Постанова

від 23.06.2016 по справі 826/16062/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16062/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - Килівника Руслана Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає необґрунтованими висновка акту перевірки, яким помилково встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а прийняте на підставі даного акту перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 24.12.2014 року № 0002091701.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - Килівник Руслан Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб фізичною особою - платником податків ОСОБА_3 за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 10.11.2014 року № 5575/26-58- 17-01-17-2526504856, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, п. 138.1 ст. 138, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.2.9 п., пп. 164.2.17 «д» 164.2 ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1, ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2014 року № 0002091701, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що є фізичною особою за основним платежем на суму 3639283,94 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 909820,99 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п. 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, в ході якої відповідачем встановлено, що позивачем не задекларовано дохід в сумі 1500,00 грн. за ознакою « 112» (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами) отриманий від ФОП ОСОБА_4, не задекларовано дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором за його самостійним рішенням за ознакою « 126» від ПАТ «ПУМБ»,СДРПОУ 14282829 в сумі 2671502,00 грн., не підтверджено фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративні права) ТОВ «Помічниця» в сумі 18735900,00 грн., що призвело до не сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 3639283,94 грн., чим порушено п. 57.1 ст. 57, п. 138.1 ст. 138, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.2.9 п., пп. 164.2.17 «д» 164.2 ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1, ст. 176 Податкового кодексу України.

Також судом першої інтанції встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу частки (корпоративних прав) від 26.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, реєстраційний номер 571, позивач передав у власність ТОВ «ЛОРЕТО ГРУП» (код ЄДРПОУ 36381535) частку (корпоративні права) в статутному капіталі ТОВ «Помічниця» (код ЄДРПОУ 32423487) в розмірі 99, 9% статутного капіталу Товариства, яка в грошовому вираженні становила 18734026,41 грн. Вартість продажу даної частки згідно договору становила 14113798,00 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 26.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, реєстраційний номер 572, позивач передав у власність громадянина України ОСОБА_5 частку (корпоративні права) в статутному капіталі ТОВ «Помічниця» (код ЄДРПОУ 32423487) в розмірі 0,01% статутного капіталу Товариства, яка в грошовому вираженні становила 1 873,59 грн. Вартість продажу даної частки згідно договору становила 1 500,00грн.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що позивачем відчужено корпоративні права - 100% частки статутного капіталу ТОВ «Помічниця», грошове вираження якої становить 18735000,00 грн., а загальна вартість продажу такої частки склала 14115298,00 грн.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необгрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що грошове вираження статутного капіталу ТОВ «Помічниця» становить 18735000,00 грн., тобто, суму, зазначену в договорах купівлі-продажу, оскільки такі договори не можуть слугувати належним підтвердженням вартості цього майна.

Крім цього, продаж зазначеного інвестиційного активу здійснено за домовленістю з ПАТ «ПУМБ» з метою погашення заборгованості за Кредитним договором, в результаті чого й було здійснення прощення Банком боргу.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України), базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з п.п. 14.1.47, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З наведених вище приписів чинного податкового законодавства вбачається, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Таким чином, колегія суддів бере до уваги та вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в розумінні вказаних вище норм чинного законодавства України, відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору, та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні Податкового кодексу, який підлягає оподаткуванню згідно з абз. д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12 квітня 2016 року в справі № К/800/65096/14.

Згідно п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Однак, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що банком було анульовано за кредитним договором саме відсотки чи пеню.

Суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність належних доказів вказаних обставин (таких як графік погашення кредиту та ін.), а тому, на думку колегії суддів прийшов до необґрунтованого висновку про те, що анульована заборгованість за кредитним договором є відсотками та пенею.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем зазначені вище обставини не доведено.

Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у 2013 році позивачем здійснено операцію з продажу інвестиційного активу - корпоративних прав (частки в статутному капіталі ТОВ «Помічниця» код ЄДРПОУ 32423487 в розмірі 100%), із від'ємним фінансовим результатом отримання інвестиційного збитку, оскільки докази цього в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає, що під час розгляду даної справи судом не встановлено обставини, які б свідчили про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування є неправильним та таким, що не відповідачє фактичним обставинм справи та суперечить нормам чинного законодавства України.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка встановленим обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Щодо вирішення питання про судовий збір, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII.

Оскільки позовна заява подана до суду першої інстанції в квітні 2015 року, то застосуванню підлягають ставки судового збору, що діяли до 01.09.2015 року.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону, в редакції, що діє на момент подання апеляційної скарги (вчинення даної процесуальної дії) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

Дана позовна заява містить вимоги майнового характеру.

Відповідно до правил Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті в даній справі становить 5359,20 грн. (не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (4872,00 грн)*110%).

Враховуючи те, що ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2016 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення в даній справі, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з відповідача у вказаному вище розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - Килівника Руслана Сергійовича - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: 03151, вул. Смілянська, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 39471390) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 24.06.2016 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.