням поновити відповідні документи та надати їх ТзОВ «Поліком».

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Таким чином, направлений позивачем лист від 14.01.2016 року № 11 про втрату документа свідчить, що ТзОВ «Поліком» діяв у порядку, що передбачений пунктом 44.5 статті 44 ПК України.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що абзацом 2 пункту 44.6 статті 44 ПК України передбачено: якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ «Поліком» у відповідь на свій запит щодо відновлення втрачених документів про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» отримало скан-копію відповідної довідки Міністерства фінансів республіки Словенія про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року, а також лист Фінансового управління Республіки Словенія № DT 4206-150/2016-4 від 15.01.2016 року, яким підтверджено, що фірма «Kemiplast d.o.o.» 31.03.2015 року представила декларацію з податку на прибуток юридичних осіб за 2014 рік у відповідний фінансовий орган Республіки Словенія. Зазначені копії документів ТзОВ «Поліком» передало для ознайомлення представникам контролюючого органу, які здійснювали планову виїзну перевірку позивача.

Представники відповідача підтверджують факт отримання вищевказаних копій документів, виданих відповідними органами Республіки Словенія, ще до складання акта перевірки № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року. Однак, у вказаному акті перевірки, в письмових запереченнях № 471/09-19-10-02/10 від 02.06.2016 року та додаткових поясненнях № 489/09-19-10-02/10 від 08.06.2016 року, а також в судовому засідання представники ГУ ДФС в Івано-Франківській області зазначили, що до перевірки ТзОВ «Поліком» не надало належним чином оформленої довідки «Про підтвердження постійного місцезнаходження», яка видається Міністерством Фінансів Республіки Словенія, на дату виплати доходів в 2014 році, яка би підтверджувала, що фірма «Kemiplast d.o.o.» є резидентом Республіки Словенія в розумінні Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал від 25.04.2007 року.

При цьому, виходячи з матеріалів справи, встановлено що скан-копію відповідної довідки Міністерства фінансів республіки Словенія про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року та листа Фінансового управління Республіки Словенія № DT 4206-150/2016-4 від 15.01.2016 року позивач подав контролюючому органу на словенській мові разом із офіційним перекладом на російську мову судового перекладача при Міністерстві юстиції Республіки Словенія ОСОБА_5, та з російської на українську мову, здійснену перекладачем ОСОБА_6, вірність перекладу засвідчено приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П.

Суд вважає за необхідне зазначити в розрізі заперечень відповідача щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки та до складання акта перевірки належним чином легалізованої та перекладеної довідки Міністерства фінансів республіки Словенія про президентство фірми «Kemiplast d.o.o.» за 2014 рік, що контролюючий орган, отримавши копії вищевказаних документів від позивача, згідно ст.ст. 73, 85 ПК України мав можливість витребувати від ТзОВ «Поліком» належним чином легалізовану та перекладену довідку Міністерства фінансів республіки Словенія про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» за 2014 рік та встановити платнику податків розумний строк на її подання, або згідно статті 27 Ковенції зробити відповідний запит для підтвердження достовірності та достатності поданої позивачем довідки, та додаткових документів (листів, судового рішення, витягу з судового реєстру підприємств Респібліки Словенія) та додаткових документів до компетентних органів Республіки Словенія, оскільки зазначені документи мали визначальне значення для правильності висновків акту перевірки № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року в частині виявлення порушень статті 160 ПК України, та як наслідок для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім цього, судом враховано, що згідно пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

В даній справі акт перевірки № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року позивач отримав 05.02.2016 року, а 11.02.2016 року супровідним листом № 56 ТзОВ «Поліком» направив відповідачу заперечення на вказаний акт перевірки (а.с. 78-93). Виходячи із змісту заперечення на акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного законодавства за період 01.01.2012 року по 30.11.2015 року, № 54/22-03/24681750 від 03.02.2016 року, позивач повідомив ГУ ДФС в Івано-Франківській області про отримання оригіналу довідки Міністерства фінансів Республіки Словенія № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.», яка належним чином легалізована. Зазначену довідку № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року та лист Фінансового управління Республіки Словенія разом з їх нотаріально завіреними перекладами ТзОВ «Поліком» додало до свого вищевказаного заперечення на акт перевірки та направило 11.02.2016 року відповідачу (зазначені документи перелічені в додатках до заперечення під номерами 140 та 141). Таким чином, ГУ ДФС в Івано-Франківській області отримало довідку № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.», яка належним чином легалізована, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001092205 від 23.02.2016 року.

Що стосується зауважень відповідача щодо неналежної форми та змісту довідки про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.», то суд вказує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи фірма «Kemiplast d.o.o.» зареєстрована в Республіці Словенія, що підтверджується копією витягу з судового реєстру підприємств Республіки Словенія від 18.01.2016 року та перекладу вказаного витягу (а.с. 148-151). При цьому, дата внесення фірми «Kemiplast d.o.o.» в судовий реєстр підприємств 06.02.1991 рік.

В даному випадку, міжнародним договором про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, в розумінні статті 103 Податкового кодексу України, є Конвенція між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, яка набрала чинності для України 25.04.2007 року (надалі - Конвенція).

Відповідно до частини 1 статті 4 Конвенції, термін "резидент Договірної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Договірної Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію, а також включає цю Договірну Державу та будь-який політико-адміністративний підрозділ або місцевий орган влади. В свою чергу, згідно частини 1 статті 3 Конвенції термін «Договірна Держава» і «друга Договірна Держава» означають залежно від контексту Україну або Словенію.

Також частиною 1 статті 27 Конвенції передбачено, що компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосується податків, на які поширюється Конвенція, тією мірою, якою оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, для попередження ухилень від сплати податків і полегшення застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень.

Згідно частини 1 статті 3 Конвенції під терміном «компетентний орган» стосовно Словенії належить розуміти Міністерство фінансів Республіки Словенія або його повноважний представник.

Подану позивачем довідку № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» видано Міністерство фінансів Республіки Словенія, тобто саме «компетентним органом» в розумінні Конвенції.

Щодо зауважень відповідача про те, що подана позивачем довідка № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року не є довідкою, яка підтверджує резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.», оскільки не містить інформації про резиденство «Kemiplast d.o.o.» саме в 2014 році, тобто на час здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами, то суд зазначає таке.

Пунктом 103.5 статті 103 ПК України передбачено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми ПК України суд зазначає, що форма довідки про резиденство встановлюється відповідно до законодавства відповідної країни. В даному випадку, форма довідки № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року, яку надав позивач контролюючому органу встановлена законодавством Республіки Словенія, а тому відповідач не може ставити під сумнів зміст такої довідки, і тим більше, вимагати зазначення в ній такого формулювання, яке б влаштовувало ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Окрім цього, пунктом 103.6 статті 103 ПК України передбачено, що у разі потреби довідка про резиденство може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Вказане також повністю узгоджується з положеннями частини 1 статті 27 Конвенції, якою встановлено алгоритм дій компетентного органу Договірної Держави в разі встановлення на підставі виявленої податкової інформації обставин щодо можливого ухилення від сплати податків за участі резидентів Договірних Держав.

В даному випадку позивач з власної ініціативи подав разом із довідкою про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року також листа Фінансового управління Республіки Словенія № DT 4206-150/2016-4 від 15.01.2016 року, згідно якого уповноважений орган Рекспубліки Словенія надав інформацію про те, що фірма «Kemiplast d.o.o.» 31.03.2015 року надала декларацію з податку на прибуток юридичних осіб за 2014 рік у відповідний фінансовий орган Республіки Словенія.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться й інші документи, які підтверджують відомості про фірму «Kemiplast d.o.o.» та факт сплати нею податків в 2014 році в Республіці Словенія. Так, згідно листа Фінансового управління Ремпубліки Словенія № 0920-5669/2016-4 від 28.04.2016 року встановлено, що згаданий компетентний орган Республіки Словенія не отримував від юридичної особи ТзОВ «Кеміпласт» жодного прохання про визнання податкових пільг чи інших переваг для продажу частки товариства в іноземному товаристві. Також в даному листі зазначено, що в 2014 році юридична особа ТзОВ «Кеміпласт» мала зобов'язання по представленню податкової декларації з доходів юридичних осіб (а.с. 136-137). Також позивач надав суду копію рішення суду м. Копер Республіки Словенія від 27.05.2014 року та його нотаріально завірений переклад, згідно якого фірмі «Kemiplast d.o.o.» надано дозвіл продати 43,67 % її частки в товаристві ТзОВ «Полікем» (а.с. 144-147), а також копію витягу з судового реєстру підприємств Республіки Словенія від 18.01.2016 року та його нотаріально завірений переклад, відповідно до якого дата внесення фірми «Kemiplast d.o.o.» в судовий реєстр підприємств 06.02.1991 рік (а.с. 148-151).

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують, що фірма «Kemiplast d.o.o.» дійсно в 2014 році була резидентом Республіки Словенія в розумінні Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал, а тому згідно пункту 103.8 статті 103 ПК України позивач звільнений від сплати податку з прибутку від здійснення операцій із торгівлі корпоративними правами, сплачених ТзОВ «Поліком» нерезиденту «Kemiplast d.o.o.» при купівлі позивачем пайової частки в статутному капіталі ТОВ «Полікем».

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що згідно статті 103 ПК України подана позивачем довідка про резиденство фірми «Kemiplast d.o.o.» № DT 4206-150/2016-4 від 20.01.2016 року, видана Фінансовим управлінням Республіки Словенія, не могла бути взята контролюючим органом як підстава для звільнення позивача згідно Конвенції від сплати податку на прибуток на суму 63759,38 грн, оскільки вона не містить інформації про те, що нерезидент - фірма «Kemiplast d.o.o.» був резидентом Республіки Словенія в звітному 2014 році та провів оподаткування прибутку на вказану суму у цій країні. На переконання суду, така позиція контролюючого органу ґрунтується на неправильному тлумаченні норми п. 103.8 Податкового кодексу України та не відповідає суті міжнародного договору - «Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал», який укладений Договірним Державами з метою уникнення подвійного оподаткування одних і тих самих операцій. Також слід зазначити про те, що контролюючим органом не взято до уваги те, що згідно Конвенції довідка про резиденство оформляється компетентним органом Договірної держави за правилами передбаченими законодавством цієї держави, а отже, в разі підтвердження Фінансовим управлінням Республіки Словенія інформації про те, що фірма «Kemiplast d.o.o.» є резидентом цієї Договірної Держави, то презюмується, що така довідка є належною та допустимою, та підтверджує, що вказана Фірма є резидентом Республіки Словенія за весь період з дня її реєстрації. Доказів протилежного відповідно до законодавства Республіка Словенія суду не подано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, виходячи з передбаченої статтею 4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, про те, що контролюючий орган допустив трактування норми пункту 103.8 статті 103 ПК України, яке не відповідає меті «Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал», без врахування положень пункту 3.2 статті 3, пункту 56.21 статті 56 ПК України, - безпідставно не взяв до уваги подану позивачем офіційну довідку уповноваженого органу Республіки Словенія, яка підтверджена й іншою інформацією наданою додатково платником податків з формальних підстав, та не вжив всіх передбачених статтею 27 Конвенції, пункту 103.6 статті 103 ПК України заходів для перевірки достовірності, належності та достатності такої довідки та викладеної в ній інформації шляхом відповідних запитів до уповноваженого органу Республіки Словенія, а передчасно прийняв податкове рішення не на користь платника податків.

Отже, відповідач не довів суду належним чином факт того, що позивач зобов'язаний був утримати та сплатити як податковий агент до бюджету податок від суми прибутку нерезидента - фірми «Kemiplast d.o.o.», отриманого від продажу останнім корпоративних прав позивачу з джерела виплати таких доходів з України за 2014 року в розмірі 63759,38 грн. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 63759,38 грн, і, як наслідок, для нарахування 25% штрафних (фінансових) санкцій з вказаної суми.

Підсумовуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0001092205 від 23.02.2016 року є протиправним, а тому його належить скасувати.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 1378 гривень в відшкодування витрат по сплаті судового збору зарахованого на належний казначейський рахунок згідно платіжного доручення № 1112 від 13 травня 2016 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області № 0001092205 від 23.02.2016 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліком" (код 24681750) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 21.06.2016 року.