Постанова

від 23.06.2016 по справі 826/18831/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 року м. Київ справа № 826/18831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2015 року № № 0002642204, 0002652204, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ТЕХНОІЗОЛ» (далі - ПП «ТЕХНОІЗОЛ», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2015 року № № 0002642204, 0002652204, прийнятих Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач вказує, що доказами підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських взаємовідносин між ним та його контрагентами (ТОВ «ПРОМСХІД», ФОП ОСОБА_1.) є укладені відповідно договір на будівельні роботи № 101 від 01.09.2014 та договір № 55 від 17.10.2014. Акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року № 116_1_2-1_ПД_КБ2в та за березень 2015 року № 6, а також податкові накладні складені та оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями.

Разом з тим, як зазначає позивач, контролюючим органом не було надано належної оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентами та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючим, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ПП «ТЕХНОІЗОЛ» та його контрагентами (ТОВ «ПРОМСХІД», ФОП ОСОБА_1) підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договорів та здійсненні господарських операцій з контрагентами господарської мети суперечить вимогам чинного законодавства України та є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених як в адміністративному позові так і в поясненнях до матеріалів справи.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві подала заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2014 року суми ПДВ в податкових накладних виданих покупцям не перевищують 10 000,00 грн., в зв'язку з чим встановити номенклатуру товарів (робіт, послуг) немає можливості.

Крім того, кількість працюючих на ТОВ «ПРОМСХІД» відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку - форма № 1-ДФ за IV квартал 2014 року, складала 4 особи.

На переконання відповідача, відсутній ланцюг постачання товарів, робіт (послуг) від продавця до покупця, а саме від постачальників: ТОВ «ПРОМСХІД», ФОП ОСОБА_1 до покупця ПП «ТЕХНОІЗОЛ» за період з 01.10.2014 по 31.10.2014.

З цих підстав відповідач вважає, що відбувається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Як наслідок, за результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено порушення ПП «ТЕХНОІЗОЛ» вимог п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 162 000,00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, всього на загальну суму 180 000,00 грн.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях на позовну заяву, відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕХНОІЗОЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 31521061) перереєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.01.2007 за № 10691200000020008. Вказане товариство розташоване за адресою: 04211, м. Київ, Лайоша Гавро, буд. 2-А, кв. 201.

ПП «ТЕХНОІЗОЛ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.07.2001 за № 2997, на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200006649 від 18.10.2011 ПП «ТЕХНОІЗОЛ» є платником податку на додану вартість з 18.10.2011 (індивідуальний податковий номер 315210626541).

В період з 16.03.2015 по 20.03.2015 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (у період з 23.03.2015 по 27.03.2015 проводилось оформлення матеріалів перевірки) проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ», код за ЄДРПОУ 31521061 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено Акт № 274/26-54-22-04-07/31521061 від 27.03.2015 (далі - Акт № 274/26-54-22-04-07/31521061).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, всього у сумі 162 000,00 грн., в тому числі за 2014 рік по зазначеним в акті взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСХІД», код за ЄДРПОУ 39136958 у сумі 132 000,00 грн. та з ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 у сумі 30 000,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, всього у загальній сумі 180 000,00 грн., в тому числі за жовтень 2014 року у сумі 180 000,00 грн.

28 квітня 2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 274/26-54-22-04-07/31521061, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002642204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу II, п. 86.8 ст. 86 глави 8 розділу II та відповідно до абз. другого п. 123.1 ст. 123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 243 000,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 162 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81 000,00 грн.

28 квітня 2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 274/26-54-22-04-07/31521061, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0002652204, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, п. 58.1 ст. 58 глави 4 розділу II, п. 86.8 ст. 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, із змінами та доповненнями, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 180 000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у м. Києві, яке своїм рішенням від 01.07.2015 № 10175/10/26-15-10-08-16 його скаргу залишило без задоволення, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.04.2015 № № 0002642204, 0002652204 - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення їх представників, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 1 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 1 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами та доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2014 року між «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» (Замовник) та Приватним підприємством «ТЕХНОІЗОЛ» (Виконавець) був укладений Договір № KHR/S/27-06/14 (далі - Договір № KHR/S/27-06/14), по умовам якого, для забезпечення виробничих потреб Замовника, Виконавець бере на себе зобов'язання надати на свій ризик послуги по виконанні робіт по влаштуванні шумозахисних екранів та інших будівельно-монтажних робіт, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги (пп. 1.1 ст. 1 Договору № KHR/S/27-06/14).

На виконання умов вказаного вище контракту (Договору № KHR/S/27-06/14), Виконавцем (позивачем) було залучено субпідрядника - ТОВ «ПРОМСХІД».

Так, 01.09.2014 між ПП «ТЕХНОІЗОЛ» (Замовник) та ТОВ «ПРОМСХІД» (Виконавець) був укладений Договір на будівельні роботи № 101 (далі - Договір № 101), по умовам якого Виконавець зобов'язується на свій ризик відповідно до завдань Замовника, з використанням власних засобів здійснювати комплекси робіт з будівництва, монтажу та ремонту на об'єктах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити вказані роботи (п. 1.1 ст. 1 Договору № 101).

На підтвердження реальності виконання робіт Виконавцем, позивачем надано суду Акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2015 року від 27.02.2015 № 116_1_2-1_ПД_КБ2в на суму виконаних робіт в розмірі - 4 880 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 813 333,35 грн. та податкові накладні: № 139 від 19.12.2014, № 81 від 27.10.2014, № 159 від 22.12.2014, № 162 від 17.11.2014, № 176 від 18.11.2014, № 221 від 24.11.2014, № 234 від 25.11.2014, № 176 від 25.12.2014, виписані субпідрядником, на аналогічні суми.

Також, на підтвердження залучення позивачем субпідрядника - ТОВ «ПРОМСХІД» для виконання будівельно-монтажних робіт (монтаж зовнішнього освітлення) на виконання ПП «ТЕХНОІЗОЛ» умов Договору № KHR/S/27-06/14 з Замовником позивача - «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.», позивачем надано суду Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2015 року № 6.

Як встановлено під час розгляду справи, в жовтні 2014 року позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМСХІД» було здійснено передплату для виконання робіт.

Так, грошові кошти в розмірі 880 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 146 666,67 грн., відповідно до виписки з банківського рахунку № 26007010044540.980, банк АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ПП «ТЕХНОІЗОЛ» перерахувало 27.10.2014 на банківський рахунок ТОВ «ПРОМСХІД», код за ЄДРПОУ 39136958 з призначенням платежу - оплата за виконані роботи згідно Договору № 101 від 01.09.2014.

Втім, матеріалами перевірки зафіксовано, що ПП «ТЕХНОІЗОЛ» в жовтні 2014 року віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 146 666,67 грн. по податковій накладній від 27.10.2014 № 81, отриманій від ТОВ «ПРОМСХІД».

В силу того, що позивачем до перевірки не надано документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСХІД», а саме: завдань на виконання робіт, узгоджених кошторисів на виконання робіт, актів виконаних робіт (умови договору - роботи оплачені), оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерським рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», та по рахункам на яких обліковуються витрати діяльності; не надано документального підтвердження обґрунтування необхідності в отриманні вказаних послуг та робіт та підтвердження того, що отримання вказаних послуг збільшило доходи підприємства та їх отримання було пов'язано з використанням їх у власній господарській діяльності (підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці), а також, встановлення кількості працюючих на ТОВ «ПРОМСХІД» відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за IV квартал 2014 року - 4 особи, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реального факту здійснення господарських операцій ТОВ «ПРОМСХІД» з ПП «ТЕХНОІЗОЛ».

З таким твердженням відповідача суд погодитись не може, оскільки будівельно-монтажні роботи субпідрядником - ТОВ «ПРОМСХІД» в жовтні 2014 року не виконувалися; актів виконаних робіт по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСХІД» за жовтень 2014 року позивачем на надавалось.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем в жовтні 2014 року прибутку за результатами вище зазначених робіт отримано не було, а було здійснено передплату для виконання робіт.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 17.10.2014 між ПП «ТЕХНОІЗОЛ» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) був укладений Договір № 55 (далі - Договір № 55), по умовам якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію з натурального каменю (Товар), а Покупець зобов'язується здійснити оплату та прийняти Товар на умовах даного Договору (п. 1.1 ст. 1 Договору № 55).

На підтвердження реальності поставки Товару Продавцем, позивачем надано суду податкову накладну № 14 від 17.10.2014 виписану ФОП ОСОБА_1 на суму 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.

Суму податку на додану вартість в розмірі 33 333,33 грн. по вказаній вище податковій накладній позивач відніс в жовтні 2014 року до складу податкового кредиту.

Так, грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., відповідно до виписки з банківського рахунку № 26007010044540.980, банк АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ПП «ТЕХНОІЗОЛ» перерахувало 17.10.2014 на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 з призначенням платежу - оплата за плити згідно рахунку № 168 від 17.10.2014.

Втім, матеріалами перевірки зафіксовано, що придбані у ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 плити були реалізовані ПП «ТЕХНОІЗОЛ» у 2014 році в складі виконаних будівельно-монтажних робіт на одному з об'єктів замовників, таким чином вартість їх придбання була віднесена до складу собівартості реалізованих будівельно-монтажних робіт.

В силу того, що позивачем до перевірки не надано документального підтвердження по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, а саме: специфікацій (рахунків-фактур), накладних на товар, оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерським рахункам 28 «Товари», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», та по рахункам на яких обліковуються витрати діяльності; не надано документального підтвердження обґрунтування необхідності в придбанні вказаних товарів, їх транспортування, зберігання, та підтвердження того, що отримання вказаних товарів збільшило доходи підприємства та їх отримання було пов'язано з використанням їх у власній господарській діяльності (підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці), а також, встановлення того, що плити розміром 600х600х20 кількістю 64,840751 кв.м., як зазначено в податковій накладній від 17.10.2014 № 14, ФОП ОСОБА_1 не імпортував, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реального факту здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ПП «ТЕХНОІЗОЛ».

З таким твердженням відповідача суд погодитись не може, оскільки грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн., відповідно до виписки з банківського рахунку № 26007010044540.980, банк АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ПП «ТЕХНОІЗОЛ» перерахувало 17.10.2014 на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 з призначенням платежу - оплата за плити згідно рахунку № 168 від 17.10.2014, втім самі плити, відповідно до умов Договору № 55, ФОП ОСОБА_1 позивачу поставлено не було.

Вище вказані плити були замовлені ФОП ОСОБА_1 за кордоном.

Так, відповідно до митної декларації ІМ 40 ДЕ 101050000/2015/001183, плитка полірована, окантована, з мармуру Ming, зеленого кольору, розмірами мм: 600х600х20, була отримана ФОП ОСОБА_1 01.04.2015 (країна відправлення - Китай) на Житомирській митниці за адресою: Житомирська область, місто Бердичів, провулок Березневий, 43.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що замовлені у ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 плити не могли бути реалізовані позивачем у 2014 році в складі виконаних будівельно-монтажних робіт на одному з об'єктів замовників, та вартість їх придбання не могла бути віднесена до складу собівартості реалізованих будівельно-монтажних робіт на одному із об'єктів замовника, в зв'язку з їх відсутністю.

З підстав викладеного, суд вважає, що встановлення відповідачем заниження податку на прибуток, всього в загальній сумі 162 000,00 грн., в т.ч. за 2014 рік по взаємовідносинам з ТОВ «ПРОМСХІД», код за ЄДРПОУ 39136958 у сумі 132 000,00 грн. та з ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 у сумі 30 000,00 грн. та встановлення завищення податкового кредиту на загальну суму 180 000,00 грн., в т.ч. по ТОВ «ПРОМСХІД», код за ЄДРПОУ 39136958 у сумі 146 666,67 грн. та по ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3 у сумі 33 333,33 грн. та відповідно завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, ряд. 19 декларації, всього в загальній сумі 180 000,00 грн., в т.ч. за жовтень 2014 року у сумі 180 000,00 грн., не знайшли свого підтвердження, а відтак доводи відповідача є неприйнятними.

З приводу встановленого, суд вважає за необхідне зазначити, що як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відомості податкових звітностей контрагентів позивача.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних тощо.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Таким чином, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про вчинення позивачем в перевіряємому періоді фінансово-господарської діяльності в рамках звичайної господарської діяльності.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не є доведеними належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем надано не було.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 180 000,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 162 000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 81 000,00 грн., що в сумі складає 243 000,00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року відповідно № № 0002652204, 0002642204 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ» повністю задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 122, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 квітня 2015 року № № 0002652204, 0002642204.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Приватного підприємства «ТЕХНОІЗОЛ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко